Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №160/21053/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21053/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військово частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року (суддя Ремез К.І., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 30.09.2025 року) у адміністративній справі №160/21053/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд –

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у сумі 971,34 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З рішенням суду першої інстанції не погодилася Військова частина НОМЕР_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що строки звернення до суду за період з 19.07.2022 року по 30.03.2023 року регулюються ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Апелянт зазначив, що дата 18.03.2025 року одержання ОСОБА_1 грошового атестата є подією, з якою пов`язаний почато перебігу строку звернення до суду, однак ОСОБА_1 звернувся до суду 222.07.2025 року. Апелянт вважав, що з 19.07.2022 року по 10.08.2023 року (зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168) виплата додаткової винагороди не мала щомісячний характер та належить до одноразових видів грошового забезпечення, оскільки виплачується за умови участі в бойових діях, здійсненні/виконанні бойових завдань. Апелянт зазначив, що на день звільнення, 05.03.2025 року ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях, не виконував та не здійснював бойові завдання, у зв`язку з чим йому не нараховувалася та виплачувалася винагорода.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.03.2025 року №47 ОСОБА_1 виключено 05.03.2025 року із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з його звільненням з військової служби у запас, та наказано виплати йому компенсацію за невикористані щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки і відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2025 роки. Представник ОСОБА_1 надіслав військовій частині адвокатський запит про надання, зокрема, інформацію про те, чи було враховано при обчисленні розміру компенсації за невикористані ОСОБА_1 відпустки виплачену йому додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. У листі військова частина зазначила, що відповідно до чинного законодавства додаткова винагорода, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, не враховується під час розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки; повідомлено, що ОСОБА_1 не виплачувались винагороди, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.4 ст.9, частинами 1, 14 т.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; пунктами 2, 16 розділу І, п.6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260; п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та прийшов до висновку про те, що додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168 і виплачувана ОСОБА_1 як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, має враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки п.6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 не містить жодних винятків щодо урахування таких винагород.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.0.2023 року №216 ОСОБА_1 з 21.10.2023 року призначений на посаду старшого офіцера відділу комплектування офіцерським складом управління персоналу штабу.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.03.2025 року №47 ОСОБА_1 , старшого офіцера групи планування мобілізаційного розгортання (та комплектування людськими мобілізаційними ресурсами) мобілізаційного відділу управління персоналу штабу з 01.03.2025 року звільнено у запас та з 05.03.2025 року виключено із списків особового складу частини. Виплатити відповідно до абзацу третього п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошову компенсацію за 83 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 – 2025 роки (45 днів – за 2022 рік; 15 днів – за 2023 рік; 15 днів – за 2024 рік; 08 днів – за 2025 рік). Згідно з п.3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2016-2025 роки

Встановлено, що військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Встановлено, що представником ОСОБА_1 – адвокатом Берестнем В.В. на адрес військової частини НОМЕР_1 22.032025 року було направлено адвокатський запит щодо виплати суми додаткової грошової винагороди при виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2025 роки.

Встановлено, що листом від 25.04.2025 року №323 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь, згідно якої ОСОБА_2 за останньою займаною штатною посадою, з якої визначається одноденний розмір грошового забезпечення з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.03.2025 року для розрахунку компенсації винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 не отримував.

Згідно довідки щодо грошового забезпечення та інших одноразових виплат від 09.04.2025 року №63/669/1, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 отримував додаткову грошову винагороду у лютому 2022 року – 5357,14 грн.; у березні – листопаді 2022 року – 30000 грн. щомісячно; у грудні 2022 року – 55344,75 грн.; у січні 2023 року – 30000 грн. у подальшому у 2023 році та січні – жовтні 2023 року додаткову винагороду не отримував.

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік ОСОБА_1 додаткову винагороду у 2023 році та 2024 році не отримував; у березні 2025 року за лютий 2025 року отримав додаткову винагороду у сумі 12131,34 грн.

Відповідно до ч.4 ст.9, частин 1, 14 ст10-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, воно має забезпечувати належні умови для комплектування військових формувань та стимулювати високі результати служби. Порядок виплати грошового забезпечення встановлюють Міністр оборони України та керівники відповідних органів. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення складається з:посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням; щомісячних додаткових видів (підвищення, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 2, 16 розділу І, п.6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 грошове забезпечення складається: щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода за кібербезпеку, премія); одноразові додаткові (винагороди, додаткова винагорода на період воєнного стану, допомоги). Інші додаткові виплати, не передбачені цим Порядком, здійснюються згідно з чинним законодавством. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до п.6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Як вбачається з довідки щодо грошового забезпечення та інших одноразових виплат від 09.04.2025 року №3/669/1, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 та Карток особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік, за 2024 рік та за 2025 рік ОСОБА_1 отримував додаткову грошову винагороду у лютому 2022 року – 5357,14 грн.; у березні – листопаді 2022 року – 30000 грн. щомісячно; у грудні 2022 року – 55344,75 грн.; у січні 2023 року – 30000 грн. у подальшому у 2023 році та січні – жовтні 2023 року додаткову винагороду не отримував; у 2023 році та 2024 році не отримував; у березні 2025 року за лютий 2025 року отримав додаткову винагороду у сумі 12131,34 грн., тому при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій військова частина була зобов`язана урахувати суму винагороди, яку ОСОБА_1 отримував перед звільненням, оскільки зазначена винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військово частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року у адміністративній справі №160/21053/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова