Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №243/10040/18 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/10040/18

Провадження № 2/243/125/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Зубкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним, яка обгрунтована тим, що 29.07.2017 року між ОСОБА_4 , батьком позивача та ОСОБА_3 був укладений спадковий договір, реєстровий номер: 967, посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., який на сьогодні закріплює право власності на кватиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

За життя батько ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , був невиліковно хворий на рак прямої кишки, а також ще декілька захворювань: цукровий діабет та церебросклероз, недостатністю кровообігу головного мозку, який веде до загального порушення функціонування мозку. У зв`язку із чим він вживав ряд медичних препаратів та неодноразово проходив курс паліативної хіміотерапії.

Вищенаведені обставини мали можливий вплив на психічне здоров`я ОСОБА_4 , прийняття ним рішень та усвідомлення їх наслідків. Цим, а також майже безпораднім станом батька заявника, скрутним становищем, потребою допомоги скористалася ОСОБА_3 , яка психологічними маніпуляціями вмовила на вельми невигідних умовах для ОСОБА_4 укласти спадковий договір від 29.07.2017 року, реєстровий №967, видавник: приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М.

ОСОБА_1 після смерті батька прийняла спадщину шляхом подання заяви у встановлений законодавством України термін до Першої Слов`янської ДНК. після чого була заведена спадкова справа №62018608, № витягу 50941897 від 16.02.2018 року, але 09.07.2018 року за №2059/02-31 отримала постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - їй було відмовлено в оформленні спадкових прав, після смерті батька, у зв`язку з переходом прав власності на вищенаведену квартиру до відповідача..

У відповідності із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України: «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У зв`язку з тим, що квартира на даний час зареєстрована за ОСОБА_3 заявник, ОСОБА_1 , не може спадкувати майно батька за законом та вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, визнання правочину, а саме спадкового договору, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , недійсним.

Ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Тяжкими обставинами, що змусили батька ОСОБА_1 укласти спадковий договір із ОСОБА_3 , була потреба щоденного піклування та допомоги, викликана рядом хвороб, серед яких є й онкологічна.

Дані обставини були завчасно відомі відповідачу, яка скористалася ними та на невигідних умовах для хворого, літнього ОСОБА_4 , уклала спадковий договір 29.07.2017 року, за два місяці до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , який слід вважати неспівмірним вартості спадкового майна та послугами піклування, наданих ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

На операцію, на хіміотерапію, на ліки, на догляд, на продукти харчування надавала грошові кошти позивач по справі - ОСОБА_1 , але враховуючи постійне проживання у Федеративній Республіці Німеччина, не могла особисто здійснювати догляд за батьком.

Фактично догляд за померлим, здійснювала його рідна сестра ОСОБА_6 , а саме купувала ліки, готувала їжу, кормила його, прибирала в квартирі, брала участь в похованні.

Уточнивши позовні вимоги зазначила, що на час смерті батька у нього було рухоме майно, яке позивач успадкувала, як єдиний спадкоємець першої черги, яке залишилося у відповідача – холодильник, газова колонка, мікрохвильова піч, пральна машина, комплект посуду, телевізор, люстра, сервант, шафи, диван, книги, килим,, килимове покриття, постільна білизна, обідній стіл, кондиціонер, заскління балкону металопластиковими вікнами, автомобільні двигуни, зварювальний апарат, углошлифувальна машина, компресор, гайкові ключі, газові балони, гвіздки,, набір електричного інструменту, метал труб. Вартість майна позивач оцінює у 50100,00 грн. та вважає, що відповідач незаконно ним заволоділа.

У зв`язку з наведеним просить суд:

* визнати недійсним спадковий договір, укладений 29.07.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , серія та номер: 967, видавник: Приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., який закріплює право власності на кватиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 ;

* скасувати реєстрацію права власності номер запису про право власності: 23046976 за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно спадкового договору;

* стягнути з відповідача ОСОБА_3 50100,00 грн. на її користь як компенсацію за незаконно привласнені спадкові рухомі речі.

Відповідачем ОСОБА_3 наданий відзив на позов, відповідно до якого вона вважає зазначені вимоги необґрунтованими та незаконними з наступних підстав.

Відповідно відповіді КНП Слов`янської міської ради "Центр первинної медико - санітарної допомоги міста Слов`янська"№ 01-27/149 від 06.11.2018 препарати для знеболювання, які відносяться до наркотичних лікарських засобів хворому ОСОБА_4 , було призначено 02.10.2018 року, а спадковий договір між ОСОБА_4 та відповідачем був укладений 29.07.2017 року, тобто до прийняття ОСОБА_4 наркотичних лікарських засобів, для знеболювання.

Позивач посилається на те, що Литвиновська скористалася хворобою ОСОБА_4 , але вона протягом дев`яти років проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , здійснювала за ним догляд, а позивачка, з якою був укладений спадковий договір не виконувала взятих на себе зобов`язань.

20.07.2017 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області був розірваний спадковий договір у зв`язку з тим, ОСОБА_1 не виконувала своїх обов`язків, не приїжджала до батька, не телефонувала йому, не цікавилася станом його здоров`я, відмовила йому у наданні матеріальної допомоги.

У зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідач по справі дійсно проживала з померлим ОСОБА_4 , але не дев`ять років, а сім. На операцію у серпні 2016 року ОСОБА_1 йому надавала гроші, а також на післяопераційне лікування, на хіміотерапію. Гроші вона передавала через його рідну сестру – ОСОБА_7 . Спадкодавець захворів на онкозахворювання, про що стало відомо у липні 2016 року, тому з того часу він опинився під впливом тяжких обставин, чим і скористалася відповідач.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала пояснення, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 вони отримали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , власницею квартири була свекров. Вони жили в цій квартирі взимку, а влітку в її будинку. Потім квартиру обміняли на однокімнату. ОСОБА_8 бажала залишити квартиру їхній дочці – позивачці ОСОБА_1 , але вона сказала, щоб квартира була батькові, а батько потім залишить їй. ОСОБА_4 отримав квартиру у спадщину, а у 2007 році він уклав спадковий договір з дочкою. Потім дочка вийшла заміж та уїхала жити до Німеччини. У дев`яностих роках дочка допомогла батькові побудувати посудний цех, де потім була автомайстерня. Але ОСОБА_4 почав співмешкати з ОСОБА_3 , дочка була проти цих стосунків. У кінці 2012 року для того, щоб отримати субсидію вони з ОСОБА_4 фіктивно розійшлися. Перед розлученням вона пропонувала поділити все, що нажито за сорок років, але він запевнив, що квартира буде дочці. Коли він захворів почав просити гроші, а вони йому допомагали як могли. Догляд за ним під час хвороби здійснювала сестра. Він постійно приймав психотропні препарати. Потім він почав казати, що грошей мало, а у них не було можливості давати більше. Почав вимагати, щоб дочка відмовилася від квартири. Коли вона приїжджала між ними були сварки через квартиру. Коли він був на операції та після догляд здійснювала сестра. Потім він звернувся до суду з позовом до дочки про розірвання спадкового договору, а після рішення суду одразу уклав договір з Литвиновською. Підпис у цьому договорі на його не схожа. Вона його бачила у червні 2017 року і він не казав, що бажає комусь передати квартиру. Він не усвідомлював свої дії, оскільки постійно приймав психотропні ліки. Коли він помер від неї це приховали.

Представник позивача, адвокат Бондаренко Д.В., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, надав пояснення згідно з позовною заявою.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення, що у 1982 році ОСОБА_4 та його мати отримали двокімнатну кварту у буд. АДРЕСА_3 , але ОСОБА_2 там ніколи не проживала, оскільки в шлюбних відносинах з ОСОБА_4 вони фактично не перебували. У 2000 році ОСОБА_4 обміняв цю квартиру на однокімнатну, за яку йде спір. ОСОБА_4 постійно допомагав ОСОБА_2 . З ОСОБА_4 вони познайомилися у 2007 році, їй було відомо, що він офіційно перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , але вони давно не проживають разом. Крім того, до їх знайомства ОСОБА_4 співмешкав з іншими жінками. З 2008 року вона почала з ним проживати. У 2012 році він офіційно розлучився. З цього моменту його дочка припинила з ним спілкування. Влітку 2016 року йому поставили діагноз онкологія. Була проведена операція. Він дійсно намагався звернутися до своєї дочки за допомогою, але вона з ним не спілкувалася. Він хотів, щоб дочка допомогла, або розірвала договір, для того, щоб була можливість розпорядитися квартирою та отримати кошти на лікування. Він звернувся до суду з позовом про розірвання спадкового договору з дочкою, рішення суду було у червні 2017 року, а звернувся він у 2016 році, яким буде рішення суду було не відомо, але весь цей час організація життя і лікування ОСОБА_4 було не ній. На лікування вони витрачали його пенсію та її зарплату. Також продавали щось з керамічного цеху (ворота, обладнання). Вона була єдиною людиною, яка надавала йому допомогу, тому він вирішив укласти спадковий договір з нею. Договір уклали одразу після рішення суду про розірвання попереднього договору з дочкою. Психотропні препарати ОСОБА_4 приймав тільки один раз – у день смерті.

З ОСОБА_4 вони прожили дев`ять з половиною років, за цей час спільно купували побутові речі, у тому числі, холодильник, телевізор, постільну білизну. Балкон в квартирі не засклений, а всі інші речі (болгарки, обладнання, ключи) знаходяться у цеху та вона до них відношення не має.

Перші ознаки онкозахворювання виявилися навесні 2016 року, операцію йому зробили 22.08.2016 року, потім призначили хіміотерапію. На хіміотерапію вона його супроводжувала, для чого брала вихідні на роботі. Залишити його у лікарні одного вона не могла, оскільки він потребував її підтримки. Він казав що хоче, щоб квартира залишилася їй ще у 2015 році. З дочкою у нього не було відносин з 2012 року, хоча вона говорила, що треба помиритися.

ОСОБА_4 наполягав, що квартиру треба зробити на неї, так як вона залишалася з боргами.

Представник відповідача, адвокат Попкова О. В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов.

У судове засідання, призначене на 29.01.2026 року позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшло клопотання, в якому вона просить відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та провести судове засідання без її участі.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи без участі не з`явившихся осіб, судом враховується, що дана справа перебуває на розгляді протягом тривалого часу, судом вживалися необхідні та достатні дії для з`ясування всіх обставин справи, у судовому засіданні надали пояснення сторони та їх представники, допитані свідки, вирішені усі клопотання сторін.

Тому, суд вважає за можливе прийняти рішення в даному судовому засіданні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання, що прож. АДРЕСА_4 , є сусідкою, сім`ю ОСОБА_10 та ОСОБА_3 знає давно, вони жили разом приблизно з 2008 року. ОСОБА_11 приймав участь у житті двора, його знають усі сусіди. Він говорив їй особисто, що хоче розірвати договір з приводи квартири з дочкою, тому що він захворів, а від дочки допомоги немає та переоформити квартиру на ОСОБА_12 . Вони були близько знайомі як сусіди. Коли він захворів за ним доглядала ОСОБА_12 , займала гроші на лікування, які виплачували ще і після його смерті. ОСОБА_4 гуляв во дворі майже до самої смерті, перестав виходити на вулицю приблизно за тиждень до смерті. Родичи ОСОБА_4 не приходили, вона їх не бачила. Дочку ОСОБА_10 вона не знає, ніколи не бачила. ОСОБА_10 повністю усвідомлював свої дії. Литвиновська про нього завжди піклувалася, вони не сварилися, були гарної сім`єю та сусідами. ОСОБА_13 приблизно у 2016 році на онкозахворювання, до цього хворів на сахарний діабет. Коли він розірвав договір з дочкою він вже був хворий. Після його смерті вона була в квартирі, там була мебель, телевізор. Також у нього було авто – стара «Таврія».

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання, що вона є рідною сестрою ОСОБА_10 , ОСОБА_14 – племінниця. Коли брат захворів – за ним доглядала вона та його дружина – мати ОСОБА_14 . Їх дочка вийшла заміж, уїхала, але завжди присилала подарунки, ліки. Брат часто приходив до неї, вони спілкувалися. Були випадки, коли вона приходила до нього та бачила його у синцях. Брат жив по АДРЕСА_3 , з 2016 року сильно захворів, вона його відвідувала і дома і в лікарні. Брат приходив до неї кожний день до серпня, поки йому не стало зовсім погано. Дочка постійно йому допомагала. Він приїжджав до дружини ОСОБА_15 і в її присутності вона давала йому гроші. Коли вона їздила до нього в лікарню, він там був один, ОСОБА_3 поруч не було.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав показання, що був знайомий з ОСОБА_4 з 1997 року, працював у нього близько 10 років, вони робили ремонт машин. у нього було багато інструментів – 2 зварювальних апарату, 2 болгарки, 3 дрелей, 2 компресора, 3 дрілі, набір ключів, 2 посудних печі, мішалка для посуду. Останній раз бачив його у 2016 році – він погано ходив, погано себе почував. Про свої стосунки з дочкою, дружиною він не розповідав. Коли він погано себе почував він допомогам – у 2016 році ремонтував електрику.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надала показання, що вона добре знає ОСОБА_4 та його дружину ОСОБА_2 . Вони поруч жили в районі курорту. За 10 років до смерті він уклав спадковий договір з дочкою стосовно квартири. Їй відомо, що дочка допомагала ОСОБА_4 , коли дочка була у Слов`янську ОСОБА_4 завжди приїжджав до неї, дочку дуже любив, грався з онуком. Коли дочки не було також приїжджав, допомагав ОСОБА_2 , яка також йому допомагала, лікувала його. Їй відомо, що десь у 2013 році дочка ОСОБА_18 захворіла і хвороба її тривала приблизно до 2017 року, захворювання було пов`язане з щитовидною залозою. Про всі ці обставини відомо зі слів ОСОБА_2 . ОСОБА_18 не могла вислати ту суму, яку у неї просив ОСОБА_4 . Вона добре знає сестру ОСОБА_4 і їй відомо, що вона багато часу йому приділяла під час хвороби, приходила до нього. Останнім часом, у серпні 2016 році вона зустріла ОСОБА_2 , він виглядав дуже погано, мав хворобливий вигляд. Потім їй зателефонувала його сестра та повідомила, що ОСОБА_2 помер, а від дружини ОСОБА_2 це скрила ОСОБА_3 . Вона особисто позичала гроші ОСОБА_2 на операцію ОСОБА_4 у сумі 1000,00 грн. Також ОСОБА_2 позичала гроші у інших знайомих.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 надала показання, що вона є сусідкою ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 за адресою : АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 вона знає приблизно з 2000 року, ОСОБА_3 в їх будинку з`явилася 2008 році, вони жили дружно, було видно, як ОСОБА_4 змінився на краще. Коли він захворів у 2016 році за ним доглядала ОСОБА_20 , нікого з родичів вона не бачила. Сестру ОСОБА_4 вона бачила лише на похоронах. З приводу спадкового договору нічого не відомо. Коли ОСОБА_10 хворів ОСОБА_12 постійно позичала гроші у сусідів, особисто вона позичала, гроші були необхідні на лікування ОСОБА_4 . Литвиновська здійснювала за ним догляд і у лікарні. Які приймав препарати ОСОБА_4 їй не відомо, але він усвідомлював свої дії.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 надала показання, що вона проживає за адресою АДРЕСА_6 , сусідка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . У цьому будинку проживає з 1999 року, спочатку там жив один ОСОБА_4 , десь у 2008 році у нього з`явилася ОСОБА_20 , було видно, як ОСОБА_4 змінився на краще. Вони жили добре, не сварилися. У 2016 році він захворів, казав їй що хворіє. Почав худнути. У неї були маленькі діти, з якими вона гуляла на вулиці та часто бачила ОСОБА_4 , вони спілкувалися і він казав, що родичі у нього є, але не склалося. З ОСОБА_4 вона бачила тільки ОСОБА_3 . Про сестру ніколи від ОСОБА_10 не чула, казав тільки, що є дочка, з дружиною розлучений. Казав, що дочка йому не допомагає. Кому належить квартира, як він планує нею розпорядитися їй не казав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 надала показання, що проживає АДРЕСА_7 , сусідка. З ОСОБА_3 та ОСОБА_10 знайомі давно, в гарних стосунках, вони жили дружно, не сварилися, спілкувалися та допомагали сусідам. Потім ОСОБА_10 захворів, казав, що дуже тяжко, що йому потрібна операція. З родичів ОСОБА_10 вона ніколи не бачила, він казав, що є дочка, яка живе у Німеччині, про інших родичів він не казав, ніхто не приходив. Він виходив на вулицю, сидів на лавочці. ОСОБА_23 виходити приблизно за місяць до смерті. Поводився він адекватно, розмовляв на різні теми. Литвиновська розповідала, що потрібні гроші на лікування, де вона брала гроші їй не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надала показання, що її чоловік та ОСОБА_4 раніше разом працювали, а потім зустрілися у відділенні онкології. Її чоловік поступив у відділення 01.02.2017 року, йому зробили операцію, а 05.02.2017 року виписали. Коли він поступив у лікарню ОСОБА_10 там вже був, його готували до операції. Під час їх з чоловіком перебування у лікарні вона бачила, що за ОСОБА_10 здійснювала догляд ОСОБА_12 , більше нікого не бачила.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 надала показання, що була знайома з ОСОБА_4 з дитинства, у 2016 році бачила його, він усвідомлював свої дії, потім його бачила влітку 2017 року, він не неї не відреагував, начебто не впізнав. Їй відомо, що йому допомагала, так як вона їй телефонувала та казала, що не знає, що робити, тому що гроші, які вона надсилає, батько витрачає на співмешканку. Дочка гроші висилала, але його потреби зростали. Також гроші передавала у її присутності ОСОБА_2 йому кілька разів. ОСОБА_4 був обурений, що грошей передається мало. Двічі разів вона точно пам`ятає. До того як він почав жити зі співмешканкою у них з дочкою були добрі стосунки, а потім він почав припиняти стосунки, не прийшов на зустріч з дочкою, коли вона приїжджала.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 визнання правочину недійсним та про скасування запису про визнання спадкового договору недійсним задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 , виданим 03.10.2017 року Слов`янським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ( ОСОБА_26 від 25.09.1998 року НОМЕР_2 , виданим Слов`янським міським відділом РАЦС; Свідоцтвом про укладання шлюбу з ОСОБА_27 від 18.12.2017 року РАЦС Ольпе, Федеративна Республіка Німеччина. Матір`ю є ОСОБА_2 , шлюб між батьками розірвано рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 28 листопада 2012 року.

04.10.2007 року був укладений спадковий договір, відповідно до якого ОСОБА_4 передає після своєї смерті у власність дочці ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_8 ,.

09.08.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання даного договору недійсним. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 20.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, розірвано спадковий договір, укладений 04.10.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Після набрання рішенням суду законної сили, 29.07.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений спадковий договір, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку набуває ОСОБА_3 у разі смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 після смерті батька звернулася до нотаріуса з метою прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька до Першої Слов`янської ДНК, де була заведена спадкова справа №62018608, № витягу 50941897 від 16.02.2018 року.

Постановою державного нотаріуса Першої слов`янської державної нотаріальної контори Макарової Н.І. від 09.07.2018 №2059 /02-31 відмовлено ОСОБА_2 , що діяла від імені ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на однокімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутності право установчих документів на квартиру.

На теперішній час, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 135041803 власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3 на підставі спадкового договіру, серія та номер: 967, виданий 29.07.2017, видавник: Приватний нотаріус Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М.

Згідно з випискою № 1073 з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 16.06.2016 року ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 13.06.2016 року 16.06.2016 року з діагнозом: «Са прямої кишки Т4НЇМО.Стан після оперативного лікування, 4-го курсу ПХТ, оперативного лікування, дренирування інфильтрата м\тканей сідниці». Супутні захворювання - цукровий діабет, 2 тип на інсулині. ИБС: А\к с гипертензією. Церебросклероз с гипертензією.. Хірургічне лікування - 22.08.16 року, 30.08.16 року, 03.04.17 року. Хіміо-, гормоно, імунотерапія – 10.10.2016-17.10.2016 року, 07.11.2016-11.11.2016 року, 03.02.17-07.02.17. За час лікування в Краматорському ОД з 01.01.17 по 16.16.17 хворому наркотичні анальгетики не призначалися. З 17.06.2017 хворий за медичною допомогою до Крамторського ОД не звертався.

Згідно з листом КНП Слов`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ МІСТА СЛОВ`ЯНСЬКА» від 15.08.2018 № 01-27/104 ОСОБА_4 1945р., який мешкав АДРЕСА_1 , з 29.06.2016. р. знаходився на «Д» обліку з Дз: ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією НІ.Церебросклероз 2 ступеню. Цукровий діабет 2 типу, інсулінозалежний. Хронічний геморой. Захворювання прямої кишки.T4N1М0. Стан після комбінованого лікування в 2016р. Постійно отримував амбулаторне лікування. Для купірування больового синдрому хворому призначалися наркотичні обезболюючі.

Згідно з листом КЛПЗ №Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 691. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на стаціонарному лікуванні в урологічному відділенні МКЛ з 09.09.2016 по 27.09.2016 року з діагнозом: «Нейрогенний сечовий міхур. Хронічна затримка сечі. Хронічний пієлонефрит у стадії загострення. Цукровий діабет. Інсулінозалежний».

Згідно з листом КНП Слов`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ МІСТА СЛОВ`ЯНСЬКА» 06.11.2018 № 01-27/149 ОСОБА_4 був встановлений діагноз ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією було встановлено 22.09.2008 року. Хворому призначалися лікарські засоби берліприл, амлодипин, лівостор. 2. Препарати для знеболювання, які відносяться до наркотичних лікарських засобів хворому ОСОБА_4 було призначено 02.10.2017 року.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позову, суд виходить з наступного.

Свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства ( ст. 3 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У правочині волевиявлення повинно бути взаємним і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 1304 Цивільного кодексу України встановлено, що спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 1305 ЦК України, набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень ( ч. 1 ст. 1308 ЦК України).

У своєму позові позивач наполягає, що оспорюваний спадковий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, як правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Натомість, у судовому засіданні з достовірністю встановлено, що померлий ОСОБА_4 цілком свідомо вчиняв дії, спрямовані, на укладення спадкового договору з відповідачем ОСОБА_3 .

Так, 09.08.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеного з нею спадкового договору недійсним.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 20.06.2017 року даний спадковий договір розірвано. Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання обов`язків, покладених на неї спадковим договором ( відвідувати раз на рік, забезпечувати ліками та надавати необхідну допомоги).

Відповідно до ч 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Після розірвання спадкового договору з ОСОБА_28 , ОСОБА_4 уклав спадковий договір з відповідачем ОСОБА_3 .

Беззаперечно, внаслідок онкологічної хвороби та ряду інших тяжких хвороб померлий ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги, яку і надавала йому відповідач ОСОБА_3 .

Як встановлено у судовому засіданні допомога, що надавалася ОСОБА_3 не була разова, не мала корисливий мотив, а була систематичною - з часу захворювання ОСОБА_4 і до його смерті, оскільки вони співмешкали разом з 2008 року. Як пояснили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які є сусідами, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 жили як подружжя дружно, не сварилися, ОСОБА_3 піклувалася про ОСОБА_4 та надавала йому необхідну допомогу з дня його захворювання у 2016 році, тобто і у той період, коли спадковий договір між ОСОБА_4 та його дочкою ще не був розірваний.

Свідок ОСОБА_24 підтвердила, що перебуваючи в онкологічному відділенні через хворобу свого чоловіка, вона бачила там ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 , яка надавала йому допомогу.

Також свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 у судовому засіданні підтвердили, що у зв`язку з хворобою ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_3 позичала гроші, казала сусідам, що потрібні гроші на лікування, з чого суд робить висновок, що не тільки ОСОБА_4 опинився в скрутному становищі через хворобу, а і його співмешканка ОСОБА_3 також. Вищезазначені свідки підтвердили, що з ОСОБА_4 вони бачила тільки ОСОБА_3 . Сестру, дочку, колишню дружину ніколи не бачили. ОСОБА_4 поводив себе адекватно.

Підстав ставити під сумнів правдивість показань даних свідків та оцінювати їх критично суд не має, оскільки зазначені свідки є сусідами померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та жодним чином не заінтересовані в результатах розгляду даної цивільної справи.

Вищенаведене свідчить про те, що єдиною людиною, яка залишалася поруч з ОСОБА_4 під час його хвороби, розділяла з ним його скрутне становище та надавала допомогу, була співмешканка ОСОБА_3 .

Вищенаведений висновок суду підтверджує і безпосередньо ОСОБА_2 , яка в своїх поясненнях зазначила, що бачила останній раз ОСОБА_4 у червні 2017 року. Тобто, починаючи з червня 2017 року та до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період, коли стан онкологічно хворого ОСОБА_4 погіршувався, колишня дружина ОСОБА_4 його не відвідувала, допомоги не надавала.

Суд критично ставиться і до ствердження сторони позивача, що догляд за ОСОБА_4 здійснювала його сестра ОСОБА_6 , оскільки будучи допитаною у даному судовому засіданні в якості свідка вона не навела необхідних та достатніх даних про обставини хвороби ОСОБА_4 , зокрема коли йому робили операцію, скільки курсів хіміотерапії він пройшов, що саме він потребував, тощо. Натомість ОСОБА_3 повідомила суду наведені обставини. Так, в своїх поясненнях вона чітко вказала, що операція ОСОБА_4 була проведена 22.08.2016 року, потім була призначена хіміотерапія, що повністю узгоджується з даними виписки № 1073 з медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 16.06.2016 року.

Також суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_6 стосовно того, що ОСОБА_4 іноді був у синцях, оскільки таке ствердження спростовується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Суду надані розписки, надані ОСОБА_6 від 18.10.2016 року на суму 1500,00 грн., 16.06.2017 року на суму 500,00 грн., 02.07.2016 року на суму 6500,00 грн., проте з даних розписок суд не може дійти до єдиного висновку, що отримані ОСОБА_6 кошти були витрачені на лікування ОСОБА_4 . Також суду надані 2 копії квитанції про оплату лікарських препаратів з яких неможливо встановити вид ліків та розмір коштів, витрачених на їх придбання через погану якість зображення.

Також суд критично ставиться до ствердження представника позивача, що ОСОБА_4 не усвідомлював свої дії, оскільки постійно приймав психотропні ліки.

Так, згідно з листом КНП Слов`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ МІСТА СЛОВ`ЯНСЬКА» від 15.08.2018 № 01-27/104 ОСОБА_4 для купірування больового синдрому хворому призначалися наркотичні обезболюючі.

Проте, згідно з листом КНП Слов`янської міської ради «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ МІСТА СЛОВ`ЯНСЬКА» 06.11.2018 № 01-27/149 препарати для знеболювання, які відносяться до наркотичних лікарських засобів хворому ОСОБА_4 були призначені 02.10.2017 року.

Дана обставина повідомлялася суду ОСОБА_3 яка пояснила, що наркотичні знеболювальні препарати ОСОБА_4 вживав єдиний раз у день смерті.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_25 не спростовують вищенаведені висновки суду.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що факт укладення спадкового договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вкрай невигідних для ОСОБА_4 умовах під впливом тяжких обставин, у судовому засіданні не доведений.

Стосовно рухомого майна, яке згідно з позовною заявою залишилося у користуванні відповідача, суд зазначає, що належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що зазначене в позові майно було особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_4 та не вибуло з його володіння на час його смерті, суду не надано.

Тому, суд доходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суд від 05 жовтня 2018 року задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено відчуження зазначеної квартири шляхом укладення цивільно-правових угод, у тому числі договору купівлі-продажу, міни, дарування, спадкового договору, договору іпотеки, застави, позички, внесення зазначеної квартири до статуту юридичних осіб як внеску, у тому числі, заборонено проводити реєстраційні дії щодо реєстрації права власності внаслідок виникнення, переходу, припинення прав на зазначену квартиру, який підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 233, 1304, 1305 ЦК України, ст. ст. 5,12,13,81,211,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним - відмовити.

Скасувати арешт, накладений на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження зазначеної квартири та заборони проводити реєстраційні дії щодо реєстрації права власності внаслідок виникнення, переходу, припинення прав на зазначену квартиру.

Повний текст рішення виготовлений 30 січня 2026 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко