Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №300/3434/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3434/25 пров. № А/857/28033/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну ОСОБА_1 ,

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року про повернення позовної заяви (суддя – Матуляк Я.П., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №300/3434/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії; 2) зобов`язати відповідача підготувати на надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених з оновлених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам, визначеним статтею 161 КАС України, оскільки позивачем не долучено до позовної заяви належних доказів про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

Поштове відправлення з надісланою ухвалою суду від 21.05.2025, яке було скероване ОСОБА_1 за адресою вказаною ним у позовній заяві, повернулося на адресу суду 03.06.2025 із відміткою центру поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.11).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами, у зв`язку з не усуненням недоліку позовної заяви. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 13.06.2025 про повернення позовної заяви не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю правових висновків обставинам справи, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов`язані з пенсійним забезпеченням. Звертає увагу апелянт на обставини справи та предмет спору, а також те, що позивач звільнених від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI та частини другої статті 22 Закону №3551-ХІІ. Також апелянт звертає увагу на судову практику та висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постанові від 12.12.2023 у справі №600/1927/23, які є релевантними цій справі. Тому, вважає апелянт, що ухвала суду від 13.06.2025 є незаконною, порушує права позивача на доступ до суду та на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року про повернення позовної заяви в справі №300/3434/25.

Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції від 13.06.2025 про повернення позовної заяви є правомірною та оскарженню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті, зокрема, шляхом встановлення обов`язку додання до позовної заяви документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 160 КАС України встановлено вимоги до оформлення позовної заяви, а статтею 161 цього Кодексу додання документів до позовної заяви, зокрема, документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя).

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, у якому оскаржує відмову відповідача у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. До позовної заяви позивач приєднав копію посвідчення учасника бойових дій.

Колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст.55 Конституції України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону №3574-VI).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлений вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до п.13 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Статтею 4 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з частиною 2 статті 22 цього ж Закону, ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону № 3551-XII.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтею 12, 22 Закону №3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 №545/1149/17 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №490/8128/17, яку колегія суддів враховує при вирішенні цієї справи.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується долученою до матеріалів позовної заяви та апеляційної скарги копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 02.04.1997, відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

До суду у справі №300/3434/25 позивач звертався з метою захисту свого права на отримання належного розміру пенсії, тобто за захистом соціального права. Тому, у даній справі позивач був звільнений від сплати судового збору.

В такій ситуації являються необґрунтованими і передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Відповідно до вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції від 13.06.2025 як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі №300/3434/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос