Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №320/5218/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Київ Справа № 320/5218/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сас Є.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 01.08.2024;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти заяву ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 01.08.2024 відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649 та надати рішення за результатами розгляду заяви від 01.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 01.08.2024 особисто звернулась до відповідача із заявою про визнання біженцем або особою, яким потребує додаткового захисту. Однак, відповідачем не зареєстровано заяву позивача про визнання біженцем та не надано позивачу довідку про звернення за захистом в Україні, а також не надали рішення про відмову у прийнятті такої заяви. Оскільки відповідач відмовляв у прийнятті заяви, 05.08.2024 позивач подала письмове звернення на ім`я начальника ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області з проханням зафіксувати факт звернення позивача з заявою та розглянути таку заяву, задокументувати довідкою про звернення за захистом в Україні та повідомити, коли вона зможе особисто прийти до відповідача для подальшого розгляду заяви. Разом з тим, відповідно до відповіді ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області № УКЦ-О-831-24/8010.7.1.1/2769-24 від 15.10.2024 заяву позивача було розглянуто у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», у якій зазначено, що позивач порушив порядок та строк звернення за захистом в Україні.

На думку позивача, зазначене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні прийняття заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та не ухваленні відповідного рішення згідно з приписами чинного законодавства України.

Ухвалою від 05.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви та вказує, що відповідачем не було допущено жодної бездіяльності щодо відмови у прийняті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначає, що 05.08.2024 позивач звернулась до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у зв`язку з наміром бути визнаною біженцем в України або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказаній особі було роз`яснено порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту передбачений статтею 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Дані про перетин позивачем кордону України у інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон - відсутні. Крім того, позивач, зі своїх слів, нелегально перетнула державний кордон України 14.07.2024 в районі населеного пункту Сокіряни (Чернівецька область). Таким чином, позивачем не було дотримано порядку подання такої заяви, оскільки під час звернення особи встановлено, що після перетину кордону України, позивач невідкладно до найближчих органів ДМС не зверталась, чим порушила порядок та строк звернення за захистом в Україні визначені вищезазначеним Законом. Також зазначає, що 23.09.2024 позивач направила до урядового контактного центру звернення (вхідний реєстраційний номер від 29.08.2024 № УКЦ-О-831-24) та звернення до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 05.10.2024 щодо наміру подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (вхідний реєстраційний номер від 29.08.2024 № О-1544/6/8010-24). Вказане звернення ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області розглянуто у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян» та надано відповідь листом від 15.10.2024 № УКЦ-О-831-24/8010.7.1.1/2769-24. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до статті 5 вищезазначеного Закону відносно позивача не приймалося.

Позивач подала відповідь на відзив, у якій звертає увагу, що форма заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідала бланку, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011. Однак відповідач розглянув заяву-анкету не відповідно до спеціальної процедури, передбаченої Законом України №3671-VI та Порядком №649, адже форма відмови, яка викладена у відповіді ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області (відповідно до Закону України «Про звернення громадян») не передбачена ані Законом, ані Порядком, як не передбачена і усна відмова, яку надавали посадові особи відповідача під час особистого звернення позивача до них з заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Таким чином, відповідачем не було вчинено дії, які передбачені Законом, під час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, чим допущено протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, разом з дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 14.07.2024 прибула на територію України.

Як зазначає позивач, вона разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 14.07.2024 перетнула державний кордон України та 01.08.2024 особисто подала до Центрального міжрегіонального управління ДМС України в місті Києві та Київській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проте відповідачем в усній формі відмовлено у прийнятті до розгляду її заяви.

05.08.2024 представник позивача через електронну пошту направив адресоване відповідачу звернення, а також заяву-анкету позивача від 01.08.2024 про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивача та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно відповіді ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області № УКЦ-О-831-24/8010.7.1.1/2769-24 від 15.10.2024 заяву позивача було розглянуто у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у відзиві на позовну заяву підтвердило, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до статті 5 Закону відносно позивача не приймалося.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття заяви про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (далі - Закон №3671-VI).

За визначенням пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №3671-VI біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 5 Закону №3671-VI особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Згідно з частин 1, 6 статті 7 Закону №3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3671-VI заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті.

Зразок заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649.

Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону №3671-VI, центральний виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649 (далі - Правила).

Згідно з пункту 2.1 Правил, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:

а) встановлює особу заявника;

б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);

в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків;

г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку;

ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);

е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;

є) проводить дактилоскопію заявника;

ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;

з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил № 649 рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку про наявність в осіб, які не громадянами України, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту за наявності підстав, визначених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону №3671-VI.

Водночас, положеннями Закону № 3671-VI визначено такі етапи щодо заяви про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:

- подання заяви про визнання біженцем або особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту, та її прийняття уповноваженим органом (частина шоста статті 5 Закону № 3671-VI»);

- оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Даний етап включає попередній (формальний) розгляд заяви, без розгляду заяви по суті (статті 7 - 8 Закону № 3671-VI);

- безпосередньо розгляд заяви по суті та прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (статті 9 - 10 Закону № 3671-VI).

Так, варто зазначити, що статтею 8 вказаного Закону № 3671-VI передбачається безпосередня реєстрація заяви-анкети та формування справи, за результатом чого приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання.

На даному етапі, згідно частини шостої статті 8 зазначеного Закону № 3671-VI фактично здійснюється відхилення очевидно необґрунтованих заяв, тобто тих, де відсутні обставини, що вказані в пункті 1 чи 13 статті 1 Закону № 3671-VI, а також, якщо особа видає себе за іншу, або якщо раніше особа вже зверталась з такою заявою.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №120/192/20-а.

Водночас, безпосередній розгляд документів (визначення обставин, за якими здійснюється звернення, розгляд їх на предмет обґрунтованості та прийняття безпосереднього рішення про надання або відмову в наданні статусу) згідно поданої заяви передбачається вже після вирішення питання щодо вирішення відповідачем питання щодо попереднього (формального) розгляду заяви та прийняття відповідного рішення про прийняття/відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Як було встановлено судом та зазначено вище, позивач особисто звернулася до відповідача 01.08.2024 із заявою-анкетою про визнання її та її неповнолітніх дітей біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак її заяву не прийняли і не зареєстрували, її не документували довідкою про звернення за захистом в Україні та не надали письмову відповідь-відмову у прийомі заяви, відмовляючи виключно в усній формі, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості її розгляду з подальшим прийняттям рішення.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з наявністю у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення позивачем дій щодо звернення до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про надання їй статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та відсутністю доказів прийняття рішення щодо прийняття заяви чи відмови у її прийнятті відповідачем, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви від 01.08.2024 ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил №649.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії, суд відзначає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» керуючись зазначеними положеннями Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», судам слід ураховувати, що стаття 5 Закону не встановлює санкції за подання заяви про надання статусу біженця із зволіканням. У таких випадках на порушників можуть накладатися лише стягнення у вигляді штрафу, передбачені статтями 203 та 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ті, що відповідають вимогам статті 31 Конвенції про статус біженців 1951 року). Неприйняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до розгляду та примусове повернення або примусове видворення заявника суперечитиме захисту фундаментальних прав, передбачених Конвенцією про статус біженців 1951 року (стаття 33 «Невислання біженців»), а також Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року (стаття 3 «Заборона катування»).

Оскільки судом не встановлено, визначених ч. 6 ст. 5 Законом № 3671-VI, підстав для прийняття відповідачем рішення про неприйняття заяви позивача, яка відповідала формі заяви-анкети, затвердженій наказом МВС України 07.09.2011 № 649, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти заяву від 01.08.2024 позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 №649.

Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, відповідно до пункту 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», був звільнений від сплати судового збору як особа, що оскаржує рішення у справі про біженців, отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, яка полягає у неприйнятті заяви від 01.08.2024 ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийняти заяву від 01.08.2024 ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України № 649 від 07.09.2011.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сас Є.В.