Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №463/9519/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 463/9519/24 пров. № А/857/19576/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями,

суддя у І інстанції Хома О.П.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 09 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2024 року Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі – АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати постанову № 6 від 30 вересня 2024 року про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – НОМЕР_1 Прикордонний загін).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 у справі №463/9519/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов`язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира проїзного документа та документа, що посвідчує особу. Позивачем вказаний обов`язок не виконано.

Доводи позивача про неповідомлення відповідачем представника АТ “Українська залізниця” про розгляд справи є безпідставними. При цьому належними і допустимими доказами підтверджено, що протокол від 13.09.2024 №440204 про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями відповідає встановленим вимогам, а відповідач розглянув справу у спосіб, передбачений законом, повідомивши про розгляд справи представника АТ “Українська залізниця” та надавши йому копію протоколу та докази вчинення правопорушення.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено АТ “Українська залізниця”, яке просила таке скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки письмовому доказу – закордонному паспорту громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія якого була надано суду відповідачем, що спростовує факт правопорушення.

Водночас наполягає на тому, що перевізник не був ознайомлений зі змістом протоколу, не був сповіщений про місце і час розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування оспорюваної постанови.

Окрім того, апелянт наголошує на тому, що на працівників поїзних бригад не покладені обов`язки щодо перевірки дотримання пасажирами візових правил, вимог щодо володіння знаннями паспортно-візових норм та вимог держав слідування поїзда для них не встановлені. Тільки представники Державної прикордонної служби України в межах своїх завдань та обов`язків наділені повноваженнями при здійсненні прикордонного контролю встановлювати наявність належно оформлених документів.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» НОМЕР_1 Прикордонний загін підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що протокол від 13.09.2024 №440204 був складений у присутності представника перевізника Мельничука М.М., який з його змістом ознайомлений під підпис. Другий примірник протоколу було вркчено Мельничуку М.М.

16.09.2024 року перший примірник разом з іншими документами, що стосуються справи, надійшли на адресу НОМЕР_1 Прикордонного загону.

23.09.2024 до НОМЕР_1 Прикордонного загону надійшло клопотання від адвоката В.Ситніка (представника ОСОБА_3 ) щодо перенесення розгляду справи, який було призначено на 10 год 00 хв 27.09.2024, та направлення всіх матеріалів справи. За результатами розгляду зазначеного клопотання 26.09.2024 на адресу адвоката В.Ситніка направлено копію протоколу №440239 про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями від 13.09.2024 з наявними матеріалами справи та повідомлено, що справа про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями відносно АТ «Укрзалізниця» призначена до розгляду на 12 год 00 хв 30.09.2024 року за адресою: 79010, вул. Личаківська 74, м. Львів. У вказаний час представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив і справу було розглянуто за його відсутності.

Просить врахувати, що 13.09.2024 Мостиським районним судом Львівської області громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), яка не оскаржувалась.

При цьому громадян Республіки Польща ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був документований тимчасовим паспортом громадянина Республіки Польща, виданим 13.09.2024, що підтверджує факт відсутності у пасажира паспортного документа, необхідного для в`їзду до держави прямування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до протоколу від 13.09.2024 №440204 про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, складеного інспектором прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (тип А) майстер-сержантом ОСОБА_4 , 13.09.2024 о 07 год 15 хв рейсом № 35 за маршрутом “Одеса-Перемишль” в пункті пропуску “Мостиська” без необхідних документів для виїзду з України до Республіки Польща було виявлено громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зі слів), без документів, що посвідчують особу, чим перевізником АТ «Укрзалізниця» учинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 1 Закону України “Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень” (далі – Закон №2920-ІІІ).

Провідник потягу № 35 ОСОБА_3 у поясненнях від 13.09.2024 зазначив, що посадив громадянина Республіки Польща ОСОБА_5 о 14 год 30 хв 12.09.2024 по довідці витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_3 зі змістом протоколу від 13.09.2024 №440204 ознайомлений, другий примірник протоколу отримав 13.09.2024, що підтверджується його підписами.

Водночас інспектор Бегені Х.М. склала протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Республіки Польща на строк до 3-х діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

Згідно із рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (тип А) відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (тип Б) майстер-сержанта ОСОБА_4 під час здійснення нею перевірки наявності документів у пасажирів 1 вагону потягу №35 сполученням “Одеса-Перемишль” громадянин Республіки Польща ОСОБА_5 не зміг пред`явити необхідних документів для виїзду з України до Республіки Польща у зв`язку з тим, що їх викрали (наявна заява в поліцію).

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 13.09.2024 у справі №448/1688/24, яка набрала законної сили 24.09.2024, громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.

Начальник відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” (тип Б) підполковник ОСОБА_6 16.09.2024 направив начальнику НОМЕР_1 Прикордонного загону у порядку частини 5 статті 3 Закону №2920-ІІІ матеріали справи про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, відповідно до протоколу від 13.09.2024 № 440204 для розгляду.

30.09.2024 начальником НОМЕР_1 Прикордонного загону полковником ОСОБА_7 винесено постанову № 6 про правопорушення, пов`язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на перевізника АТ “Українська залізниця” накладено штраф у розмірі 142 316 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1 Закону №2920-ІІІ.

АТ “Українська залізниця” не погодилася із правомірністю вказаної постанови НОМЕР_1 Прикордонного загону та звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1-4 статті 7 Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, без шкоди для міжнародних зобов`язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми.

Кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

Де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов`язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в`їзду до приймаючої держави.

Кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов`язку, викладеного в пункті 3 цієї статті.

Пунктами 1-4 статті 11 Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності встановлено, що без шкоди для міжнародних зобов`язань щодо вільного пересування людей Держави-учасниці, наскільки це можливо, встановлюють такі заходи прикордонного контролю, які можуть знадобитися для попередження і виявлення торгівлі людьми.

Кожна Держава-учасниця вживає законодавчих або інших належних заходів для попередження, наскільки це можливо, використання транспортних засобів, експлуатованих комерційними перевізниками, при вчиненні злочинів, визнаних такими відповідно до статті 5 цього Протоколу.

У відповідних випадках і без шкоди для застосовних міжнародних конвенцій такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-яких транспортних засобів, зобов`язання переконатися в тому, що всі пасажири мають документи на в`їзд/виїзд, необхідні для в`їзду до приймаючої держави.

Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов`язання, встановленого в пункті 3 цієї статті.

За правилами частин 1, 2 та 4 статті 22-1 Закону України “Про залізничний транспорт” (далі – Закон № 273/96-ВР) під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов`язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред`явити їх перевізникові на його вимогу.

Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов`язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред`явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред`явив необхідні документи.

За невиконання обов`язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, зазначених у частині другій цієї статті, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.

Згідно із преамбулою Закону № 2920-III цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов`язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Як встановлено приписами частин 1 та 4 статті 1 Закону № 2920-III, підприємства (їх об`єднання), установи, організації та фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов`язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира паспортного документа, візи або інших документів, необхідних для в`їзду до держави прямування або транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без таких документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі сорока семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленому на 1 січня календарного року, за кожного такого пасажира, але не більше шестисот таких прожиткових мінімумів за одне перевезення.

Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, транзиту.

У відповідності до пункту 7.2. Розділу 7 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 №1196, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 року за № 310/13577 (далі – Правила №1196), посадка в поїзд осіб, що здійснюють поїздку за повними, пільговими, у тому числі безплатними та груповими, проїзними документами, здійснюється за умови наявності проїзного документа та документа, що посвідчує особу (паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту, довідки про звернення за захистом в Україні, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, картки мігранта, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, паспортного документа іноземця та особи без громадянства), для пасажирів пільгових категорій - додатково оригіналу документа, що підтверджує право на пільговий проїзд.

Для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, при проїзді їх до місця проживання документом, що засвідчує особу, є довідка про звільнення.

Пунктом 7.3. Розділу 7 Правил №1196 передбачено, що провідник (стюард) вагона зобов`язаний перед подачею поїзда для посадки пасажирів вивісити трафарет та порядковий номер вагона, а після зупинки вагона - своєчасно відкрити двері та розпочати посадку пасажирів, перевіряючи проїзні документи, їх відповідність даті відправлення поїзда, номеру поїзда і вагона, відповідність ваги і розмірів ручної поклажі встановленим нормам, а в разі потреби - перевізні документи про оплату ручної поклажі, що перевозиться разом з пасажиром.

Пасажири без проїзних документів чи з недійсними проїзними документами, з прізвищем та іменем у проїзному документі, які не відповідають даним документа, що посвідчує особу (за винятком допущених описок не більше трьох знаків), без документів, що посвідчують особу, з ручною поклажею більше встановлених норм та з перевищенням розмірів, установлених для ручної поклажі, у вагон не допускаються.

У разі виявлення під час перевірки у поїзді пасажира без проїзного документа та документів, які посвідчують особу, а також документів, що підтверджують право на пільговий проїзд, пасажира з недійсним проїзним документом, з прізвищем та іменем (за винятком допущених описок не більше трьох знаків) у проїзному документі, які не відповідають даним документа, що посвідчує особу, він уважається безквитковим і повинен сплатити штраф та оплатити проїзд від станції посадки до станції призначення. У разі відмови від сплати штрафу та вартості проїзду пасажир повинен залишити поїзд на найближчій станції для подальшого оформлення вартості проїзду та протоколу про адміністративне правопорушення в установленому порядку із залученням представників правоохоронних органів.

За приписами статті 15 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі – Закон № 3773-VI, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, що дають право для в`їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства, а саме: для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України; для іноземців - громадян держав, які можуть в`їжджати в Україну без візи відповідно до законодавства України чи міжнародного договору України, - паспортний документ або інший документ, якщо це передбачено міжнародним договором України

Угодою між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз передбачено, що іноземці та особи без громадянства, а також громадяни України прямують до країн-членів ЄС по безвізовому режимі (90 днів протягом 180 днів) за наявності закордонного паспорта (біометричного паспорта або закордонного паспорта старого зразка, термін дії ще якого не закінчився).

На переконання апеляційного суду, проаналізувавши наведені правові норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов`язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира проїзного документа та документа, що посвідчує особу.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, яку Matusic Artur пред`явив, не є паспортним документом, що посвідчує особу іноземця та відповідно не надає право на виїзд з України в розумінні Правил №1196 та Закону №3773-VI.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами відповідача про те, що громадян Республіки Польща ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був документований тимчасовим паспортом громадянина Республіки Польща, виданим 13.09.2024, що підтверджує факт відсутності у нього паспортного документа, необхідного для в`їзду до держави прямування, під час посадки у потяг, а також під час здійснення паспортного контролю.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою Мостиського районного суду Львівської області від 13.09.2024 у справі №448/1688/24, яка набрала законної сили 24.09.2024. громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.

Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що перевізником АТ “Українська залізниця” не було виконано обов`язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у вказаної особи необхідних для в`їзду до держави прямування документів у порушення вимог статті 1 Закону № 2920-III та статті 22-1 Закону № 273/96-ВР.

Оцінюючи доводи апелянта у частині відсутності доказів про повідомлення АТ “Українська залізниця” про розгляд справи, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до матеріалів справи протокол № 440204 від 13.09.2024 був складений щодо перевізника АТ “Українська залізниця” у присутності представника перевізника провідника потягу Мельничука М.М., що не заперечується позивачем.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що визначення поняття «представник перевізника» Закон № 2920-III не містить.

Разом із тим, посилання апелянта на те, що у спірних правовідносинах таким представником може бути лише керівник, член виконавчого органу юридичної особи-перевізника, інша особа, уповноважена діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), або представника за довіреністю також нормами Закону № 2920-III не передбачена.

Водночас апеляційний суд наголошує на тому, що така позиція апелянта суперечить самій суті складення протоколу при виявленні особи при перетині державного кордону, у якої відсутні документи, які надають право на в`їзд на території України.

Попри те, провідник потягу ОСОБА_3 заперечень щодо залучення його в якості представника не заперечував, був повідомлений про час та місце розгляду справи та надав пояснення інспектору Державної прикордонної служби по суті, скористався послугами адвоката В.Ситніка, якому скеровувалися матеріали справи про правопорушення, пов`язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями, для ознайомлення.

З урахуванням наведеного доводи, на які посилається скаржник, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне і невиправдано спрощене трактування вимог діючого законодавства.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі №463/9519/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар