Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/32597/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2026 року Справа № 520/32597/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 16 жовтня 2025 року, оформлене протоколом № 24, про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про встановлення статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

- стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) є дружиною військовослужбовця, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 26 березня 2016 року серія НОМЕР_3 .

Молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходив службу з 05 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується нижчезгаданими документами.

В період з 07 червня 2024 року по 27 липня 2024 року молодший сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою виданою військовою частиною НОМЕР_4 від 13 червня 2024 року № 2319.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09 серпня 2024 року № 2663 молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26 липня 2024 року отримав вибухову травму при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Перебував в засобах індивідуального захисту.

В наслідок вищезазначених отриманих травм після поранення, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 27 серпня 2024 року № 497 визнано, що отримані травми пов`язані із захистом Батьківщини та на підставі ст. 81 графи ІІ Розкладу хвороби після поранення, потребує відпустки у 30 календарних днів.

В подальшому на підставі консультативного висновку від 04 жовтня 2024 року № 29624 військової частини НОМЕР_5 діагноз «після ВТ від 26 липня 2024 року, акубатравми у вигляді парфорації правої барабанної перетинки. Посттравматична двобічна нейросенсорна приглуховатість. На підставі визначеного діагнозу лікарем ОСОБА_3 визначено, що у зв`язку із отриманим пораненням від 26 липня 2024 року потребує стаціонарного лікування в отоларингологічному відділенні ВЧ НОМЕР_5 ».

За час з 04 жовтня 2025 по 05 жовтня 2025 року стан здоров`я молодшого сержанта ОСОБА_2 погіршувався, а тому лікарем було прийнято рішення перевести його до лікування з ВЧ НОМЕР_5 до КНП «міська клінічна лікарня № 30» ХМР.

Про те, коли вже на наступний день йому стало критично погано, іншим лікарем ОСОБА_4 видається новий консультаційний висновок від 06 жовтня 2024 року № 29861, протилежний двом вищезгаданим консультаційним висновкам про те, що у молодшого сержанта ОСОБА_2 діагноз «розлади психіки та поведінки в наслідок вживання алкоголю. Стан відміни ускладнений двома епілептичними реакціями від 06 жовтня 2024 року.

В подальшому саме цей консультаційний висновок від 06 жовтня 2024 року № 29861 стане підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у військовослужбовець ОСОБА_2 помер.

На підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні, зокрема лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3222-С/24 від 09 жовтня 2024 року, акту судово-медичного дослідження № 10-12/3222-С/24 від 19.12.2024 причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_2 є: «набряк набухання головного мозку. Множинні внутрішньочерепні крововиливи. Множинні травми голови. Ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом намір невизначений».

Крім того, в ході проведення судово-медичної експертизи здійснювалося дослідження крові військовослужбовця ОСОБА_2 в результаті чого, «метиловий, етиловий, ізопропіловий-пропіловий, ізобудиловий, н-бутиловий, ізоаміліновий спирт виявлено не було».

Враховуючи вищезазначені обставини кримінальне провадження № 12024221170003371 від 08.10.2024 було закрито, на підставі постанови слідчого від 31.12.2024 р.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21.11.2024 р. № 334 молодшого сержанта ОСОБА_2 , номер обслуги 1 зенітно артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу, виключено із списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із смертю.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0428- 1252-1339-0 від 29.04.2025 « 12 Регіональна ВЛК (м. Харків)» молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримав травми, а саме «множинні травми голови. Ушкодження в наслідок контакту з тупим предметом, намір не визначено. Множинні внутрішньочеревні крововиливи. Набряк-набухання головного мозку», які призвели до смерті

ІНФОРМАЦІЯ_5 – та, які пов`язані з проходження військової служби.

В липні 2025 року Позивач подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_7 , з метою отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, передбаченого Порядком № 379.

Згодом, 21 листопада 2025 року Позивач отримала у ІНФОРМАЦІЯ_8 , згаданий Витяг з протоколу № 24.

Згідно Витягу протоколу № 24 засідання Комісія ІНФОРМАЦІЯ_9 від 16.10.2025, розглянувши подані документи, ІНФОРМАЦІЯ_9 дійшла висновку про відмову у встановленні Позивачу статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення, оскільки: згідно пункту 2 статті 3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно із пп. 1 п. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), зокрема визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

28 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (надалі - Порядок № 379, в редакції чинній на дату прийняття спірного рішення).

Вищезгаданим Порядком № 379 встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Пунктом 4 Порядку № 379 встановлено, що посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Позивач зазначила, що в іншому шлюбі не перебуває.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки – про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) – про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, з доданими копіями документів, визначених цим порядком.

Отже, в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

Відмовляючи Позивачу у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, Відповідач обґрунтовував своє рішення про відмову посилався на консультативний висновок від 06 жовтня 2024 року № 29861 та акт судово-медичного дослідження № 10-12/3222-c/24.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3222-С/24 від 09 жовтня 2024 року та акту судово-медичного дослідження № 10-12/3222-c/24 причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_2 «став набряк набухання головного мозку внаслідок множинних внутрішньочерепних крововиливів, які виникли внаслідок контакту з тупим твердим предметом. В крові громадянина ОСОБА_2 метиловий, етиловий, ізопропіловий-пропіловий, ізобудиловий, н-бутиловий, ізоаміліновий спирт виявлено не було».

Щодо консультативного висновку від 06 жовтня 2024 року № 29861 то в ньому лише зазначено, що у військовослужбовця ОСОБА_2 наявні «розлади психіки та поведінки в наслідок вживання алкоголю. Стан відміни ускладнений двома епілептичними реакціями від 06 жовтня 2024 року. Параорбітальна гематома м`яких тканин. Рвана рана надбрівної ділянки, видано направлення для лікування до КНП ХОР «ОПКЛЗ». В цьому ж консультаційний висновок зроблено запис, що молодшого сержанта ОСОБА_2 у « 06 жовтня 2024 року виник судомний напад на фоні відміни алкоголю, вдарився обличчям». Однак, жодного посилання на навмисне заподіяння військовослужбовцем ОСОБА_2 собі тілесного ушкодження немає, як не має причинно-наслідкового зв`язку між зловживанням алкоголем і навмисному заподіянні собі тілесних ушкоджень.

Зі змісту протоколу засідання штатної вiйськово-лiкарської комісії вiд 29 квітня 2025 року № 2025-0428-1252-1339-0 встановлено, що причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_2 поранення «множинні травми голови. Ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначений.

Множинні внутрішньо черепні крововиливи. Набряк-набухання головного мозку», «причина смерті пов`язані з проходженням військової служби».

Враховуючи вищезазначені документи, а саме лікарське свідоцтво про смерть № 10-12/3222-С/24 від 09 жовтня 2024 року, протокол засідання штатної вiйськово-лiкарської комісії вiд 29 квітня 2025 року № 2025-0428- 1252-1339-0, акт судово-медичного дослідження № 10-12/3222-c/24, постанову про закриття кримінального провадження від 31.12.2024 р., суд дійшов висновку, що причина та обставина смерті не пов`язана з учиненням військовослужбовцем ОСОБА_2 кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Керуючись приписами ст. ст. 90, 150, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 16 жовтня 2025 року, оформлене протоколом № 24, про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 статусу "Члена сім військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби".

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби повторно розглянути заяву громадянки ОСОБА_1 про встановлення статусу "Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сагайдак В.В.