Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №160/31782/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31782/24 (Царікова О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/31782/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 29 листопада 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з яким просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо проведення камеральної перевірки діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої був складений акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування» від 30 вересня 2024р. № 63053/04-36-24-16/ НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 06.11.2024 р. №68551/04-36-24-16/ НОМЕР_1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області поновити реєстрацію платника єдиного податку шляхом включення до реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 жовтня 2024 р.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки зробив помилковий висновок про те, що позивач порушує умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Однак ним не здійснюються види діяльності, які зазначені у п. 21 акта про результати камеральної перевірки від 30 вересня 2024р. № 63053/04-36-24-16/ НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржене рішення прийнято відповідачем з порушенням процедури його прийняття. Крім того, обмеження перебування на єдиному податку згідно з абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України. Оскільки позивач не здійснює видів діяльності, які передбачені підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи відсутні, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач надає послуги доступу до мережі Інтернет, яка є телекомунікаційною мережею, а тому здійснює діяльність з надання послуг з експлуатації телекомунікаційних мереж, як наслідок відповідно до абз. 8 пп. 291.5.1. п.291.5 ст. 291 ПК України не може бути платником єдиного податку першої – третьої групи.

Зазначає про неспівмірність та необґрунтованість розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець. ФОП ОСОБА_1 застосовував спрощену систему оподаткування (третя група) згідно з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності №1908/10 від 19.01.2012 р.

Відповідачем проведена камеральна перевірка діяльності позивача, за результатами якої був складений акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування» від 30 вересня 2024р. №63053/04-36-24-16/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, або не відповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання частини 5 пп. 298.2.3 ПК України та п. 299.11 ПК України: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку; 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку; порушено вимоги абз. 5 підпункту 291.5.1 ПК України щодо застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: здійснення діяльності з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

На підставі цього акта про результати камеральної перевірки відповідач 06.11.2024 р. прийняв рішення №68551/04-36-24-16/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, яким анулював реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року, з посиланням на приписи абзацу 3 пункту 299.10 та пункту 299.11 ПК України.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із послідовних кварталів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно з підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

3 01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» від 16 грудня 2020 року №1089-IX (далі - Закон №1089-IX) яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.

Так, відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону №1089-IX, мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами.

Послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.

Електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг.

Електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій.

Електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг.

Постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.

Постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.

Оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами.

У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.

У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.

У свою чергу, згідно з п.87 ст.2 Закону №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступне.

Так, позивач 1 лютого 2017 року уклав з ТОВ "ШУСТРОНЕТ" Договір №01/02 про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту телекомунікаційної мережі, відповідно до якого ТОВ "ШУСТРОНЕТ" надавав послуги по технічному обслуговуванню та ремонту телекомунікаційної мережі, що належить позивачеві або третім особам (якщо їх обслуговування пов`язане з господарською діяльністю позивача), а позивач приймав та оплачував надані послуги. Додатком від 01.02.2017 р. та Додатковою Угодою № 5 від 01.10.2020 р. до цього Договору сторони правочину узгодили вартість наданих послуг. Надання послуг, що передбачені зазначеним договором, підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №17 від 31 січня 2024 р., № 51 від 29 лютого 2024 р., № 82 від 29 березня 2024 р., № 114 від 30 квітня 2024 р., № 146 від 31 травня 2024 р., № 181 від 30 червня 2024 р., № 215 від 31 липня 2024 р., № 249 від 30 серпня 2024 р., № 283 від 30 вересня 2024 р. Отримані послуги позивач оплатив, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1171 від 11/04/2023 на суму 23 500,00 грн., № 1196 від 03/02/2023 на суму 4 700.00 грн., № 1321 від 19/06/2024 на суму 14100,00 грн., № 1359 від 06/10/2024 на суму 7050,00 грн.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надавав послуги з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, ці послуги надавалися підприємством - ТОВ "ШУСТРОНЕТ" .

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про помилковість ототожнення відповідачем надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж та надання послуги доступу до мережі Інтернет. Надання послуг доступу до мережі Інтернет не зазначено у абзаці 8 підпункту 291.5.1 Податкового Кодексу.

Послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет (пункт 70 статті 2 Закону України "Про електронні комунікації" №1089-IX).

Отже, послуга з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і послуга доступу до мережі Інтернет – це різні види послуг, а тому підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи позивача – відсутні.

Крім того, суд першої інстанції правильно з`ясував, що позивач включений за №3766 до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг з надання послуг:

«Код виду послуги ІА.S2»;

- «Назва виду електронної комунікаційної послуги Послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет»:

- «Опис електронної комунікаційної послуги: Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв`язку…

Водночас в офіційному узагальненому роз`ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг з Орієнтовного переліку (Постанова НКЕК від 20.04.2022 № 30), які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у абзаці 8 підпункту 291.5.1 Податкового кодексу. Зокрема, це:

- послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, код послуги - IC.S1;

- послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, код послуги - OS.S1.

Враховуючи, це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, лише при наданні цих двох видів електронних комунікаційних послуг постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг не може застосовувати спрощену систему оподаткування та які відповідають видам діяльності, зазначеним в абзаці 8 підпункту 291.5.1 Податкового кодексу.

Крім того, суд першої інстанції з`ясувавши, що в акті перевірки від 30 вересня 2024р. №63053/04-36-24-16/2463102298, контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки позивача надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку третьої груп на спрощеній системі та враховуючи те, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не має правових підстав для визначення правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування дійшов обґрунтованого висновку про з`ясування контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки, питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів між позивачем та адвокатом укладено договір на правову допомогу ті інші документи на підтвердження її надання, з оцінкою яких, що надана судом першої інстанції колегія суддів повністю погоджується.

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Зважаючи на предмет спору у цій справі, враховуючи об`єм наданих послуг адвокатом при написанні позовної заяви, її зміст та вплив на вирішення цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає, що стягнення судом в рахунок відшкодування сума правничої допомоги у розмірі 6000 грн відповідає складності цієї справи, та є співмірною з ціною позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №160/31782/24 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов