Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №380/2928/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 січня 2026 р.

Справа: №380/2928/22

Суддя: Ніколін Володимир Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/2928/22 пров. № А/857/49712/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Ніколіна В.В.,

суддів – Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

за участі секретаря судового засідання – Березюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року про накладення штрафу (суддя – Желік О.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.08.2018; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.08.2018, а також здійснити її виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 р. рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 380/2928/22 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з урахуванням базового місяця січня 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 за заявою ОСОБА_1 встановлено судовий контроль за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі №380/2928/22.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №380/2928/22 повернуто заявнику без розгляду.

11.08.2025 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про накладення штрафу на командира військової частини НОМЕР_1 . В обґрунтування заяви зазначає, відповідач не виконує упродовж більше двох років постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 встановлено відповідачу – військовій частині НОМЕР_1 7-ми денний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви, а також усіх доказів, які підтверджують виконання боржником рішення суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22.

09.09.2025 на виконання ухвали суду від 12.08.2025 від відповідача ВЧ НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення про те, що станом на 04.09.2025 кошти на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , - не надходили.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року накладено на командира військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок за невиконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22. Стягнуто з командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок. Стягнуто з командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок. Встановлено командиру військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі №380/2928/22 протягом п`ятнадцяти днів, з моменту отримання копії цієї ухвали.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач повністю фінансується з Державного бюджету України, та джерелом коштів виконання судового рішення є виключно Державний бюджет України. Вказує, що вчиняв заходів для виконання судового рішення шляхом скерування основних заявок-розрахунків на видатки за КЕКВ 2000 «Інші поточні видатки» до безпосереднього розпорядника бюджетними коштами на фінансування на отримання грошових коштів необхідних для виконання рішення. Однак, через відсутність своєчасного фінансування, станом на день подання апеляційної скарги, кошти на рахунки відповідача не надійшли.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституція України гарантує обов`язковість судового рішення, що є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129 Основного Закону); держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25- 26 березня 2011 року [CDL-AD(2011)003rev], зазначила, що «юридична визначеність» вимагає додержання принципу res judicata, що в тому числі охоплює виконання остаточних рішень судів (пункт 46).

Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки є гарантією дотримання закону та прав інших суб`єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов`язану особу виконувати судові рішення добровільно та без застосування до неї відповідних санкцій; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення, зокрема шляхом реагування на це окремими судовими рішеннями; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.

Схожі праві висновки зроблені Конституційним Судом України у рішенні у справі за конституційною скаргою Приватного підприємства „Генеральний будівельний менеджмент" про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України (щодо гарантування захисту прав і свобод особи за рішенням Європейського суду з прав людини) від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Розгляд заяви позивача здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ.

Так, відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.

При цьому, умовами, за яких суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 та в ухвалі від 04 жовтня 2022 року у справі №200/3958/19-а вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, апеляційний суд не вбачає наявності таких підстав.

Слід звернути увагу, що відповідач повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів виконання судового рішення є виключно Державний бюджет України.

Відповідач вчиняв ряд заходів для виконання судового рішення шляхом скеровування основних заявок-розрахунків на видатки за КЕКВ 2000 «Інші поточні видатки» до безпосередньо до розпорядника бюджетними коштами на фінансування на отримання грошових коштів необхідних для виконання рішення:

1. Основна заявка-розрахунок на серпень від 06.08.2025 №669/488/57/5388/пс.

2. Основна заявка-розрахунок на вересень від 09.09.2025 №669/488/57/6591/пс.

3. Основна заявка-розрахунок на жовтень від 06.10.2025 №669/488/57/7652/пс.

4. Основна заявка-розрахунок на листопад від 08.11.2025 №669/488/57/8883/пс.

Таким чином, відповідачем у межах своїх повноважень вчинено заходи для виконання рішення суду у справі №380/2928/22.

Таким чином, невиконання рішення суду зумовлене відсутністю бюджетного фінансування, а накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 є надмірним засобом за таких умов.

Приймаючи до уваги те, що апеляційним судом під час розгляду справи не встановлено фактів, які б свідчили про умисне ухилення саме командира Військової частини НОМЕР_1 від виконання рішення суду у дані справі, апеляційний суд уд не знаходить підстав для накладення штрафу на командира Військової частини НОМЕР_1 .

Подібний підхід викладений Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 27 січня 2022 року у справі № 2а-10/2007, від 31 січня 2022 року у справі №442/3936/17, від 06 вересня 2022 року у справі №754/12702/14-а та від 24 червня 2024 року у справі № 380/2458/21.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства заява позивача задоволенню не підлягає.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено колегією суддів, викладені Львівським окружним адміністративним судом в оскаржуваній ухвалі висновки не відповідають обставинам справи, тому ухвала суду підлягає скасуванню та апеляційний судом ухвалюється нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року про накладення штрафу в справі № 380/2928/22 скасувати, у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу за невиконання рішення суду - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повне судове рішення складено 30.01.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua