Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/14310/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м.Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

30 січня 2026 року №520/14310/25

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати сержанту ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про нарахування і виплату грошової допомоги на оздоровлення. Однак, на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини, відповідач виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік не здійснив. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання.

Представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у зв`язку з умовами воєнного стану та з урахуванням вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, щомісячний план асигнувань на грошове забезпечення дозволяє щомісячно забезпечити виплату військовослужбовцям грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік в обсязі від 10% від річної потреби. Так, встановлено обмеження – подання рапортів на погодження до військової частини НОМЕР_2 в кількості не більше 10% від спискової чисельності особового складу. При цьому з метою дотримання принципу соціальної справедливості, уникнення психологічної напруги у військових колективах було визначено виплачувати зазначену допомогу в першу чергу військовослужбовцям, які отримали поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, особам рядового, сержантського і старшинського складу, а також особам молодшого офіцерського складу. У разі наявності значної кількості військовослужбовців зазначених категорій, пріоритет надавати військовослужбовцям, які приймають безпосередню участь у бойових діях.

Також представника відповідача зазначив, що рапорт позивача розглянутий та відпрацьований в межах повноважень, наданих командиру військової частини НОМЕР_1 . Позивачу надано відповідь та належно поінформовано про те, що 01 травня 2025 року останній був виключений зі списків особового складу частини та направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 . У грошовому атестаті, переданому до військової частини НОМЕР_3 , зазначена інформація щодо неотримання позивачем грошової допомоги для оздоровлення у 2025 році, що не позбавляє військовослужбовця права на отримання грошової допомоги на оздоровлення за новим місцем служби.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 24.02.2022 Військовою частиною НОМЕР_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2025 №125ДСК, сержанта ОСОБА_1 , співробітника військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Генерального штабу Збройних Сил України ( по особовому складу) від 09 квітня 2025 року №696-РС до військової частини НОМЕР_3 , у зв`язку з вибуттям до нового місця служби ( АДРЕСА_1 ), з 01.05.2025 року виключений зі списків особового складі частини та всіх видів забезпечення.

Визначено виплатити: надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років за 01 травня 2025 року; премію у розмірі 555% від посадового окладу за 01 травня 2025 року. Грошову допомогу для оздоровлення відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), за 2025 рік не отримував.

17.04.2025 року засобами поштового зв`язку позивачем подано рапорт про виплату грошової допомоги для оздоровлення до командира військової частини НОМЕР_1 , зазначений рапорт отримано відповідачем 22.04.2025 року.

31.05.2025 за результатами розгляду рапорту ОСОБА_2 , командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь №222/28/7/3360, в якій зазначено, що у зв`язку з вибуттям із списків військової частини НОМЕР_1 для проходження військової частини НОМЕР_3 , позивач може звернутись за отриманням відповідної грошової допомоги до військової частини у яку прибув для проходження служби.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно приписів статті 9 Закону №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

За правилами ч.2 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В силу спеціального застереження ч.17 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктами 1, 2, 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п.1 розділу XXIII Порядку №260).

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII Порядку №260).

Отже, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку, або без вибуття у відпустку за їх рапортом.

Відповідно до п.3 розділу ХХІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.

Відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги на оздоровлення, виходив з того, що військовослужбовець вибув до іншої частини, та не позбавлений отримати грошову допомогу на оздоровлення за новим місцем служби.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , звертався до відповідача 17.04.2025 з рапортом про призначення і виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, що не заперечується сторонами.

До Військової частини НОМЕР_1 вказаний рапорт надійшов засобами поштового зв`язку та був вручений - 22.04.2025.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 №125ДСК сержанта ОСОБА_1 , співробітника військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.04.2025 №696-РС до військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що 01.05.2025 справи та посаду здав та вибув до нового місця служби ( АДРЕСА_1 ).

Отже, до 01.05.2025 ОСОБА_3 перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , що також визнається відповідачем.

Відтак, посилання командира військової частини НОМЕР_1 на вибуття позивача до іншої військової частини, як підставу для відмови у задоволенні рапорту, суд вважає безпідставним, тому відмова у задоволенні рапорту позивача про нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік є протиправною.

Щодо посилань відповідача на телеграму командира Військової частини НОМЕР_6 -Т від 12.04.2025 вих.№847 (як військової частини на фінансовому забезпеченні якої перебуває Військова частина НОМЕР_1 ) суд зазначає, що порядок, розмір та підстави для нарахування грошового забезпечення військовослужбовців визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.

Відтак, телеграма командира військової частини не може суперечити спеціальним нормативним актам вищої за юридичною ієрархічністю ланки та обмежувати права військовослужбовців на належне грошове забезпечення.

Окрім того, суд наголошує, що відмова №222/28/7/3360 від 31.05.2025 не містить посилань на вищезазначену телеграму, як підставу для відмови у задоволенні рапорту позивача, у зв`язку з чим посилання відповідача на неї у відзиві, суд вважає необґрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату грошової допомоги за 2025 рік, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_6 .

Механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються з рахунок коштів Державного бюджету України визначено Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі Правила №44), затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280.

Згідно п.1.3 Правил №44 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України - головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином: головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України; розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, командувань окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.

Згідно, абз.2, 4 п.1.5 Правил №44, військова частина, не включена до мережі розпорядника бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військових частин - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Одноразові додаткові види грошового забезпечення, у відповідності із абз.9, 12 п.4.3 Правил №44, виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату). Витяги з наказів, довідки та інші документи, які підтверджують право військовослужбовців, працівників на одержання грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат, що подаються начальнику фінансового органу, підписуються (завіряються) посадовою особою, яка відповідає за облік особового складу, та скріплюється відтиском гербової печатки (печаткою для наказів) військової частини.

Відповідно до пункту 3 Порядку №260, військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.

Судом з матеріалів справи встановлено, що згідно наказу від 04.06.2025 №172 командира військової частини НОМЕР_7 , позивач прибув з військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби та був зарахований до особового складу на всі види забезпечення.

Як вбачається з грошового атестату від 03.06.2025 №1781/26774, виданого військовою частиною НОМЕР_3 , позивач грошову допомогу на оздоровлення не отримував.

Згідно листа Військової частини НОМЕР_7 №2112/86 від 03.01.2026, військовослужбовці військової частини НОМЕР_7 , зокрема: молодший лейтенант ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у військовій частині НОМЕР_7 не отримував. З рапортом про отримання даної допомоги не звертався.

Вказане, на думку суду, підтверджує доводи позивача, що його право на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік залишилось нереалізованим.

При цьому, суд зазначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII Порядку №260).

Отже, дата призначення та виплати грошової допомоги на оздоровлення безпосередньо впливає на розмір такої виплати.

Крім того, суд зазначає, що позивач, як військовослужбовець реалізував своє право на отримання грошової допомоги на оздоровлення шляхом подання рапорту від 17.04.2025 саме до Військової частини НОМЕР_1 , тобто обрав одну з можливих дій визначену пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260.

При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №336/2660/17, від 23.10.2019 у справі №324/187/17, від 30.11.2020 у справі №336/1933/17 (2-а/336/198/2017), від 02.12.2021 у справі №278/1429/17, від 14.12.2021 року у справі №826/2954/18, від 31.01.2023 у справі №750/11913/17.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно відмовила у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, а також враховуючи наявність у позивача права на отримання останньої, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.04.2025 здійснити призначення, обчислення та нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати сержанту ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.04.2025 здійснити призначення, обчислення та нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік та передати відповідні документи для проведення виплати до Військової частини НОМЕР_6 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 30 січня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО