Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/27703/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року Справа № 520/27703/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо ненарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” військовослужбовцю ОСОБА_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 НГУ, видати наказ яким перерахувати та виплатити позивачу, з 16.10.2024 до 03.12.2024, з 03.12.2024 (30 днів відпустки за висновком ВЛК №1055), з 03.02.2025 (21 день лікування за висновком ВЛК №78), з 23.05.2025 (30 днів відпустки за висновком ВЛК №623/НГ), з 30.09.2025 (30 днів відпустки за висновком ВЛК №1226/НГ) додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв`язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у зв`язку із цим у відпустці. За час перебування на лікуванні та у відпустці він має право на отримання додаткової винагороди, втім відповідач її безпідставно не виплатив. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив, який містив заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що

позовна заява не містить будь-якого посилання на подання рапорту позивача на ім`я командира про включення останнього до наказу про виплату додаткової винагороди. З огляду на те, що у цій справі відсутня письмова вимога та відповідно відмова у виплаті додаткової винагороди, то право ОСОБА_1 не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Відтак, враховуючи те, що позивач до військової частини НОМЕР_1 із вимогою про відповідне нарахування не звертався, а відповідь не містила відмови відповідача у її виплаті, відтак відсутні порушення прав позивача та відповідно підстав для задоволення позовних вимог. Надана до суду позовна заява не містить адреси проживання позивача, номеру паспорта та номерів зв`язку, а тому позов слід залишити без розгляду. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що позовна заява відповідає вимог установленим КАС України.

Ухвалами суду від 21.10.2025 та 28.10.2025 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків,0 які викладені у мотивувальній частині цих ухвал.

Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач проходить військову службу у відповідача з 02.07.2022, що підтверджено копією витягу з наказу відповідача від 02.07.2022 № 176.

Згідно з первинної медичної картки №93/3ЗСП «Говерла» медична рота в/чА4667 позивач 16.10.2024 отримав ВОП наскрізне лівої половини грудної клітини. Перелом ключиці ліворуч. Перелом лопаткової кістки ліворуч. Зі слів пацієнта, поранення отримав 16.10.24 під час бойових дій. Пацієнт був переведений з ВМКЦ ПНР до відділення невідкладної травматології та відновлювальної хірургії для подальшого дообстеження та лікування (16.10.24).

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.10.2024 № 3/380 позивач 16.10.2024 MBT. Наскрізне ВОП лівої половини грудної клітини, перелом ключиці ліворуч, перелом лопаткової кістки ліворуч. За обставин: у ході проведення службового розслідування було встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме: 16.10.2024р. близько 09:40 в районі виконання бойового завдання підпорядкованого військовій частині НОМЕР_2 населеного підрозділу НГУ пункту з військовим формуванням російської федерації в районі Стариця, Чугуївського району, Харківської області під час оборонних дій, отримав поранення головний сержант ОСОБА_2 . Попередній діагноз: MBT (16.10.2024р.). Наскрізне ВОП лівої ліворуч, половини грудної клітини, перелом ключиці ліворуч, перелом лопаткової кістки Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/Поранення: отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, тілесного наркотичного ушкодження, чи токсичного сп`янінні або умисно спричинені собі.

Згідно з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №104995 ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України» позивач у період з 16.10.2024 до 03.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні. Повний діагноз: ізольоване вогнепальне одиночне осколкове наскрізне непроникаюче поранення грудної клітки зліва (16.10.24), перелом лівої ключиці із наявністю кісткового дефекту, лівої лопатки зі зміщенням. Поранення в бронежилеті.

Відповідно до довідки №1055 військово-лікарської комісії від 03.12.2024 проведено медичний огляд позаштатною військово-лікарською комісією ДУ «ІПХС ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» « 03» грудня 2024 року. Стан після повторної хірургічної обробки, встановлення ВАК-пов`язок (17.10.24, 21.10.24, 25.10.24, 01.11.24); ревізії рани, мобілізації м`яких тканин, накладання відтермінованих швів на рану (05.11.24), з приводу ізольованого вогнепального одиночного осколкового наскрізного непроникаючого поранення грудної клітки зліва (16.10.24), перелому лівої ключиці із наявністю кісткового дефекту та лівої лопатки зі зміщенням, тимчасове порушення функцій лівої нижньої кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини. Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 № 370 травма кваліфікується як легка. (Довідка про обставини травми №3/380 від 26.10.2024). Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 НГ України від 07.12.2024 № 312, уважати таким, що позивач вибув у відпустку для лікування строком на 30 календарних днів з 07.12.2024 до 05.01.2025.

Згідно з довідки медичної ВЛК від 03.02.2025 № 78 позивач пройшов медичний огляд 03.02.2025. Рішення комісії: стан після вибухової травми (16.10.2024) вогнепального осколкового наскрізного поранення грудної клітини ліворуч, перелому лівої ключиці, лівої лопатки (операції: 16.10.2024 - ПХО ран, іммобілізація; 17.10.2024, 21.10.2024, 25.10.2024, 01.11.2024 ВХО ран з використанням VAC-системи; 05.11.2024 ВХО ран, накладання відтермінованих швів) у вигляді неконсолідованого перелому лівої ключиці з дефектом кісткової тканини до 4,0 см, консолідованого перелому верхнього краю лівої лопатки, посттравматичної контрактури лівого плечового суглобу зі значним порушенням функції, сторонніх тіл (металевих та кісткових уламків), зміцнілих рубців. Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма відноситься до тяжких. Потребує лікування в МРЦ МВС України «Перлина Прикарпаття» тривалістю 21 календарний день.

Відповідно до наказу відповідача від 20.02.2025 № 46 уважати таким, що позивач вибув на стаціонарне лікування з 20.02.2025 до медичного реабілітаційного центру «Перлина Прикарпаття».

Згідно з наказу відповідача від 14.03.2025 №68 уважати таким, що позивач прибув 13.03.2025 із медичного реабілітаційного центру «Перлина Прикарпаття».

Відповідно до довідки медичної ВЛК від 23.05.2025 № 623/НГ позивач пройшов медичний огляд 23.05.2025. Рішення медичної (військово-лікарської) комісії: Стан після вибухової травми (16.10.2024): вогнепального осколкового наскрізного поранення грудної клітини ліворуч, перелому лівої ключиці, лівої лопатки (операції: 16.10.2024- ПХО ран, іммобілізація; 17.10.2024, 21.10.2024, 25.10.2024, 01.11.2024- ВХО ран з використанням VAC-системи; 05.11.2024- ВХО ран, накладання відтермінованих швів) у вигляді консолідованого перелому лівої ключиці з дефектом кісткової тканини до 4,0см, консолідованого перелому верхнього краю лівої лопатки, посттравматичної контрактури лівого плечового суглобу зі значним порушенням функції, сторонніх тіл (металевих та кісткових уламків), зміцнілих рубців. Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування після травми тривалістю 30 календарних днів.

Згідно з наказу відповідача від 10.06.2025 №145 уважати позивача таким, що вибув у відпустку для лікування строком на 30 календарних днів з 10.06.2025 до 09.07.2025.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його до наказу

відносно нарахування і виплати йому у збільшеному розмірі винагороди згідно з постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у спірний період, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з абз. 4 п. 1 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду до 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив`язки до тяжкого), але обов`язково пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду до 100000 грн, а під час відпустки за станом здоров`я (під час реабілітації) додаткову винагороду до 100000 грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі по тексту - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Підпунктом «в» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: «Потребує»: відпустки за станом здоров`я на ___ календарних днів.

Згідно із підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402 відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

За приписами абзацу четвертого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.

Як встановлено вище, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, підлягають включенню особи, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в тому числі: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2024 позивач отримав поранення, у зв`язку із чим перебування на лікування та у відпустка у зв`язку із лікуванням; наявна інформація про ступінь отриманого поранення. За наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370 травма легка. Поранення, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Згідно з пунктом 1 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд повторно відмічає, що установлено факт поранення та перебування позивача у відпустці для лікування після поранення за висновками (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Серед іншого у довідці ВЛК від 03.02.2025 № 78, від 23.05.2025 № 623/НГ отримане позивачем поранення 16.10.2024 під час захисту Батьківщини у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я від 4 липня 2007 року №370 кваліфіковане як «тяжке».

Серед іншого, в матеріалах справи також міститься довідка ВЛК від 03.12.2024 № 1055, яка була підставою для подальшого прийнята відповідачем наказів про вибуття позивача у відпустку для лікування у період з 07.12.2024 до 05.01.2025, що також є оспорюваним період у цій справі, відносно чого суд прийшов наступного.

Представником позивача 12.05.2025 подано скаргу ДУ «ІПХС ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» щодо невірної кваліфікації отриманого поранення. Отримано відповідь від 14.05.2025 про те, що ушкодження, яке отримано головним сержантом ОСОБА_1 , 1967 р.н., в/ч НОМЕР_1 , не підпадає під жоден стан, що наведений в п. 3 наказу Міністерства охорони здоров`я України №370 від 04.07.2007, а також приймаючи до уваги, що термін лікування в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» склав 49 діб, травма кваліфікується як легка. Щодо внесення змін в постанови позаштатних ВЛК, згідно п. 3.3. Наказу МО України від 14.08.2008 №402, зі змінами "Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України", скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Контроль та затвердження постанов позаштатної комісії ВЛК ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України» проводить 12 Регіональна військово-лікарська комісія.

04.06.2025 представником позивача подано скаргу до 12 Регіональна військово-лікарська комісія щодо внесення змін до постанови від 03.12.2024 № 1055 в частині встановлення ступеня тяжкості поранення. Отримано відповідь щодо розгляду скарги від 04.06.2025 про те, що медичний висновок про ступінь тяжкості травми дають лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала. Таким чином, провівши системний аналіз наведених правових норм слід дійти до висновку, що встановлення ступеню тяжкості поранення (травми) або зміна (встановлення) ступеню тяжкості не належить до компетенції 12 РВЛК.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Крім того питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та визначення класифікації поранення за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Отже, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, до якого класу належить чи підпадає таке поранення, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 30.05.2025 у справа № 380/27432/23 наявних у справі матеріалів вбачається суперечливість доказів в частині кваліфікації отриманої позивачем травми ( поранення ) 2 грудня 2022 року під час безпосередньої його участі у бойових діях, що на переконання суду є одним із визначальних факторів для визначення наявності або відсутності права у позивача на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування після поранення. Водночас, суд апеляційної інстанції вказаним доказам оцінки не надав. З огляду на наведене, у контексті обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача та наявні в матеріалах справи суперечності, суд апеляційної інстанції мав би більш ретельно дослідити зазначені вище докази та надати їм оцінку.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що надав оцінку кожному доказу як окремо так і в сукупності між собою та дійсно установлено розбіжність щодо кваліфікації поранення позивача при отриманні одного і того ж поранення від 16.10.2024, попри те враховуючи правові позиції Верховного Суду з цього питання, ненадання позивачем до суду та судом самостійно в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено доказів, що свідчили б про порушення процедури прийняття довідки ВЛК № 1055 від 03.12.2024, а відтак у суду відсутня можливість самостійного усунення протиріччя щодо кваліфікації травми отриманої позивачем 16.10.2024, яке указано у довідці ВЛК від 03.12.2024 та надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, до якого класу належить чи підпадає таке поранення, виходить за межі судового розгляду, адже кваліфікація поранення одним із визначальних факторів для визначення наявності у позивача права на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування після поранення з 07.12.2024 до 05.01.2024.

Разом зі тим, з огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позивача під час безпосередньої участі у бойових діях отримав поранення, яке кваліфіковане як «тяжке» відповідно до довідок ВЛК від 03.02.2025 та 23.05.2025, що є одним із визначальних факторів для визначення наявності у права позивача на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць за період перебування у відпустці для лікування після поранення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі №380/27432/23.

Відповідно до п. 12 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Суд повторно відмічає, що позивач отримав поранення 16.10.2024 під час виконання бойового завдання, що підтверджується довідкою від 26.10.2024 № 3/380 (у ході проведення службового розслідування було встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме: 16.10.2024 року близько 09:40 в районі виконання бойового завдання підпорядкованого військовій частині НОМЕР_2 населеного підрозділу НГУ пункту з військовим формуванням російської федерації в районі Стариця, Чугуївського району, Харківської області під час оборонних дій, отримав поранення).

Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку чітко зазначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про обставини травми, виданої командиром військової частини, де перебував у відрядженні позивач.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не було подано рапорт на ім`я командира про включення останнього до наказу про виплату додаткової винагороди за оспорювані періоди, суд повторно відмічає, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у зв`язку із перебуванням на лікування та у відпустці є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), медичні документи про перебування на лікуванні, накази командира про вибуття позивача у відпустки для лікування, довідки ВЛК від 03.02.2025, від 23.05.2025 про встановлення тяжкості отриманого поранення, а відтак всі ці документи підтверджують необхідні умови для набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невключена позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за періоди з періоди з 16.10.2024 до 03.12.2024, з 20.02.2025 до 13.03.2025, з 10.06.2025 до 09.07.2025 пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 включити позивача в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди з 16.10.2024 до 03.12.2024, з 20.02.2025 до 13.03.2025, з 10.06.2025 до 09.07.2025, адже саме ці періоди підтверджено належними і допустимими доказами, пропорційна часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення, у зв`язку із чим в іншій частині періодів позовних вимог, з 20.02.2025, з 23.05.2025) відмовити.

Щодо періоду перебування позивача на лікування у зв`язку із отриманням поранення 16.10.2024 за період з 03.12.2024 (з 07.12.2024 до 05.01.2025), то у цій частині слід відмовити, адже позивач перебував у відпустці для лікування у зв`язку з отриманим легким пораненням, що виключає можливість виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, з урахуванням висновків суду викладених з цього питання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про задоволення позову частково.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено перед судом питання щодо необхідності залишення позову без розгляду, адже позовна заява не відповідає вимог ст. 160 КАС України (відсутній номер зв`язку позивача, серія та номер паспорта позивача), суд відмічає, що позовна заява містить РНОКПП позивача, що виключає необхідність зазначення також серії та номера паспорта позивача копія якого міститься у матеріалах справи; відсутність у позовній заяві засобу зв`язку не є істотним недоліком позовної заяви, адже позовну заяву подано до суду його представником, а відтак такий суд розцінює як формальний, що не може перешкоджати позивачу звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невключення ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 16.10.2024 до 03.12.2024, з 20.02.2025 до 13.03.2025, з 10.06.2025 до 09.07.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України включити ОСОБА_1 в наказ про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 16.10.2024 до 03.12.2024, з 20.02.2025 до 13.03.2025, з 10.06.2025 до 09.07.2025, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з приводу отриманого поранення.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.01.2026.

Суддя М. І. Садова