Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №420/8442/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8442/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - позивач, ТУ ДСАУ в Одеській області) звернулося до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, а саме «забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України (далі К3п) втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство та в період дiї дисциплінарного стягнення у загальній сумі 818 772,16 грн (перелік осіб в додатку 27, 31 та 38 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв» в частині на суму 607 807,79 грн. та нарахування єдиного соціального внеску на суму 133 717,71 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 2, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, а саме: «Вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 КЗпП втрат, заподіяних внаслідок несвоєчасного звільнення від виконання обов?язків помічника судді в сумі 2 204,30 грн. Врахувати право особи, яка безпідставно отримала вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі її письмової заяви»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, a caме «забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплатою компенсації за невикористану суддям відпустку, у завищеному розмірі на суму 35 158, 36 грн. (реєстр в додатку 23 до акта ревізії). Врахувати право осіб які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв;

- визнати протиправним та скасувати пункт 7, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, a саме: «забезпечити відшкодування на користь державного бюджету внаслідок застосування в рахунках на втрат, заподіяних оплату електричної енергії ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» завищені в порівняні з тендерною пропозицією тарифи та внаслідок спрямування оплати на погашення незареєстрованих в органах Казначейства зобов`язань на загальну суму 667 671,07 грн. відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв?язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 667 670,23 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 8, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, а саме: «забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок завищення вартості спожитого газу ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» без належного документального підтвердження на загальну суму 298 140,21 грн. відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв?язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 298 140,21 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 11, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 poкy №151508-14/529-2024, а саме: «забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок безпідставного завищення вартості поставлених палет з деревини ТОВ «РАЙК» на загальну суму 10 589,73 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв?язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 10589,73 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 12, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 poy № 151508-14/529-2024, a caмe: «забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок зайвої оплати згідно актів наданих послуг ДП «ІСС» послуг з доставки судових повісток па загальну суму 8 275,44 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв?язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 8275,44 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КпПУ» в частині 1658,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 14, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 poy №151508-14/529-2024, а саме: «забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 КЗпПУ на користь ТУ ДСА України в Одеській області заподіяних втрат активів внаслідок відсутності документального підтвердження використання бензину на суму 7 779,37 грн. Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 15, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, а саме: «забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130 - 136 КЗпПУ, на користь ДСА України в Одеській області вартості втрат активів (матеріальних цінностей), які не встановлено в наявності по результатам інвентаризації на суму 15 077,00 грн. Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.»;

- визнати протиправним та скасувати пункт 17, викладений в вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, a саме: «оприбуткувати лишки матеріальних цінностей на суму 53 999,68 грн, встановлених по результатам інвентаризації у порядку згідно з п. 4 р. IV Положення про інвентаризацію активів та зобов?язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 в частині оприбуткування лишків бактерицидної лампи на суму 2000,00 грн.

ІI. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог у позові зазначено, що Південним офісом Держаудитслужби проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023. 28.12.2023 року позивачем отримано Акт «Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіальїного управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023» від 25.12.2023 № 08-11/41. Територіальне управління надало заперечення на відповідний Акт, які були частково задоволені. 06.02.2024 року на адресу Територіального управління ДСА України в Одеській області надійшла Вимога про усунення виявлених порушень від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 (далі - Вимога).

Вважаючи необґрунтованими пункти 1, 2, 4, 7, 8, 11, 12, 14, 15, 17 Вимоги позивач звернувся до суду з даним позовом щодо їх скасування.

Щодо протиправності пункту 1 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині нарахування та виплати доплат до посадового окладу на загальну 607 807,79 грн. та зайвого нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 133 717,7 грн. суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання. Відповідач визнав це порушенням ч.10 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суд України від 04.12.2018 року № 11-р/2018 визнано неконституційним положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VІІІ, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу". Пункт 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 р., який набрав чинності 07.11.2019 р. Зважаючи на вищевикладене, з моменту виключення п. 23 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в діючій редакції Закону відсутня норма права, яка визначала оплату праці суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання. Таким чином, дії Територіального управління щодо нарахування та здійснення доплат по посадового окладу суддям місцевих загальних судів Одеської області, які не здійснювали правосуддя з незалежних від них причин, в період з 01.01.2021 по 31.12.2022 на загальну суму 607 807,79 грн. та нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 133 717,71 грн., є правомірними.

Щодо протиправності пункту 2 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині несвоєчасного звільнення від виконання обов`язків помічника судді, який припинив повноваження із здійснення правосуддя. Відповідач визнав це порушенням частини 3 статті 157 закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 2, 7, 8 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що для з`ясування обставин за запит Територіального управління надійшов лист Київського районного суду м.Одеса від 23.02.2024 р. №07-02/282 (копія додається), в якому зазначено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13.04.2023 р. суддю Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (копія рішення додається) строком до 31.05.2023 р. 14.04.2023 р. на електронну пошту суду надійшло повідомлення від Секретаріату Вищої ради правосуддя щодо прийняття відповідного рішення, яке зареєстроване за вхідним № ЕП-4830. Того ж дня, керівником апарату суду винесено наказ № 41-а від 14.04.2023 р. про увільнення помічника судді ОСОБА_2 від виконання обов`язків помічника судді ОСОБА_1 та покладено обов`язки основного помічника судді ОСОБА_3 з наступного робочого дня. Таким чином, дії Територіального управління щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати у сумі 2 204,30 грн., як помічнику судді ОСОБА_1 , відстороненої від здійснення правосуддя 13.04.2023 р., та єдиного соціального внеску на суму 484,95 грн., є правомірними.

Щодо протиправності пункту 4 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині нарахування і виплати компенсації за невикористану суддям відпустку у завищеному розмірі на суму 35 158, 36 грн. Відповідач визнав це порушенням пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що правомірність дій Територіального управління в цій частині підтверджена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року по справі №420/14189/21, яке набрало законної сили, оскільки компенсація відпустки судді не може розраховуватися за Порядком №100 від 08.02.1995 р.

Щодо протиправності пункту 7 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині застосування в рахунках на оплату електричної енергії ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» завищені в порівняні з тендерною пропозицією тарифи, що призвело до втрат бюджету на суму 494 120,84 грн. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що до господарського суду Одеської області ним подано позов до ТОВ «ООЕК» щодо недійсності низки додаткових угод до договору №410-20 про постачання електричної енергії від 21.12.2020р. Таким чином вимога відповідача про необхідність забезпечення Територіальним управлінням відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок укладення низки додаткових угод до договору з ТОВ «ООЕК» від 21.12.2020 р. №410-20 на суму 494 120,84 грн. є протиправною, оскільки питання недійсності оспорюваних додаткових угод до договору вже було предметом судового розгляду по господарській справі № 916/4982/23, провадження по якій відкрито до пред`явлення Вимоги.

Щодо протиправності пункту 7 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024, згідно якого в січні 2023 року ТУ ДСА України в Одеській області проведено оплату за отриману від ТОВ “ООЕК” електричну енергію в сумі 173 550,23 грн, яка спрямована на погашення незареєстрованих в органах Казначейства зобов`язань по договору, який діяв в 2022 році, та списано зазначену суму на видатки 2023 року, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в 2023 році на суму 173 550,23 грн. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що оплата ТОВ “ООЕК” спожитої в грудні 2022 року електричної енергії, зокрема в сумі 173 550,23 грн., здійснювалась відповідно до Рахунку №40-87 за спожиту електричну енергію та Акту 40-87 про прийняття-передавання товарної продукції від 19.01.2023 року, тобто на підставі отриманих від постачальника первинних документів.

Щодо протиправності пункту 8 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок завищення вартості спожитого газу ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» без належного документального підтвердження на загальну суму 298 140,21 грн. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що Територіальним управлінням за результатами проведення процедури закупівлі у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» (оголошення UА-2020-11- 25-001574-е) укладено Договір від 25.01.2021 № 008213 (2021)-Т з ТОВ «ОДЕСАГАЗПОСТАЧАННЯ» на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими. В період дії договору, на адресу ТУ ДСА України в Одеській області ТОВ «ОДЕСАГАЗПОСТАЧАННЯ» було скеровано листи-повідомлення та документи про рівень середньозважених цін на природний газ, якими обґрунтовано зміну ціни за 1 тис. куб.м природного газу більше ніж 10%. У зв`язку з викладеним сторонами укладено додаткові угоди до Договору № 008213 (2021)-Т від 25.01.2021. Таким чином, дії Територіального управління щодо укладання додаткових угод до Договору № 008213 (2021)-Т від 25.01.202 з ТОВ «ОДЕССАГАЗПОСТАЧАННЯ» є правомірними, оскільки здійснювались з документальним підтвердженням про рівень середньозважених цін на природний газ у 2021 році за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2021 року (зростання цін на ринку газу).

Щодо протиправності пункту 11 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок безпідставного завищення вартості поставлених палет з деревини ТОВ «РАЙК» на загальну суму 10 589,73 грн. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що за результатами проведеної процедури відкритих торгів (оголошення UА-2021-09- 22-003075-с) між Територіальним управлінням та ТОВ «РАЙК» укладено Договір від 05.11.2021 № 177-21 щодо закупівлі паливних пелет з деревини кількістю 24 тонни загальною вартістю 117 599,76,00 грн. Ціна тонни товару становить 4 899,99 гривень (Одиниця товару – 1 тонна). В період дії вищевказаного Договору, до Територіального управління надійшов лист ТОВ «РАЙК» від 16.11.2021 № 01/16/11 з повідомленням про підвищення ціни за одиницю товару на 9,9% у зв`язку із суттєвим підвищенням цін на палети з деревини. У зв`язку з викладеним, сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору від 05.11.2021 № 177-21. Таким чином, дії Територіального управління щодо укладання Додаткової угоди №1 від 22.11.2021 року до договору з ТОВ «РАЙК» є правомірними, оскільки здійснювались з документальним підтвердженням щодо коливання цін у бік збільшення на ринку пелет з деревини.

Щодо протиправності пункту 12 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок зайвої оплати згідно актів наданих послуг ДП «ІСС» послуг з доставки судових повісток на загальну суму 8 275,44 грн. Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками в частині фінансових втрат на суму 1658,00 грн. В спростування вказаного порушення позивач зазначив, що Територіальне управління звернулось з листом до ДП «ІСС» щодо висновків ревізії й у відповідь отримано лист ДП «ІСС», який надійшов 02.02.2024 року за №627/2/02-00, та лист №974/2/16-30-24 від 20.02.2024. ДП «ІСС» зазначає, що причиною розбіжності відомостей, про яку зазначено Держаудитслужбою щодо кількості наданих послуг з 01.02.2023 по 31.03.2023 за результатами перевірки, стало невірне формування судами звітів в даний період, що були надані під час аудиту. Таким чином, відповідачем отримано неналежну (помилкову) первинну інформацію для ведення розрахунку на суму 1658,00 грн. Щодо встановлених розбіжностей в кількості доставлених повісток за квітень 2023 в сумі 6 616,80 грн., Підприємство зобов`язалось повернути кошти за договором від 12.04.2023 №69-23 про закупівлю послуг з інформатизації (послуги з забезпечення доставки Абонентам судових повісток в електронному вигляді).

Щодо протиправності пункту 14 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області заподіяних втрат активів внаслідок відсутності документального підтвердження використання бензину на суму 7 779,37 грн. В спростування вказаного порушення позивач зазначив, що списання паливно-мастильних матеріалів відбувалось обґрунтовано. Зокрема, в ході перевірки заступником відділу планово-фінансової діяльної Територіального управління Потаповою Т.І. надано доповідну, в якій підтверджено факт технічної помилки та невірного зазначення дати видачі талонів в накладних.

Щодо протиправності пункту 15 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині відшкодування на користь ДСА України в Одеській області вартості втрат активів (матеріальних цінностей), які не встановлено в наявності по результатам інвентаризації на суму 15 077,00 грн. Позивач в спростування вказаного порушення зазначив, що матеріальні цінності на суму 15,07 тис.грн. - телевізор «Skyworth 43E200A» інв. № 1014802404 та принтер «ML1861» інв. № 101488970 є в наявності та перебувають на складі управління. А на період аудиту перебували на ремонті у відповідної підрядної організації, що підтверджується наявним документами (накладна про прийняття на ремонт від 17.11.2023 р., накладна про повернення техніки до складу, записом в журналі реєстрації видачі техніки на ремонт). Станом на 13.12.2023 дана техніка була повернута на склад ТУ ДСА України в Одеській області, де перебуває на теперішній час.

Щодо протиправності пункту 17 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024 в частині не оприбуткування залишків матеріальних цінностей на суму 53 999,68 грн., встановлених по результатам інвентаризації у порядку згідно з п. 4 р. IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879. Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками на суму 2000,00 грн. Територіальним управлінням придбано «Випромінювач бактерицидний 30Вт» для забезпечення судів Одеської області в кількості 25 одиниць вартістю 2 000,00 грн. кожна на загальну суму 55 000,00 грн, відповідно до накладної № Ме-0000161 від 12.05.2020 (приватне підприємство «Фірма МЕЙБАХ»). Випромінювач бактерицидний 30Вт» придбано також для Біляївського районного суду - дві одиниці й прийнятий Біляївським районним судом в кількості 2 (дві) одиниці 17.06.2020, инв. №111300329, що підтверджується накладною № 249 від 17.06.2023. На момент проведення інвентаризації, за даними бухгалтерського обліку в Біляївському районному суді Одеської області значиться «Випромінювач бактерицидний 30Вт» інв..№ 111300329 вартістю 2000,00 грн в кількості 2 (дві) одиниці на загальну суму 4 000,00 грн. Таким чином, фактична наявність 2 (двох) одиниць «Випромінювач бактерицидний 30Вт» інв. № 111300329 на загальну суму 4 000,00 в Біляївському районному суді Одеської області підтверджена. Отже, дії Територіального управління щодо оприбуткування в Біляївському районному суді Одеської області «Випромінювача бактерицидного 30Вт» інв. №111300329 вартістю 2 000,00 грн. правомірні, тому правові підстави для оприбуткування лишків матеріальних цінностей в частині вимоги оприбуткувати лампу бактерицидну у кількості 1 штука вартістю 2000,00 грн. на загальну суму 2000,00 грн. у Біляївському районному суду Одеської області відсутні.

З огляду на вищевикладене позивач просить визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, 7, 8, 11, 12, 14, 15, 17 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024.

09.04.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Південного офісу Держаудитслужби, яким відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вказує, що відповідно до пункту 1.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2023 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023. Ревізія проведена у термін з 29.09.2023 по 21.12.2023. За результатами контрольного заходу складено акт від 25.12.2023 №08-11/41, який підписано 28.12.2023 із запереченнями, які підтвердилися частково. Висновки на заперечення направлені листом від 24.01.2024 № 151508-14/475-2024. Ревізією встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат, на загальну суму 3 116,69 тис. грн, а саме: недоотримання доходів державним бюджетом в сумі 570,91 тис. грн, незаконних видатків на загальну суму 2 530,7 тис. грн, нестач на суму 15,08 тис. грн. Крім того, встановлено порушень, що не призвели до втрат, на загальну суму 9 085,85 тис. грн та інших порушень фінансової дисципліни на загальну суму 2 457,17 тис. гривень. Вжитими під час ревізії заходами забезпечено відшкодування недоотримання коштів державним бюджетом на загальну суму 532,74 тис. гривень.

Додатково у відзиві відповідач зазначив про те, що підконтрольна установа, у даному випадку позивач, не може ставити питання про визнання протиправною вимоги Південного офісу Держаудитслужби про стягнення збитків, оскільки правильність їх обчислення може бути перевірена лише судом, який розглядатиме позов Держаудитслужби про стягнення цих збитків.

23.04.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому надані додаткові пояснення до пунктів 7, 8 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 29.01.2024 року №151508-14/529-2024.

Щодо пункту 7 Вимоги позивач додатково зазначив, що 15.04.2024 року Господарським судом Одеської області винесено рішення у справі № 916/4982/23 та визнано недійсними Додаткову угоду №3 від 05.03.2021, Додаткову угоду №4 від 07.05.2021; Додаткову угоду №5 від 07.05.2021; Додаткову угоду №6 від 29.09.2021; Додаткову угоду №7 від 04.10.2021; Додаткову угоду №8 від 05.10.2021; Додаткову угоду №9 від 02.12.2021; Додаткову угоду №10 від 06.12.2021; Додаткову угоду №11 від 09.12.2021; Додаткову угоду №14 від 31.01.2021, до укладеного між ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області Договору № 410-20 про постачання електричної енергії від 21.12.2020 року. Таким чином, вимога Відповідача про необхідність відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок укладення низки додаткових угод до договору з ТОВ «ООЕК» від 21.12.2020 р. №410-20, є протиправною.

Щодо пункту 7 Вимоги позивач додатково зазначив, що Територіальне управління звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (справа №916/1326/24).

17.07.2024 року від Південного офісу Держаудитслужби надійшли додаткові письмові пояснення щодо виявлених порушень по пунктам 7, 8, 11 Вимоги з додатками.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 30.07.2024 року, сторони не прибули, про що складено довідку про нездійснення фіксування судового засідання по справі. Разом з тим, від сторін надійшли клопотання про продовження розгляду справи в поряду письмового провадження.

Ухвалою від 06.08.2024 року суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На підставі пункту 1.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2023 року та на підставі направлень від 28.09.2023 №№ 517, 516, 518, від 06.11.2023 №№ 593, 594, 595, 596, 597, 598, від 15.11.2023 № 612, від 06.12.2023 №№ 652, 653, 654, виданих начальником Південного офісу Держаудитслужби, посадовими особами Південного офісу Держаудитслужби проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 (далі – ТУ ДСА України в Одеській області).

Ревізія проведена з 10.10.2023 по 21.12.2023 (із зупиненням з 04.10.2023 по 11.10.2023; з 20.10.2023 по 06.11.2023; з 13.11.2023 по 14.11.2023; з 24.11.2023 по 06.12.2023, 20.12.2023) відповідно до питань програми ревізії та робочого плану, з відома начальника ТУ ДСА України в Одеській області Тараса ЛУКАША та в присутності начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Валентини ЛІПСЬКОЇ. Копію програми ревізії вручено в.о. начальника ТУ ДСА України в Одеській області Вячеславу ГЛУЩЕНКУ, про що зроблено відповідний запис на програмі ревізії.

За результатами ревізії Південним офісом Держаудитслужби складено Акт від 25.12.2023 року №08-11/41 «Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023», який підписаний посадовими особами позивача із запереченнями.

04.01.2024 року ТУ ДСА України в Одеській області подані заперечення до Акту від 25.12.2023 року №08-11/41 «Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023».

24.01.2024 року Південним офісом Держаудитслужби складено та надіслано позивачу Висновок на заперечення до Акту від 25.12.2023 року №08-11/41 «Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023», згідно якого заперечення підтвердилися частково.

29.01.2024 року Південним офісом Держаудитслужби сформовано та надіслано позивачу Вимогу №151508-14/529-2024 про усунення виявлених порушень по акту від 25.12.2023 року №08-11/41.

Згідно з Вимогою №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, ревізією встановлено фінансових порушень, що призвели до втрат, на загальну суму 3116,69 тис. грн, а саме: недоотримання доходів державним бюджетом в сумі 570,91 тис. грн, незаконних витрат на загальну суму 2 530,7 тис. грн, нестач на суму 15,08 тис. грн. Крім того, встановлено порушень, що не призвели до втрат, на загальну суму 9085.85 тис грн. та інших порушень фінансової дисципліни па загальну суму 2457,17 тис. гривень. Вжитими під час ревізії заходами забезпечено відшкодування порушень, що призвели до втрат, на загальну суму 532,74 тис. гривень. Станом на момент завершення ревізії залишаються не усунуті порушення, перелічені у цій вимозі.

Вимога №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року містить 18 пунктів щодо виявлених порушень, згідно Акту від 25.12.2023 року №08-11/41, та припис щодо усунення цих порушень у встановленому законодавством порядку.

Не погоджуючись з пунктами 1, 2, 4, 7, 8, 11, 12, 14, 15, 17 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до оскаржених пунктів Вимоги №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», абзацу 2 підпункту 7 п. 4 Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, Південний офіс Держаудитслужби вимагає:

1. Забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130, 136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство та в період дії дисциплінарного стягнення у загальній сумі 818 772,16 грн. (перелік осіб в додатку 27, 31 та 38 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

2. Вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норм статей 130 136 КЗпП втрат, заподіяних внаслідок несвоєчасного звільнення від виконання обов`язків помічника судді в сумі 2 204,30 грн. Врахувати право особи, яка безпідставно отримала вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі її письмової заяви.

4. Забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130 – 136 КЗпП втрат фінансових ресурсів, у зв`язку з нарахуванням та виплатою компенсації за невикористану відпустку суддям у завищеному розмірі на суму 35 158,36 грн (реєстр в додатку 32 до акта ревізії). Врахувати право особи, яка безпідставно отримала вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

7. Забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок застосування в рахунках на оплату електричної енергії ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» завищені в порівняні з тендерною пропозицією тарифи та внаслідок спрямування оплати на погашення незареєстрованих в органах Казначейства зобов`язань на загальну суму 667 671,07 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 667 670,23 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

8. Забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок завищення вартості спожитого газу ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» належного документального підтвердження на загальну суму 298 140,21 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 298 140,21 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

11. Забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок безпідставного завищення вартості поставлених палет з деревини ТОВ «РАЙК» на загальну суму 10 589,73 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 10 589,73 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

12. Забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок зайвої оплати згідно актів наданих послуг ДП «ІСС» послуг з доставки судових повісток на загальну суму 8 275,44 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 8 275,44 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

14. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130 КЗпПУ на користь ТУ ДСА України в Одеській області заподіяних втрат активів внаслідок відсутності документального підтвердження використання бензину на суму 7779,37 грн. Врахувати право осіб, які вчинили зазначене порушення, відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до ч. 5 ст. 130 КЗпПУ та добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

15. Забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130 КЗпПУ, на користь ДСА України в Одеській області вартості втрат активів (матеріальних цінностей), які не встановлено в наявності по результатам інвентаризації на суму 15077,00 грн. Врахувати право осіб, які вчинили зазначене порушення, відшкодувати заподіяну школу відповідно до ч. 5 ст. 130 КЗпПУ та добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

17. Оприбуткувати лишки матеріальних цінностей на суму 53 999,68 грн, встановлених по результатам інвентаризації у порядку згідно з п. 4 р. IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.

Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків разом із завіреними копіями первинних, розпорядчих та інших документів щодо відшкодування порушень позивача було зобов`язано надати до Південного офісу Держаудитслужби до 28 лютого 2024 року.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (в редакції від 19.08.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

У відповідності з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює такі основні функції:

1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень;

2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому;

3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб;

4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43 затверджене Положення про Державну аудиторську службу України, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (надалі – Положення № 43).

Згідно пункту 3 Положення №43, основними завданнями Держаудитслужби є:

1) реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю;

2-1) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю;

3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів;

4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.

Відповідно до підпунктів 3-4 пункту 4 Положення № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель, а також здійснює контроль, зокрема, за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства про закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Згідно п. 7 Положення №43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550 затверджений Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (далі – Порядок №550 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пункту 16 Порядку №550, ревізія проводиться шляхом:

документальної перевірки, що передбачає встановлення відповідності законодавству установчих, фінансових, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної, фінансової та бюджетної звітності, господарських договорів, розпорядчих та інших документів об`єкта контролю, пов`язаних із плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об`єкта контролю). Надання документів об`єкта контролю посадовим особам органу державного фінансового контролю забезпечується керівником об`єкта контролю чи його заступником у строк, який зазначається посадовими особами органу державного фінансового контролю у вимозі про надання документів та встановлюється з урахуванням запитуваного обсягу таких документів;

фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних посадових осіб органу державного фінансового контролю або фахівців інших органів, підприємств, установ та організацій. Посадові особи органу державного фінансового контролю мають право вимагати від керівників об`єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб органу державного фінансового контролю та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб`єкта господарювання - виконавців робіт.

Документальна і фактична перевірки проводяться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів. Фактична перевірка здійснюється станом на дату її проведення незалежно від періоду, що підлягає ревізії. Для підтвердження результатів фактичної перевірки та фактів, що стосуються періоду, який підлягає ревізії, посадові особи органу державного фінансового контролю можуть перевіряти документи об`єкта контролю і за інші періоди фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю.

У разі відмови керівників об`єкта контролю від проведення інвентаризації посадові особи органу державного фінансового контролю вживають заходів відповідно до Закону.

Відповідно до пункту 18 Порядку №550, у разі виявлення порушень законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, посадові особи органу державного фінансового контролю повинні вимагати від працівників об`єкта контролю, причетних до виявлених порушень, письмові пояснення.

Якщо працівники об`єкта контролю відмовляються від надання письмових пояснень, цей факт фіксується в акті ревізії.

Для з`ясування окремих обставин фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю посадові особи органу державного фінансового контролю можуть вимагати та одержувати письмові пояснення від працівників об`єкта контролю, а також інформацію від інших осіб відповідно до Закону.

Згідно з пунктами 3, 35, 38, 42, 43 Порядку №550, результати ревізії оформляються актом. Акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід`ємною частиною акта.

Акт ревізії складається у трьох примірниках: перший - для органу державного фінансового контролю, другий - для об`єкта контролю, третій - для передачі правоохоронним органам у випадках, передбачених цим Порядком та законодавством.

У разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії.

Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає на них висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

Реалізація результатів ревізії передбачає, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому (пункт 45 Порядку №550).

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (пункт 46 Порядку №550).

Відповідно до пункту 49 Порядку №550, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об`єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об`єкта контролю та органом його управління щодо пред`явлення цивільних позовів до винних осіб.

Пунктом 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю;

порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 52 Порядку №550, органи державного фінансового контролю здійснюють контроль за усуненням об`єктами контролю порушень законодавства за результатами аналізу їх зворотного інформування про вжиті заходи, а також під час наступних ревізій цих об`єктів контролю, систематично вивчають матеріали ревізій і на підставі їх узагальнення вносять відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо перегляду нормативно-правових актів, усунення причин і умов, що сприяли порушенням законодавства.

Так, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю уповноважений здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти підконтрольній установі обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

Отже, судом встановлено наявність у відповідача повноважень щодо пред`явлення позивачу обов`язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства, визначати та вимагати відшкодування виявлених збитків.

Порядок проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області не є предметом оскарження в межах даної справи.

У межах спірних правовідносин позивач вважає необґрунтованими пункти 1, 2, 4, 7, 8, 11, 12, 14, 15, 17 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року про усунення виявлених за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 порушень, зафіксованих в акті від 25.12.2023 року №08-11/41.

Вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності пункту 1 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130, 136 КЗпП України втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство та в період дії дисциплінарного стягнення у загальній сумі 818 772,16 грн (перелік осіб в додатку 27, 31 та 38 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення частини 10 статті 135, пункту 17 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII проводилось нарахування та виплати доплат до посадового окладу 8 суддям місцевих загальних судів Одеської області в період з 01.01.2021 по 31.12.2022, в той період, коли вони не здійснювали правосуддя, що призвело до необґрунтованого нарахування та виплати доплат до посадового окладу на загальну суму 607 807,79 грн (у тому числі: в 2021 році – 591 756,14 грн, в 2022 році – 16 051,65 грн) та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в загальній сумі 133 717,71 грн (у тому числі: в 2021 році – 130 186,35 грн, в 2022 році – 3 531,36 грн).

Територіальне управління не погоджується з пунктом 1 Вимоги в частині безпідставного нарахування та виплати доплат суддям до посадового окладу на загальну 607 807,79 грн. та зайвого нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 133 717,7 грн., посилаючись на рішення Конституційного Суд України від 04.12.2018 року № 11-р/2018.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.10 ст.133 Закону № 2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, зокрема, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Із змісту пп. 3.4 Рішення Конституційного Суду України слідує, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом № 1402-VIII.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом № 1402-VIII нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Конституційний Суд України зробив висновок, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення ч. 10 ст. 133 Закону № 2453-VI у редакції № 192-VІІІ, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Застосований законодавцем у положенні ч. 10 ст. 133 Закону “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону № 192-VІІІ підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Отже, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Рада суддів України у рішенні від 03 вересня 2021 року № 35 наголосила, що будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі № 1-7/2018. В контексті питання виплати доплат таким суддям, дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат у 2021 році свідчить про порушення принципу “юридичної визначеності” та принципу “належного урядування”.

Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, була викладена і в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року № 21.

У свою чергу, положення ч.10 ст.133 Закону “Про судоустрій і статус суддів” у редакції Закону від 12.02.2015 № 192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року за №11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням ч. 10 ст. 135 Закону “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII.

Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №120/1655/21-а дійшов висновку, що з набранням чинності законами №1401-VIII та №1402-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково. Водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п`ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, необхідним у такій категорії справи є з`ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення щодо кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини 5 статті 86 Закону України №1402-VIII); закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої (обставини, з якою рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді).

Таким чином, від чіткої відповіді на питання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення спору.

У пункті 1 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року вказано про безпідставне нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство. Перелік осіб наведений в Додатку 27 до Акта ревізії.

Судом досліджено Додаток 27 до Акта ревізії, який має назву «Реєстр переплати надбавок та доплат суддям, які не здійснювали правосуддя по місцевим судам Одеської області», та встановлено, що до нього включено вісім суддів місцевих судів Одеської області, які не здійснювали правосуддя внаслідок закінчення п`ятирічного строку повноважень на посаді судді (а.с. 297, том ІІІ). Тобто, наявні ті обставини, з якими рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 пов`язує неконституційність позбавлення надбавок до посадового окладу судді, а тому нарахування і виплата таким суддям доплат до посадового окладу здійснена Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області правомірно та у відповідності до Рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року.

На підставі викладеного, суд висновує, що відповідачем зроблено необґрунтований висновок щодо безпідставного нарахування та виплати доплат до посадового окладу 8 суддям місцевих загальних судів Одеської області в період з 01.01.2021 по 31.12.2022, коли вони не здійснювали правосуддя, що призвело до необґрунтованого нарахування та виплати доплат до посадового окладу на загальну суму 607 807,79 грн (у тому числі: в 2021 році – 591 756,14 грн, в 2022 році – 16 051,65 грн) та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в загальній сумі 133 717,71 грн (у тому числі: в 2021 році – 130 186,35 грн, в 2022 році – 3 531,36 грн).

За таких обставин, пункт 1 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 2 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 КЗпП втрат, заподіяних внаслідок несвоєчасного звільнення від виконання обов`язків помічника судді в сумі 2 204,30 грн. Врахувати право особи, яка безпідставно отримала вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі її письмової заяви.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби на порушення частини 3 статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 2, 7, 8 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 № 21, внаслідок несвоєчасного звільнення від виконання обов`язків помічника судді, призначеного до судді, який припинив повноваження із здійснення правосуддя з визначених законом підстав, та у разі необхідності закріплення за іншим суддею, який здійснює повноваження, призвело до безпідставного нарахування оплати праці за час невиконання обов`язків нездійснення суддею правосуддя у зв`язку неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду помічників суддів, оскільки суддя суду не відправляв правосуддя у 2021 році та січні - червні 2023 року, на загальну суму 2 204,30 грн, та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в загальній сумі 484,95 гривень.

Територіальне управління не погоджується з пунктом 2 Вимоги, посилаючись на те, що під час перевірки Держаудитслужба не отримувала пояснень ані від керівника апарату Київського районного суду м.Одеса, ані від Територіального управління (стор. Акту 53). Натомість отримані ТУ ДСА від Київського районного суду м.Одеса пояснення спростовують вказане порушення.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 № 21 затверджене Положення про помічника судді, яке визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

Згідно з пунктами 2, 3, 4, 7 Положення про помічника судді, помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Помічник судді є працівником апарату суду. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Згідно з пунктом 8 Положення про помічника судді, помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

Згідно з пунктом 11 Положення про помічника судді, у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.

У разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації відповідно до статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" помічник такого судді може бути призначений на посаду до суду, до якого відряджається суддя (за його особистою заявою на час відрядження судді). Рішення про призначення помічника судді приймається за поданням відрядженого судді керівником апарату суду, до якого відряджається суддя.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на призначення до суду, до якого відряджається суддя, чи переведення помічника (помічників) на іншу посаду працівника апарату суду або виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи судом встановлено, що Територіальне управління ДСА України в Одеській області звернулось до Київського районного суду м.Одеси з проханням надання відповідних відомостей щодо порушеного у пункті 2 Вимоги питання.

Листом Київського районного суду м.Одеси від 23.02.2024 р. №07-02/282 начальнику Територіального управління ДСА України в Одеській області повідомлено про наступне.

Відповідно до наказу Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2022 № 40-а обов`язки основного помічника судці покладено на ОСОБА_2 на строк виконання повноважень судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 14 квітня 2023 року (вх№ ЕП-4830) на електронну пошту суду надійшло повідомлення від Секретаріату Вищої ради правосуддя про те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2023 року відсторонено суддю Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, до 31 травня 2023 року. З зазначенням, що копію рішення Вищої ради правосуддя на адресу суду буде надіслано додатково, пізніше. Так, 25 квітня 2023 року за вхідним № 21057 до канцелярії суду надійшов лист Вищої ради правосуддя від 19.04.2023 року №3301/0/9-23 з копією рішення ВРП. Наказом голови Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 року №5-ос суддю ОСОБА_1 було тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя. Таким чином, до суду 14 квітня 2023 року надійшло лише повідомлення, без копії рішення та без зазначення номеру цього рішення. У той же день, 14.04.2023 року, керівником апарату Київського районного суду м. Одеси було винесено наказ № 41-а про увільнення ОСОБА_2 від виконання обов`язків помічника судді у зв`язку відстороненням судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від здійснення правосуддя та покладено обов`язки основного помічника судді ОСОБА_3 з наступного робочого дня.

В листі зазначено, що Київський районний суд м. Одеси не погоджується з твердженням Південного офісу Держаудитслужби: звільнення помічника судді ОСОБА_2 від виконання обов`язків відбулось одразу, після отримання повідомлення ВРП - 14 квітня 2023 року (п`ятниця) - це останній робочий день виконання обов`язків помічника судді ОСОБА_2 у судді ОСОБА_1 (з дня отримання повідомлення), наступний робочий день у понеділок 17 квітня 2023 року ОСОБА_2 вже виконувала обов`язки помічника судді у іншого судді.

Суд дослідив пояснення Київського районного суду м. Одеси та погоджується, що оскільки помічника судді увільнено від виконання обов`язків помічника судді, який (суддя) припинив повноваження із здійснення правосуддя, у день надходження до суду повідомлення Секретаріату ВРП про те, що рішенням ВРП від 13 квітня 2023 року суддю відсторонено від здійснення правосуддя, та переведено на посаду помічника іншого судді з наступного робочого дня, то дії Територіального управління щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати у сумі 2 204,30 грн., як помічнику судді ОСОБА_1 , відстороненої від здійснення правосуддя 13.04.2023 р., та єдиного соціального внеску на суму 484,95 грн., є правомірними.

За таких обставин, пункт 2 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 4 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130 – 136 КЗпП втрат фінансових ресурсів, у зв`язку з нарахуванням та виплатою компенсації за невикористану відпустку суддям у завищеному розмірі на суму 35 158,36 грн (реєстр в додатку 32 до акта ревізії). Врахувати право особи, яка безпідставно отримала вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяви.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100, при розрахунку компенсації за невикористану відпустку 2 суддям не застосовувалися вимоги зазначеного Порядку № 100 (виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки), що призвело до зайвого нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку суддям в 2021 році на загальну суму 35 158,36 грн., та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 7 734,84 гривні.

Територіальне управління не погоджується з пунктом 4 Вимоги, посилаючись на те, що нарахування та виплата компенсації за невикористану відпустку суддям місцевих загальних судів за минулі робочі роки здійснювалось у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 3 ст.79 КЗпП України, щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Положення статті 83 КЗпП України передбачають наявність у працівника права на грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки.

Відповідно до частини 4 статті 83 КЗпП України, які кореспондуються з положеннями частини 4 статті 24 Закону України “Про відпустки” №504/96-ВР від 05 листопада 1996 року, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.

Правовий аналіз вказаних норм дає чітке розуміння того, що кожен працівник, не виключенням є і суддя, має право на відпочинок, шляхом використання у поточному робочому році невикористаної частини щорічної відпустки за минулі роки. При цьому, кожен працівник також має право на заміну частини щорічної та додаткової відпусток грошовою компенсацією. Фактичні обставини свідчать, що реалізуючи своє право на отримання грошової компенсації за невикористану частину відпустки кожен з суддів використав щорічну та додаткову відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів.

У додатку до акту ревізії «Реєстр зайво нарахованої компенсації за невикористану відпустку суддям за 2021 рік» відповідач вказує суддів: - суддя Любашівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 , якого відповідним наказом від 04.01.2021 року №1-ос відраховано зі штату суду; - суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_5 , якого відповідним наказом від 15.02.2021 року №4-о/с відраховано зі штату суду (копії наказів додаються).

Позивач вказує, що при нарахуванні компенсації за невикористану відпустку вказаним двом суддям Територіальне управління керувалось інформацією з наказів судів про відрахування зі штату, які містили відомості про вид, періоди та чітко визначену кількість календарних днів, що підлягали компенсації. При проведенні відповідних розрахунків для виплати компенсації суддям Територіальне управління керувалось положеннями Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а не Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Суд погоджується з доводами позивача, оскільки компенсація відпустки судді не може розраховуватися відповідно до норм Порядку №100, враховуючи, що відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Використання ж Порядку №100 призведе до обмеження соціальних гарантій суддів, передбачених законами та Конституцією України.

Суд наголошує, що забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Так, у рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 01.12.2004 р. № 19-рп/2004, від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005, від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013, від 08.04.2016 № 4-рп/2016, а також від 04.12.2018 р. № 11-р/2018.

Крім того, суд звертає увагу, що питання порядку здійснення компенсації за невикористану відпустку вже було предметом дослідження Південним офісом Держаудитслужби під час перевірки Територіального управління в 2021 році. Правомірність дій Територіального управління у цій частині підтверджена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року по справі №420/14189/21, яке набрало законної сили.

За таких обставин, пункт 4 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 7 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок застосування в рахунках на оплату електричної енергії ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» завищені в порівняні з тендерною пропозицією тарифи та внаслідок спрямування оплати на погашення незареєстрованих в органах Казначейства зобов`язань на загальну суму 667 671,07 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 667 670,23 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби:

на порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, умов п. 13.2 Договору від 21.12.2020 № 410-20 в результаті завищення тарифів, не підтвердженого коливанням цін на ринку електричної енергії, ТОВ "Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія" у 2021 році необґрунтовано застосувало в рахунках на оплату електричної енергії завищені у порівняні з тендерною пропозицією тарифи, а ТУ ДСА України в Одеській області прийняло та сплатило за Договором від 21.12.2020 № 410-20 зайво вартість електричної енергії, що призвело до трат фінансових ресурсів в загальній сумі 494 120,84 гривні. Внаслідок допущених порушень установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 494 120,84 гривні.

на порушення статті 193 Господарського кодексу України, частини 6 статті 45 Бюджетного кодексу України, абзацу 6 статті 4, частини 1 та частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 31 пункту 3 розділу III Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати». абзацу 1 пунктів 2.4, 2.5 та 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.1995 № 88, в січні 2023 року ТУ ДСА України в Одеській області проведено оплату за отриману від ТОВ "ООЕК" електричну енергію в сумі 173 550,23 грн., яка спрямована на погашення незареєстрованих в органах Казначейства зобов`язань по договору, який діяв в 2022 році, та списано зазначену суму на видатки 2023 року, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів в 2023 році на суму 173 550,23 гривень. Внаслідок допущених порушень установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 172 550,23 гривні.

Надаючи оцінку порушенню в частині відшкодування зайвосплаченої вартості електричної енергії в сумі 494 120,84 гривні, суд зазначає про таке.

Територіальне управління не погоджується з цим порушенням, посилаючись на рішення господарського суду по справі № 916/4982/23.

Судом встановлено, що 21.12.2020, за результатами проведення процедури закупівлі у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», між ТОВ ООЕК (Постачальник) та ТУ ДСА України в Одеській області (Споживач), в особі начальника управління Лукаша Тараса Валерійовича, укладено Договір №410-20 про постачання електричної енергії. Договір укладено за взаємною згодою Сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та абз.3,4 п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018. Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (Код згідно ДК 021:2015 09310000-5 – Електрична, енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Під час ревізії відповідачем встановлено, що за Договором від 21.12.2020 № 410-20 ТОВ «ООЕК» постачає ТУ ДСА України в Одеській області електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок в обсязі на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 1 785 000 кВт/год. Ціна Договору становить 3 240 331,92 грн (в тому числі ПДВ – 540 055,32 грн). Відповідно до індивідуальної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до Договору 410-20, ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону складає 1,51276 грн. за 1 кВт/год без ПДВ. Протягом 2021 року сторони внесли 15 змін до умов Договору 410-20, в результаті яких строк дії договору продовжено до 31 березня 2022 року, обсяг закупівлі електроенергії за Договором 410-20 остаточно склав 1 218 835 кВт/год, ціна Договору – 3 609 229,37 грн, вартість 1 кВт/год електричної енергії виросла з 1,51276 грн (з ПДВ) до 3,37681 грн (з ПДВ), або на 223,22 %. На порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.2. Договору 410-20 сторони підписали додаткові угоди до договору про підвищення тарифу за одиницю товару без належного підтвердження щодо коливання цін на ринку електричної енергії у бік збільшення. Крім того, на порушення частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України ТОВ “ООЕК” застосувало в своїх рахунках, а ТУ ДСА України в Одеській області прийняло та оплатило акти наданих послуг та рахунки, в яких застосовані тарифи, відмінні від узгоджених умовами договору. Зокрема, ТОВ «ООЕК» застосував в рахунках за спожиту електроенергію наступні тарифи: в січні 2021 року в рахунках застосовано тариф в розмірі 1,735430 грн/ кВт/год, додаткова угода № 3 про підвищення тарифу до 1,735430 підписана сторонами 05.03.2021 року; в лютому - березні 2021 року в рахунках застосовано тариф в розмірі 2,027650 грн/ кВт/год, додаткова угода № 5 про підвищення тарифу до 2,027650 грн/ кВт*год підписана 07.05.202 року; в серпні - жовтні 2021 року в рахунках застосовано тариф в розмірі 2,584340 грн/кВт/ год, додаткова угода № 8 про підвищення тарифу до 2,584340 грн/кВт/год підписана 05.10.2021 року; в листопаді 2021 року в рахунках застосовано тариф в розмірі 3,3251 грн/кВт/год, додаткова угода № 11 про підвищення тарифу до 3,376810 грн/кВт/год підписана 09.12.2021 року.

Таким чином, за висновком відповідача, в результаті завищення тарифів, не підтвердженого коливанням цін на ринку електричної енергії, ТОВ “ООЕК” необґрунтовано застосувало в рахунках на оплату електричної енергії завищені у порівнянні з тендерною пропозицією тарифи, а ТУ ДСА України в Одеській області прийняло та сплатило за Договором від 21.12.2020 № 410-20 зайво вартість електричної енергії в загальній сумі 494 120,84 гривні.

Вирішуючи спір у цій частині вимог, судом встановлено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 1 648 209 грн. (справа №916/4982/23).

У відзиві відповідач підтвердив, що під час ревізії Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повідомило про те, що звернулось до суду з цим позовом, однак під час здійснення контрольного заходу позовна заява для ознайомлення надана не була, отже підстави позову, а також аргументи та докази Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області в господарській справі залишились поза розглядом Південного офісу Держаудитслужби.

Суд критично оцінює наведену аргументацію відповідача, оскільки до вирішення судового спору у справі №916/4982/23 його висновки в Акті ревізії та Вимозі щодо зайвосплаченої вартості електричної енергії в сумі 494 120,84 гривні внаслідок порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, умов п. 13.2 Договору від 21.12.2020 № 410-20, є передчасними.

Згідно обставин цієї справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі № 916/4982/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, позов задоволено. Суд вирішив: Визнати недійсними Додаткову угоду №3 від 05.03.2021, Додаткову угоду №4 від 07.05.2021; Додаткову угоду №5 від 07.05.2021; Додаткову угоду №6 від 29.09.2021; Додаткову угоду №7 від 04.10.2021; Додаткову угоду №8 від 05.10.2021; Додаткову угоду №9 від 02.12.2021; Додаткову угоду №10 від 06.12.2021; Додаткову угоду №11 від 09.12.2021; Додаткову угоду №14 від 31.01.2021, до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 42114410, місцезнаходження юридичної особи: вул. Мала Арнаутська, 88 м. Одеса, 65007) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, ЄДРПОУ: 26302945 ) Договору № 410-20 про постачання електричної енергії від 21.12.2020 року. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 42114410, місцезнаходження юридичної особи: вул. Мала Арнаутська, 88 м. Одеса, 65007), на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, (вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, ЄДРПОУ: 26302945 (Отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, Рахунок: UА 278201720343140002000005435, Код: 26302945, МФО 820172, Банк ДКСУ м. Київ) надлишково сплачені Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області кошти в сумі 1 256 004 грн.77 коп. (один мільйон двісті п`ятдесят шість тисяч чотири грн. 77 коп.).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2025 року Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 916/4982/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

З наведеного вбачається, що станом на дату складання Акту ревізії №08-11/41від 25.12.2023 року від та Вимоги №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року висновки відповідача щодо зайвосплаченої вартості електричної енергії в сумі 494 120,84 гривні дійсно були передчасними.

Крім того, суд погоджується з посиланнями позивача на ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Надаючи оцінку порушенню в частині оплати електричної енергії на суму 173 550,60 гривень.

Територіальне управління не погоджується з цим порушенням, посилаючись на те, що оплата ТОВ “ООЕК” спожитої в грудні 2022 року електричної енергії, зокрема в сумі 173 550,23 грн., здійснювалась відповідно до Рахунку №40-87 за спожиту електричну енергію та Акту 40-87 про прийняття-передавання товарної продукції від 19.01.2023 року (копія рахунку та акту додаються).

Під час ревізії відповідачем проведено зустрічну звірку в ТОВ «ООЕК» і встановлено, що станом на 01.01.2023 за Договором про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.02.2022 № 45-22 в обліку ТОВ «ООЕК» рахується дебіторська заборгованість ТУ ДСА України в Одеській області в сумі 173 550,60 грн, яка в обліку і звітності ТУ ДСА України в Одеській області станом на 01.01.2023 не рахувалась та в органах Казначейства зобов`язання щодо погашення зазначеної заборгованості зареєстровані не були. В січні 2023 року ТОВ «ООЕК» виставило ТУ ДСА України в Одеській області рахунок на оплату електричної енергії за грудень 2022 року на суму 173 550,60 гривень, а ТУ ДСА України в Одеській області оплатило його, зазначивши в платіжних документах що розрахунки проведені за іншим договором, а саме за договором від 30.12.2022 № 152-22. Оплачена платіжною інструкцією від 20.01.2023 № 21 заборгованість в сумі 173 550,60 гривень відображена в обліку і звітності ТУ ДСА України в Одеській області як витрати 2023 року за договором від 30.12.2022 №152-22, що є порушенням статті 193 Господарського кодексу України, частини 6 статті 45 Бюджетного кодексу України, абзацу 6 статті 4, частини 1 та частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 3.1 пункту 3 розділу III Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», абзацу 1 пунктів 2.4, 2.5 та 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.1995 № 88, про що зазначено в акті ревізії.

Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до абзацу 6 статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 розділу III Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», витрати, пов`язані із виконанням суб`єктом державного сектору своїх повноважень, визначених законодавством, визнаються одночасно із збільшенням зобов`язання.

Виходячи з наведеного, відповідач зазначає, що витрати на оплату електричної енергії, спожитої в грудні 2022 року, є витратами 2022 року і мають бути здійснені за рахунок кошторису на 2022 рік.

Під час ревізії надано пояснення відповідальної особи про те, що «в грудні 2022 року ТУ ДСА України в Одеській області рахунок та акт приймання – передавання товарної продукції від ТОВ «ООЕК» не отримувало, у зв`язку з чим кредиторська заборгованість не була зареєстрована відповідно. В січні 2023 року ТУ ДСА України в Одеській області було отримано Акт 40-87 від 19.01.2023 про прийняття електроенергії на загальну суму 173 550,60 грн. відповідно до договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №152-22 від 30.12.2022р., який, в свою чергу, було зареєстровано та проведено оплату в січні 2023 року (копія акту надається).

Запит та пояснення наведені у додатку 100 до акта.

Окрім цього, позивач посилається на те, що організація бухгалтерського обліку в Територіальному управління здійснюється на підставі Положення про організацію бухгалтерського обліку, затвердженого наказом територіального управління від 08.11.2017 р. №106-з, згідно пункту 7 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Суд дослідив надані позивачем пояснення та погоджується, що оплата ТОВ “ООЕК” спожитої в грудні 2022 року електричної енергії, зокрема в сумі 173 550,23 грн., здійснювалась позивачем відповідно до Рахунку №40-87 за спожиту електричну енергію та Акту 40-87 про прийняття-передавання товарної продукції від 19.01.2023 року, тобто на підставі отриманих від постачальника первинних документів.

Таким чином, дії Територіального управління щодо проведення ТОВ «ООЕК» оплати за фактично отриману та спожиту електричну енергію в сумі 173 550,23 грн. на підставі отриманих від постачальника первинних документів, зокрема рахунку та акту, є правомірними.

Відповідач вказує, що під час зустрічної звірки в ТОВ «ООЕК» (довідка зустрічної звірки є додатком 99 до акту, арк. 8), було встановлено, що рахунок – 40-87/1 від 06.01.2023 за спожиту електроенергію на загальну суму 173 550,60 грн виставлений за грудень 2022 року за договором про закупівлю електричної енергії у постачальника від 01.02.2022 № 45-22. У зв`язку з наведеним відповідач зазначає, що установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 172 550,23 гривні.

Суд не погоджується з висновком відповідача про заподіяння втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 172 550,23 гривні, оскільки у даному випадку йдеться про оплату за спожиту електроенергію на суму 173 550,60 грн. і спірною є не визначена сума, а період відображення її в бухгалтерському обліку. Оскільки відповідач не заперечує сам факт витрат на оплату за спожиту електроенергію, то вимога про відшкодування збитків у вигляді цієї суми (172 550,23 гривні) є безпідставною.

За таких обставин, суд вважає, що пункт 7 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 8 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок завищення вартості спожитого газу ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» належного документального підтвердження на загальну суму 298 140,21 грн. відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 298 140,21 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на 25.11 2020), п.п. 4.1.1 п. 4.1, п. 4.2, 11. 4.4 Договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими, від 25.01.2021 № 008213 (2021) Т, укладеного ТУ ДСА України в Одеській області з ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», без належного документального підтвердження щодо коливання цін на ринку природного газу у бік збільшення на перевищення гранично допустимого розміру підвищення ціни за одиницю товару, безпідставно збільшено ціну за 1 000,0 куб. м природного газy 36 390,00 грн з ПДВ до 11 774,88 гри з ПДВ (або на 84,27%), що призвело до завищення вартості спожитого природного газу в період січень квітень 2021 року на загальну суму 298 140,21 грн, яку сплачено в повному обсязі, що призвело до втрат фінансових ресурсів на відповідну суму. Внаслідок допущених порушень установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 298 140,21 гривні.

Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками посилаючись на те, що ним отримані від ТОВ «ОДЕСАГАЗПОСТАЧАННЯ» листи-повідомлення та документи про рівень середньозважених цін на природний газ, якими обґрунтовано зміну ціни за 1 тис. куб.м природного газу більше ніж 10%, у зв`язку з чим сторонами укладено додаткові угоди до Договору № 008213 (2021)-Т від 25.01.2021.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

За результатами проведення процедури закупівлі відкриті торги (номер оголошення – UA-2020-11-25-001574-с) ТУ ДСА України в Одеській області (Споживач) з ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» (Постачальник) укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими від 25.01.2021 № 008213 (2021)- Т (далі – Договір від 25.01.2021). Згідно з пунктом 4.4 загальна вартість цього договору становить 1 661 400,00 грн з ПДВ. Ціна за 1 000,0 куб. м природного газу становить 6 390,00 грн з ПДВ та включає в себе вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником Оператору ГTC. Абзацом 3 пункту 4.2 Договору від 25.01.2021 передбачено, що відповідно до статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (варто зазначити, що можливість змінювати істотні умови договору про закупівлю передбачено ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору від 25.01.2021 ціна на природний газ може змінюватися після надходження відповідного листа від Постачальника з наявними документальними обґрунтуваннями коливання ціни на ринку. Таке звернення розглядається Споживачем протягом 30 календарних днів, після чого приймається рішення про задоволення / відхилення такої зміни ціни. Змінений тариф застосовується з моменту підписання додаткової угоди.

У період дії договору, на адресу ТУ ДСА України в Одеській області, ТОВ «ОДЕСАГАЗПОСТАЧАННЯ» було скеровано листи-повідомлення та документи про рівень середньозважених цін на природний газ, якими обґрунтовано зміну ціни за 1 тис. куб.м природного газу більше ніж 10%.

Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 04.01.2021 № 1769/20, приведена вартість (з ПДВ) природного газу за 1000 куб. м на європейських хабах до кордону України станом на 21.12.2020 становить 8059,31 грн – 8323,66 грн, станом на 04.01.2021 – 9110,07 грн – 10045,99 гривні.

Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 05.01.2021 № 1753/20, ціна (з ПДВ) природного газу за 1000 куб. м регіональних постачальників у грудні 2020 року становить 8 820,00 грн – 8 849,89 грн, у січні (станом на 04) 2021 року – 9 900,00 грн – 9 960,00 грн, коливання ціни між вказаними періодами +11,87 % - + 12,93%.

Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 21.01.2021 № 125/21, ціна(з ПДВ) природного газу за 1000 куб. м регіональних постачальників у грудні 2020 року становить 5 400,00 грн – 9 300,00 грн, у січні (станом на 20) 2021 року – 8 250,00 грн – 10 363,89 грн, коливання ціни між вказаними періодами + 7,69 % - + 30,39 %.

Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 05.02.2021 № 289/21, середньозважена ціна (з ПДВ) місячного ресурсу на ТБ «Українська енергетична біржа» природного газу за 1000 куб. м станом на 29.01.2021 (ресурсу січня 2021 року) становить 7 924,65 грн, станом на 03.02.2021 (ресурсу лютого 2021 року) – 8205,49 гривні.

Згідно з ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 09.02.2021 № 309/2, ціна (з ПДВ) природного газу за 1000 куб. м регіональних постачальників у січні 2021 року становить 8 250,00 грн – 9 960,00 грн, у лютому (станом на 08) 2021 року – 8 500,00 грн – 9 960,00 грн, коливання ціни між вказаними періодами 0,00 % - + 6,78 %.

Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 4.1, п. 4.2, п. 11.4 Договору від 25.01.2021, у зв`язку зі зміною ціни природного газу на внутрішньому ринку України, між ТУ ДСА України в Одеській області та ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» укладено сім додаткових угод до Договору № 008213 (2021)-Т від 25.01.2021.

Позивач пояснює, що документами про рівень середньозважених цін на природний газ у 2021 році за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2021 року (зростання цін на ринку газу) є:

До Додаткової угоди від 10.02.2021 № 1, на підставі якої з 25.01.2021 підвищено ціну за 1 000,0 куб. м. природного газу з 6 390,00 грн з ПДВ до 7 028,22 грн з ПДВ, підставою внесення зміни у п.п.4.1.1 розділу 4 «Вартість договору та порядок проведення розрахунків», слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» №5.0-12 «Щодо зміни істотних умов Договору», ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №1769/20 складена 04 січня 2021 року, ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №1753/20 складена 05 січня 2021 року.

До Додаткової угоди від 11.02.2021 № 2, на підставі якої з 26.01.2021 підвищено ціну за 1 000,0 куб. м. природного газу з 7 028,22 грн з ПДВ до 7 730,22 грн з ПДВ підставою внесення зміни у пп.4.1.1 розділу 4 «Вартість договору та порядок проведення розрахунків», слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» №5.0-12 «Щодо зміни істотних умов Договору», ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №125/21 складена 21 січня 2021 року.

До Додаткової угоди від 15.02.2021 № 3, на підставі якої з 27.01.2021 підвищено ціну за 1 000,0 куб. м. природного газу з 7 730,22 грн з ПДВ до 8 502,36 грн, слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати.

До Додаткової угоди від 18.02.2021 № 4, на підставі якої з 01.02.2021 підвищено ціну за 1 000,0 куб. м. природного газу з 8 502,36 грн з ПДВ до 9 054,96%грн з ПДВ, підставою внесення зміни у пп.4.1.1 розділу 4 «Вартість договору та порядок проведення розрахунків», слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» №5.0- 12/0836-т від 11 лютого 2021 року «Щодо зміни істотних умов Договору», ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №289/21 складена 05 лютого 2021 року відповідно до якої середньозважена ціна газу по всіх умовах оплати (з ПДВ) за січень (станом на 29.01.2021р) складала 7924,65 грн/1000 куб.м. за лютий (станом на 03.02.2021р) складала 8205,49 грн/1000 куб.м. ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №309/21 складена 09 лютого 2021 року відповідно до якої рівень цін на внутрішньому ринку України по постачанню природного газу для промислових споживачів та інших суб`єктів господарської діяльності вартість природного газу становила від 8250,00 грн/1000 куб.м до 9960,00 грн/1000 куб.м.

До Додаткової угоди від 18.05.2021 № 5, на підставі якої з 01.05.2021 підвищено ціну за 1 000,0 куб. м. природного газу з 9 054,96 грн з ПДВ до 9 958,62 грн з ПДВ, підставою внесення зміни у пп.4.1.1 розділу 4 «Вартість договору та порядок проведення розрахунків», слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» №5.0- 12/1791-т від 06 травня 2021 року «Щодо зміни істотних умов Договору», ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №1046/21 складена 05 травня 2021 року.

До Додаткової угоди від 16.06.2021 № 6, на підставі якої з 01.06.2021 підвищено ціну за 1 000,0 куб. м. природного газу з 9 958,62 грн з ПДВ до 10 953,42 грн, підставою внесення зміни у пп.4.1.1 розділу 4 «Вартість договору та порядок проведення розрахунків», слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» №5.0-12/2151-т від 10 червня 2021 року «Щодо зміни істотних умов Договору», ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №1262/21 складена 02 червня 2021 року, ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати №1290/21 складена 04 червня 2021 року.

До Додаткової угоди від 27.07.2021 № 7, на підставі якої з 01.07.2021 підвищено ціну за 1000,0 куб. м. природного газу з 10 953,42 грн з ПДВ до 11 774,88 грн з ПДВ,- слугував лист ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», ЦІНОВА ДОВІДКА Харківської торгово-промислової палати.

Проте вищезазначені довідки Харківської торгово-промислової палати, які стали підставою для внесення змін до Договору від 25.01.2021 додатковими угодами: 25.01.2021 № 1, від 11.02.2021 № 2, від 15.02.2021 № 3, від 18.02.2021 № 4, та, відповідно, для підвищення ціни за 1000 куб. м природного газу, на переконання відповідача, не могли бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін на ринку природного газу у бік збільшення ані у період з моменту укладання цього договору до моменту укладання додаткової угоди (та у подальшому з моменту укладання попередньої додаткової угоди до моменту укладання наступної додаткової угоди), ані у період з моменту укладання цього договору до моменту застосування нової зміненої ціни за одиницю товару (та у подальшому з моменту застосування попередньої зміненої ціни до моменту застосування наступної зміненої ціни), оскільки змінювались ціни за одиницю товару без дотримання чіткого послідовного порядку зміни ціни, періоди для дослідження обирались на власний розсуд, аналізувались періоди до моменту укладання договору, а також ціни на різних ринках природного газу (ціни на європейських хабах, ціни регіональних постачальників, середньозважені ціни місячного ресурсу на ТБ «Українська енергетична біржа»), не враховувались показники коливання цін за періоди, що були підставою для здійснення попередніх змін.

Сторони визнають, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.

Територіальне управління вказує, що ним були враховані роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", що міститься у листі від 07.04.2015 №3302-05/11398- 07. Вказаним роз`ясненням встановлено, що внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. На момент укладення Додаткових угод до договору сторони вважали, що надане постачальником документальне підтвердження є належним обґрунтуванням, оскільки надана до листа цінова довідка підтверджувала коливання цін на ринку у бік збільшення.

Відповідач вказує, що у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №908/653/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22 викладено висновки щодо нікчемності додаткових угод, якими сторони істотно збільшили ціну на товар після проведення процедури його публічної закупівлі, зокрема, зазначено, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Предметом позову цих справ були додаткові угоди до договорів про закупівлю, що укладені за Законом України «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла з 19.04.2020 до 26.06.2021).

Суд приймає до уваги обґрунтування відповідача щодо необхідності дотримання встановленого законом порядку зміни ціни за договором про закупівлю, у т.ч. щодо зміни ціни за 1 000,0 куб. м природного газy виключно на підставі документального підтвердження щодо коливання цін на ринку природного газу у бік збільшення на перевищення гранично допустимого розміру підвищення ціни за одиницю товару.

Позивач стверджує, що при укладанні додаткових угод до Договору від 25.01.2021 сторонами цього договору враховано коливання цін на ринку у бік збільшення.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що питання стосовно обґрунтованості коливання цін на ринку природного газу у бік збільшення виходить за межі повноважень адміністративного суду.

На підставі викладеного, адміністративний суд, вирішуючи спірні правовідносини в межах публічно-правового спору не дає оцінку правомірності укладання між ТУ ДСА в Одеській області та ТОВ «ОДЕСАГАЗПОСТАЧАННЯ» Додаткових угод до Договору № 008213 (2021)-Т від 25.01.2021 щодо зміни ціни за 1 тис. куб.м природного газу, оскільки це є компетенцією суду господарської юрисдикції.

Суд враховує, що пунктом 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями, зокрема, щодо порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Тобто, належною вимогою Держаудитслужби до Територіального управління могла бути вимога про зобов`язання звернутися до суду з позовом до ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» про визнання відповідних додаткових угод недійсними.

Натомість, у пункті 8 Вимоги № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року відповідач вимагав у позивача забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок завищення вартості спожитого газу ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», на загальну суму 298 140,21 грн.

Тобто, до вирішення питання щодо законності зміни ціни за 1 тис. куб.м природного газу за Договором № 008213 (2021)-Т від 25.01.2021, внаслідок укладення додаткових угод, відповідач передчасно вимагав від позивача відшкодування шкоди.

Водночас, при вирішенні цієї адміністративної справи, судом встановлено, що після проведення ревізії та надання позивачу Вимоги № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 року у справі №916/1326/24, що набрало законної сили, за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області (ТУ ДСАУ) до відповідача: ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 298140,22 грн., позов задоволено. Суд вирішив: Визнати недійсними Додаткову угоду від 10.02.2021 № 1, Додаткову угоду від 11.02.2021 № 2, Додаткову угоду від 15.02.2021 № 3, Додаткову угоду від 18.02.2021 № 4, Додаткову угоду від 18.05.2021 № 5, Додаткову угоду від 16.06.2021 № 6, Додаткову угоду від 27.07.2021 № 7, до Договору від 25.01.2021 №008213 (2021)-Т на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими, укладеного між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області та ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ», в частині збільшення ціни за розрахункову одиницю товару, понад 10 відсотків від договірної ціни. Стягнути з ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, надлишково сплачені кошти в сумі 298 140 грн. 22 коп. (двісті дев`яносто вісім тисяч сто сорок грн. 22 коп).

За таких обставин, суд вважає, що пункт 8 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню. По-перше, на момент складення Вимоги № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року зобов`язання щодо відшкодування за пунктом 8 були передчасними; по-друге, на момент судового розгляду цієї справи питання щодо відшкодуванням 298 140,21 грн. вирішені у межах розгляду господарського спору у справі №916/1326/24.

Щодо правомірності пункту 11 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок безпідставного завищення вартості поставлених пелет з деревини ТОВ «РАЙК» на загальну суму 10 589,73 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 10 589,73 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», без належного документального підтвердження щодо коливання цін у бік збільшення на ринку пелет з деревини, сторонами договору від 05.11.2021 № 177-21, укладеного ТУ ДСА України в Одеській області з ТОВ «РАЙК» щодо закупівлі паливних пелет з деревини кількістю 24 тонни загальною вартістю 117 599,76,00 грн, при внесенні змін до нього додатковою угодою від 22.11.2021 № 1 безпідставно збільшено ціну на пелети з деревини за тонну з 4 899,99 грн до 5 385,09 грн, що призвело до завищення вартості поставлених пелет з деревини в кількості 21,83 т (згідно з видатковою накладною ТОВ «РАЙК» від 22.11.2021 № PH-0000038), яку сплачено в повному обсязі, чим завдано втрат ТУ ДСА України в Одеській області на загальну суму 10 589,73 гривень. Внаслідок допущених порушень установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 10 589,73 гривні.

Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками посилаючись на те, що дії щодо укладання Додаткової угоди №1 від 22.11.2021 року до договору з ТОВ «РАЙК» є правомірними, оскільки здійснювались з документальним підтвердженням щодо коливання цін у бік збільшення на ринку пелет з деревини.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Згідно обставин справи, за результатами проведеної процедури відкритих торгів (оголошення - UА- 2021-09- 22-003075-е) між Територіальним управлінням та ТОВ «РАЙК» укладено Договір від 05.11.2021 № 177-21 щодо закупівлі паливних пелет з деревини кількістю 24 тонни загальною вартістю 117 599,76,00 грн. Ціна тонни товару становить 4 899,99 гривень (Одиниця товару – 1 тонна).

У період дії вищевказаного Договору, до Територіального управління надійшов лист ТОВ «РАЙК» від 16.11.2021 № 01/16/11 з повідомленням про підвищення ціни за одиницю товару на 9,9% у зв`язку із суттєвим підвищенням цін на пелети з деревини. Підвищення ціни вмотивовано та документально підтверджено експертним висновком № ОИ-470 Запорізької торгово-промислової палати.

Згідно із експертним висновком від 10.11.2021 № ОИ-470 Запорізької торговопромислової палати, на ринку твердого палива України станом на 09.11.2021 середньоринкова вартість пелет з деревини становить 6 915 грн (з ПДВ) за тонну.

Таким чином, позивач пояснює, що документальним підтвердженням щодо коливання цін у бік збільшення на ринку пелет з деревини були лист ТОВ «РАЙК» та Експертний висновок № ОИ-470 Запорізької торгово-промислової палати.

У зв`язку з викладеними обставинами, між ТУ ДСА України в Одеській області (Покупець) з ТОВ «РАЙК» (Постачальник) укладено Додаткову угоду від 22.11.2021 № 1 до Договору від 05.11.2021 № 177-21, якою у зв`язку із збільшенням ціни товару на ринку, з 16.11.2021 збільшено ціну за одиницю товару до 5 385,09 грн (9,9%) та зменшено його кількість до 21,83 тонни.

Проте відповідач вважає, що експертний висновок від 10.11.2021 № ОИ-470 Запорізької торгово-промислової палати не міг бути належним обґрунтуванням для висновків про коливання цін на ринку пелет з деревини у бік збільшення, оскільки зазначає лише середньоринкову вартість пелет з деревини станом на 09.11.2021, а не коливання цін на ринку твердого палива у період з моменту укладання договору від 05.11.2021 № 177-21 до моменту укладання додаткової угоди від 22.11.2021 № 1 (або моменту отримання пропозиції про її укладання (моменту застосування нової зміненої ціни). Отже, на порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», без належного документального підтвердження щодо коливання цін у бік збільшення на ринку пелет з деревини, сторонами договору від 05.11.2021 № 177-21 при внесенні змін до нього додатковою угодою від 22.11.2021 № 1 безпідставно збільшено ціну на пелети з деревини за тонну з 4 899,99 грн до 5 385,09 грн, що призвело до завищення вартості поставлених пелет з деревини в кількості 21,83 т (згідно з видатковою накладною ТОВ «РАЙК» від 22.11.2021 № РН-0000038) на загальну суму 10 589,73 грн (21,83 т х (5385,09 грн – 4 899,99 грн)), яку сплачено в повному обсязі, чим завдано втрат ТУ ДСА України в Одеській області на відповідну суму.

Територіальне управління вказує, що ним були враховані роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", що міститься у листі від 07.04.2015 №3302-05/11398- 07. Вказаним роз`ясненням встановлено, що внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Однак зазначені роз`яснення також не містять конкретизації щодо вимог до документів які можуть бути таким «обґрунтованням та документальним підтвердженням».

Суд приймає до уваги обґрунтування відповідача щодо необхідності дотримання встановленого законом порядку зміни ціни за договором про закупівлю, у т.ч. щодо документального підтвердження щодо коливання цін на ринку пелет з деревини у бік збільшення.

Позивач стверджує, що на момент укладення Додаткової угоди №1 сторони вважали належним обґрунтуванням надане постачальником документальне підтвердження у вигляді експертного висновку № ОИ-470 Запорізької торгово-промислової палати, оскільки наданий висновок підтверджував коливання цін на ринку пелет з деревини у бік збільшення. В ньому йшлось про середньоринкову вартість пелет з деревини станом на 09.11.2021, яка, за своєю суттю, враховує коливання цін на ринку вугілля у період з моменту укладання договору від 05.11.2021 № 177-21 до моменту укладання додаткової угоди від 22.11.2021 №1 та є узагальнюючою величиною.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що питання стосовно обґрунтованості коливання цін на ринку пелет у бік збільшення виходить за межі повноважень адміністративного суду.

На підставі викладеного, адміністративний суд, вирішуючи спірні правовідносини в межах публічно-правового спору не дає оцінку правомірності укладання між ТУ ДСА України в Одеській області (Покупець) та ТОВ «РАЙК» (Постачальник) Додаткової угоди №1 від 22.11.2021 до Договору від 05.11.2021 № 177-21, відповідно до якої у зв`язку із збільшенням ціни товару на ринку з 16.11.2021 збільшено ціну за одиницю товару до 5 385,09 грн (9,9%) та зменшено його кількість до 21,83 тонни, оскільки це є компетенцією суду господарської юрисдикції.

Суд враховує, що пунктом 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями, зокрема, щодо порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Тобто, належною вимогою Держаудитслужби до Територіального управління могла бути вимога про зобов`язання звернутися до суду з позовом до ТОВ «РАЙК» про визнання відповідних додаткових угод недійсними.

Натомість, у пункті 11 Вимоги № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року відповідач вимагав у позивача забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок безпідставного завищення вартості поставлених пелет з деревини ТОВ «РАЙК» на загальну суму 10 589,73 грн.

Тобто, до вирішення питання щодо законності зміни вартості поставлених пелет з деревини за Договором від 05.11.2021 № 177-21, внаслідок укладення Додаткової угоди №1 від 22.11.2021, відповідач передчасно вимагав від позивача відшкодування шкоди.

За таких обставин, суд вважає, що пункт 11 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 12 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок зайвої оплати згідно актів наданих послуг ДП «ІСС» послуг з доставки судових повісток на загальну суму 8 275,44 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 8 275,44 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення п. 3.4 та п. 3.5 договору про закупівлю від 12.04.2023 № 69-23, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 3.1 Положення 9 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 05 1995 № 88, внаслідок внесення недостовірних даних (кількість повідомлень) до первинних облікових документів (актів наданих послуг) не підтверджено у повному обсязі господарські операції (послуги з доставки судових повісток), що призвело до проведення ТУ ДСА України в Одеській області зайвих виплат внаслідок завищення обсягу наданих ДП «ІСС» послуг на загальну суму 8 275,44 грн. Внаслідок допущених порушень установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 8 275,44 гривні.

Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками в частині фінансових втрат на суму 1658,00 грн.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджене Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 2.1 цього Положення, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктом 2.14 Положення №88, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Згідно з пунктом 2.15 Положення №88, у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно обставин справи, проведеною вибірковою ревізією встановлено, що в періоді, який підлягав ревізії, між ТУ ДСА України в Одеській області та Державним підприємством «Інформаційні судові системи» (далі – ДП «ІСС») було укладено зокрема договори на закупівлю послуг з інформатизації (послуги з забезпечення доставки Абонентам судових повісток в електронному вигляді) від 12.04.2023 № 69-23, від 27.12.2022 № 151-22. Оплата проводилася на підставі актів приймання-передачі послуг.

Під час ревізії на підставі запиту від 20.11.2023 № 7 «К» була отримана інформація від загальних місцевих судів Одеської області щодо кількості надісланих та доставлених повідомлень по судах, сформованих за допомогою автоматизованої системи документообігу суду («Д-3»). Проведеною звіркою інформації по кількості доставлених повідомлень (SMS)-повісток в розрізі судів згідно акту наданих послуг ДП «ІСС» (Договір № 69-23 про закупівлю послуг з інформатизації (послуги з забезпечення доставки Абонентам судових повісток в електронному вигляді) від 12.04.2023 року) та даних Звіту про доставлені електронні повідомлення по судах, сформованих в комп`ютерній програмі для автоматичного документообігу загального суду «Д-3», за період 01.02.2023 по 30.04.2023 року були встановлені окремі відхилення, а саме встановлене завищення вартості наданих послуг ДП «ІСС» внаслідок зайвого включення кількості SMSсегментів та повідомлень надісланих системою «Вайбер» до актів наданих послуг, зокрема: в лютому 2023 року зайво включено 830 SMS-сегментів на суму 498,0 грн та 409 повідомлень системою «Вайбер» на суму 441,72 грн; в березні 2023 року зайво включено 786 SMS-сегментів на суму 471,6 грн та 229 повідомлень системою «Вайбер» на суму 247,32 грн; в квітні 2023 року зайво включено 8949 SMS-сегментів на суму 5 369,4 грн та 1155 повідомлень системою «Вайбер» на суму 1 247,4 гривень.

У зв`язку з викладеним, відповідач зробив висновок про те, що внаслідок внесення недостовірних даних (кількість повідомлень) до первинних облікових документів (актів наданих послуг) не підтверджено у повному обсязі господарські операції (послуги з доставки судових повісток), що призвело до проведення ТУ ДСА України в Одеській області зайвих виплат внаслідок завищення обсягу наданих ДП «ІСС» послуг на загальну суму 8 275,44 грн, чим завдано фінансових втрат ТУ ДСА України в Одеській області.

У свою чергу, Територіальне управління вказує, що звернулось з листом до ДП «ІСС» щодо висновків ревізії й у відповідь отримано лист Державного підприємства «Інформаційні судові системи», який надійшов 02.02.2024 року за №627/2/02-00, та лист №974/2/16-30-24 від 20.02.2024, яким повідомлено, що для підтвердження достовірності даних в сформованих Звітах щодо відправлення судових повісток за допомогою СМС/Вайбер по даним автоматизованої системи документообігу суду (АСДС) (далі – Звіт) та актах приймання-передачі наданих послуг за період з 01.02.2023 по 30.04.2023 засобами центральної бази даних АСДС, ДП «ІСС» встановлено, що в лютому та березні 2023 року кількість повідомлень, що включено до акту приймання-передачі наданих послуг, є правильними.

ДП «ІСС» зазначає, що причиною розбіжності відомостей, про яку зазначено Держаудитслужбою, щодо кількості наданих послуг з 01.02.2023 по 31.03.2023 за результатами перевірки стало невірне формування судами звітів в даний період, що були надані під час аудиту. Встановлена причина невірного формування судами звітів.

Таким чином, відповідачем отримано неналежну (помилкову) первинну інформацію для ведення розрахунку на суму 1658,00 грн.

Щодо встановлених розбіжностей в кількості доставлених повісток за квітень 2023 в сумі 6 616,80 грн., Підприємство (тобто ДП «ІСС») зобов`язалось повернути кошти за договором від 12.04.2023 №69-23 про закупівлю послуг з інформатизації (послуги з забезпечення доставки Абонентам судових повісток в електронному вигляді).

За таких обставин, суд вважає, що пункт 12 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року в частині фінансових втрат на суму 1658,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки викладеними вище обставинами підтверджується, що дії Територіального управління щодо оплати ДП «ІСС» послуг за лютий та березень 2023 року за актами приймання-передачі наданих послуг в сумі 1658,00 грн. є правомірними.

Щодо правомірності пункту 14 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130 КЗпПУ на користь ТУ ДСА України в Одеській області заподіяних втрат активів внаслідок відсутності документального підтвердження використання бензину на суму 7779,37 грн. Врахувати право осіб, які вчинили зазначене порушення, відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до ч. 5 ст. 130 КЗпПУ та добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення частин 1, 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в 2021, 2022 та в період з 01.01.2023 по 30.06.2023, водіями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 місцевих загальних судів Одеської області та водієм ОСОБА_9 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, внаслідок списання паливно-мастильних матеріалів на роботу службових автомобілів, наявність бензину якого на дату виїзду не підтверджено документально, проведене необґрунтоване списання паливно-мастильних матеріалів в кількості 256,92 літра, що призвело до зайвих витрат коштів державного бюджету на загальну суму 7 779,37 гривень. Внаслідок допущених порушень установі заподіяно втрат фінансових ресурсів (активів) на суму 7779,37 гривні.

Держаудитслужбою зазначається, що сума 7779,37 грн. виникла за необґрунтоване списання паливно-мастильних матеріалів в кількості 256,92 літра: за 2021 рік – 138,22 літра на суму 2836,27 грн; за 2022 рік – 53,42 літра на суму 1 613,82 грн; за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 – 65,28 літра на суму 3 329,28 гривні. Зазначене наведено у додатку 94 до Акта «Витрачання виробничих запасів (бензин А-95), згідно подорожніх листів та первинних документів» (додається) та Акті (стор.137).

Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками посилаючись на те, що не допускало необґрунтованого списання паливно-мастильних матеріалів, а розбіжності пояснюються наступним.

Щодо списання паливно-мастильних матеріалів у 2021 році – 138,22 літра на суму 2836,27 грн.

Під час перевірки відповідач не взяв до уваги факт фактичної заправки автомобіля згідно подорожніх листів у зв`язку з невірним зазначенням дати видачі талонів в накладних №5 від 16.01.2021, №10 від 04.02.2021, №71 від 21.09.2021. Фактична дата видачі накладної та талонів є 11 січня 2021 р. Однак, технічна помилка в накладній №5 від 16.01.2021 року щодо зазначення дати в документі - « 16.01.2021» замість вірного - « 11.01.2021» стала підставою для неврахування Держаудитслужбою списання палива відповідно до подорожніх листів від 11 січня 2021 року №256120, від 12 січня 2021 № 256121, від 15 січня 2021, №256122 на 27,62 л. на суму 566 грн.76 коп. (наведено в додатку №94 до Акту, що додається та таблиці Витрачання бензину А95 за фактичними даними, що додається).

Також, фактична дата видачі накладної та талонів є 01 лютого 2021 року. Однак, технічна помилка в накладній №10 від 04.02.2021 року щодо зазначення дати в документі - «04.02.2021» замість вірного - « 01.02.2021», стала підставою для неврахування Держаудитслужбою списання палива відповідно до подорожніх листів від 01.02.2021 року №200117, від 02.02.2021 № 200118, від 03.02.2021 №200119, від 04.02.2021 №200120, від 05.02.2021 №200121, від 25.02.2021 №20135, від16.02.2021 №20136, всього на 71,13 л. на суму 1459 грн. 59 коп. (наведено в додатку №94 до Акту, що додається та таблиці Витрачання бензину А95 за фактичними даними, що додається).

Також, фактична дата видачі накладної та талонів є 01 вересня 2021 року. Однак, технічна помилка в накладній №71 від 21.09.2021 року щодо зазначення дати в документі - « 21.09.2021» замість вірного - « 01.09.2021», стала підставою для неврахування Держаудитслужбою списання палива відповідно до подорожніх листів від 01.09.2021 року №200560, від 03.09.2021 №200561, від 04.09.2021 №200562, від 20.09.2021 №200563, від 23.09.2021 №200566, всього на 39,47 л. на суму 809 грн. 92 коп. (наведено в додатку №94 до Акту, що додається та таблиці Витрачання бензину А95 за фактичними даними, що додається).

В ході перевірки заступником відділу планово-фінансової діяльної Територіального управління ОСОБА_10 надано доповідну, в якій підтверджено факт технічної помилки та невірного зазначення дати видачі талонів в накладних (копія доповідної додається).

Таким чином, за 2021 рік підтверджується списання паливно-мастильних матеріалів на суму 2836,27 грн. (2836,27 грн.=566 грн.76 коп + 1459 грн. 59 коп + 809 грн. 92 коп.).

Щодо списання паливно-мастильних матеріалів у 2021 році – 53,42 літра на суму 1 613,82 грн.

Під час перевірки відповідач не взяв до уваги факт фактичної заправки автомобіля згідно подорожніх листів у зв`язку з невірним написанням дати видачі талонів в накладної №48 від 04.07.2022. Фактична дата видачі накладної та талонів є 01.07.2022 року. Однак, технічна помилка в накладній №48 від 04.07.2022 року щодо зазначення дати в документі - « 04.07.2022» замість вірного - « 01.07.2022», стала підставою для неврахування Держаудитслужбою списання палива відповідно до подорожніх листів від 01.07.2022 №16122, від 22.07.2022 №161665, від 25.07.2022 №161663, від 28.07.2022 № 161666, всього на 39,82 л., на суму 1202 грн.96 коп. (наведено в додатку №94 до Акту, що додається та таблиці Витрачання бензину А95 за фактичними даними, що додається).

В ході перевірки заступником відділу планово-фінансової діяльної Територіального управління ОСОБА_10 надано доповідну, в якій підтверджено факт технічної помилки та невірного зазначення дати видачі талонів в накладних (копія доповідної додається).

Також, Держдаутитслужба помилково не врахувано наявність чека №9711 за 02.03.2022 року, що стало підставою для неврахування Держаудитслужбою списання палива відповідно до подорожніх листів від 02.03.2022 року №238980, від 23.03.2022 №238986, всього на 8,00 л. на суму 241 грн. 68 коп. (копія чека - додається).

Також, Держдаутитслужба не враховано виправлену під час аудиту технічну помилку в подорожніх листах легкового автомобіля від 01.04.2022 №238987 та 04.04.2022 №161604 (копії додаються та пояснення відповідальної особи), що призвело до неврахування списання палива відповідно до подорожнього листа від 01.04.2022 №238987, всього н 5,6 л, на суму 169 грн. 68 коп.

В ході перевірки матеріально відповідальною особою Територіального управління ОСОБА_9 надано доповідну, в якій підтверджено наведений факт (копія доповідної додається).

Таким чином, за 2022 рік підтверджується списання паливно-мастильних матеріалів на суму 1 613,82 грн. (1613,82 грн. = 1202 грн.96 коп+241 грн. 68 коп+169 грн. 68 коп.).

Щодо списання паливно-мастильних матеріалів за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 – 65,28 літра на суму 3 329,28 гривні.

Під час перевірки відповідачем не враховано, що водій автомобіля здійснив заправку авто всього на 70 л. на суму 3570 грн. 30 березня та 31 березня 2023 року (№ 3956, №4050), однак подорожній лист та відповідні чеки не своєчасно надав до відділу планово-фінансової діяльності Територіального управління в термін до 31.03.2023 року (звітній період), у зв`язку з захворюванням на «Ковід-19». Несвоєчасність надання двох вищезазначених подорожніх листів стала підставою для неврахування Держаудитслужбою списання палива за 13 подорожніми листами (№ 711841-711853) за квітень 2023 року всього на 65,28 л. на загальну суму 3329 грн. 28 коп.

В ході перевірки матеріально відповідальною особою Територіального управління ОСОБА_9 надано доповідну, в якій підтверджено наведений факт (копія доповідної додається).

За таких обставин позивач стверджує, що дії Територіального управління щодо списання паливно-мастильних матеріалів на суму 7,78 тис. грн. були правомірними.

Відповідач вказує, що проведеною ревізією встановлені випадки списання по подорожнім листам водіями ТУ ДСА України в Одеській області, Приморського та Київського судів паливно-мастильних матеріалів у 2021, 2022 та січень-червень 2023 року, які фактично на дату виїзду не були в наявності у матеріально відповідальних особах, та не підтверджується отримання паливно-мастильних матеріалів у вигляді талонів первинними бухгалтерськими документами та журналом обліку видачі талонів.

Надаючи оцінку наведеному порушенню та поясненням позивача, суд зазначає про таке.

За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

У відповідності з ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджене Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 2.1 цього Положення, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктом 2.14 Положення №88, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Згідно з пунктом 2.15 Положення №88, у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно з пунктом 3.1 Положення №88, інформація до регістрів бухгалтерського обліку переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Положення №88 містить окрему главу « 4. Виправлення помилок у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку».

Пунктом 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.11 Положення №88 передбачено, що помилки в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, виправляються способом «червоного сторно» або додаткових бухгалтерських проведень, або коректурним способом (4.2).

Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням способу «червоного сторно» здійснюється шляхом внесення неправильного запису (кореспонденції рахунків чи суми) червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо, що означає від`ємні числа, які в підсумку вираховуються. Одночасно під записом червоним кольором чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору здійснюється другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків чи суми (4.3).

Виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням коректурного способу здійснюється шляхом закреслення неправильного тексту або цифри і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене (4.4).

Виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням способу додаткових бухгалтерських проведень здійснюється шляхом внесення додаткової кореспонденції рахунків на суму, яка є різницею між правильною та відображеною в цих регістрах (4.5).

Помилки в регістрах бухгалтерського обліку за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або зі знаком «мінус», а виправлення (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до регістру бухгалтерського обліку у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та регістри бухгалтерського обліку, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером (4.6).

Виправлення помилки у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення (4.7).

Виправлення вносяться до первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку в тому звітному періоді, у якому виявлені помилки (4.11).

З аналізу наведених норм законодавства про бухгалтерський облік слідує, що неістотні недоліки в первинних документах не є підставою для невизнання господарської операції, у свою чергу передбачена можливість й виправлення помилки у первинних документах.

Відповідач вказує, що в періоді, що підлягав ревізії в ТУ ДСА України в Одеській області ні в Журналі обліку талонів, ні в накладних на внутрішнє переміщення ПММ виправлень помилок не здійснювалось.

Проте, судом встановлено, що під час проведення ревізії заступником відділу планово-фінансової діяльної Територіального управління ОСОБА_10 надано посадовій особі відповідача доповідну, в якій підтверджено факт технічної помилки та невірного зазначення дати видачі талонів в накладних.

Копія вказаної доповідної наявна у матеріалах справи (а.с. 625-626, том 6).

Також, у ході перевірки матеріально відповідальною особою Територіального управління ОСОБА_9 надано доповідну, в якій підтверджено наведений факт (копія доповідної а.с. 627, том 6).

Отже, фактично відповідачу булі відомі причини розбіжностей щодо списання паливно-мастильних матеріалів на суму 7,78 тис. грн.

Натомість, у п. 14 Вимоги № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування заподіяних втрат активів внаслідок відсутності документального підтвердження використання бензину на суму 7779,37 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин, суд вважає, що пункт 14 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 15 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130 КЗпПУ, на користь ДСА України в Одеській області вартості втрат активів (матеріальних цінностей), які не встановлено в наявності по результатам інвентаризації на суму 15077,00 грн. Врахувати право осіб, які вчинили зазначене порушення, відшкодувати заподіяну шкоду відповідно до ч. 5 ст. 130 КЗпПУ та добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення п. 5 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, під час вибіркової інвентаризації активів ТУ ДСА України в Одеській області між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю були встановлені розбіжності, які не підтверджені документально на момент проведення інвентаризації, що призвело до встановлення 7 одиниць активів нестач загальною первісною вартістю 15 077,00 грн.

Надаючи оцінку наведеному порушенню, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Держаудитслужбою зазначається, що під час інвентаризації складу ТУ ДСА України в Одеській області станом на 11.12.2023 була встановлена нестача матеріальних цінностей, а саме телевізора «Skyworth 43E200A» інв. № 1014802404 та принтера «ML1861» інв. № 101488970.

Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками відповідача, посилаючись на те, що телевізор «Skyworth 43E200A» інв. № 1014802404 та принтер «ML1861» інв. №101488970 під час проведення інвентаризації складу ТУ ДСА України в Одеській області 11 грудня 2023 року перебували на ремонті у відповідної підрядної організації. Станом на 13.12.2023 дана техніка була повернута на склад ТУ ДСА України в Одеській області, де перебуває на теперішній час. Фактична наявність цієї техніки на складі, підтверджується також записом в журналі реєстрації видачі техніки на ремонт (копія додається). Разом з цим, в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення інвентаризації документів, які б підтверджували передачу зазначеної техніки в ремонт надано не було. Територіальне управління не погодилось з наведеними висновками Південного офісу Держаудитслужби та повторно вказало про наявність відповідної техніки в запереченні на Акт з наданням підтверджуючих документів. Незважаючи на наведене, Відповідач безпідставно не врахував наданих пояснень та підтверджуючих документів, що підтверджувались відсутність нестачі матеріальних цінностей на суму 15, 07 тис.грн.

Позивач наполягає на тому, що факт передачі відповідної техніки в ремонт підтверджується наявним документами (накладна про прийняття на ремонт від 17.11.2023 р., накладна про повернення техніки до складу Територіального управління, записом в журналі реєстрації видачі техніки на ремонт).

Відповідач же наполягає на тому, що станом на момент проведення інвентаризації, тобто на 11.12.2023, матеріально відповідальною особою не були пред`явлені документи, що підтверджують перебування техніки в ремонті.

Сторонами справи визнається, що під час перевірки Держаудитслужбі було надано пояснення матеріально відповідальної особи ОСОБА_11 стосовно нестач при інвентаризації складу ТУ ДСА України в Одеській області, а саме підтверджено факт перебування описаних матеріальних цінностей на ремонті.

Отже, фактично відповідачу на момент перевірки були відомі причини нестачі матеріальних цінностей на суму 15077,00 грн.

Враховуючи, що вказані ТМЦ, зокрема телевізор «Skyworth 43E200A» інв. № 1014802404 та принтер «ML1861» інв. №101488970, під час проведення інвентаризації складу ТУ ДСА України в Одеській області 11 грудня 2023 року перебували на ремонті у відповідної підрядної організації, суд знаходить це поважною причиною їх відсутності на складі. Певні недоліки щодо оформлення передачі ТМЦ на ремонт не свідчать про їх втрату та виникнення майнової шкоди.

Натомість, у п. 15 Вимоги № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року відповідач вимагає у позивача забезпечити відшкодування вартості втрат активів (матеріальних цінностей), які не встановлено в наявності по результатам інвентаризації на суму 15077,00 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин, суд вважає, що пункт 15 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності пункту 17 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яким відповідач вимагає у позивача оприбуткувати лишки матеріальних цінностей на суму 53 999,68 грн, встановлених по результатам інвентаризації у порядку згідно з п. 4 р. IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.

За висновком Південного офісу Держаудитслужби, на порушення п. 5 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, під час вибіркової інвентаризації активів ТУ ДСА України в Одеській області між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю були встановлені розбіжності, які не підтверджені документально на момент проведення інвентаризації, що призвело до встановлення 12 одиниць лишків, що призвело до заниження в обліку вартість активів на загальну суму 53 999,68 гривень.

Територіальне управління не погоджується з наведеними висновками на суму 4000,00 грн., пояснюючи виявлені розбіжності наступним.

Держаудитслужбою зазначається, що при проведенні вибіркової інвентаризації в Біляївському районному суді Одеської області у матеріально відповідальної особи ОСОБА_12 виявлені лишки «Випромінювача бактерицидного 30Вт» інв. №111300329 вартістю 2 000,00 грн. в кількості 1 одиниця.

Також Держаудитслужба вимагає оприбуткувати лампу бактерицидну у кількості 1 штука вартістю 2000,00 грн. на загальну суму 2000,00 грн у Біляївському районному суду Одеської області у порядку згідно з п. 4 р. ІV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.

Позивач пояснює, що Територіальним управлінням придбано «Випромінювач бактерицидний 30Вт» для забезпечення судів Одеської області в кількості 25 одиниць вартістю 2 000,00 грн. кожна на загальну суму 55 000,00 грн, відповідно до накладної № Ме-0000161 від 12.05.2020 (приватне підприємство «Фірма МЕЙБАХ»). «Випромінювач бактерицидний 30Вт» придбано також для Біляївського районного суду - дві одиниці й прийнятий Біляївським районним судом в кількості 2 (дві) одиниці 17.06.2020, инв. №111300329, що підтверджується накладною № 249 від 17.06.2023.

Відповідно до наданого пояснення керівника апарату суду Доні С.С. (копія додається) судом отримані «Випромінювачі бактерицидні 30Вт» у кількості 2 одиниці інв. № 111300329 знаходяться в наявності в суді. До пояснення надано також фото, яке підтверджує наявність в суді бактерицидних ламп у кількості 2 одиниці, на яких зазначений інвентарний номер 111300329.

Згідно наказу ТУ ДСАУ в Одеській області від 17 жовтня 2023р. 59-о/д «Про проведення річної інвентаризації матеріальних цінностей в місцевих загальних судах Одеської області» та наказу Біляївського районного суду Одеської області від 23.10.2023 № 32-к-од проведено інвентаризацію в суді станом на 01.11.2023 р.

На момент проведення інвентаризації, за даними бухгалтерського обліку в Біляївському районному суді Одеської області значиться «Випромінювач бактерицидний 30Вт» інв..№ 111300329 вартістю 2000,00 грн в кількості 2 (дві) одиниці на загальну суму 4 000,00 грн.

Таким чином, фактична наявність 2 (двох) одиниць «Випромінювач бактерицидний 30Вт» інв. № 111300329 на загальну суму 4 000,00 в Біляївському районному суді Одеської області підтверджена (Інвентаризаційний опис рахунок 1113 с/ф, Випромінювач бактерицидний 30Вт значиться порядковим номером 19, - копія Інвентаризаційного опису додається).

Приписами п. 3 Розділу II, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів суб`єктів державного сектору, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 11 визначено, що для малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер. Слід зазначити, що необоротні матеріальні активи з невисокою вартістю прийнято обліковувати окремо – на субрахунку 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

Таким чином, для необоротних матеріальних активів спеціального призначення суб`єкт державного сектору може присвоювати інвентарні або номенклатурні номери. Отже, для малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери, але по суті, вони такі ж, як інвентарні. Однак, предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється єдиний номенклатурний номер. Враховуючи викладене вище, всім придбаним «Випромінювачам бактерицидним 30Вт», що придбані для забезпечення судів Одеської області в кількості 25 одиниць вартістю 2 000,00 грн. кожна, а всього на суму 55 000 грн., в тому числі для Біляївського районного суду Одеської області, у кількості дві одиниці було присвоєно єдиний номенклатурний (інвентарний) номер 111300329, що відповідає встановленому порядку їх обліку.

Таким чином, дії Територіального управління щодо оприбуткування в Біляївському районному суді Одеської області «Випромінювача бактерицидного 30Вт» інв. №111300329 вартістю 2 000,00 грн. є правомірні, тому правові підстави для оприбуткування лишків матеріальних цінностей в частині вимоги оприбуткувати лампу бактерицидну у кількості 1 штука вартістю 2000,00 грн. на загальну суму 2000,00 грн у Біляївському районному суду Одеської області грн, відсутні.

Відповідач вказує, що доводи та документи, зазначені у позовній заяві, ТУ ДСА України в Одеській області не зазначало у Запереченнях до акта ревізії. Отже, враховуючи відсутність спростувань зі сторони ТУ ДСА України в Одеській області саме про фактичну наявність активу на момент проведення інвентаризації (більшу за наявністю ніж за бухгалтерським обліком), висновок щодо наявності лишків зафіксований в акті ревізії та доцільно зазначений у Вимозі про усунення порушень.

Тобто, фактично відповідач не заперечує по суті пояснень позивача, однак вказує на обставини, що існували на момент перевірки.

Надаючи оцінку наведеному порушенню та поясненням позивача та відповідача, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Водночас, враховуючи пояснення позивача щодо наявного оприбуткування в Біляївському районному суді Одеської області «Випромінювача бактерицидного 30Вт» інв. №111300329 вартістю 2 000,00 грн., підстави для повторного оприбуткування лампи бактерицидної у кількості 1 штука вартістю 2000,00 грн. на загальну суму 2000,00 грн у Біляївському районному суду Одеської області грн. відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що пункт 17 Вимоги Південного офісу Держаудитслужби № 151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року на час судового розгляду цієї справи є безпідставним та підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача в частині безпідставності пунктів 1, 2, 4, 7, 8, 11, 12 (в частині), 14, 15, 17 (в частині) Вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року знайшли своє підтвердження та доказове обґрунтування матеріалами справи та нормами чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, наведених у відзиві, стосовно того, що підконтрольна установа, у даному випадку ТУ ДСА України в Одеській області, не може ставити питання про визнання протиправною вимоги Південного офісу Держаудитслужби про стягнення збитків, оскільки правильність їх обчислення може бути перевірена лише судом, який розглядатиме позов Держаудитслужби про стягнення цих збитків, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом у цьому рішенні, приписами п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

У свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

З наведеного слідує, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність зазначається у вимозі, а їх відшкодування здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Таким чином, спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах № 822/2087/17 та № 826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 420/6625/21.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19.

З огляду на вищевикладені правові позиції Верховного Суду, які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню у справі, що розглядається, суд висновує, що оскарження позивачем Вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, є належним способом захисту його прав, а її правомірність – предметом судового розгляду.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 30280,00 грн., де 30280,00 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд. 2, код ЄДРПОУ 26302945) до Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150) про визнання протиправним та скасування висновку – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4, 7, 8, 11, 12 - в частині фінансових втрат на суму 1658,00 грн., 14, 15, 17 - в частині оприбуткування лишків ТМЦ на суму 2000,00 грн., Вимоги Південного офісу Держаудитслужби №151508-14/529-2024 від 29.01.2024 року.

Стягнути з Південного офісу Держаудитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області сплачений судовий збір у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна