Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №490/8845/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-др/490/31/25 Справа № 490/8845/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

за участю секретаря - Романової К.Т.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі № 490/8845/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: поділити спільне майно з відповідачем, виділивши їй як позивачу недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 , а відповідачу призначити компенсацію; визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок під номером АДРЕСА_1 в користування земельну ділянку .

30.04.2025 року Центральним районним судом м. Миколаєва постановлено рішення у справі №490/8845/24, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна задоволено, визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на об`єкт незавершеного будівництва та незданого в експлуатацію житлового будинку літ. А з надвірними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; визнано ОСОБА_1 співзабудовником незавершеного будівництва та незданого в експлуатацію житлового будинку літ. А, з надвірними господарськими спорудами та будівлями, за адресою АДРЕСА_1 ; виділено ОСОБА_1 об`єкт за адресою АДРЕСА_1 незданого в експлуатацію будинку,розташованого на земельній ділянці площею 640 кв.м, житлового будинку літ.А -1, площею забудови 129,31 кв.м, прибудови літ «А» з розмірами 2,40х6,25, площею забудови 15,0, загальною площею будинку 144,31 кв.м.: 1-1- сіні-12,8 кв.м., 1-2- коридор-15,2 кв.м., 1-3- житлова - 15,2 кв.м., 1-4- житлова- 21,4 кв.м.,1-5- житлова- 14,5 кв.м., 1-6-житлова- 13,9 кв.м.,1-7- коридор - 6,0 кв.м., 1-8- котельня-7,5 кв.м., 1-9-кухня-13,1 кв.м., 1-10- санвузол (ванна, вбиральня) - 8,3 кв.м. Загальна площа будинку 124,7 кв.м., в тому числі житлова - 65,кв.м.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1\2 частини незавершеного об`єкта по АДРЕСА_1 в сумі 640 629, 52 грн.

13.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення судом додаткового рішення у справі № 490/8845/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна. В даній заяві ОСОБА_1 просила винести додаткове рішення, яке дасть тлумачення про право власності на земельну ділянку під поділеним нерухомим майном.

Ухвалою суду від 14.10.2025 року дану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи належними чином повідомлялись, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов`язковою. Отже неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином судом повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.

Цивільним процесуальним законом визначено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення. Така властивість рішення суду у теорії цивільного процесу отримала назву «незмінність рішення суду». Правило про неможливість скасування або зміни судового рішення судом, який його ухвалив, гарантує стабільність судового рішення та його незмінність.

Цивільний процесуальний закон передбачає випадки, коли суд, що ухвалив судове рішення, має право з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, самостійно виправити його недоліки, пов`язані з його неповнотою, неясністю і неточністю, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлене додаткове рішення, є вичерпним.

Таким чином, ЦПК України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що немає підстав для ухвалення додаткового рішення у відповідності до вимог статті 270 ЦПК, оскільки при винесенні рішення судом було враховано та вирішено всі позовні вимоги, при цьому суд наголошує на тому, що додаткове рішення виноситься у тому випадку, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторона подали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 220 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі № 490/8845/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення виготовлений 14 січня 2026 року.

Суддя Н.П. Черенкова