Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №190/2674/25 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/2674/25

Провадження №2/190/218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 січня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вказуючи, що з 02 березня 2018 року по 14 серпня 2025 року з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Крім того, перебуваючи в шлюбі, вона завагітніла від відповідача. Відповідач є особою працездатного віку, має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідач матеріальну допомогу на їх утримання не надає, тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) з усіх видів його заробітку починаючи стягнення з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на своє утримання у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) з усіх видів його заробітку під час вагітності, та до трирічного віку дитини після її народження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник позивача ОСОБА_4 до суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив /а.с.28/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповіні їм правовідносини.

02 березня 2018 року позивач ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , після державної реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище – « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 6/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження /а.с.8/.

Шлюб зареєстрований 02 березня 2018 року у виконавчому комітеті Саксаганської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, актовий запис № 3 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розірвано на підставі рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 року /а.с. 7/.

Згідно копії протоколу УЗД гінеколога ОСОБА_8 №5780 від 15.09.25 клініки для всієї родини «Камед» пацієнт ОСОБА_1 має вагітність 8 тижнів/а.с. 9/.

Відповідно до копії УЗД лікаря ОСОБА_9 медичного центру «Мама» від 09.12.2025 року ОСОБА_1 має одноплідну вагітність живим плодом, по біопараметрам відповідає 21-22 тижням гестаційного віку /а.с. 10/.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Таким чином, оскільки обов`язок по утриманню дітей є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, а відповідач не виконує свій обов`язок по утриманню сина, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, є законними та обгрунтованим, тому підлягають задоволенню.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, тому суд вважає, що аліменти з відповідача слід стягувати у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення на своє утримання у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) з усіх видів заробітку відповідача під час вагітності, та до трирічного віку дитини після її народження, то суд приходить до наступного висновку.

Так, статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання дружини, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч. 4 ст. 84 СК України).

Положення ч. 4 ст. 84 СК України визначають, що позивач при зверненні з позовом про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років не повинна доводити необхідність отримання такої допомоги, оскільки така допомога стягується незалежно від її матеріального становища.

Така допомога може бути стягнута у разі, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку ( доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи із загальних засад цивільного судочинства, з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини того, що позивач обмежена у можливості самостійно працювати, у зв`язку із вагітністю, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання під час вагітності дружини і до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, без додаткового рішення суду, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття на користь матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , починаючи з 23 грудня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на утримання - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, під час вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку після її народження, починаючи з 23 грудня 2025 року.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса