Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №211/13515/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/13515/25

Провадження № 2/211/1976/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Н.О. Сарат

за участю секретаря судового засідання С.М. Зоріній

у відсутність сторін, розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання батьківства, -

встановив:

позивач через представника звернувся до суду з зазначеним позовом та просить суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином Сирійської Арабської Республіки, батьком дитини - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина, народженої від матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відділ РАЦС, м. Геппенхайм, району Бергштрасе, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В обгрунтування позову зазначила, що позивач, ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_3 познайомились навесні 2022 року у місті Хеппенхайм, що знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина. З розповідей Відповідача позивачу стало відомо, що до Німеччини вона приїхала з України разом зі своє донькою, ОСОБА_5 у зв`язку з повномасштабною війною в Україні розпочатою російською федерацією. Саме з того часу, вони стали спілкуватися, інколи зустрічались, проводили час разом. Позивачу було відомо, що відповідачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , який залишився проживати в Україні. Через якийсь час спілкування з відповідачкою, їх спілкування з позивачем переросло у більш серйозні відносини. Вони почали зустрічатися. Деякий час вони періодично зустрічалися та мали інтимні стосунки. Згодом, у відповідачки, ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіює свідоцтва про народження, відділу РАЦС, м. Геппенхайм, району Бергштрасе, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про народження реєстраційний номер НОМЕР_1 , батьком дитини було записано - ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_3 . Так як, на момент народження дитини, Відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , тому у позивача не було підстав вважати, що народжена нею дитина, може бути його дитиною. Однак, через деякий час маленька донька Відповідачки, ОСОБА_6 стала підростати і позивач став замічати, що вона стає схожою на нього. Навесні 2025 року Позивач вирішив поговорити з відповідачкою та дізнатися у неї від кого народжена дитина, оскільки дитина підростає і стають схожою з позивачем. Під час розмови ОСОБА_7 зізналася, що народжена дитина - ОСОБА_6 , це насправді його дитина. Позивач та відповідач вирішили звернутися до органів РАЦС у Республіці Німеччина та зареєструвати дитину на ім`я позивача. Але, в органах РАЦС у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина їм повідомили, що оскільки під час народження відповідачкою дитини, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем – ОСОБА_2 , тому саме він був записано як батько новонародженої. Від так в перереєстрації дитини на ім`я позивача, їм було відмовлено. Зазначимо, що 24 вересня 2024 року Рішенням Дружківського міського суду Донецької області (справа: № 149/2257/24) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розірвано. Рішення суду набрало законної сили 25.10.2024 року (копія додається). З того часу як ОСОБА_7 приїхали жити до Німеччини, вона жодного разу не приїздила в України, а її колишній чоловік не виїжджав з України. Дане підтверджується відповіддю наданою Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (копії додаються). Відтак, Відповідачі не зустрічались з весни 2022 року по сьогоднішній день і з того часу не мали інтимних стосунків, це говорить про те, що народжена дитина у ОСОБА_3 була зачата не від ОСОБА_2 , а тому він не може бути і не є біологічним батьком малолітньої - ОСОБА_4 . Отже, позивач є біологічним батьком дитини, оскільки з часу приїзду відповідача, ОСОБА_3 до Німеччини вона перебувала у відносинах з позивачем і мала тільки з ним інтимні стосунки. Окрім того, між позивачем та дитиною наявне кровне біологічне споріднення. Дитина дуже схожа на позивача. Однак, самостійно позивач не може зареєструвати на своє ім`я, малолітню - ОСОБА_8 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем - ОСОБА_3 у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина. Тому відповідно до ст. 129 СК України, він змушений звернутися з даним позовом до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу. На сьогоднішній день, позивач та підповідач - ОСОБА_7 та їх малолітня донька, ОСОБА_6 , проживають разом у Німеччині. позивач піклується про свою доньку, проводить з нею багато часу, бере активну участь у її виховуванням, забезпечує її усім необхідним, фінансово їх утримує.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року провадження по справі відкрито.

23.01.2026 року від представника позивача ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи без неї, просила задовольнити позовні вимоги.

26.01.2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд справи без них, просила задовольнити позовні вимоги.

21.01.2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також нотаріально завірені заяви від ОСОБА_2 про визнання позову та про те, що він ОСОБА_2 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина, народженої від матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В зв`язку з цим в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких мотивів.

Як встановлено судом, позивач, ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_3 познайомились навесні 2022 року у місті Хеппенхайм, що знаходиться у Федеративній Республіці Німеччина. З розповідей Відповідача позивачу стало відомо, що до Німеччини вона приїхала з України разом зі своє донькою, ОСОБА_5 у зв`язку з повномасштабною війною в Україні розпочатою російською федерацією. Саме з того часу, вони стали спілкуватися, інколи зустрічались, проводили час разом. Позивачу було відомо, що відповідачка перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, ОСОБА_2 , який залишився проживати в Україні. Через якийсь час спілкування з відповідачкою, їх спілкування з позивачем переросло у більш серйозні відносини. Вони почали зустрічатися. Деякий час вони періодично зустрічалися та мали інтимні стосунки. Згодом, у відповідачки, ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіює свідоцтва про народження, відділу РАЦС, м. Геппенхайм, району Бергштрасе, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно свідоцтва про народження реєстраційний номер НОМЕР_1 , батьком дитини було записано - ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_3 . Так як, на момент народження дитини, Відповідачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , тому у позивача не було підстав вважати, що народжена нею дитина, може бути його дитиною. Однак, через деякий час маленька донька Відповідачки, ОСОБА_6 стала підростати і позивач став замічати, що вона стає схожою на нього. Навесні 2025 року Позивач вирішив поговорити з відповідачкою та дізнатися у неї від кого народжена дитина, оскільки дитина підростає і стають схожою з позивачем. Під час розмови ОСОБА_7 зізналася, що народжена дитина - ОСОБА_6 , це насправді його дитина. Позивач та відповідач вирішили звернутися до органів РАЦС у Республіці Німеччина та зареєструвати дитину на ім`я позивача. Але, в органах РАЦС у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина їм повідомили, що оскільки під час народження відповідачкою дитини, вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем – ОСОБА_2 , тому саме він був записано як батько новонародженої. Від так в перереєстрації дитини на ім`я позивача, їм було відмовлено. Зазначимо, що 24 вересня 2024 року Рішенням Дружківського міського суду Донецької області (справа: № 149/2257/24) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розірвано. Рішення суду набрало законної сили 25.10.2024 року (копія додається). З того часу як ОСОБА_7 приїхали жити до Німеччини, вона жодного разу не приїздила в України, а її колишній чоловік не виїжджав з України. Дане підтверджується відповіддю наданою Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (копії додаються). Відтак, Відповідачі не зустрічались з весни 2022 року по сьогоднішній день і з того часу не мали інтимних стосунків, це говорить про те, що народжена дитина у ОСОБА_3 була зачата не від ОСОБА_2 , а тому він не може бути і не є біологічним батьком малолітньої - ОСОБА_4 . Отже, позивач є біологічним батьком дитини, оскільки з часу приїзду відповідача, ОСОБА_3 до Німеччини вона перебувала у відносинах з позивачем і мала тільки з ним інтимні стосунки. Окрім того, між позивачем та дитиною наявне кровне біологічне споріднення. Дитина дуже схожа на позивача. Однак, самостійно позивач не може зареєструвати на своє ім`я, малолітню - ОСОБА_8 , народжену ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем - ОСОБА_3 у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина. Тому відповідно до ст. 129 СК України, він змушений звернутися з даним позовом до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу. На сьогоднішній день, позивач та підповідач - ОСОБА_7 та їх малолітня донька, ОСОБА_6 , проживають разом у Німеччині. позивач піклується про свою доньку, проводить з нею багато часу, бере активну участь у її виховуванням, забезпечує її усім необхідним, фінансово їх утримує.

Згідно нотаріально завірені заяви від ОСОБА_2 визнав позов та вказав про те, що він ОСОБА_2 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина, народженої від матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено) (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів, згідно з вимогами ЦПК УКраїни жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку тощо.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч. 2, 3 ст. 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 144 СК України реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

Згідно зі ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Згідно ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Згідно вимог ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Статтею 122 СК України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Так, частиною 1 ст. 133 СК України встановлено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Згідно п. 6. Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Але оскільки позивач не просить стягнути судовий збір, суд вважає його можна залишити за позивачем.

Керуючись статями 125, 126, 128, 135, 180-183, 191 СК України, статями 10, 12, 13, 81, 109, 141, 263, 265 ЦПК України,суд,

ухвалив :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання батьківства - повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином Сирійської Арабської Республіки, батьком дитини - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Хеппенхайм Федеративної Республіки Німеччина, народженої від матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відділ РАЦС, м. Геппенхайм, району Бергштрасе, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 січня 2026 року.

Суддя: Н. О. Сарат