Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №600/4361/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4361/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік для обчислення пенсії відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком, а саме зарахувати для обчислення пенсії за віком період роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати призначення пенсії, а саме з 07.05.2025 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 07.05.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має право на зарахування в подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік на посаді лікаря-анестезіолога в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги», однак пенсійним органом протиправно не зараховано вказані періоди роботи у подвійному розмірі, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позов.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказує, що періоди роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік не зараховано у подвійному розмірі, оскільки назва місця роботи не відповідає вимогам ст. 60 Закону №1788.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивачу з 07.05.2025 р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» на посаді лікаря інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога у періоди, зокрема, 07.08.1992 року по 01.07.1995 рік, з 01.06.1998 року по 01.07.2001 рік, з 01.07.2001 р. по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року. (а.с. 18-22).

Відповідно до довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» від 11.04.2025 р. №107 вказано, що ОСОБА_1 , дійсно прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури та спеціальністю «анестезіолога-реаніматолога». 01 липня 1995 року переведено лікарем-анестезіологом-реаніматологом клініки анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії в зв`язку з закінченням інтернатури. 01 червня 1998 року переведено лікарем-анестезіологом палати інтенсивної терапії відділення хірургії хребта та спинного мозку. 01 липня 2001 року згідно зміни штатного розпису переведено на посаду лікаря - анестезіолога відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спинного мозку. 01 січня 2006 року згідно зміни штатного розпису відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спішного мозку перейменовано у відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю. З 21 березня 2014 року призваний по мобілізації до Збройних сил України. 26 березня 2015 року приступив до роботи після демобілізації з військової служби. Працює по теперішній чає. За період роботи в лікарні, ОСОБА_1 , не перебував у відпустці без збереження заробітної плати та не перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до 3- та до 6-ти років. Період роботи, з 07 серпня 1992 року по теперішній час на посаді лікаря-інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога клініки анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, відділення хірургії хребта та спинного мозку, відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спішного мозку, відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю згідно статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення” дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі для призначення пенсії за віком. (а.с. 23).

Також матеріали справи містять довідку КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» від 08.04.2025 р. №063/к про підтвердження наявного трудового стажу позивача, який дає право на зарахування у подвійному розмірі для призначення пенсії за віком. (а.с. 24).

До матеріалів справи додано довідку Форми ОК-5 з відомостями трудової діяльності позивача за 1998 – 2025 роки. (а.с. 25-29).

07.07.2025 р. проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку із уточненням показників середньої ЗП по НГ, вказано страховий стаж 50 років 6 місяців 11 днів. (а.с. 29-30).

Позивач звертався до пенсійного органу щодо зарахування періоду роботи у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» згідно статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення” у подвійному розмірі. Згідно листів від 18.06.2025 р., 25.06.2025 р., 22.07.2025 р. пенсійним органом надано роз`яснення щодо зарахування стажу позивача у подвійному розмірі та вказано, що періоди роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік не зараховано у подвійному розмірі, оскільки назва місця роботи не відповідає вимогам ст. 60 Закону №1788. (а.с. 15-17).

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Вказана редакція ст. 60 Закону №1788-XII викладена згідно із Законом № 1110-IV від 10.07.2003, який набув чинності 15.08.2003 року. Тобто, з 15.08.2003 року робота в реанімаційних відділеннях охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Позивачу з 07.05.2025 р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Поряд із цим, позивачу не було зараховано періоди роботи в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік до страхового стажу у подвійному розмірі.

При цьому, позивач звертався до пенсійного органу щодо зарахування періоду роботи у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» згідно статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення” у подвійному розмірі. Однак, згідно листів від 18.06.2025 р., 25.06.2025 р., 22.07.2025 р. пенсійним органом надано роз`яснення щодо зарахування стажу позивача у подвійному розмірі та вказано, що періоди роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік не зараховано у подвійному розмірі, оскільки назва місця роботи не відповідає вимогам ст. 60 Закону №1788-XII.

Згідно з положеннями ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказана вище норма Закону №1788-XII кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (далі - Порядок №637), відповідного до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку НОМЕР_1 з відомостями про роботу на посаді лікаря інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога у періоди, зокрема, 07.08.1992 року по 01.07.1995 рік, з 01.06.1998 року по 01.07.2001 рік, з 01.07.2001 р. по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року.

Дослідивши зміст наведених записів з трудової книжки позивача судом встановлено, що такі записи виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Відповідачем, у свою чергу, не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

При цьому, додатково позивачем було надано пенсійному органу довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» від 11.04.2025 р. №107 та від 08.04.2025 р. №063/к про підтвердження наявного трудового стажу позивача, який дає право на зарахування у подвійному розмірі для призначення пенсії за віком. Так, вказаними довідками підтверджується, що ОСОБА_1 , дійсно прийнятий на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури та спеціальністю «анестезіолога-реаніматолога». 01 липня 1995 року переведено лікарем-анестезіологом-реаніматологом клініки анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії в зв`язку з закінченням інтернатури. 01 червня 1998 року переведено лікарем-анестезіологом палати інтенсивної терапії відділення хірургії хребта та спинного мозку. 01 липня 2001 року згідно зміни штатного розпису переведено на посаду лікаря - анестезіолога відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спинного мозку. 01 січня 2006 року згідно зміни штатного розпису відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спішного мозку перейменовано у відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю. З 21 березня 2014 року призваний по мобілізації до Збройних сил України. 26 березня 2015 року приступив до роботи після демобілізації з військової служби. Працює по теперішній чає. За період роботи в лікарні, ОСОБА_1 , не перебував у відпустці без збереження заробітної плати та не перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до 3- та до 6-ти років. Період роботи, з 07 серпня 1992 року по теперішній час на посаді лікаря-інтерна, лікаря-анестезіолога-реаніматолога та лікаря-анестезіолога клініки анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, відділення хірургії хребта та спинного мозку, відділення інтенсивної терапії хірургії хребта та спішного мозку, відділення інтенсивної терапії нейрохірургічного профілю згідно статті 60 Закону України „Про пенсійне забезпечення” дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі для призначення пенсії за віком.

Суд звертає увагу, що періоди роботи позивача у закладі охорони здоров`я - КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» на вказаних посадах не є спірним в даній справі. Єдиною підставою неврахування вказаного періоду роботи позивача відповідач вважає те, що назва місця роботи не відповідає вимогам ст. 60 Закону №1788-XII. З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім цього, згідно листа-роз`яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: «При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002 р.» Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.10.97 р. № 303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону №1788-XII зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Крім того, відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю.

В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Отже, відсутність окремого реанімаційного відділення не є підставою для відмови зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі. Відсутність окремого реанімаційного відділення не спростовує характер виконуваної роботи на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення. Саме виконання таких робіт, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до стажу відповідного відпрацьованого часу, надає право на зарахування цього стажу в подвійному розмірі.

Попри вказане, суд звертає увагу, що згідно інформації, яка міститься у вільному доступі https://bsmp.kiev.ua в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» (закладі охорони здоров`я) функціонує відділення анестезіології та інтенсивної терапії (https://bsmp.kiev.ua/viddilennia/viddilennia-anesteziolohii-ta-intensyvnoi-terapii/).

Таким чином, суд встановив, що періоди роботи позивача, зокрема, з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік на посадах лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» підлягають зарахуванню до страхового стажу у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-XII.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що абзац 1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом. Водночас, ст. 24 Закону №1058-IV не скасовує №1788-XII та не зупиняє її дію. Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 №1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або ж множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20.

Отже, згідно вказаних правових висновків Верховного Суду та на підставі матеріалів справи підтверджено право позивача на зарахування страхового стажу у подвійному розмірі заявлені у позові періоди роботи на посадах лікаря-анестезіолога-реаніматолога, лікаря-анестезіолога в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої допомоги».

Решта доводів та заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пенсійним органом не доведено правомірність не зарахування позивачу у подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік для обчислення пенсії відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому не вирішує питання відшкодування на його користь судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоду роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік для обчислення пенсії відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком, а саме зарахувати для обчислення пенсії за віком період роботи з 07.08.1992 року по 30.06.1995 рік, з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік, з 01.01.2004 року по 21.03.2014 рік, з 26.03.2015 року по 30.04.2025 рік у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати призначення пенсії, а саме з 07.05.2025 року, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, а саме з 07.05.2025 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, ЄДРПОУ 40329345), Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, ЄДРПОУ 420983680).

Суддя Т.М. Брезіна