Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/16619/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2026 року справа №520/16619/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України

та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання дійсним і підтвердження страхового стажу та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пенсійного фонду України (далі по тексту – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту – відповідач-2) в якій просить:

- визнати дійсним і підтвердити страховий стаж згідно трудової книжки колгоспника від 24.07.1978 НОМЕР_1 та довідки Комунальної установи "Трудовий архів" Шевченківської селищної ради від 13.03.2024 №86, напрацьований позивачем з 1974 по 1978 в колгоспі імені Карла Маркса;

- зобов`язати відповідача зарахувати період з 1974 по 1978 роботи позивача в колгоспі імені Карла Маркса до розрахунку загального стажу;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що йому було протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених періодів його роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідач-1 25.09.2025 через систему "Електронний суд" подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що ГУ ПФ України в Миколаївській області діяло в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 залучено до розгляду справи №520/16619/25 у якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вулиця Морехідна, будинок 1, місто Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008, код ЄДРПОУ: 13844159) та зобов`язано протягом 15 календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати до суду відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач 26.01.2026 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач 20.12.2023 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення пенсії за віком.

Рішенням від 25.12.2023 №203040018581 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 01.03.2024 за згодою позивача оформило запит про надання уточнюючих документів для призначення пенсії до Комунальної установи "Трудовий архів" Шевченківської селищної ради.

Комунальною установи "Трудовий архів" Шевченківської селищної ради надано довідку від 13.03.2024 №86 про працю позивача в колгоспі ім. Карла Маркса.

Позивач 15.03.2024 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо врахування до страхового стажу період роботи з 1974 по 1978 роки.

Заяву позивача про перерахунок пенсії опрацьовано територіальним органом Фонду за принципом екстериторіальності та надано рішення щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії, зокрема, рішенням від 22.03.2024 №203040018581, виданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1974 по 1978 відповідно до довідки Комунальної установи "Трудовий архів" Шевченківської селищної ради від 13.03.2024 №86, оскільки за результатами проведеної перевірки цієї довідки встановлено, що в первинних документах прізвище, ім`я та по батькові особи не відповідає паспортним даним заявника.

За даними обліку в централізованій підсистемі “Призначення та виплата пенсій” Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивач, на момент розгляду цієї справи, перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 22.03.2024 № 203040018581 вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Не погоджуючись із правомірністю дій відповідачів, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон України № 1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону України №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону України №1058-ІV).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01.07.2000, є трудова книжка.

Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

До набрання чинності Законом України №1058 (01.01.2004) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон України № 1788).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону України №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 24.07.1978, містить записи щодо спірного періоду роботи позивача в колгоспі ім. Карла Маркса:

запис №1, 15.07.1977, прийнятий на роботу на різні роботи,

запис №2, 10.11.1977, прийнятий на курси трактористів-машиністів в колгоспі ім. Карла Маркса,

записи №3, 01.04.1978, приступив до роботи тракториста-машиніста в колгоспі ім. Карла Маркса,

запис №4, 04.11.1978, звільнений за власним бажанням.

Записи про звільнення з колгоспу засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печаткою колгоспу.

Також у трудовій книжці позивача є записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річного мінімуму трудової участі в господарстві та встановлений мінімум трудової участі на рік.

Будь-яких виправлень чи неточностей вказані записи трудової книжки колгоспника не містять.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого у розділі ІV «Відомості про роботу» вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V «Трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Отже, вказані періоди роботи позивача підтверджено записами трудової книжки, жодних зауважень щодо змісту цих записів пенсійним органом в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо даних періодів роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу.

Додатково ці відомості підтверджуються архівною довідкою Комунальної установи "Трудовий архів" Шевченківської селищної ради надано довідку від 13.03.2024 №86, виданою на підставі книг трудового стажу Ф-94 1 «Ос» справа №45, 50,55, 60, 65 директором КУ «Трудовий архів» та архівістом.

Зміст довідки відповідає та узгоджується з відомостям трудової книжки позивача за період з 15.07.1977 по 04.11.1978.

Щодо неправильного зазначення імені та по батькові, то суд звертає увагу, що Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), №754/14898/15-а.

Разом з тим, як передбачено підпунктом 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отже, органи пенсійного забезпечення мають право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу період роботи у колгоспі ім.Карла Маркса з 15.07.1977 по 04.11.1978 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що задля належного захисту прав позивача слід скасувати рішення відповідача-2 про відмову позивачу в перерахунку пенсії від 22.03.2024 №203040018581, а отже як наслідок слід зобов`язати відповідача-2 (як територіальний орган пенсійного фонду, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивача про призначення пенсії, відповідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") повторно розглянути заяву позивача від 15.03.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Карла Маркса з 15.07.1977 по 04.11.1978 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.

Щодо зобов`язання пенсійного фонду провести перерахунок пенсії, суд зазначає про відсутність підстав вважати, що відповідачем при зарахуванні спірного періоду не буде здійснено перерахунок пенсії відповідно до Закону України №1058-ІV, а отже зазначена позовна вимога заявлена на майбутнє та є передчасною. Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, яка наявна у матеріалах справи.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить – 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Пенсійного фонду України (вулиця Бастіонна, будинок 9, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00035323), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вулиця Морехідна, будинок 1, місто Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008, код ЄДРПОУ: 13844159) про визнання дійсним і підтвердження страхового стажу та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22.03.2024 №203040018581.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Карла Маркса з 15.07.1977 по 04.11.1978 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА