Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №140/1277/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/1277/25 пров. № А/857/15794/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року (суддя Мачульський В.В., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/1277/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення оформлене листом за вих. №2327 від 09.09.2024 про відмову ОСОБА_1 у виплаті, як опікуну малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_2 , дочки зниклого безвісти військовослужбовця призваного по мобілізації солдата ОСОБА_3 , всіх належних йому виплат грошового забезпечення та винагород (в тому числі одноразових видів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення); зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як опікуну малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_2 , дочки зниклого безвісти військовослужбовця призваного по мобілізації солдата ОСОБА_3 , всіх належних йому виплат грошового забезпечення та винагород (в тому числі одноразових видів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

З матеріалів справи слідує, що військовослужбовець ОСОБА_3 проходив військову службу у в.ч. НОМЕР_1 . ОСОБА_3 з 01.07.2024 вважається зниклим безвісти, відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.07.2024.

ОСОБА_1 є опікуном малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки зниклого безвісти військовослужбовця призваного по мобілізації солдата ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 21.08.2024 звернувся з заявою до військової частини НОМЕР_1 про виплату йому, як опікуну малолітньої дитини всіх належних військовослужбовцю ОСОБА_3 виплат грошового забезпечення та винагород, в тому числі (одноразових видів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення).

Проте, листом від 09.09.2024 №8370 відповідач повідомив заявника, що всі належні види грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_3 зараховуються на депонований рахунок військової частини НОМЕР_1 до встановлення всіх потенційних одержувачів та можуть бути виплачені за належністю рівномірно розподіленими частками між всіма особами, які мають право на їх одержання або на підставі спадкової справи за зверненням всіх можливих спадкоємців протягом трьох років чи за рішенням суду.

Вважаючи вищевказану відмову протиправною позивач, звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) за приписами статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частиною 2 статті 1 2 Закону №2011-ХІІ визначено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 9 Закону №2011-ХІІ, зокрема, визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Так, в межах цієї справи спірним є питання виплати позивачу грошового забезпечення, як опікуну малолітньої дочки безвісти зниклого батька, на яке позивач має право з моменту визнання її батька безвісти зниклим.

Згідно з частиною 6 1 статті 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Положеннями абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Слід зазначити, що механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884) пунктами 2, 3 якого визначено, що під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби. За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 року. Зокрема право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця мають дружина (чоловік), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (пункт 7 Порядку №884).

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що частина 6 статті 9 Закону №2011-XII і пункт 7 Порядку №884 конкретизують коло осіб сім`ї військовослужбовця, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема, таке право мають батьки зниклого безвісти військовослужбовця.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктами 5, 6 Порядку №884 визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, пунктом 2 Розділу ХХХ якого визначено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Відтак, здійснивши аналіз наведених вище норм суд першої інстанції зробив вірний висновок, що за безвісно відсутнім військовослужбовцем зберігаються виплати грошового забезпечення в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім`ї за їх заявою на ім`я командира військової частини. У свою чергу, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, листом військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №436 повідомлено ОСОБА_1 , що з 01.02.2025 він набуває право на виплату грошового забезпечення безвісті зниклого та необхідності подати до ІНФОРМАЦІЯ_3 ряду документів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 №75 призначено виплати грошового забезпечення, що належать захопленим в полон або зниклих безвісти військовослужбовцям, в тому числі ОСОБА_1 у виплаті, як опікуну малолітньої дитини ОСОБА_2 , дочки зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 .

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що на момент вирішення даної справи судом, відповідачем прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти 01.07.2024 військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача оформлене листом №2327 від 09.09.2024, та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу, як опікуну малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_2 , всіх належних ОСОБА_3 виплат грошового забезпечення та винагород (в тому числі одноразових видів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Щодо посилання апелянта не те, що суд першої інстанції взагалі залишив без розгляду питання виплати грошового забезпечення, яке належить зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 за період з липня 2024 по січень 2025 включно, хоча в своїх позовних вимогах Апелянт просив : "... 2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 , як опікуну малолітньої дитини-інваліда ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки зниклого безвісти військовослужбовця призваного по мобілізації солдата ОСОБА_3 всіх належних йому виплат грошового забезпечення та винагород (в тому числі й одноразових видів - матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року з дня його зникнення безвісти», то колегія суддів зазначає, що командуванням військової частини НОМЕР_1 встановлено членів осіб, які відповідно до постанови КМУ №884 та нового Закону України - 3995 IX мають право на вищевказану виплату. Серед цих осіб є і ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 140/1277/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар