Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №520/33127/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.01.2026 р. справа №520/33127/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О., представника позивача - Стриж Л.А., представника відповідача - Чернявського А.В., представника третьої особи - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТТЕН МІКС" (далі за текстом - позивач, заявник)

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації), третя особа - Харківська міська рада

провизнання дій протиправними та скасування витягу,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із формування Витягу від 03.08.2021 р. № 3000 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118, щодо якої у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земельної ділянки; 2) скасування Витягу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.08.2021 р. № 3000 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0118.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що земельна ділянка із кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 згідно з відомостями Державного земельного кадастру має код цільового призначення виду використання - "1.10.5" і тому нормативна грошова оцінка повинна визначатись із використанням показника Кф - "1,2", а не - "3,00".

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0118 була правомірно обчислена із використанням значення показника Кф - "3,00", а не - "1,2", позаяк Державний земельний кадастр не містить відомостей про код цільового призначення виду використання цієї земельної ділянки.

Третя особа про розгляд справи була сповіщено належно та завчасно, але правом на подання письмового процесуального документу по суті спору не скористалась.

Оскільки здобуті судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які достеменно відомі учасникам спору; визначені процесуальним законом строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, вивчив доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконав процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв”язку, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року за № 1209/13 було затверджено «Технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року».

Пунктом 1.1. вказаного рішення Харківської міської ради було затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року за № 1269/13 було затверджено Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Згідно із пунктом 2 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 року за № 1269/13 було передбачено, що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» вводиться в дію з 01.01.2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 було затверджено «Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року».

Згідно із пунктом 2 рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 було визначено, що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» вводиться в дію з 01.01.2020 року.

Як то указано у п.1.4 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом з”ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером - 6310136900:04:001:0118 загальною площею 6,2608 га по вул. Морозова, 13-Б у м.Харкові є власністю територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (далі за текстом – Земельна ділянка); була сформована – 17.06.2021р.; категорія земель відносно Земельної ділянки – «Землі промисловості, транспорту, зв”язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення відносно Земельної ділянки - "1.10.5"; вид використання відносно Земельної ділянки – «для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель».

03.08.2021р. суб”єктом владних повноважень - Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області відносно Земельної ділянки був складений витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2021р. №3000 (далі за текстом – Витяг), у якому з використанням показника середньої (базової) вартості земель населеного пункту (грн./кв.м.) – "639,78" та показника коефіцієнта кф – "3" нормативна грошова оцінка Земельної ділянки склала - 264.892.008,00грн.

Також із наданих відповідачем на вимогу суду доказів судом з"ясовано, що Земельна ділянка була сформована за рахунок поділу земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0030, котра першочергово мала код цільового призначення виду використання згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998р №14-1-7/1205.

Заявник пройшов визначену законом процедуру реєстрації суб”єктів господарювання; набув правового статусу юридичної особи приватного права; значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 39941433; відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого 02.06.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, є власником частини окремих нежитлових будівель: літ. «АА-8» площею 15285,0 кв.м., літ. «АБ-1» площею 11431,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (тобто власником об”єктів нерухомого майна, розміщених на земельній ділянці).

За ці об”єкти нерухомого майна заявник подавав до контролюючого органу документи обов”язкової податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік та розрахунок у частині об`єктів житлової нерухомості (додаток до декларації за 2021 рік); податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік (Нова звітна) та розрахунок у частині об`єктів житлової нерухомості (додаток до декларації (нова звітна) за 2021 рік); податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік та розрахунок у частині об`єктів житлової нерухомості (додаток до декларації за 2022 рік); податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік (уточнююча) та розрахунок у частині об`єктів житлової нерухомості (додаток до уточнюючої Декларації за 2021 рік).

Попри вимоги ухвали суду від 23.12.2025р. заявник не подав до матеріалів справи доказів направлення до контролюючого органу документів обов”язкової податкової звітності з плати за землю відносно земельної площі під об”єктами нерухомого майна, розміщеними у межах Земельної ділянки.

При цьому, суд зважає, що стороною позивача визнані обставини набуття права власності на об"єкти нерухомого майна, розміщені на Земельній ділянці (де за твердженням заявника розміщені також об"єкти нерухомого майна - власності інших суб"єктів права) - 02.06.2016р.

Однак, матеріали справи не містять доказів оплатного використання заявником Земельної ділянки у цілому або частини Земельної ділянки співвідносно площі об"єктів нерухомого майна заявника, котрі розміщені на Земельній ділянці.

Договорів оренди окремої частини Земельної ділянки у межах площі під власними об”єктами нерухомого майна, розміщеними у межах Земельної ділянки, заявник не укладав.

У межах господарської справи №922/3087/25 Харківською міською радою було заявлено вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові з кадастровим номером - 6310136900:04:001:0118 за період з 17.06.2021р. по 28.02.2022р. у сумі – 7.361.054,57 грн.

Дана вимога ґрунтується на Витязі.

18.11.2025р. у справі №922/3087/25 була подана заява про заміну первісного відповідача - ТОВ "ХКФ ЮНІСОФТ" (вул. Морозова, 13-Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 40898837) на належного - ТОВ "РОТТЕН МІКС" (вул. Морозова, 13-Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 39941433, телефон +380577588341, електронна пошта - невідома).

Заява обґрунтована тим, що Харківською міською радою після отримання відзиву ТОВ "ХКФ ЮНІСОФТ" у справі № 922/3087/25 було додатково здійснено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 загальною площею 6,2608 га по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові, за результатами якого встановлено, що земельній ділянці по вул. Морозова, 13-Б з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 розташовані нежитлові будівлі літ. "АА-8" загальною площею 15.303,9 кв.м та літ. "АБ-1" загальною площею 11.431,4 кв.м, право власності на які з 02.06.2016 та по теперішній час зареєстровано за ТОВ "РОТТЕН МІКС" на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2016 № 3773. Реєстрація права власності на вищевказані будівлі підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.07.2025 № 435835225.

14.11.2025 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові. За результатами проведеного обстеження встановлено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118, площею 6,2608 га по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові, знаходяться нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за ТОВ "РОТТЕН МІКС".

Отже, ТОВ "РОТТЕН МІКС" з дати формування - 17.06.2021 та по теперішній час використовує вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 площею 6,2608 га за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Тому, належним відповідачем у справі № 922/3087/25 є Товариство з обмеженою відповідальністю "РОТТЕН МІКС" (код ЄДРПОУ 39941433).

Пунктом 2 ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2025р. у справі №922/3087/25 було замінено первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ХКФ ЮНІСОФТ" (вул. Морозова, 13-Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 40898837) на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОТТЕН МІКС" (вул. Морозова, 13-Б, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 39941433).

Матеріали справи №520/33127/25 не містять доказів обізнаності заявника із існуванням Витягу до події постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2025р. у справі №922/3087/25.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021р. №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» був уведений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим припинена чинність Класифікації видів цільового призначення земель (затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548).

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2021р. №821 набрала чинності - 11.08.2021р.

Оскаржений Витяг був складений - 03.08.2021р., тобто до набрання чинності постановою КМУ від 28.07.2021р. №821.

Унаслідок набрання чинності постановою КМУ від 28.07.2021р. №821 були внесені зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051; далі за текстом – Порядок №1051), за якими цільове призначення земельних ділянок визначається згідно з додатками 58, 59, 60 до Порядку №1051, а не відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548).

За викладеним у відзиві на позов твердженнями суб`єкта владних повноважень за змістом роз`ясненнь Держгеокадастру (посилання: https://land.gov.ua/derzhgeokadastrrozyasnyuye-varianty-pryvedennya-vidomostej-pro-czilove-pryznachennya-zemelnoyidilyanky-u-vidpovidnist-do-diyuchogo-klasyfikatora-vydiv-czilovogo-pryznachennyazemelnyh-dily/,ttps://land.gov.ua/derzhgeokadastr-prodovzhuye-publikacziyu-rozyasnenshhodo-variantiv-pryvedennya-vidomostej-pro-czilove-ryznachennya-zemelnoyi-dilyankyu-vidpovidnist-do-diyuchogo-klasyfikatora-vyiv-czilovo/) до Державного земельного кадастру відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться виключно у вигляді коду цільового призначення, який має формат XX.XX (5 символів включаючи крапку).

Внесення разом з кодом письмової назви цільового призначення є порушенням формату внесення даних, та потребує виправлення.

Код цільового призначення має відповідати Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок (далі - Класифікатор) (додаток 59 до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, далі - Порядок).

Коли цільове призначення земельної ділянки було визначено згідно із документами, які набрали чинності до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2012р. №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (а саме під час дії Українського класифікатору цільового використання землі, затвердженого листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24 квітня 1998р. №14-1-7/1205), то у подальшому Класифікація видів цільового призначення земель була затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

У разі коли до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки одночасно внесено: а) і код цільового призначення земельної ділянки, б) і назву цільового призначення земельної ділянки (до прикладу, 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби), які чітко відповідають Класифікатору, то для внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки державному кадастровому реєстраторові подається: заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках – користувача) земельної ділянки за формою згідно з додатком 12 до Порядку.

У разі коли до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки внесено: а) лише назву цільового призначення земельної ділянки, яка чітко відповідає Класифікатору, то для внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки державному кадастровому реєстраторові подається: заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках – користувача) земельної ділянки за формою згідно з додатком 12 до Порядку.

У разі коли до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки внесено: а) код і назву цільового призначення земельної ділянки, б) лише код цільового призначення земельної ділянки, в) лише назву цільового призначення земельної ділянки, які не відповідають Класифікатору, то для внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо цільового призначення земельної ділянки державному кадастровому реєстраторові подаються:

варіант 1: заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках – користувача) земельної ділянки за формою згідно з додатком 12 до Порядку; електронний документ з визначеним згідно із Класифікатором цільовим призначенням земельної ділянки у форматі XX.XX (5 символів) (формується сертифікованим інженером-землевпорядником); документація із землеустрою (матеріали формування земельної ділянки або проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки);

варіант 2 за умови наявності у Державному земельному кадастрі відомостей про затверджені функціональні зони: заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках – користувача) земельної ділянки, яка розташовується в межах відповідної функціональної зони, за формою згідно з додатком 12 до Порядку;

варіант 3 за умови відсутності затверджених функціональних зон, але наявності містобудівної документації щодо відповідної земельної ділянки: заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках – користувача) земельної ділянки за формою згідно з додатком 12 до Порядку; електронний документ з визначеним згідно із Класифікатором цільовим призначенням земельної ділянки у форматі XX.XX (5 символів) (формується сертифікованим інженером-землевпорядником); витяг з містобудівної документації.

У Додатку 58 до Порядку №1051 передбачено, що для приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки із Класифікатором, у разі коли таке цільове призначення визначене відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (затверджений листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205, а також у разі коли таке цільове призначення визначено до набрання чинності УКЦВЗ, Державному кадастровому реєстраторові подаються: заява за формою згідно з додатком 12 до Порядку; електронний документ з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікатора; лист структурного підрозділу Держгеокадастру, який здійснює повноваження на відповідній території, щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікатором, який надається на запит власника або користувача земельної ділянки з урахуванням матеріалів формування земельної ділянки.

У разі коли відомості про цільове призначення земельної ділянки містять інформацію з такими кодами цільового використання УКЦВЗ 1.1, 1.4, 1.5, 1.7, 1.10, 1.10.1, 1.10.2, 1.10.4, 1.10.5, 1.11.2, 1.12.1, 1.12.3, 1.12.4, 1.12.5, 1.12.6, 1.12.8, 1.14.1, 1.14.3, 1.14.4, 1.14.5, 1.14.6, 1.14.7, 1.14.8, 1.20, 1.21.1, 2.1, 2.4, 2.5, 2.7, 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7, 3.2.8, 3.4, 6.1, внесення змін до відомостей щодо цільового призначення земельної ділянки здійснюється виключно за заявою власника або користувача земельної ділянки, за згодою власника (розпорядника).

Відповідач - суб”єкт владних повноважень стверджував, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 визначено як - 1.10.5, а тому постановою КМУ від 28.07.2021р. №821 було покладено обов`язок на власників земельних ділянок та на користувачів земельних ділянок у разі невідповідності відомостей, зокрема, й за Додатком 58 до Порядку ведення державного земельного кадастру, здійснити відповідне звернення до державних кадастрових реєстраторів для приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки із новим Класифікатором.

Відповідач стверджував, що таке звернення у межах спірних правовідносин відсутнє.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» у примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777) цифри - "2,0" були замінені цифрами - "3,0".

У силу спеціального застереження п.2 примітки до Додатку 1 у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням - "3,0".

Суд зауважує, що за загальним правилом цільове призначення - це загальний, якісний напрям використання землі, а код класифікації - це конкретний числовий і текстовий ідентифікатор цього призначення (тобто, код є технічним інструментом, що відображає певне цільове призначення).

У сформованому Витязі з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 графа «цільове призначення земельної ділянки» містить відомості про відсутність саме коду класифікації видів цільового призначення земель», тому суб”єкт владних повноважень твердить, що значення показника (Кф) - "3,0" було застосовано Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області правомірно.

Натомість, стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі Витягу в частині значення показника (Кф) - "3,0" замість значення показника (Кф) - "1,2" (що за твердженням сторони позивача відповідає значенню виду цільового призначення виду використання земель - "1.10.5"), заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Суд відзначає, що спір у справі склався з приводу діянь суб”єкта владних повноважень, наслідки котрих зумовили визначення арифметичного показника нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки або як обов`язкового елемента алгоритму обчислення податкового зобов`язання з плати за землю, або як обов`язкового елемента обрахування обсягу безпідставно набутого майна у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Так, у пункті 36.1 ст.36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з ст.13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частинами 2-4 ст.13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У розумінні ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Суд наголошує, що згідно з ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 ст.14, 14.1.73 ст.14, п.14.1.74 ст.14 Податкового кодексу України (земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

У розумінні п.п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

За приписами п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є різновидом податку на майно.

За визначенням п.п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: 269.1.1. платники земельного податку: 269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; 269.1.2. платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є: 270.1.1. об`єкти оподаткування земельним податком: 270.1.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності; 270.1.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності; 270.1.1.3. земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; 270.1.2. об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування платою за землю є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

За змістом п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За визначенням ст.1 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У розумінні ст.13 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, за змістом ст.120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) набуття учасником суспільних відносин речового права власності на об`єкт нерухомого майна за загальним правилом призводить до виникнення права користування земельною ділянкою, на якій розташований такий об`єкт нерухомого майна.

Системно аналізуючи приписи наведених норм права у їх взаємозв”язку, суд доходить до переконання про те, що учасник суспільних відносин, котрий фізично використовує корисні властивості конкретної ділянки земної поверхні (у тому числі і за рахунок розміщення належних на праві приватної власності об”єктів нерухомого майна чи об”єктів незавершеного будівництва, не прийнятих в експлуатацію) комунальної або державної форми власності, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) не може набути розумних очікувань чи легітимних сподівань на звільнення від виконання публічного обов”язку з плати за землю (або у формі земельного податку, або у формі орендної плати), позаяк згідно з ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Подібний за суттю висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 25.04.2024р. у справі №820/4560/18.

Тому як обставина відсутності події формування земельної ділянки у якості об”єкта цивільних прав згідно з ч.4 ст.791 Земельного кодексу України (де указано, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера), так і обставина відсутності державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у вигляді конкретної земельної ділянки за приписами ст.8 Конституції України та ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України не можуть бути кваліфіковані у якості легітимних підстав для звільнення або скасування податкового обов`язку із внесення до бюджету плати за землю.

Відтак, у разі існування діючого договору оренди землі підставою для внесення до бюджету плати за землю у вигляді орендної плати є саме положення названого договору, котрі визначають усі суттєві домовленості між сторонами (окрім, механізму обчислення розміру орендної плати у силу спеціального застереження п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України), а у разі відсутності такого договору підставою для внесення до бюджету плати за землю у вигляді земельного податку є сам факт фізичного використання учасником суспільних відносин корисних властивостей конкретної ділянки земної поверхні (у тому числі і за рахунок розміщення належних на праві приватної власності об”єктів нерухомого майна чи об”єктів незавершеного будівництва, не прийнятих в експлуатацію) безвідносно до події наявності або відсутності державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та безвідносно до події формування земельної ділянки у якості об”єкта цивільних прав згідно з ч.4 ст.791 Земельного кодексу України у межах контурів та площ, визначених суб`єктом владних повноважень або за наслідками проведення відповідних заходів податкового контролю, або за об”єктивними даними, здобутими з легальних джерел інформації.

При цьому, суд зважає, що у ст.281 Податкового кодексу України законодавцем перелічені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, а ст.282 Податкового кодексу України - пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб.

Однак, аналогічного правила відносно випадку виконання податкового обов”язку з плати за землю у формі орендної плати законодавцем не запроваджено, позаяк ст.15 Закону України від 06.10.1998р. №161-ХIV "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору.

З наведеного слідує, що визначені у ст.ст.281, 282 Податкового кодексу України пільги із сплати земельного податку не можуть бути застосовані до правовідносин з внесення до бюджету плати за землю у формі орендної плати у порядку ст.ст.288-289 Податкового кодексу України, позаяк відносно застосування таких пільг відсутнє вільне внутрішнє волевиявлення у формі згоди сторін укладеного договору оренди землі.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що згідно з п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: 37.3.1. ліквідація юридичної особи; 37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; 37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; 37.3.4. скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Як то указано у п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Окремою підставою для припинення податкового обов”язку є положення ст.101 Податкового кодексу України та настання події збігу строку давності.

У разі невиконання учасником суспільних відносин податкового обов`язку із проведення грошових платежів з плати за землю або ухилення учасником суспільних відносин від виконання податкового обов`язку із проведення грошових платежів з плати за землю зацікавлена особа – потенційний отримувач цих коштів (тобто власник земельної ділянки, зокрема, і орган місцевого самоврядування) набуває права на заявлення вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України у вигляді безготівкових коштів, котрі фактичний землекористувач повинен був передати у власність органу місцевого самоврядування, але безпідставно залишив собі.

Продовжуючи розгляд справи, суд повторює, що згідно з ч.ч.1 і 2 ст.21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV “Про оренду землі”, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст.1 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель" (далі за текстом - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ч.5 ст.5 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель").

За нормами ч.1 ст.15 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.18 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відносно земельних ділянок: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст.20 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч.3 ст.23 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель").

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 був затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі за текстом - Порядок №489).

У пункті 3 розділу ІІ Порядку № 489 установлено, що нормативна грошова оцінка (далі НГО) всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою: Цн = (В х Нп/Нк) х Кф х Км, де Цн - НГО квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Наказ Міністерства аграрної політики і продовольства України від 25.11.2016р. за №489 станом на день видання оскаржуваного Витягу - 03.08.2021р. був чинним підзаконним нормативно-правовим актом, а у подальшому був скасований Наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 04.04.2023р. №716 у зв`язку із необхідністю приведення у відповідність до постанови КМУ від 03.11.2021 за № 1147 “Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок”.

Пунктом 1 постанови КМУ від 03.11.2021р. №1147 була затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі за текстом - Методика № 1147), яка визначає методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України “Про оцінку земель”.

Згідно з пунктом 3 Методики № 1147 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.

За змістом Методики №1147 найбільш наближеним до коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), є коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки (Кцп) і за п. 11 Методики № 1147 визначається відповідно до додатка 8.

У межах спірних правовідносин суб"єкт владних повноважень при формуванні оскарженого витягу з нормативної грошової оцінки земельних ділянок застосував коефіцієнт функціонального призначення - "3,00", який не враховує код цільового призначення виду використання земельної ділянки - "1.10.5".

Таке управлінське волевиявлення суб"єкт владних повноважень умотивував тим, що станом на 03.08.2021р. Державний земельний кадастр не містив відомостей про код цільового використання виду призначення земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0118.

Суд відмічає, що у силу спеціального застереження п.4 постанови КМУ від 03.11.2021 №1147, затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

За ст.20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, яка в свою чергу, затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, що передбачено ст.23 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV "Про оцінку земель".

При цьому рішення відповідної ради є обов`язковим до виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, в тому числі й відповідачем.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року за № 1269/13 було затверджено Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Згідно із пунктом 2 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 року за № 1269/13 було передбачено, що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» вводиться в дію з 01.01.2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 було затверджено «Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року».

Згідно із пунктом 2 рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19 було визначено, що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» вводиться в дію з 01.01.2020 року.

Як то указано у п.1.4 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 гривень і підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Суд зауважує, що Методика №1147 має застосовуватися при розроблені технічної документації та проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється після набрання нею чинності.

Пунктом 3 Методики №1147 передбачено формулу нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відрізняється від формули, встановленої Порядком №489.

З наведених вище формул вбачається різна послідовність застосування коефіцієнтів, оскільки законодавець передбачив, наявність тих чи інших факторів, які діють та застосовуються на час затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, яка розроблена, затверджена та зареєстрована територіальною громадою міста у відповідності до чинного Порядку.

Відокремлення коефіцієнту (Кцп) з Методики №1147 та застосування цього коефіцієнту до передбаченої Порядком №489 формули є юридично неспроможною дією, оскільки ці формули розроблені у відповідній послідовності застосування у них конкретного коефіцієнту.

Тобто застосування Кцп, в розмірі, визначеному в додатку №8 Методики № 1147 до нормативно грошової оцінки земель міста Харків, яка була затверджена на підставі Порядку № 489, є недопустимим, оскільки такий коефіцієнт не може застосуватися самостійно, а лише як складова формули, визначеної Методикою №1147.

Пунктом 20-3 Методики № 1147 передбачено, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що унеможливлює автоматичну видачу витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок із використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, такий витяг оформляється протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви із наявної технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за підписом працівника відповідного територіального органу Держгеокадастру, до посадових обов`язків якого належить надання зазначених витягів.

Натомість, у випадку коли відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок наявні та зареєстровані в Державному земельному кадастрі - використання ручного режиму обрахунку для оформлення та видачі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є неправомірним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): “закон пізніший має перевагу над давнішим” (lex posterior derogat priori) - “закон спеціальний має перевагу над загальним” (lex specialis derogat generali) - “закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим” (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Суд визнає, що певний час була наявна ситуація, коли до визнання Порядку № 489 таким, що втратив чинність, одночасно діяло два нормативних акти, які регулювали порядок проведення та визначення нормативно-грошової оцінки, а Методика № 1147, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України, має вищу юридичну силу, ніж наказ Мінагрополітики № 489.

Водночас суд зауважує, що у силу спеціального застереження п.4 постанови КМУ від 03.11.2021 №1147, якою була затверджена Методика № 1147 прямо передбачено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Тобто нормотворець при прийнятті нового нормативного акта (Методики №1147) самостійно врегулював колізію, яка виникла при одночасному існування двох нормативно-правових актів, які регулюють тотожні правовідносини.

Це означає, що у випадку коли нормативно грошова оцінка земельних ділянок була затверджена з урахуванням положень Порядку № 489, то при її розрахунку мають застосовуватися лише положення та формули і коефіцієнти, які були визначені в Порядку №489 та які покладені в основу розробленої технічної документації.

У постанові від 24.11.2021 року у справі № 817/1780/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що дії з формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можуть бути предметом судового оскарження, а підстави позову слугуватимуть висновку про належність обраного способу захисту прав.

Тому зобов`язання суб"єкта владних повноважень при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки враховувати діюче рішення органу місцевого самоврядування з питання затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель з урахуванням цільового призначення земельних ділянок Кф може бути кваліфіковано у якості належного та достатнього способу захисту публічного інтересу зацікавленого учасника суспільних відносин.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777) було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі за текстом - Порядок № 489).

Згідно з приписами розділу ІІІ Порядку №489 за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2015р. №15; далі за тестом - Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп.29 п.4 Положення про Держгеокадастр останній відповідно до покладених на нього завдань видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 823/902/17 вказала, що у правовідносинах, пов`язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції. Тому перевірка законності їх дій (бездіяльності), рішень, зокрема під час формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, має здійснюватися адміністративним судом.

Таким чином, Порядок № 489 протягом певного періоду часу був чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Згідно з п. 3 Порядку № 489 інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

Згідно з пунктами 3, 5 Розділу ІІ Порядку № 489 коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів “Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель” від 23.07.2010р. №548 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1011/1806) було передбачено класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Додатком 1 до Порядку №489, який має назву “Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)” визначено дві примітки наступного змісту:

Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

У разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» у примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777) цифри - « 2,0» були замінені цифрами - « 3,0».

У силу спеціального застереження п.2 примітки до Додатку 1 у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням - "3,0".

У ході розгляду справи із наданих відповідачем на вимогу суду доказів судом з"ясовано, що Земельна ділянка була сформована за рахунок поділу земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0030, котра першочергово мала код цільового призначення виду використання згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998р №14-1-7/1205.

Відповідно до ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Таким чином, кадастр має забезпечувати необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зацікавлені підприємства, установи та організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю та цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до пунктів 117, 118, 138 вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051; далі за текстом - Порядок № 1051) відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до державного земельного кадастру в разі: внесення змін до відомостей про земельну ділянку; внесення нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, а також виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру.

При надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ та листа Управління/Відділу ГУ Держгеокадастру в області у відповідному районі/місті за підписом керівника структурного підрозділу, який надається на запит власника, користувача земельної ділянки або розробника електронного документа з урахуванням матеріалів по формуванню земельної ділянки щодо можливості визначення цільового призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ, Державний кадастровий реєстратор вносить відповідні зміни до відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Відтак, чинним законодавством передбачено можливість внесення змін до Державного земельного кадастру, зокрема щодо коду класифікації видів цільового призначення земельної ділянки чи інших значень, що впливають на нормативну грошову оцінку.

За правилами пункту “а” ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Стаття 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі за текстом - Закон № 858-IV) містить визначення поняття “цільове призначення земельної ділянки”, згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Водночас, поняття "цільове призначення земельної ділянки" нерозривно пов`язане із поняттям "категорія земель".

Так, у статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Тож, категорія - це основне цільове призначення кожної земельної ділянки.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 ст.193 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Звідси слідує, що відомості стосовно коду цільового призначення виду використання земельної ділянки відображаються у державному земельному кадастрі.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що коди класифікації видів цільового призначення земель у різні періоди часу були визначені: 1) Українським класифікатором цільового використання землі (затверджений листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24 квітня 1998р. №14-1-7/1205; далі за текстом – УКЦВЗ); 2) Класифікацією видів цільового призначення земель (затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548; далі за текстом - КВЦПЗ); 3) Порядком Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок (який є Додатком 59 до Порядку №1051) і код класифікації видів цільового призначення земель - "1.10.5" був згаданий саме в Українському класифікаторі цільового використання землі.

При цьому, Український класифікатор цільового використання землі (затверджений листом Державного комітету по земельних ресурсах від 24 квітня 1998р. №14-1-7/1205; далі за текстом – УКЦВЗ) ані за сутнісними характеристиками, ані за формою, ані за процедурою створення не є нормативно-правовим актом.

Суд повторно наголошує, що на суспільні відносини з приводу реалізації відповідачем функцій суб"єкта владних повноважень повною мірою поширюється дія приписів ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тлумачення змісту ч.2 ст.19 Конституції України міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.12.2023р. у справі №160/7116/19, де указано, що "52. Водночас судова палата наголошує на тому, що одним із конституційних принципів, на якому повинна базуватися діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, є принцип, відповідно до якого ці органи, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

53. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу “заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом”. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

54. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.".

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб”єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є застосування до нормативної грошової оцінки Земельної ділянки коду цільового призначення виду використання земельної ділянки - "1.10.5", позаяк із наданих відповідачем на вимогу суду доказів судом з"ясовано, що Земельна ділянка була сформована за рахунок поділу земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0030, котра першочергово мала код цільового призначення виду використання згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998р №14-1-7/1205, а матеріали справи не містять установлених державними органами факту ухилення заявника від оплатного використання Земельної ділянки з моменту набуття права власності на об"єкти нерухомого майна, розміщені на Земельній ділянці.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Окрім того, за сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб”єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі рішення про обчислення нормативної грошової оцінки Земельної ділянки із використанням показника Кф - "3,00", що впливає на майновий інтерес заявника у вигляді обсягу податкового обов"язку з плати за землю чи обсягу фінансового тягаря повернення безпідставно збережених коштів у вигляді непроведеної орендної плати власнику Земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не повною мірою було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк Земельна ділянка була сформована за рахунок поділу земельної ділянки із кадастровим номером - 6310136900:04:001:0030, котра першочергово мала код цільового призначення виду використання згідно з Українським класифікатором цільового використання землі, затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998р №14-1-7/1205, однак при обчисленні показника нормативної грошової оцінки Земельної ділянки суб"єктом владних повноважень було використано показник коефіцієнта функціонального призначення Кф- "3,00", а не показник коефіцієнта функціонального призначення Кф- "1,20".

Вирішуючи спір, суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 21.01.2026р. по справі №280/9029/24: 1) порушення вимог адміністративної процедури може бути підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним лише за умови, якщо таке порушення є істотним - тобто таким, що вплинуло або могло об`єктивно вплинути на суть ухваленого рішення. У випадку, коли фактичні обставини справи є безспірними, а правовий результат - визначений законом, формальне недотримання окремих процедурних вимог саме по собі не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень; 2) скасування правильного по суті рішення лише через процедурні недоліки, коли не існує реальної альтернативи вирішення справи, суперечило б завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України; 3) висновки Верховного Суду щодо відмежування правомірного формалізму від надмірного формалізму при оцінці процедурних порушень суб`єктів владних повноважень викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22, від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21, від 02 липня 2024 року у справі № 440/2984/21; 4) Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2009 року у справі "Сутяжник проти росії" (заява № 8269/02) ввів у правовий обіг поняття "правовий пуризм" (надмірний формалізм) - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально суворе (бюрократичне) застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів; 5) Надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, потребує співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (пункти 54- 55 постанови від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20); 6) основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є: 6-1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 6-2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності (у частині оцінки процедурних порушень); 6-3) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта); 6-4) процедура вторинна, якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завданням (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур; 6-5) якщо є доступ до суду "правопорушник" доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дає змогу суду оцінити суть відповідного правопорушення; 6-6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, і не повинні страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави; 6-7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов`язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури; 6-8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а недотримання деяких формальних процедур вимагає об`єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність); 7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень внаслідок застосування судами надмірного формалізму нівелює принцип процесуальної економії, не забезпечує відновлення порушеного права, а лише відтерміновує реалізацію законного рішення, та може призвести до таких наслідків, як, зокрема, нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам.

У ході розгляду справи судом знайшов підтвердження факт порушення суб"єктом владних повноважень створення правового акту індивідуальної дії виключно в частині окремих параметрів, котрі не призводять до дефектності реально вчиненого управлінського волевиявлення у цілому, бо суд має фізичну можливість виокремити частину законно прийнятого рішення від помилково умотивованої.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення в частині та навпаки – доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин в частині неправомірно використаних суб"єктом владних повноважень елементів правового акту індивідуальної дії.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для застосування положень ч.2 ст.5, ч.2 ст.9, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року із наданням порушеному праву заявника дієвого та ефективного способу захисту, сформульованого у резолютивній частині цього судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 4.844,80 грн, проте позивачем було сплачено 6.056,00 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно формування Витягу від 03.08.2021 р. № 3000 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером - 6310136900:04:001:0118 в частині: відображення у розділі - "Цільове призначення земельної ділянки" помилкових відомостей - "У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель" замість правильних відомостей -"1.10.5"; відображення у розділі - "коефіцієнт Кф" помилкових відомостей - "3,00" замість правильних відомостей - "1,2"; відображення у розділі "нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн" помилкових відомостей - "264.892.008" замість правильних відомостей - "105.956.803".

Визнати протиправним та скасувати сформований Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області Витяг від 03.08.2021 р. № 3000 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:04:001:0118 в частині: відображення у розділі - "Цільове призначення земельної ділянки" помилкових відомостей - "У відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель" замість правильних відомостей -"1.10.5"; відображення у розділі - "коефіцієнт Кф" помилкових відомостей - "3,00" замість правильних відомостей - "1,2"; відображення у розділі "нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн" помилкових відомостей - "264.892.008" замість правильних відомостей - "105.956.803".

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код - 39792822; місцезнаходження - вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61165) на користь Товариста з обмеженою відповідальністю "РОТТЕН МІКС" (місцезнаходження - вул. Морозова, буд. 13 Б, м. Харків, 61036; ідентифікаційний код - 39941433) 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 30.01.2026р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко