Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/31029/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року Справа № 520/31029/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1) про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 № 263040009848 від 17.10.2025;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач-2) призначити пенсії за віком з 09.10.2025 ОСОБА_1 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, із зарахуванням до страхового стажу, при нарахуванні та виплаті пенсії періодів роботи: період навчання з 01.09.1979 до 08.07.1980 згідно з атестатом № 6655 від 08.07.1980, період роботи в російській федерації згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.07.1980 з 01.01.1992 по 08.06.1993, з 11.06.1993 до 17.05.1998 та з урахуванням заробітної плати за 1998 рік відповідно до довідки б/н, виданої відкритим акціонерним товариством “Сибірська нафтова компанія” відкритим акціонерним товариством “Ноябрьскнафтогаз” Муравленковським будівельним монтажним трестом від 25.05.1998 б/н, згідно до довідки, виданої відкритим акціонерним товариством “Сибірська нафтовакомпанія” відкритим акціонерним товариством “Ноябрьскнафтогаз” Муравленковським будівельним монтажним трестом про північну надбавку у розмірі 80% до заробітної плати по 17.05.1998;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.10.2025р. №263040009848 про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним, оскільки період його навчання з 01.09.1979 до 08.07.1980 підтверджується атестатом №6655 від 08.07.1980р., який не містить виправлень та дає можливість встановити всі необхідні відомості, а відсутність підпису голови екзаменаційної комісії не може бути підставою для незарахування такого періоду до страхового стажу та перекладення на особу негативних наслідків неналежного оформлення документа. Також позивач зазначає, що періоди його роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 08.06.1993 та з 11.06.1993 по 17.05.1998 підтверджуються трудовою книжкою та довідками роботодавців і були набуті у період дії міжнародних договорів у сфері пенсійного забезпечення, а припинення їх дії у 2023 році не має зворотної сили та не впливає на вже набуті пенсійні права. Позивач вважає, що обов`язок перевірки достовірності поданих документів покладений на орган Пенсійного фонду, а відтак відмова у зарахуванні зазначених періодів страхового стажу та призначенні пенсії порушує його право на пенсійне забезпечення. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем-1 подано до суду відзив, у якому заперечено проти задоволення позову з підстав того, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком встановлено відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначає, що період навчання позивача з 01.09.1979 до 08.07.1980 не зараховано до страхового стажу у зв`язку з відсутністю в атестаті №6655 підпису голови екзаменаційної комісії, а періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 до 08.06.1993 та з 11.06.1993 до 17.05.1998 не підлягають зарахуванню, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення припинила свою дію для України з 19.06.2023р., у зв`язку з чим після цієї дати до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території колишнього СРСР по 31.12.1991р.

Відповідачем-2 подано до суду відзив, у якому заперечено проти задоволення позову, при цьому відповідач підтримує позицію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу, правомірності незарахування періоду навчання з 01.09.1979 по 08.07.1980 та періодів роботи в російській федерації після 31.12.1991 з огляду на припинення дії відповідної міжнародної Угоди. Водночас головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві додатково зазначає, що не приймало оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії, не було наділене повноваженнями щодо його ухвалення за принципом екстериторіальності та, відповідно, не має компетенції щодо його скасування, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги до себе необґрунтованими.

02.12.2025 ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині.

10.12.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.10.2025р. №263040009848 відмовлено у призначенні пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено, що для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач повинен мати необхідний страховий стаж, однак за результатами розгляду поданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб встановлено його відсутність. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 до 08.07.1980, згідно з атестатом №6655 від 08.07.1980 у зв`язку з відсутністю в ньому підпису голови екзаменаційної комісії, а також періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 08.06.1993 та з 11.06.1993 по 17.05.1998, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення припинила свою дію для України з 19.06.2023, а після цієї дати до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території колишнього СРСР по 31.12.1991р., у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком.

Позивач вважає дії відповідача-1 протиправним, а його рішення таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон №1058-IV), які є чинними на час виникнення спірних відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Суд відмічає, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи у російській федерації з 01.01.1992 до 08.06.1993, з 11.06.1993 до 17.05.1998.

Частиною 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством

Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці.

Судом встановлено, що позивач працював на території російської федерації в період з 01.01.1992 по 08.06.1993, з 11.06.1993 по 17.05.1998, що підтверджено копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.07.1980.

Автентичність записів у трудовій книжці позивача у спірні періоди відповідачем не оспорюється. Трудова книжка позивача містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

При вирішенні справи суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 28.01.2025 по справі № 620/3530/22, згідно з якого відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджено належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, записи про які містяться у трудовій книжці позивача, до його страхового стажу.

Щодо зарахування періоду навчання у професійно-технічному навчальному закладі до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до атестата №6655 від 08.07.1980, позивач проходив навчання у міському професійно-технічному училищі №23 міста Києва у період з 01 вересня 1979 року по 08 липня 1980 року. Зазначений документ містить підписи директора училища, заступника директора училища, відповідні печатки, дату видачі, записи українською мовою, що підтверджують факт навчання позивача.

Суд вважає, що вказаний атестат є належним і допустимим доказом, з якого чітко встановлюється період навчання.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, період навчання у професійно-технічному закладі до 01.01.2004 може бути зарахований до страхового стажу на загальних підставах, за умови підтвердження відповідними документами.

Наявні формальні неточності або незначні недоліки в оформленні документа не можуть бути достатньою підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист, передбаченого статтею 46 Конституції України.

Суд враховує, що головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не приймало оскаржуваного рішення, не здійснювало розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності та не наділене повноваженнями щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим позовні вимоги до цього відповідача не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 08.07.1980, а також періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 08.06.1993 та з 11.06.1993 по 17.05.1998.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.10.2025 №263040009848 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зарахуванням до його страхового стажу період навчання з 01.09.1979 до 08.07.1980, а також періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 до 08.06.1993 та з 11.06.1993 до 17.05.1998, а відтак у такій позовній вимозі до відповідача-2 слід відмовити.

Щодо дати призначення пенсії за віком з 09.10.2025, суд прийшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак суд прийшов переконання про те, що оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком, тобто у межах строків установлених ст. 45 вищевказаного Закону, що підтверджено доказами у справі та доводами, які викладені у адміністративному позові, а відтак підстави визнати дату призначення пенсії з 09.10.2025 у суду відсутні з огляду на положення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», адже будь-яких даних щодо не призначення пенсії позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, у суду відсутні.

Щодо частини позовних вимог про призначення пенсії з урахуванням заробітної плати за 1998 рік відповідно до довідки б/н, виданої відкритим акціонерним товариством “Сибірська нафтова компанія” відкритим акціонерним товариством “Ноябрьскнафтогаз” Муравленковським будівельним монтажним трестом від 25.05.1998 б/н, згідно до довідки, виданої відкритим акціонерним товариством “Сибірська нафтовакомпанія” відкритим акціонерним товариством “Ноябрьскнафтогаз” Муравленковським будівельним монтажним трестом про північну надбавку у розмірі 80% до заробітної плати по 17.05.1998, суд прийшов наступного.

Суд відмічає, що оспорюваним рішенням позивачу відмовлену у призначені пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за віком). Так, згідно з частиною першою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

До заяви про призначення пенсії позивачем надано вищевказані довідки, що підтверджено переліком документів доладних до заяви позивача від 09.10.2025.

Попри те суд відмічає, оскільки оспорюване рішення про відмову у призначенні пенсії ухвалено пенсійним органом через відсутності необхідного страхового стажу у позивача, а відтак питання визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії не вирішувалось та рішення про відмову даних, які містять у вищевказаних довідках суб`єктом владних повноважень не приймалось, а тому суд не установив порушення прав позивача у цій частині позовних вимог; права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а відтак, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд приходить висновку про відмову у задоволені такої частини позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище суд прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 263040009848 від 17.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.10.2025, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 08.07.1980: періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 до 08.06.1993 та з 11.06.1993 до 17.05.1998.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1937,92 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, площа Свободи, 5, Держпром, під. 3, пов. 2, код ЄДРПОУ 14099344;

відповідач головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, місцезнаходження – місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок №16, код ЄДРПОУ 42098368.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.01.2026.

Суддя М. І. Садова