Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №440/12620/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 р. Справа № 440/12620/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 (суддя В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/12620/25

за позовом Полтавського апеляційного суду

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни Кузнєцова Олена Юріївна

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Полтавський апеляційний суд звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в якому позивач просив:

- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. протиправними;

- постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 08.09.2025 ВП № 78609224 про накладення штрафу скасувати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 08.09.2025 ВП №78609224 про накладення штрафу.

У іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби) на користь Полтавського апеляційного суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,4 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) грн.

Міністерство юстиції України, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.202 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з огляду на те, що станом на 08.09.2025 боржником не надано інформації щодо виконання рішення суду та не здійснено заходів, направлених на виконання рішення суду, а, відтак, рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин, державним виконавцем, керуючись вимогами статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5 100 грн..

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 440/318/25, зокрема, зобов`язано Полтавський апеляційний суд здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Полтавського апеляційного суду для проведення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн.

01.07.2025 позивачу видані два виконавчі листи.

16.07.2025 на адресу суду надійшла Постанова головного державного виконавця від 15.07.2025 ВП № 78609224 про відкриття виконавчого провадження, постановленої на підставі виконавчого листа № 440/318/25 виданого Полтавським окружним адміністративним судом 01.07.2025, якою зобов`язаний Полтавський апеляційний суд здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Полтавським апеляційним судом проведено перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року 3028,00 грн. Даний розрахунок був направлений позивачем Державній судовій адміністрації України листом від 28.05.2025.

Державна судова адміністрація України, відповідаючи позивачу на його листи від 28.05.2025, від 06.06.2025, в листі від 23.06.2025 зазначила, що ураховуючи, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь судців, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.

Позивач листами від 22.07.2025, 13.08.2025, 22.08.2025 повторно звертався до Державної судової адміністрації України, в яких просив для забезпечення виконання Полтавським апеляційним судом Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.07.2025 (ВП № 78609224), стягувач суддя Полтавського апеляційного суду Кузнєцова О.Ю., виділити додаткові бюджетні призначення по КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 272316,33 грн. (двісті сімдесят дві тисячі триста шістнадцять грн. 33 коп.), за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виплат відповідно до Постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 78609224 від 15.07.2025 у сумі 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі грн.) та витрати пов`язанні з організацією та проведенням виконавчих дій ВП № № 78609224 від 15.07.2025 у сумі 271,47 грн. (двісті сімдесят одна грн. 47 коп).

Державна судова адміністрація України, зокрема в дисті від 12.08.2025 у листі зазначила, що ураховуючи, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь судців, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.

Полтавський апеляційний суд листом від 25.08.2025 № 04.6-32/47/2025 повідомив відповідача про здійснення ним нарахування стягувачу суддівської винагороди згідно із рішенням суду. Разом з тим, щодо виплати нарахованих коштів зазначено про неможливість виконання рішення суду, оскільки за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" відсутні кошторисні призначення. Повідомляється, що судом направлене звернення до Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів, для забезпечення виконання рішення суду. Також, боржник зазначає, що у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

09.09.2025 позивачу надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ДВС) Рекашової А.М. від 08.09.2025 ВП № 78609224, згідно якої на Полтавський апеляційний суд за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин у строк встановлений державним виконавцем накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Постанова мотивована тим, що 15.07.2025 державним виконавцем на підставі виконавчого листа № 440/318/25 виданого Полтавським окружним адміністративним судом 01.07.2025, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Полтавському апеляційному суду встановлено десятиденний строк для виконання рішення суду. Станом на 08.09.2025 рішення суду не виконано, про поважні причини невиконання боржником державного виконавця не повідомлено.

Вважаючи вказану постанову та дії під час її винесення протиправними позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

У частинах четвертій, п`ятій статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з абзацом першим частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Правилами частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII окреслено: за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

За змістом частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Згідно з матеріалами справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2024 № ВП 78609224 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Отже, накладання штрафу можливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду.

Так, для забезпечення виконання постанови головного державного виконавця від 15.07.2025 Полтавським апеляційним судом проведено перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року 3028,00 грн. Даний розрахунок направлений позивачем Державній судовій адміністрації України листом від 28.05.2025.

Державна судова адміністрація України, відповідаючи позивачу на його листи від 28.05.2025, від 06.06.2025, в листі від 23.06.2025 зазначила, що ураховуючи, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь судців, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.

Позивач листами від 22.07.2025,13.08.2025, 22.08.2025 повторно звертався з листами до Державної судової адміністрації України, в яких просив виділити додаткові бюджетні призначення по КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 272316,33 грн. (двісті сімдесят дві тисячі триста шістнадцять грн. 33 коп.), за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виплат відповідно до Постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 78609224 від 15.07.2025 у сумі 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі грн.) та витрати пов`язанні з організацією та проведенням виконавчих дій ВП № № 78609224 від 15.07.2025 у сумі 271,47 грн. (двісті сімдесят одна грн. 47 коп).

Державна судова адміністрація України, зокрема в дисті від 12.08.2025 у листі зазначила, що ураховуючи, що всі затверджені за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь судців, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" видатки в розмірі 10,0 млн грн розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листі цілі.

Полтавський апеляційний суд листом від 25.08.2025 № 04.6-32/47/2025 повідомив відповідача про здійснення ним нарахування стягувачу суддівської винагороди згідно рішення суду. Разом з тим, щодо виплати нарахованих коштів зазначено про неможливість виконання рішення суду, оскільки за відкритою бюджетною програмою Полтавського апеляційного суду КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" відсутні кошторисні призначення.

Таким чином, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/318/25, позивачем було здійснено всі залежні від нього дії для виконання судового рішення.

Однак, 08.09.025 Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. в межах виконавчого провадження № 78609224 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн., з підстав невиконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Закону № 1404-VIII можливість виконавця накласти штраф на боржника пов`язують саме з невиконанням без поважних причин рішення.

Встановлені вищезазначені обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання позивачем рішення суду у справі в частині виплати коштів, що обумовлюється відсутністю у позивача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.

Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Так, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 148 Закону №1402-VIII установлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За приписами ч. 1 ст. 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Колегія суддів зазначає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі № 440/318/25 можливе за умови наявності у Полтавського апеляційного суду відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Колегія суддів зазначає, що органу державної виконавчої служби надано докази вжиття заходів зі сторони боржника для виконання рішення суду, однак державним виконавцем, в порушення вимог Закону-1404, не було враховано всіх обставин та не вжито всіх заходів щодо з`ясування виконання чи не виконання судового рішення, з`ясування поважності причин, що мають значення для прийняття спірної постанови.

Накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності постанови від 28.07.2025 ВП № 76494688 про накладення штрафу на боржника та наявності підстав для її скасування.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду, не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 440/12620/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Постанова складена в повному обсязі 30.01.26.