Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №520/698/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 р. Справа № 520/698/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/698/25

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» код ЄДРПОУ 08564558 (п.і. 61089, м. Харків, вулиця Таджицька, б. 17) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 08 жовтня 2022 року, а також додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 12 березня 2020 по 31 липня 2023 року;

- зобов`язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№ 43)» код ЄДРПОУ 08564558 (п.і. 61089, м. Харків, вулиця Таджицька, б. 17) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 08 жовтня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум, а також додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 р. за період з 12 березня 2020 по 31 липня 2023 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно.

Зобов`язано Державну установу "Харківська виправна колонія (№ 43)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової вина, винагороди в розмірі 30000 грн., оскільки за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період та з урахуванням актів Міністерства юстиції України, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в оскаржуваній частині позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та у відповідності до наказу Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» від 14 жовтня 2024 р. № 216/ОС-24 «Про особовий склад» звільнений за пунктом 7 ч. 1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (за власним бажанням).

Отримавши розрахунки з відповідачем позивачем виявлено, що в період з 24 лютого 2022 року по 08 жовтня 2022 року, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась в повному обсязі додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно, яка передбачена п. 1 Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Крім того, відповідачем за період з 12 березня 2020 року по 31 липня 2023 року протиправно не нараховувалась і не виплачувалась додаткова доплата за службу в особливих умовах, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач у спірний період мав право на виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи із розрахунку 30 000,00 грн. на місяць та у період з 01.06.2022 по 08.10.2022 із розрахунку 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби на місяць.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV.

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (ч. 4 ст. 21 Закону №2713-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 5 статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018) (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пункт 3 Порядку №925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснено дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з п. 5 Постанови КМУ №168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до Постанови КМУ №168 внесені зміни, відповідно до яких абзац перший пункту 1 після слів "та поліцейським" доповнено словами, "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"".

При цьому, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 до Постанови КМУ № 168 внесені зміни, якими в абзаці першому пункту 1 слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)".

Крім того, зазначеною Постановою КМУ № 754 від 01.07.2022 внесені зміни щодо порядку виплати додаткової винагороди, а саме: після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Судовим розглядом встановлено, що позивач в період по 14 жовтня 2024 року, проходив службу в Державній установі «Харківська виправна колонія (№43)».

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до Наказу державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» № 89/ОС-22 від 20.06.2022 було затверджено фактичну кількість годин несення служби особами рядового і начальницького складу державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» для виплати додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року в розмірі згідно з додатком 2.

Згідно Додатку №2 до Наказу державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» № 89/ОС-22 від 20.06.2022 «Розмір нарахованої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (зі змінами) за період з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року» визначено фактичну кількість годин несення служби та розмір додаткової винагороди.

На підставі цих розрахунків, позивачу були виплачені всі належні суми додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року, що підтверджується доданими до відзиву розрахунками, а саме:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року в розмірі 1696, 43 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 38;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 року в розмірі 8064, 52 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 200;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 року в розмірі 5833, 33 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 140.

Відповідно до Наказу державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» № 132/ОС-22 від 09.08.2022 було затверджено фактичну кількість годин несення служби особами рядового і начальницького складу державної установи «Харківська виправнаколонія (№43)» для виплату додаткової винагороди за період з 26.04.2022 року по 30.06.2022 року в розмірі згідно з додатком 2.

Згідно Додатку №2 до Наказу державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» № 132/ОС-22 від 09.08.2022 «Розмір нарахованої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) за період з 26 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року» визначено фактичну кількість годин несення служби та розмір додаткової винагороди.

На підставі цих розрахунків, позивачу були виплачені всі належні суми додаткової винагороди за період з 26.04.2022 року по 30.06.2022 року, що підтверджується доданими до Відзиву розрахунками, а саме:

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 року в розмірі 820, 83 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 20;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 року в розмірі 8737, 90 грн. за фактичну кількість годин несення служби – 220.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Переліком адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, програма "єПідтримка" поширюється на Харківську область.

Отже, з 24.02.2022 позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Харківська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми "єПідтримка".

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, внесено зміни до пункту 1 Постанови КМУ № 168, а саме у пункті 1: 1) в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінити словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

Пунктом 2 постанови КМУ від 07.07.2022 № 793 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на отримання додаткової винагороди, відповідно до Постанови КМУ № 168, у період з 24.02.2022 по 01.06.2022, з урахуванням наступного.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачу проводилось нарахування додаткової винагороди, а саме:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року в розмірі 1696, 43 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 38;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 року в розмірі 8064, 52 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 200;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 року в розмірі 5833, 33 грн. за фактичну кількість годин несення служби – 140;

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 року в розмірі 820, 83 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 20;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 року в розмірі 8737, 90 грн. за фактичну кількість годин несення служби – 220.

Тобто, додаткова винагорода позивачу виплачувалась, проте не у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, а у розмірі відповідно до фактично відпрацьованого часу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, відповідно до Вказівки Міністерства Юстиції №38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022, виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи, при цьому рішення щодо виплати такої винагороди керівникам органів та установ приймається за погодженням Державного секретаря.

Колегія суддів вважає зазначені посилання апелянта безпідставними, оскільки листи Міністерства юстиції України не містять норм права та не можуть бути покладені в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані у листах роз`яснення мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова № 168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.

Щодо внесених постановою Кабінетом Міністрів України № 754 від 01.07.2022 змін до Постанови № 168 (які відповідно до пункту 2 застосовуються з 01.06.2022), та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, якими визначено виплату додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, колегія суддів звертає увагу на принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів та зазначає наступне.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному випадку справа не стосується відповідальності позивача, даний спір пов`язаний з виплатою грошового забезпечення особі, відтак в період роботи позивача з 24.02.2022 по 31.05.2022 діяла норма пункту Постанови № 168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби). Тобто зазначена норма передбачала обов`язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи із розміру 30000 гривень щомісячно.

За приписами частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів зазначає, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.

Аналогічне тлумачення змісту постанов КМУ №168 та №793 наведене, зокрема, в постанові Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання Державну установу "Харківська виправна колонія (№ 43)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №520/698/25 в частині позовних вимог, що стосується нарахування та виплати додаткової доплати у розмірі 50% грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах у період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за період з 11.03.2020 по 31.07.2023, у яких відмовлено судом першої інстанції, сторонами не оскаржується в апеляційному порядку, то колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 по справі №520/698/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич