Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №340/7854/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7854/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненаданні відповіді на адвокатський запит від 10.10.2025;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати повну і вичерпну відповідь на адвокатський запит від 10.10.2025 року адвоката Прудникова Я.В. в інтересах ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, просить закрити провадження у справі ( а.с.22-24). Зазначив, що заявник та його представник у позовній заяві фактично заявляють про порушення права адвоката, яке полягає у ненаданні відповіді на адвокатський запит від 10.10.2025 та просить суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відповідь на адвокатський запит адвоката Прудникова Я.В. Позивачем у справі про ненадання відповіді на адвокатський запит має бути адвокат. Саме адвокат, чиї права на його думку були порушені внаслідок дії/бездіяльності адресата, може оскаржити дії/бездіяльність у суді. Також вказано, що 16.10.2025 року за вх.№ 39776 у ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано адвокатський запит адвоката Прудникова Я.В. (вих..№1 від 10.10.2025) стосовно ОСОБА_1 . За результатами розгляду запиту була підготовлена та направлена вмотивована відповідь на електронну адресу адвоката 18 жовтня 2025 року о 15.11 годин. 02.12.2025 року на електронну адресу адвоката повторно направлена відповідь на адвокатський запит.

Представником відповідача подано відповідь на відзив ( а.с. 33-34), в якій зазначено, що аргумент відповідача про «неналежного позивача» є безпідставним і підлягає відхиленню. Відповідь на адвокатський запит була надіслана на іншу, сторонню та неіснуючу адресу. До відзиву долучено скріншот листа, відправленого на: ІНФОРМАЦІЯ_5 Ця адреса не належить позивачу чи представнику, не зазначалася в адвокатському запиті, не використовувалася у листуванні сторін і не згадується відповідачем у самому відзиві. Долучений відповідачем відповідь не містить відповідей на всі питання адвокатського запиту.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У період з 29.12.2025 по 02.01.2026 (включно) суддя Сагун А.В. тимчасово не здійснював правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці, 03.01.2026 та 04.01.2026 - вихідні дні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

10.10.2025 року представником позивача, було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокатський запит в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в інтересах ОСОБА_1 ( а.с.3).

Запитом випробовувалася інформація щодо підстав внесення статусу «порушення правил військового обліку» у додатку «Резерв+», наявності складених протоколів постанов за ст. 210 КУпАП, а також надання копій процесуальних документів або внесення змін до реєстру «Оберіг».

Представником відповідача надано до суду відповідь на адвокатський запит ( а.с.26-27).

Згідно наданого представником відповідача доказу надіслання відповіді на електронну адресу адвоката 18 жовтня 2025 року о 15.11 годин, вказана відповідь надіслана на іншу електрону адресу ніж зазначено у адвокатському запиті (а.с. 28).

Також, представником відповідача надано до суду повторну відповідь на адвокатський запит від 02.12.2025, з доказами направлення на електрону адресу зазначену у адвокатському запиті, після відкриття провадження у данній адміністративній справі.

Представником позивача зазначено, що відповідь на адвокатський запит була надіслана на іншу неіснуючу адресу. Долучений відповідачем відповідь не містить відповідей на всі питання адвокатського запиту.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статтею 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (у редакції від 08.10.2023).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша стаття 1 Закону № 2939-VI ).

З огляду на пункт 1 частини першої статті 13 Закону "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI.

Суд зазначає, що юрисдикцію у спорах щодо адвокатських запитів слід визначати з урахуванням того, кому такий запит адресований. Якщо отримувачем адвокатського запиту є особа приватного права, то правовідносини адвоката з такою особою є суто приватноправовими та регулюються частиною першою статті 19 Конституції України, Цивільним кодексом України і Законом України "Про інформацію".

Якщо адвокатський запит поданий до суб`єкта владних повноважень, то з останнім в адвоката виникають публічно-правові відносини, які регулюються частиною другою статті 19 Конституції України та Законом№2939-VI.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) (у редакції від 15.11.2024).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

За визначенням частини першої статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Частиною другою вказаної статті Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює обов`язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, надати повну відповідь не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У свою чергу, з метою захисту професійних прав адвокатів чинним законодавством передбачений механізм притягнення посадових осіб до відповідальності за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді, зокрема, ст. 212-3 Кодексом України про адміністративні правопорушення (у редакції від 01.02.2025) передбачено, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на встановлені судом обставини справи, адвокатом Прудниковим Я.В. був спрямований саме адвокатський запит у відповідності та порядку ст. ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Спрямування такого запиту, є реалізацією адвокатом свого права визначеного цим Законом.

При чому, суд зазначає, що сам по собі адвокатський запит, сформований та спрямований на реалізацію прав адвоката в порядку ст. ст. 20, 24 Закону № 5076-VІ, жодних посилань на порядок формування та підстав визначених відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", такий адвокатський запит не містив.

Разом з тим, відповідачем відповідь на адвокатський запит була надана саме як на адвокатський запит відповідно до Закону № 5076-VІ. Тобто, в якому порядку та відповідно до якого законодавства був сформований запит, відповідно до такого порядку та законодавства була сформована відповідь.

Суд зазначає, що в цій справі фактично виникли правовідносини між адвокатом Прудниковим Я.В. і суб`єктом владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо реалізації права саме адвоката подавати адвокатський запит з метою захисту прав довірителя, права ж позивача в межах даної справи не є порушеними, оскільки позивач не є адвокатом, а тому законом установлено інший порядок притягнення до відповідальності посадових осіб за ненадання відповіді на адвокатський запит чи надання неповної відповіді, окрім того, суб`єктом звернення повинна бути особа права якої були порушені.

Таким чином, правильним способом захисту порушених прав саме адвоката є викладений вище порядок притягнення до відповідальності, який встановлено спеціальним законом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №640/16398/19.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав, свобод чи законних інтересів саме позивача.

Сам по собі факт ненадання відповіді на адвокатський запит чи незгода з наданою відповіддю не свідчить про порушення прав саме позивача як фізичної особи, оскільки запит адвокатом Прудников Я.В. був поданий у межах здійснення ним професійної діяльності та спрямований на реалізацію його власних процесуальних прав, передбачених статтями 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, адресатом адвокатського запиту виступав суб`єкт владних повноважень, а суб`єктом права на отримання відповіді, в даному випадку, є саме адвокат, а не його клієнт.

У зв`язку з цим ненадання, несвоєчасне надання чи неповне надання відповіді на адвокатський запит не створює для позивача як довірителя самостійного порушення його прав чи законних інтересів у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються виключно реалізації професійних прав адвоката, і механізм захисту таких прав, як зазначалося вище, визначений спеціальним законом, шляхом притягнення посадових осіб до відповідальності відповідно до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обраний адвокатом спосіб захисту не є належним і не відповідає предмету спірних правовідносин, оскільки відсутній факт порушення особистих прав чи охоронюваних законом інтересів саме позивача у даній справі. Ненадання або неповна відповідь на адвокатський запит може бути предметом реагування виключно у межах спеціальної процедури, визначеної законодавством про адвокатську діяльність, а не підставою для судового захисту прав довірителя в адміністративному суді.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН