Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №140/7532/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Волдінер Ф.А.

29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7532/22 пров. № А/857/51849/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 140/7532/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому, просив суд:

- визнати протиправними дії щодо припинення з 01 березня 2022 року нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі двох тисяч гривень. передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

-зобов`язати відновити з 01 березня 2022 року нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі двох тисяч гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2023р позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті до розміру пенсії щомісячної доплати в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.

При цьому, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 липня 2021 року нарахування та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.

На виконання рішення суду від 09.02.2023р. у справі № 140/7532/22 пенсійний орган здійснив перерахунки пенсії, але виплата нарахованої суми доплати (заборгованості) в розмірі 42000 гривень, що утворилася внаслідок такого перерахунку, залишається невиплаченою упродовж тривалого часу,.

05.11.2025р. ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025р. заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2023р. у справі № 140/7532/22 суд:

-визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті до розміру пенсії щомісячної доплати в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713;

-зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 липня 2021 року нарахування та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату в сумі 2000 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.

Рішення суду набрало законної сили 14.03.2023р.

Згідно ч.2,ч.3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.1 ст.373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, а у разі відсутності добровільного виконання судових рішень воно забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання відповідно до Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

В ст.1, ст.5 Закону «Про виконавче провадження», видно, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

ч.3 ст.33 Закону «Про виконавче провадження», передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З наведеним наведеними нормами кореспондуються приписи ст.378 КАС України, відповідно до яких:

-за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (частина перша);

-заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника (частина друга).

Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказаними приписами право звернутись до суду з питання встановлення (зміни) порядку або способу виконання судового рішення надано виключно учасниками виконавчого провадження – стягувачу чи виконавцю.

З наведеного правового регулювання слід дійти висновку, що умовою встановлення (зміни) порядку або способу виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, наявність яких встановлено в межах виконавчого провадження відкритого в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів наголошує, що конструкція ч.1 ст.378 КАС України містить чітке розмежування за суб`єктним складом осіб, які можуть звернутись до суду в порядку вказаної норми, а саме:

-сторони із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду;

-стягувач чи виконавець із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Разом з тим, абз.2 ч.3 ст.378 КАС України визначено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Вказаною нормою визначено самостійну та достатню фактичну підставу для зміни способу і порядку виконання рішення суду – невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання відповідних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Однак, вказана норма не встановлює іншого ніж визначений приписами наведених вище норм порядку звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Звертаючись до суду, заявником не надано жодних відомостей про наявне відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач не вчиняв дії з отримання виконавчих листів у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обнрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення у даній справі.

Покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.10.2025р. у справі № 380/7706/22 є необґрунтованим з огляду на таке.

Вказаною постановою касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2025р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025р. у справі № 380/7706/22 залишити без змін.

З постанови від 28.10.2025р. у справі № 380/7706/22 видно, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2025р., яка залишене без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025р., задоволено заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2022р. у справі № 380/7706/22.

Змінено порядок та спосіб виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2022р. у справі № 380/7706/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь особи нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 року - листопад 2022 року, що становить 313587,00 грн.

Задовольняючи заяву про зміну порядку і способу виконання судового рішення, суди встановили, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Водночас, при розгляді справи № 380/7706/22 судами встановлено наявність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, а тому постанова Верховного Суду від 28.10.2025р. у справі № 380/7706/22 не є релевантною до застосування у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 140/7532/22- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель