Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №340/6771/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6771/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтний завод радіотехнічного обладнання” до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18 червня 2025 року №7732/0406 щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтний завод радіотехнічного обладнання” штрафу у сумі 227422 грн.47 коп. за порушення строку сплати суми узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі Акту камеральної перевірки з якого вбачається, що від підприємства з 2022 по 2025 сплачені до бюджету кошти на виконання зобов`язань по самостійно нарахованих сумах податку на додану вартість (згідно податкових декларацій з ПДВ з поточних зобов`язань за 2022 та 2023 роки). Між тим, в Акті не відображені конкретні платежі підприємства з ПДВ за 2022-2025 роки. Водночас надходження платежів до бюджету письмово підтвердив відповідач в листах від 24.09.2024 та від 04.06.2025. Між тим контролюючим органом при оформленні Акту камеральної перевірки не відображена та не врахована самостійна сплата підприємством поточних зобов`язань з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2022 року, а також за квітень, травень, червень, липень 2023 року в межах строків, визначених в статті 57 ПК України. Взагалі в Акті камеральної перевірки відсутня інформація про те, що при надходження коштів від платника в період з вересня 2022 року по червень 2023 року контролюючий орган не нараховував ДП «РЗ РТО» пеню з ПДВ, тобто в період карантинних обмежень. Хоча про заборону в нарахуванні пені платникам податків, зокрема, наголошено в листі ДПС України від 16.05.2023 № 12044/6/99-00-23-03 -02-06. Крім того, проведена відповідачем камеральна перевірка свідчить про те, що контролюючий орган фактично перевірив склад податкових зобов`язань підприємства з ПДВ за 2022 та 2023 роки (в період карантинних обмежень), своєчасність сплати та повноту нарахування цього податку, а це, відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті.75 Податкового кодексу України є предметом документальної перевірки, а не камеральної (постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №813/2519/17 та від 23.11.2023 у справі №640/7643/21). Тому позивач вважає, що відсутня вина (та умисел) платника податків (ДП «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання») в несвоєчасній сплаті до бюджету саме в 2022 та 2023 роках узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що доводить факт відсутності складу податкового правопорушення.

Представником відповідача надано відзив на позов ( т.1 а.с. 119-124), у якому просить в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем жодним чином не спростовується протиправність дій, щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, вважає спірне податкове-повідомлення рішення правомірним та таким що винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

Представником позивача подано відповідь на відзив ( т.2 а.с.9-10).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року вирішено заяву представника відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін - залишити без задоволення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року вирішено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до розгляду справи третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» - відмовити; в задоволенні клопотання представника позивача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження– відмовити.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року вирішено у задоволенні клопотання (заяви) представника позивача витребування доказів – відмовити.

У період з 29.12.2025 по 02.01.2026 (включно) суддя Сагун А.В. тимчасово не здійснював правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці, 03.01.2026 та 04.01.2026 – вихідні дні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ДП «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» (код 07646544) реорганізовано в ТОВ «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» (код ЄДРПОУ 07646544) ( т.1 а.с. 94-97) ( далі по тесту - позивач)

Відповідачем в ході проведення камеральної перевірки встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість позивача за період з 26.10.2022 по 26.04.2025 року та складено акт про результати камеральної перевірки щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання від 23.05.2025 року № 6371/11-28-04- 06/1/07646544 (т.1 а.с. 9-10).

При перевірці використано: інформацію комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби ІКС «Податковий блок», ІКС «Архів електронної звітності» з її підсистемами.

Посадові особи ДП «РЗ РТО», не погодившись з результатами перевірки, подали до Головного управління ДПС у Кіровоградській області письмове заперечення 09.06.2025 року № 190 (вх. від 09.06.2025 року № 20047/6) (т.1 а.с.143-144).

За результатом розгляду заперечення ДП «РЗ РТО» висновки акту про результати камеральної перевірки щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання ДП «РЗ РТО» (код ЄДРПОУ 07646544) від 23.05.2025 року № 6371/11-28-04-06/1/07646544 за період з 26.10.2022 по 26.04.2025 на загальну суму штрафної санкції (10 відс.) 227422,47 грн визнані правомірними та залишені без змін, висновок від 17.06.2025 року № 115/11-28-04-06/07646544 (т.1 а.с.132-134).

За результатами камеральної перевірки щодо питання дотримання граничних строків плати узгодженої суми податкового зобов`язання із податку на додану вартість, встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 26.10.2022 по 26.04.2025 року та оскаржуваним рішенням, на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК, до платника застосована штрафна санкція на загальну суму 227422,47 грн (10 відсотків) ( т.1 а.с.18).

ДП «РЗ РТО» подано скаргу до ДПСУ від 02.07.2025 року № 236 (вх. ДПС України від 08.07.2025 року № 2128/С/6) на податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 18.06.2025 року № 7732/0406, яка, згідно рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 28.08.2025 року № 25016/6/99-00-06-03-01-06 , залишена без задоволення ( т.1 а.с.19-21).

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом спору у даній адміністративній справі.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

За приписами ст.203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм чинного податкового законодавства свідчить про те, що разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання у строки, визначені законом, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Так, за нормами п. 124.1 ст. 124 ПК України ( у редакції, чинній з 01.01.2021р.) визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Водночас, положеннями п. 124.2 ст.124 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2021р.) встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

А за пунктом 109.1 ст.109 ПК України визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (п.109.3 ст.109 ПК України).

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчиненні податкового правопорушення.

За викладеного, можна дійти висновку, що обов`язок доведення вини за Податковим кодексом України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, платника податку не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Слід відмітити, що згідно п. 109.3 ст. 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених, зокрема, і пунктами 124.2, 124.3 статті 124 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Щодо твердження представника позивача, в Акті камеральної перевірки не відображені конкретні платежі підприємства з ПДВ за 2022-2025 роки, а надходження платежів до бюджету письмово підтвердив відповідач в листах від 24.09.2024 та від 04.06.2025, суд зазначає наступне.

В акті про результати камеральної перевірки щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання від 23.05.2025 року № 6371/11-28-04- 06/1/07646544 (т.1 а.с. 9-10) зазначено, що позивачем подані податкові декларації та здійснено сплату узгодженого зобов`язання з ПДВ у такі строки:

- податкова декларація з податку на додану вартість №9299679825 подана 18.01.2023, дата сплати 25.10.2024, кількість днів прострочення - 634;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9116397205 подана 19.05.2023, дата сплати 25.10.2024, кількість днів прострочення - 514;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9273178252 подана 19.12.2022, дата сплати 24.09.2024, кількість днів прострочення - 634;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9273178252 подана 19.12.2022, дата сплати 25.10.2024, кількість днів прострочення - 665;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9146053634 подана 20.06.2023, дата сплати 25.11.2024, кількість днів прострочення - 514;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9146053634 подана 20.06.2023, дата сплати 25.10.2024, кількість днів прострочення - 483;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9146053634 подана 20.06.2023, дата сплати 24.12.2024, кількість днів прострочення - 543;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9146053634 подана 20.06.2023, дата сплати 24.01.2025, кількість днів прострочення - 574;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9178830025 подана 20.07.2023, дата сплати 24.01.2025, кількість днів прострочення - 543;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9178830025 подана 20.07.2023, дата сплати 26.04.2025, кількість днів прострочення - 635;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9211812431 подана 21.08.2023, дата сплати 26.04.2025, кількість днів прострочення - 605;

- Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9221582498 подана 26.10.2022, дата сплати 25.04.2024, кількість днів прострочення - 547;

- податкова декларація з податку на додану вартість №9221582527 подана 26.10.2022, дата сплати 25.04.2024, кількість днів прострочення – 546.

Листи Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 24.09.2024 (т.1 а.с.6) та від 04.06.2025 ( т.1 а.с.3-4), на які посилається представник позивача, не є належними доказами дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, оскільки не містять інформації ні про подані декларації, ні про граничні строки сплати, ні те що платежі було проведено у встановлений Податковим Кодексом строк .

Отже, суд зауважує, що позивачем не надано до суду доказів своєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 26.10.2022 по 26.04.2025 року у встановлений Податковим Кодексом строк.

Щодо не врахування відповідачем при проведенні перевірки самостійної сплати підприємством поточних зобов`язань з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2022 року, а також за квітень, травень, червень, липень 2023 року в межах строків, визначених в статті 57 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно наданих позивачем до заперечення на Акт перевірки від 09.06.2025 року № 190 (т.1 а.с.11-12) платіжних доручень платежі здійснено з зазначенням коду виду сплати 140 (Сплата коштів у рахунок погашення податкового боргу/заборгованості з єдиного внеску/ грошових зобов`язань) (т.1 а.с.135-142), а тому вказані платіжні доручення не є належними доказами своєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 26.10.2022 по 26.04.2025 року.

Нарахування пені з ПДВ при надходження коштів від платника в період з вересня 2022 року по червень 2023 року та не зазначення про це в Акті перевірки не є предметом спору у даній справі.

Щодо посилання представника позивача про необхідність документальної а не камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Так, за приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п.75.1 ст.75 ПК України.

Згідно пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України в редакції на час виникнення спірних відносин камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання може бути предметом камеральної перевірки на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, у даному випадку камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість проведена контролюючим органом в межах наданих йому повноважень, відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Щодо посилання представника позивача на відсутність вини (та умислу) платника податків (ДП «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання») в несвоєчасній сплаті до бюджету саме в 2022 та 2023 роках узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що доводить факт відсутності складу податкового правопорушення, суд зазначає наступне.

Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної в постанові від 16.12.2024 у справі № 520/12978/23.

Стосовно доводу про юридичні наслідки дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19; далі за текстом - Карантин) суд зазначає, що п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ було визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Карантин був введений постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і з урахуванням рішень Уряду України, зокрема, постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 діяв до 24:00год. 30.06.2023р.

Відтак, звільнення від застосування штрафних санкцій за вказаною нормою у випадку позивача також не застосовується, оскільки позивачем було допущено порушення щодо своєчасної сплати податку на додану вартість.

Суд зазначає, що висновки Верховного Суду у справах №140/388/19, №813/2519/17, №640/7643/21, на які посилається представник позивача, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи викладене, відповідачем правомірно застосовано штраф за порушення строків сплати грошового зобов`язання у розмірі 10 % у сумі 227422,47 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтний завод радіотехнічного обладнання” (вул. Чобану Степана, 2, м. Кропивницький, 25005, ЄДРПОУ 07646544) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН