Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №380/23550/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23550/24 пров. № А/857/16897/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської О.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (головуюча суддя: Грень Н.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 19.11.2024, звернулася з позовом до суду, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, що полягають у відмові зарахування страхового стажу ОСОБА_1 та призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період з 01.04.1983 по 31.03.1995 відповідно до трудової книжки від 15.07.1982.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що усі необхідні відомості щодо трудового стажу наявні в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, записи про прийняття та звільнення є послідовними, а також скріплені печаткою та підписом відповідальної посадової особи, тому не викликає сумніву у їх достовірності. Позивач стверджує, що мала необхідний на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, стаж роботи для призначення пенсії. Позивачка вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивачки на належний соціальний захист, у зв`язку з чим звернулася до суду із цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, що полягають у відмові зарахування страхового стажу ОСОБА_1 та призначенні пенсії за віком.

Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період з 01.04.1983 по 31.03.1995 відповідно до трудової книжки від 15.07.1982.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення є наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії. Відповідно до поданих документів вік позивачки становив 60 років. Страховий стаж позивачки складає 26 років 01 місяць 17 днів. За доданими документами до страхового стажу та стажу вислуги років не зараховано період роботи з 01.04.1983 по 31.03.1995 відповідно до трудової книжки від 15.07.1982, оскільки перевищений місячний ліміт між датою прийняття (01.04.1983) та датою наказу про прийняття на роботу (01.04.1984). Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.05.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком у зв`язку із досягненням 60-річного віку та наявністю відповідного страхового стажу.

Однак, позивачці не зараховано період роботи з 01.04.1983 по 31.03.1995 відповідно до трудової книжки від 15.07.1982, оскільки перевищений місячний ліміт між датою прийняття (01.04.1983) та датою наказу про прийняття на роботу (01.04.1984). Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.

Зі змісту трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1982 слідує, що позивачка працювала, зокрема у спірний період:

- з 01.04.1983 по 01.04.1995 на посаді фасувальника аптеки № 115 м. Дрогобич;

- з 01.04.1995 по 14.06.2015 - фасувальником ДКП «Аптека 115».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для вирішення питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за віком, пенсійний орган отримав трудову книжку, яку за наслідками її дослідження суд першої інстанції вважав достатніми для зарахування стажу та призначення пенсії позивачці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що на момент звернення позивачки за призначенням пенсії (08.05.2024) їй виповнилося 60 років, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, необхідно наявність 31 року страхового стажу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що причиною відмови у призначенні пенсії, слугувала відсутність у позивачки необхідного страхового стажу, визначеного у статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний орган визнає наявність у позивачки 26 років 1 місяць 17 днів страхового стажу.

Однак, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивачки, період її роботи з 01.04.1983 по 31.03.1995, відповідно до трудової книжки від 15.07.1982 НОМЕР_2 , оскільки перевищений місячний ліміт між датою прийняття (01.04.1983) та датою наказу про прийняття на роботу (01.04.1984). Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями пенсійного органу з огляду на таке.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1982, позивачка працювала:

- з 01.04.1983 по 01.04.1995 на посаді фасувальника аптеки № 115 м. Дрогобич;

- з 01.04.1995 по 14.06.2015 - фасувальником ДКП «Аптека 115».

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а тому такі підтверджують її стаж за спірний період.

Щодо покликання відповідача, що у записі № 3 трудової книжки позивачки перевищений місячний ліміт між датою прийняття (01.04.1983) та датою наказу про прийняття на роботу (01.04.1984), то суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправними дії пенсійного органу, що полягають у відмові зарахування страхового стажу ОСОБА_1 та призначенні пенсії за віком та зобов?язати зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період з 01.04.1983 по 31.03.1995р. відповідно до трудової книжки від 15.07.1982.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 380/23550/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська