Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №460/9540/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9540/25 пров. № А/857/39894/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (суддя Друзенко Н.В., ухвалена в м. Рівне) у справі № 460/9540/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Махаринця Д.Є. від 16.06.2025 відкрито провадження в справі №460/9540/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №61691700240523 від 11.04.2025. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.07.2025.

01.07.2025 суддею Махаринцем Д.Є. закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті на 16.09.2025.

У зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., розпорядженням в.о. керівника апарату суду №1030 від 12.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого для розгляду справи №460/9540/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою від 15.09.2025 суддя Друзенко Н.В. прийняла до провадження адміністративну справу №460/9540/25 і дослідженням її матеріалів з прослуховуванням звукозапису підготовчого засідання від 01.07.2025 встановила, що в матеріалах справи наявна заява сторони позивача про збільшення позовних вимог, яка у встановленому процесуальним порядку не вирішена. За таких обставин, суд ухвалив здійснити розгляд справи спочатку та повторно провести підготовче судове засідання у справі, призначивши його на 18.09.2025.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року у справі № 460/9540/25 визнано зловживанням процесуальними правами і повернуто ОСОБА_1 подану ним до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника – ОСОБА_2 і через систему «Електронний суд» заяву від 19.06.2025 про зміну предмету позову по справі № 460/9540/25.

Не погоджуючись з ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 року, її оскаржив позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду та вказавши, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, при її винесенні судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що: 1) позовні заяви у справах №460/9534/25, № 460/9536/25, № 460/9537/20, № 460/9539/25 та № 460/9540/25 містили різні предмети позову; 2) позовні заяви у справах №460/9534/25, № 460/9536/25, № 460/9537/20, № 460/9539/25 та № 460/9540/25 не містили аналогічних предметів; 3)позивач не подавав завідомо безпідставні позови у справах №460/9534/25, № 460/9536/25, № 460/9537/20, № 460/9539/25 та № 460/9540/25, оскільки всі вони стосувалися реальних податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень податкового органу, прийнятих за насідками планової перевірки позивача; 4)позивач не здійснював необґрунтованого або штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи (клопотання про об`єднання позовних вимог позивачем взагалі не подавалося); 5) подання заяви про зміну предмета позову жодним чином не позбавило можливості реалізації чи обмежило права інших учасників провадження; 6) подання заяви про зміну предмета позову жодним чином не перешкодило діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи; 7) подання заяви про зміну предмета позову не призвело до необґрунтованого перевантаження роботи суду; 8) судом першої інстанції не наведено в оскаржуваній ухвалі обґрунтування, яким чином подання позивачем заяви про зміну предмета позову по справі № 460/9540/25 свідчить про перешкоджання здійсненню правосуддя у порядку, визначеному процесуальним законом.

Апелянт вважає, що подана заява про зміну предмета позову відповідала вимогам ст.47 КАС України і жодним чином не впливала на автоматизований розподіл справ між суддями. Повернення заяви про зміну предмету позову фактично перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, оскільки минули строки для звернення до суду про оскарження податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень, що були предметом такої заяви.

З врахуванням положень ч.2 ст.312 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що та обставина, що ОСОБА_1 через свого представника в один день подав до суду п`ять ідентичних позовних заяв, до одного й того ж відповідача, абсолютно однакових за змістом і правовим обґрунтуванням про оскарження рішень податкового органу, винесених за результатами одних і тих самих планової та позапланової перевірок, з єдиною відмінністю – номерами оскаржуваних рішень, з урахуванням того, що жодна позовна заява не була оплачена судовим збором, вказує на штучне роз`єднання ним позовних вимог. Наступні дії, а саме, усунення недоліків у вигляді оплати судового збору лише за однією позовною заявою і лише на усунення недоліків за ухвалою у справі №460/9540/25, з ігноруванням аналогічних ухвал у справах №460/9534/25, №460/9536/25, №460/9537/25, та подальші дії у вигляді подання 19.06.2025 заяви про зміну предмету позову по справі №460/9540/25, за змістом якої позивач, не змінюючи обґрунтування і підстав первісного позову, просив окрім податкового повідомлення-рішення №61691700240523 від 11.04.2025, визнати протиправними і скасувати ще й ті рішення, які були предметом інших позовів, і питання щодо прийняття яких до розгляду, ще не було вирішено у справах №460/9534/25, №460/9536/25, №460/9537/25, є нічим іншим, як маніпуляцією з автоматизованим розподілом справ між суддями.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року ( далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За правилами частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких гуртуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

В силу вимог частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно частин першої-другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Разом з тим колегія судів апеляційного суду аналізуючи вищенаведені обставини справи та норми процесуального законодавства вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного та помилкового висновку про зловживання процесуальними правами позивачем та повернення заяви про зміну предмета позову, оскільки не врахував, що позовні заяви у справах №460/9534/25, № 460/9536/25, № 460/9537/20, № 460/9539/25 та № 460/9540/25 містили різні предмети позову; позовні заяви у справах №460/9534/25, № 460/9536/25, № 460/9537/20, № 460/9539/25 та № 460/9540/25 не містили аналогічних предметів; позивач не подавав завідомо безпідставні позови у справах №460/9534/25, № 460/9536/25, № 460/9537/20, № 460/9539/25 та № 460/9540/25, оскільки всі вони стосувалися реальних податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень податкового органу, прийнятих за наслідками планової перевірки позивача; позивач не здійснював необґрунтованого або штучного об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи (клопотання про об`єднання позовних вимог позивачем взагалі не подавалося);

Колегія суддів зазначає, що право на захист своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством правові інструменти та засоби.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на наведене колегія суддів апеляційного суду зазначає, що як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду яка перешкоджає подальшому провадженню у справі , і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про зловживання процесуальними правами позивачем при поданні заяви про зміну предмету позову у даній справі є передчасним, помилковим та фактично перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, через, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про визнання зловживанням процесуальними правами і повернення ОСОБА_1 подану ним до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника– Троянчука Дмитра Миколайовича і через систему “Електронний суд” заяву від 19.06.2025 про зміну предмету позову по справі №460/9540/25 підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 309, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 383 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по справі № 460/9540/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар