Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/26980/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року Справа № 520/26980/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі – відповідач-1) у перерахуванні моєї пенсії з урахуванням стажу роботи та заробітної плати за період роботи з 04.05.1983 по 18.12.1992 на Крайній Півночі, відповідно до довідки № 02/189-3 від 03.12.2019 та відповідно до довідки № 02/190-3 від 03.12.2019 від 03.12.2019 та в призначенні мені пенсії за віком на підставі до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок моєї пенсію з урахуванням стажу роботи та заробітної плати за період роботи з 04.05.1983 по 18.12.1992 на Крайній Півночі, відповідно до довідки № 02/189-3 від 03.12.2019, довідки № 02/190-3 від 03.12.2019, архівної довідки № 02/303-Р від 04.12.2019 та з урахуванням середньої заробітної плати по народному господарству за три попередні роки 2022, 2023,2024; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що подала заяву до органу Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, довідки про заробітну плату на крайній півночі, з урахуванням середньої заробітної плати за три попередні роки. Однак отримала відмову через припинення участі російської федерації в угоді про пенсійне забезпечення з 01.01.2023 та дані довідок не підтверджено первинними документами та через відсутність застосування показника середньої заробітної плати. Вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача, у зв`язку із чим просить провести перерахунок пенсії та позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем-1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що за результатами розгляду документів електронної пенсійної справи, встановлено, що переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 18.08.2025 (заява від 18.08.2025) здійснено на підставі матеріалів пенсійної страви, а саме з урахуванням стажу роботи з 10.05.1983 по 18.12.1992 (з кратністю стажу в районах Крайньої Півночі з 10.05.1983 по 09.05.1989) та із застосуванням заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, оскільки позивачем набуто менш ніж 24 страхового стажу роботи після призначення пенсії по інвалідності. Вищезазначені архівні довідки про заробітну плату не можливо прийняти для перерахунку пенсії, оскільки довідки не підтверджено первинними документами та починаючи з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що унеможливлює направлення довідок на перевірку. Просить у позові відмовити.

Відповідачем ГУ ПФ України в Харківській області (далі – відповідач-2) подано до суду відзив, який містить заперечення, які аналогічні змісту обставин викладених у відзиві відповідача-1. Просить у позові відмовити.

Ухвалою судді від 15.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 25.08.2025 позивачка ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду України про перерахунок пенсії: зарахування стажу та заробітної плати за період роботи на крайній півночі з 04.05.1983 по 18.12.1992 та застосування нової середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки від 25.08.2025 №2959 ОСОБА_1 , що підтверджено заявою позивачки. Заява зареєстрована за № 2959.

Відповідач-1 прийняв рішення від 01.09.2025 № № 205050007639 «Про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 », виходячи з наступних мотивів. Статтею 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058) передбачено, що для обчислення пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) до 1 липня 2000 року за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Пунктом 3 статті 45 Закону №1058 визначено: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 Закону №1058 для призначення пенсії. До вищезазначеної заяви заявницею подано архівні довідки про заробітну плату та про пільговий стаж роботи, видані ТОВ “Лукойл-комі” Російської Федерації від 03.12.2019 №02/189-з, №02/190-з та 04.12.2019 №02/303-р, та трудові договори про роботу в районах Крайньої Півночі за період роботи з 04.05.1983 по 18.12.1992. За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи, встановлено, що переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 18.08.2025 (заява від 18.08.205) здійснено на підставі матеріалів пенсійної страви, а саме з урахуванням стажу роботи з 10.05.1983 по 18.12.1992 (з кратністю стажу в районах Крайньої Півночі з 10.05.1983 по 09.05.1989) та із застосуванням заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, оскільки заявницею набуло менш ніж 24 страхового стажу роботи після призначення пенсії по інвалідності. Вищезазначені архівні довідки про заробітну плату не можливо прийняти для перерахунку пенсії, оскільки довідки не підтверджено первинними документами та починаючи з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що унеможливлює направлення довідок на перевірку. Відповідно до вищезазначеного, вирішено відмовити ОСОБА_1 у проведені перерахунку пенсії згідно заяви від 25.08.2025.

Позивач вважає таку відмову, яка оформлена рішення суб`єкта владних повноважень, протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом зобов`язання до вчинення дій.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Абзацом першим ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5ч.1ст.40 цього Закону).

Згідно з пунктами 1-2 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Аналіз норм права дає підстави для висновку, що у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №1566/11846 від 27.12.2005 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058.

Абзацом 2 підпункту 3 пункту 2.1 вказаного Порядку встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

В свою чергу суд зазначає, що підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком/призначенням пенсії, обов`язку щодо надання цих первинних документів.

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Сторонами не заперечується, що до пенсійного органу надавалась архівні довідки про заробітну плату від 04.12.2019 №02/303-р та від 03.12.2019 № 02-189-з, 03.12.2019 № 02/190-з.

Зміст вищевказаних довідок свідчать, що вони видані на основі особових рахунків за 1983-1988, 1989-1992 та на всі виплати проведені відрахування страхових внесків.

Попри те пенсійним органом не були прийняті такі довідки, оскільки відомості не підтверджено первинними документами та починаючи з 01.01.2023 російська федерація припинили участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відносно чого суд вказує наступне.

Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Будь-яких належних доказів невідповідності змісту довідки, доказів її недостовірності відповідач не надав.

В свою чергу, суд зазначає, що згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».

Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Так постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.

Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.

Отже до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Таким чином у контексті спірних правовідносин, суд вважає неспроможними доводи відповідача про те, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивачки, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідок від 04.12.2019 №02/303-р та від 03.12.2019 № 02-189-з, 03.12.2019 № 02/190-з.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною відмову відповідача-1 щодо непроведення перерахунку пенсії позивача з врахуванням архівних довідок від 04.12.2019 №02/303-р та від 03.12.2019 № 02-189-з, 03.12.2019 № 02/190-з.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача-1 здійснити позивачу перерахунок пенсії (заява позивача від 25.08.2025 №2959) з урахуванням архівних довідок від 04.12.2019 №02/303-р та від 03.12.2019 № 02-189-з, 03.12.2019 № 02/190-з.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправною відмову про непроведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу роботи з 04.05.1983 до 18.12.1992 та зобов`язати здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням вказаного стажу, суд прийшов наступного.

Суд бере до уваги доводи, які визнані сторонами, про те, що позивачу при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком враховано стаж роботи з 10.05.1983 до 18.12.1992.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (діюча на час заповнення записів № 7-8) у випадку виявлення неправильного або неточного запису в трудовій книжці виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений такий запис (п. 2.5). Якщо таке підприємство ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а випадку його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядкове ліквідоване підприємство (п.2.7) Виправлені відомості повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх роботі, яка фактично виконувалась , виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, які підтверджують виконання робіт ( п. 2.8). В розділах "Відомості про роботу", закреслення раніш внесених неточних або неправильних записів не допускається. При необхідності , наприклад, зміни запису відомості про роботу після вказівки відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться "Запис за № таким-то є недійсною (2.9)

Аналогічні приписи містить в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України за № 58 від 29 липня 1993р., яка діє на теперішній час. Так, п. 2.8 Інструкції № 58 встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Суд установив, позивач з 04.05.1983 до 18.12.1992 працювала на роботі в районах крайньої півночі. Дані обставини також підтверджено трудовим договором про роботу від 10.05.1983, укладених із позивачем, який міститься у матеріалах справи.

Відповідно до рішення пенсійного органу позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахування стажу роботи з 10.05.1983 до 18.12.1992.

Отже позивачу враховано стаж роботи з 10.05.1983, тобто з дати укладення трудового договору про роботу, а не з дати прийняття на роботу з 04.05.1983, що підтверджено відомостями трудової книжки.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що під час здійснення перерахунку пенсії позивача (заява позивача від 25.08.2025 №2959) з урахуванням архівних довідок про заробітну плату необхідно також врахувати період роботи позивача з 04.05.1983 до 18.12.1992.

Щодо частини позовних вимог про перерахунок пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (дохід) до 1 липня 2000 року, суд прийшов наступного.

Суд установив, 18.08.2025 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами у заявах по суті, а тому не потребує доведення у відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання).

У рішення про відмову у перерахунку пенсії від 01.09.2025 указано про застосування пенсійним органом під час переведення на пенсію за віком заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки, оскільки заявницею набуто менш ніж 24 страхового стажу роботи після призначення пенсії по інвалідності.

Натомість позивач наводить аргументи про те, що при обрахунку пенсії позивача за віком підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) за три календарні року, що передують року звернення, адже продовжувала працювати, тобто призначення нового виду пенсії – пенсії за віком відбулось у 2025 році, а тому просить застосувати ч. 2 ст. 40 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин.

Згідно ст. 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня, без додаткового звернення особи, проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.

Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV , затвердженого постановою правління ПФУ від 18.05.2018 №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу.

Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.

Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

Таким чином, показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії підлягає обрахунку при призначенні пенсії, або ж при переведенні особи на інший вид пенсії за нормами іншого Закону, та при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Суд повторно відмічає, що в даному випадку має місце саме переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Разом із тим суд установив, що позивачу з 09.11.2021 розпочато виплату по безробіттю у відповідності до ст. ст. 21-23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджено копією трудової книжки позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відтак, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови у застосуванні, під час перерахунку пенсії позивачки, показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.

З огляду на викладене відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача щодо застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а отже такі дії суд визнає протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд прийшов переконання про необхідність зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком позивача (заява позивача від 25.08.2025 №2959) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2022-2024 роки.

Щодо можливості виходу за межі позовних вимог з метою належного та ефективного способу захисту порушеного права.

Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Отже, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного та повного захисту порушеного права позивача суд прийшов переконання про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень від 01.09.2025 № 205050007639, адже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії з урахуванням стажу, архівних довідок та показника середньої заробітної плати, не призведе до захисту від порушень, коли рішення суб`єкта владних повноважень з цього питання надалі залишиться чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача на користь позивача стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.09.2025 № 205050007639 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком (заява позивача від 25.08.2025 №2959), з урахуванням стажу роботи за період з 04.05.1983 до 18.12.1992, архівних довідок про заробітну плату від 04.12.2019 №02/303-р та від 03.12.2019 № 02-189-з, 03.12.2019 № 02/190-з, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2022-2024 роки, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, місцезнаходження – місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, код ЄДРПОУ 14099344;

відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження – місто Дніпро, вулиця набережна Перемоги, будинок №26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.01.2026.

Суддя М. І. Садова