Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №260/5182/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5182/22 пров. № А/857/32298/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.М., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (суддя–Іванчулинець Д.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту ухвали – не зазначено),

в адміністративній справі №260/5182/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2022 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; 2) стягнути із Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 8179,00 грн..

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік в меншому розмірі ніж передбачено законом. Зобов`язано Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду набрало законної сили 08.03.2023, та для виконання вказаного судового рішення 12.04.2023 позивачу видано виконавчий лист.

26 липня 2023 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ відкрито виконавче провадження №72355073 від 26.07.2023.

09.07.2025 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо повного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №260/5182/22 і встановлення судового контролю за виконанням цього рішення суду, в якій, керуючись статтями 382, 382-1 КАС України, просив зобов`язати Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради у встановлений строк подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі. Заяву мотивував тим, що відповідач протягом тривалого часу уникає виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки щорічна разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком залишається не виплаченою в належному розмірі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлнення судового контролю за виконанням судового рішення – відмовлено.

З цією ухвалою суду не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушення норм матеріального і процесуального права та без повного з`ясування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є виключно заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування зазначених заходів є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі. При цьому встановлення судового контролю за виконання судового рішення та виконання його в порядку виконавчого провадження не виключають та не заміняють один одного, а є окремими способами виконання судового рішення, які не залежать один від одного. Вважає скаржник безпідставними висновки суду першої інстанції про ненадання доказів невиконання судового рішення як підставу для відмови у встановленні судового контролю.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу суду від 10.07.2025 та зобов`язати Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради подати до Закарпатського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №260/5182/22.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційної скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.02.2023, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково та зобов`язано Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Заява обґрунтована тим, що відповідач протягом тривалого часу уникає виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки щорічна разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком залишається не виплаченою в належному розмірі.

Здійснюючи апеляційний розгляд цієї справи за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 щодо розгляду заяви позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду від 06.02.2023 у справі №260/5182/22, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини, дійшов висновку, що із принципу верховенства права видно, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада.

Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч.1, ч.2 ст.382 КАС України (тут і надалі в редакції на час подання заяви та постановлення спірної ухвали суду), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Наведеними вище правовими нормами передбачено, що такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів також враховує, що в силу положень ч.4 ст.372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами ч.1 ст.373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Порядок виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII.

В свою чергу, положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів також враховує, що заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ відкрито виконавче провадження №72355073 від 26.07.2023, яким боржника зобов`язано виконати рішення протягом 10-ти днів.

Перевіряючи виконання рішення суду першої інстанції і постановляючи оскаржувану ухвалу, окружний суд вірно звернув увагу, що виконання судових рішень в першу чергу забезпечується шляхом їх примусового виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження». При цьому відсутність належного виконання органом Державної виконавчої служби виданого судом виконавчого листа може бути підставою для застосування встановленого ст.287 КАС України механізму оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця.

Правовою підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а зазначено, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Перевірка повноти і правильності виконання боржником (відповідачем) цього судового рішення повинна здійснюватися в межах відкритого виконавчого провадження №72355073, про що апеляційний суд уже зазначав вище.

Крім цього, судовий контроль на виконанням судового рішення може здійснюватись у спосіб визначений статтею 383 КАС України, шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Виконання ж судового рішення повинно здійснюватись у відповідності до змісту його резолютивної частини.

Тобто, у розглядуваній ситуації відсутні підстави для застосування приписів статті 382 КАС України щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень (відповідача) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення від 06.02.2023.

За наведених фактичних обставин та із врахуванням норм чинного законодавства колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статей 382, 382-1 КАС України.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвалу судом першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №260/5182/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська