Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №140/5199/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/5199/24 пров. № А/857/25277/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі № 140/5199/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Андрусенко О.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.10.2006 включно; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 01.11.2006 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010 включно; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010 включно відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (в редакції до 01.12.2015) (далі – Порядок № 1078), з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2013 по 31.12.2016 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2013 по 31.12.2016 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2024 включно відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2024 включно у розмірі 3424,18 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010 та встановлення базових місяців при її обрахунку в цей період. Зобов`язано Державну установу “Луцький слідчий ізолятор” здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010, виходячи з розрахунку базового місяця, визначеного внаслідок збільшення постійних складових грошового забезпечення позивача в цей період. Визнано протиправними дії Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” щодо незастосування ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 включно січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано Державну установу “Луцький слідчий ізолятор” провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 05.02.1999 по 01.03.2024 включно проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та згідно з наказом начальника ДУ “Луцький слідчий ізолятор” від 29.02.2024 №11/ос-24 її звільнено зі служби 01.03.2024 відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням).

ДУ “Луцький слідчий ізолятор” видала ОСОБА_1 розрахункові листи за 2003-2024 роки та довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення, з яких, як стверджує позивач, вона дізналася, що відповідач не нарахував та не виплачував: 1) поточну індексацію за період з 01.05.2003 по 31.12.2004; 2) поточну індексацію за період з 01.05.2005 по 31.12.2007; 3) поточну індексацію з 01.04.2009 по 30.04.2010; 4) поточну індексацію з 01.12.2013 по 31.12.2016 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця; 5) індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 01.03.2024.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернулася до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”.

Частиною п`ятою статті 23 цього Закону передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію”, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 16 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон № 2017-III) держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до статті 18 Закону № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно частини другої статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII врегульовано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діяла після 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078, який застосовувався до 01.01.2016 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Абзацами першим-третім пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, яка діяла до 15.12.2015) передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку. У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.

Абзацами першим-сьомим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

Згідно абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

З 01.12.2015 згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 526 від 13.06.2012 в редакції Постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 Порядок доповнено пунктом 10-2, відповідно до якого для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Таким чином, новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21 та від 22.03.2023 у справі № 380/4689/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Отже, з урахуванням наведених вище норм, вбачається, що до 01.12.2015 фактично місяць, в якому відбулося підвищення є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Разом з тим, доводи представника позивача щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010 зводяться виключно до того, що відповідач неправильно визначив базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення за вказаний період та, на його думку, таким місяцем є місяць прийняття на службу або місяць збільшення тарифного окладу або будь-якої постійної складової грошового забезпечення позивача.

Відповідач долучив до матеріалів справи довідку про встановлення базового місяця за час проходження служби ОСОБА_1 , згідно якої починаючи з початку спірного періоду для обчислення коефіцієнта індексації застосовано базовий місяць лютий 2003 року; у січні 2005 року у позивача настало право на надбавку за безперервний стаж, тому базовим місяцем є січень 2005 року; у листопаді 2005 року їй присвоєно спеціальне звання, тому базовим місяцем є листопад 2005 року; з січня 2008 року відбулося підвищення посадових окладів, тому базовим місяцем є січень 2008 року; у квітні 2013 року їй присвоєно спеціальне звання, тому базовим місяцем є квітень 2013 року; з квітні 2013 року визначено фіксовану індексацію; листопад 2013 року став базовим місяцем за рахунок збільшення надбавки за вислугу років; з квітня 2014 року, крім фіксованої суми грошове забезпечення, проіндексовувалось; з квітні 2016 року відбулося підвищення посадового окладу, тому індексація зафіксувалася та виплачувалася в сумі 1304,02 грн.; з листопада 2016 року, крім фіксованої суми, грошове забезпечення проіндексовувалось; з січня 2017 року відбулося підвищення посадових окладів, тому для нарахування індексації базовим місяцем став січень 2017 року, право на нарахування та виплату індексації наступило у червні 2017 року; з березня 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, для нарахування індексації базовим місяцем став березень 2018 року.

Відповідач також надав суду довідку щодо нарахованої та невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 по 2024 рік (а.с.80-81). Однак така довідка не може бути взята до уваги, оскільки у ній зазначено про застосування для проведення індексації грошового забезпечення лише таких базових місяців: січень 2005 року, листопад 2005 року, січень 2008 року, січень 2017 року та березень 2018 року (а.с. 80-81), тобто не враховано базовими місяцями - квітень 2013 року (присвоєно чергове присвоєно спеціальне звання), листопад 2013 року (збільшено надбавку за вислугу років), також вона не містить відомостей щодо періоду з 2003-2004 роки. Суд також враховує, що відповідач надав позивачу інші дві довідки щодо нарахованої індексації грошового забезпечення (а.с. 14, 37-38), відомості у яких не співпадають між собою та довідкою долученою відповідачем до матеріалів справи (зокрема, щодо встановлення базових місяців, суми нарахованої індексації та сумі, яка підлягає доплаті).

З наданої відповідачем ОСОБА_1 довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення слідує, що у спірний період з 01.05.2003 по 30.04.2010 відповідачем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення було застосовано базовими місяцями - грудень 2005 року та січень 2008 року, тобто не було враховано січень 2005 року (настало право на надбавку за безперервний стаж), листопад 2005 року (їй присвоєно чергове спеціальне звання). Також як у довідці, наданій позивачу (а.с. 37-38), так і наданій суду (а.с. 80) зазначено суми індексації грошового забезпечення, що підлягають доплаті, за період з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного рішення про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправним дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010 та встановлення базових місяців при її обрахунку в цей період, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 01.05.2005 по 31.12.2007, з 01.04.2009 по 30.04.2010, виходячи з розрахунку базового місяця, визначеного внаслідок збільшення постійних складових грошового забезпечення позивача в цей період.

Стосовно взаємопов`язаних позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2013 по 31.12.2016 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця), то суд зазначає наступне.

Внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

У зв`язку з цими змінами Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття “базовий місяць” і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну “базовий місяць” використовується поняття “місяць підвищення доходу”, яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття слідує із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття “місяць підвищення доходу” від терміну “базовий місяць”, позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Вилучення терміну “базовий місяць” та запровадження поняття “місяць підвищення доходу” не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у “базовому місяці”, так і у “місяці підвищення доходу” індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

З урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу в позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Системний аналіз приписів Постанови №1013 у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути “базовий місяць”, визначений за старими правилами, змінивши його на “місяць підвищення доходу”, тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Кабінет Міністрів України 07.11.2007 прийняв постанову №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №1294), відповідно до пункту першого якої грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Схема посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби була затверджена Додатком 23 до Постанови № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

З набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій осіб, зокрема і посадового окладу позивача.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 є саме січень 2008 року.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1036 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294”, яка набрала чинності з 01.01.2017, до Постанови № 1294 внесено зміни, зокрема, в частині визначення посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань.

Отже, з 01.01.2017 посадовий оклад позивача змінився, вказане також підтверджується розрахунковим листом (а.с. 47 зворот), що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.

Відповідач з червня (місяця, коли виникли підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення) по лютий 2018 року провів нарахування і виплату індексації грошового забезпечення позивача, при цьому за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 базовим місяцем при нарахуванні індексації визначено січень 2017 року (а.с. 37 зворот, 81).

Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, зазначив наступне.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Таким чином, за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року.

Як зазначалось вище, до 01.12.2015 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був місяць зростання грошових доходів особи (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а не місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає така особа. Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.12.2013 по 30.11.2015 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця) є безпідставними та до задоволення не підлягають.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України, встановлених обставин справи, взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання дій відповідача протиправними щодо незастосування при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 включно січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця), та зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення (базового місяця) та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (за період з 01.12.2013 по 30.11.2015).

При вирішенні спору в частині позовних вимог щодо здійснення нарахування та виплати за період з 01.03.2018 по 01.03.2024 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3424,18 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд враховує таке.

Верховний Суд у постановах від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21 та ін. сформулював правові висновки стосовно застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо “фіксованої” суми індексації, то суд зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін був у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою були встановлені нові розміри окладів осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21).

Керуючись правовою позицією, викладеною у вказаних постановах Верховного Суду, в тексті позовної заяви представник позивача навів власний розрахунок “індексації-різниці” грошового забезпечення, який становить 3424,18 грн.

Представник позивача вказує, що сума можливої індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року), становить 4463,15 грн: 1762,00 грн х 253,30 грн / 100, де 1762,00 грн – прожитковий мінімум, 253,3 % - величина приросту індексу споживчих цін.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23 розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

У цій справі зазначена величина приросту індексу споживчих цін - 253,3 % застосуванню не підлягає, оскільки вона розрахована із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, тоді, як було установлено вище, з січня 2017 року по лютий 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення відповідач застосовував базовий місяць січень 2017 року у зв`язку із збільшенням посадового окладу, з огляду на прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1036 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294”, яка набрала чинності з 01.01.2017, та якою затверджено схему посадових окладів осіб начальницького складу установ виконання покарань та осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок чого відбулося їх збільшення, в т. ч. позивачу.

З вказаних підстав суд не бере до уваги наведений у позовній заяві розрахунок позивача “індексації-різниці” грошового забезпечення 3424,18 грн в місяць.

Відповідно до розрахункових листів за 2018-2023 роки позивачу у період з грудня 2018 року по грудень 2022 року нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. З відзиву на позовну заяву вбачається, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 грошове забезпечення індексації не підлягало, оскільки лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 %.

Згідно розрахункових листів позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у таких розмірах: грудень 2018 року – лютий 2019 року – по 71,08 грн, березень 2019 року – червень 2019 року – по 134,47 грн, липень 2019 року – листопад 2019 року – по 206,72 грн, грудень 2019 року – червень 2020 року – по 216,51 грн, липень 2020 року – листопад 2020 року – 226,29 грн, грудень 2020 року – 233,81 грн, січень 2021 року – березень 2021 року – по 331,42 грн, квітень 2021 року – червень 2021 року – по 415,41 грн, липень 2021 року – листопад 2021 року – по 540,03 грн, грудень 2021 року – січень 2022 року – по 563,19 грн, лютий 2022 року – квітень 2022 року – по 672,35 грн, травень 2022 року – 913,01 грн, червень 2022 року – 1017,21 грн, липень 2022 року – 1066,00 грн, серпень 2022 року – жовтень 2022 року – по 1281,80 грн, листопад 2022 року – 1424,80 грн, грудень 2022 року – 1470,83 грн (а. с. 49-52).

Представник позивача не спростував правильність нарахованих та виплачених позивачу відповідачем у період з грудня 2018 року по грудень 2022 року сум індексації грошового забезпечення.

У 2023 році позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, оскільки відповідно до пункту 3 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-ІХ було зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для визнання вказаних дій відповідача протиправними.

Таким чином, оскільки суд не встановив порушень вимог нормативно-правових актів під час нарахування та виплати позивачу у належному розмірі індексації грошового забезпечення у період з грудня 2018 року по грудень 2022 року, не виявив порушень у зв`язку із невиплатою індексації грошового забезпечення у період з березня 2018 року по листопад 2018 року (оскільки лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 %) та у період з січня 2023 року по листопад 2023 року (оскільки було зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-Х), а також не взяв до уваги наведений у позовній заяві розрахунок позивача “індексації-різниці” грошового забезпечення 3424,18 грн в місяць (з огляду на те, що представник позивача безпідставно застосував величину приросту індексу споживчих цін 253,3 %, враховуючи при розрахунку саме січень 2008 року як місяць підвищення доходу), тому належить відмовити у задоволенні взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДУ “Луцький слідчий ізолятор” щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2024 включно відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2024 включно у розмірі 3424,18 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Суд не погоджується із твердженням відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з огляду на таке.

Спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частин третьої та п`ятої статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2023 у справі №380/653/23, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справи щодо невиплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Згідно частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.

Відтак, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі №460/17052/21 і від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи “Луцький слідчий ізолятор” залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі № 140/5199/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин