Рішення від 01 січня 2026 р. у справі №204/218/23 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/218/23

Провадження № 2-а/204/1/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі головуючої судді Самсонової В.В., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив скасувати постанову серії БАБ № 859752 від 26 грудня 2022 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити. В обґрунтування позовних вимог вказано, що згідно з вказаною постановою, складеною поліцейським ВРПП Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Дводненко Р.Р., його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. У постанові зазначено, що 26.12.2022 року о 14:40 у м. Покровську по вул. Захисників України, буд. 42, водій керував транспортним засобом Audi A4 (д.н.з. НОМЕР_1 ), не маючи на це права, чим порушив п. 2.1а ПДР України. Позивач наголошує, що в оскаржуваній постанові не вказано технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду (справи № 428/2769/17, № 524/9716/16-а, № 524/1284/17), він зазначає, що за відсутності таких відомостей відеозапис не може вважатися належним і допустимим доказом. Також стверджується, що інспектором не надано беззаперечних доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а отже, не було законних підстав вимагати у нього посвідчення водія. Окрім того, позивач вказує на порушення вимог ст. 283 КУпАП, оскільки в постанові не вирішено питання про вилучений транспортний засіб згідно зі ст. 265-2 КУпАП, та відсутні докази його вини.

Не погодившись із позовом, відповідач подав відзив, у якому зазначив, що поліцейський Дводненко Р.Р. всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи та правомірно склав постанову. Відповідач зауважує, що твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, а лише перебував поруч із ним біля СТО «Форсаж», спростовуються наявним у справі відеозаписом. За твердженням ГУНП, на відео зафіксовано, як позивач підтверджує факт керування транспортним засобом, повідомляючи про маршрут руху з м. Родинське до м. Ясинувата разом із матір`ю. Відповідач вважає аргументи позивача спробою уникнути відповідальності шляхом перекручування фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, по наступним підставам.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №859752, 26.12.2022 року о 14 год. 40 хв. в місті Покровськ, вул. Захисників України, буд.42 водій здійснив рух на транспортному засобі «AUDI» А-4, д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не мав прав на керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1а ПДР України.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2023 року провадження у справі № 204/1742/23 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрито.

Згідно вказано постанови по справі №204/1742/23 встановлено, що матеріали справи доказів керування транспортним засобом Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 26.12.2022 року, так само, як доказів вчинення ним будь-якого порушення Правил дорожнього руху, що свідчило б про причини зупинки автомобіля, не містять, оскільки відеозапис з бодікамери, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинаються з того, як невідомі особи (бо видно лише одного учасника розмиви), перебуваючи в салоні машини, що розташована у невстановленому місці, запитують в останнього його персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, адреса проживання тощо), який на вимогу невідомого представився ОСОБА_1 , після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в наркодиспансері. При цьому, жодних ознак наркотичного сп`яніння, в тому числі тих, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, як вбачається з вказаного відеозапису, у ОСОБА_1 встановлено не було. Порядок проходження огляду на визначення стану сп`яніння, в тому числі на місці зупинки транспортного засобу та, в медичній установі останньому роз`яснено не було, так само, як і не вказано до якого саме наркодиспансера йому пропонують їхати на огляд.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як встановлено ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Підпунктом 2.1 (ґ) Розділу 2 «чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)».

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством - страховий поліс.

Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється , відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Положеннями ст. 159 КАС України встановлено, що, зокрема, відзив на позовну заяву є заявою по суті. Подання заяв по суті є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Так, згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2019 року, справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17), провадження № К/9901/21130/18 зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного підтвердження та/або визнання позивачем факту керування ним 26.12.2022 року о 14 год. 40 хв. в місті Покровськ, вул. Захисників України, буд.42 транспортним засобів «AUDI» А-4, д.н.з. НОМЕР_1 .

Матеріали адміністративної справи також не містять будь-які належні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які достатні, належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, відсутні будь-які фото/відеодокази факту керування позивачем 26.12.2022 року о 14:40 транспортним засобом AUDI д.н.з. НОМЕР_1 , то суд дійшов висновку про відсутність факту (складу) вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення. Відтак, позовну заяву слід задовольнити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 132-1, 251, 252 КУпАП України, ЗУ «Про дорожній рух», ПДР України, ст.ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії БАБ № 859752 від 26 грудня 2022 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Головне управління Національної поліції в Донецької області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40109058, місцезнаходження: 85300, м. Покровськ, мкр. Шахтарський, 7/30;

ОСОБА_2 , місце проживання (вказано в позові): АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Самсонова