Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №460/9909/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9909/24 пров. № А/857/5028/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 460/9909/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя у І інстанції Поліщук О.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 81 до 76 процентів відповідних сум грошового забезпечення, при здійсненні її перерахунку з 01.01.2008; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2008, виходячи з 81 процента відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 81 відсотка до 76 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, при здійсненні її перерахунку з 01.01.2008. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2008, обчисливши основний її розмір із застосуванням 81 відсотка відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.03.2005 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з протоколом по пенсійній справі N/A – 036367 від 20.03.2007, при призначені пенсії позивачу її основний розмір був обчислений виходячи з 81 відсотка відповідних сум грошового забезпечення, в т.ч.: 76 відсотків грошового забезпечення встановлено позивачу у зв`язку з наявністю 27 років вислуги та додатково 5 відсотків грошового забезпечення у зв`язку з наявністю статусу особи, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 2) під час проходження військової служби.

З 01.01.2008 відповідач провів перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Управління МВС України у Рівненській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 20.02.2008 № 5/422, якою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 визначено розмір грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав на день звільнення, станом на 01.01.2008.

Згідно з протоколом за пенсійною справою № N/A036367 МВС від 22.03.2008, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 її основний розмір був обчислений відповідачем виходячи з 76 відсотків відповідних сум грошового забезпечення за 27 років вислуги років.

Позивач 26.07.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2008, виходячи з відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням 5 відсотків грошового забезпечення у зв`язку з наявністю статусу особи, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби, та без обмеження максимального розміру пенсії.

Листом від 23.08.2024 за № 1700-0203-8/48158 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії на вказаних позивачем умовах. Таке рішення, як слідує зі змісту листа, відповідач мотивував тим, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 її основний розмір був обчислений у відповідності до чинної редакції статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка на момент перерахунку не встановлювала додаткове збільшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років від відповідних сум грошового забезпечення у зв`язку з наявністю у пенсіонера статусу особи, яка брала участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) під час проходження військової служби. Таким чином, у зв`язку з наявністю у позивача 27 років вислуги, основний розмір його пенсії був обчислений на рівні 76 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Також у листі відповідач зазначив про те, що згідно зі статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 " Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 170,82 грн, підстави для перерахунку якої також відсутні.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру його пенсії від відповідних сум грошового забезпечення при її перерахунку з 01.01.2008 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XIІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно пункту "а" статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до пункту "в" статті 13 Закону № 2262-XII, особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 01.03.2005 позивачу призначено пенсію за вислугу років, основний розмір якої у відповідності до пунктів "а" та "в" статті 13 № 2262-XII склав 81 відсоток відповідних сум грошового забезпечення, в т.ч.: 76 відсотків грошового забезпечення встановлено позивачу у зв`язку з наявністю 27 років вислуги та додатково 5 відсотків грошового забезпечення у зв`язку з наявністю статусу особи, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 2) під час проходження військової служби.

Підпунктом 9 пункту 1 Розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV), який набрав чинності 29.04.2006, були внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно статті 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону № 3591-IV), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років – 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я – 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт б статті 12): за страховий стаж 25 років – 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років – 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей (пункт в статті 12): за вислугу 15 років – 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Таким чином, Законом № 3591-IV були внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено редакцію пункту "в" вказаної статті, шляхом виключення можливості збільшення основної пенсії на 5 відсотків та 10 відсотків відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1 та 2.

Порядок перерахунку призначеної за Законом № 2262-ХІІ пенсії врегульований положеннями статті 63 названого Закону.

Згідно частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, обов`язковою підставою для здійснення перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України право на визначення умов та порядку перерахунку пенсії за Законом № 2262-ХІІ, у зв`язку з чим порядок перерахунку таких пенсій врегульований Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), який набрав чинності 20.02.2008.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Згідно пункту 3 Порядку № 45, на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Пунктом 4 Порядку № 45 передбачено, що Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

01.01.2008 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою визначено нові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову № 704 " Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 " Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі – Постанова № 103), пунктом 1 якої встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704

Стосовно зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було предметом розгляду, зокрема, у зразковій справі № 240/5401/18. За результатами перегляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у рішенні від 05.02.2019, про наявність підстав для задоволення позову та про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Стосовно відсутності підстав для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку також узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.08.2018 у справі № 686/12623/17, від 27.02.2020 у справі № 522/22925/16-а, від 09.04.2020 у справі № 640/19928/18, від 23.06.2021 у справі № 140/392/19, від 08.11.2022 у справі № 2040/5923/18, від 14.11.2022 у справі № 380/22040/21, від 28.11.2022 у справі № 340/5306/21, від 02.03.2023 у справах № 300/5520/21 та № 300/5477/21, від 16.03.2023 у справі № 580/8568/21.

Подібні правовідносини до тих, які виникли у цій справі, були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 200/7786/19-а. У цій справі Суд, як слідує зі змісту постанови від 16.02.2022, аналізуючи положення статті 13 та 63 Закону № 2262-ХІІ, врахувавши позицію, сформовану у справі № 240/5401/18, вирішив відступити від висновків Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV не передбачала 10-відсоткового збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б установлювала таку доплату, у чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-відсоткової доплати для зазначених військовослужбовців немає.

Велика Палата Верховного Суду відступаючи від зазначеного висновку виходила з того, що на час виникнення спірних правовідносин стаття 13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала доплати особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1. Проте, застосування органом пенсійного фонду при перерахунку пенсії позивача положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав при перерахунку пенсії особи відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, з огляду на положення статті 16 (подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу є обов`язком держави) у сукупності з положеннями частини п`ятою статті 17 (Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) Конституції України, як виняток із загального правила, за чинного законодавчого регулювання застосовується тлумачення закону на користь особи (незастосування закону, який звужує права особи) у формі застосування попередньої редакції статті 13 Закону № 2262-ХІІ (до внесення змін згідно із Законом № 3591-IV) змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.

Аналогічна правова позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.02.2022 у справі № 200/7786/19-а, дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 у справі №140/500/21.

Отже, зменшуючи відсоткове значення розміру основної пенсії позивача з 81 відсотка до 76 відсотків при її перерахунку з 01.01.2008, відповідач діяв всупереч вимогам закону, чим зумовив порушення права позивача на належний соціальний захист, а тому порушене право позивача підлягає відновленню шляхом ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій відповідача протиправними, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2008, обчисливши її основний розмір на рівні 81 відсотка відповідних сум грошового забезпечення.

Покликання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд відхиляє як безпідставне з огляду на встановлення в ході судового розгляду справи вини відповідача у неналежному перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 та правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 26.12.2023 у справі № 340/4915/22, згідно з якою за наявності вини пенсійних органів у нездійсненні перерахунку пенсії особі, яка набула на це право, застосуванню підлягає спеціальна норма щодо строків звернення до суду – частина третя статті 51 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачає, що порушене право підлягає відновленню з дати виникнення підстав для перерахунку пенсії та без обмеження строком.

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги викладене Верховним Судом в ухвалі від 03.11.2021 у справі № 200/7786/19-а, твердження про те, що забезпечення державою соціального захисту військовослужбовців, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є пріоритетним та має безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, не можуть бути скасовані чи звужені.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру у зв`язку з тим, що такі вимоги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спрямовані на майбутнє, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на момент ухвалення судом цього рішення перерахунок пенсії позивача з 01.01.2008 з урахуванням 81 відсотка відповідних сум грошового забезпечення відповідачем ще не проведений і права позивача на виплату пенсії за наслідками такого перерахунку без обмеження її максимального розміру ще не порушенні, а тому у задоволенні таких позовних вимог відмовлено правомірно, оскільки вони є передчасними.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 460/9909/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук