Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №500/6584/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6584/25

20 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.10.2025 ОСОБА_1 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, досягнувши 63 років, на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

21.10.2025 Позивач отримала рішення про відмову у призначенні пенсії №192450006454 від 21.10.2025, прийняте Головним управлінням ПФУ у Кіровоградській області.

Позивач вважає рішення Головного управління ПФУ у Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії №192450006454 від 21.10.2025 необґрунтованим і протиправним.

Ухвалою суду від 20.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач Головне управління ПФУ у Кіровоградській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 27.11.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Вік позивача становить 62 роки 11 місяців.

Страховий стаж особи — 2 роки 7 міс 23 днів (обчислений за даними в Реєстрі).

До страхового стажу особи не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ) та наданої довідки від 26.12.2023 № 03 01/1553 про період роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004, оскільки для підтвердження зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) заявниця надала свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_2 ), в якому зазначена дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Для зарахуванням вищезазначених періодів роботи особі необхідно було надати належним чином оформлений документ про підтвердження зміни прізвища (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян), що відповідає паспортним даним.

Отже, права на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058, позивач не має у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На підставі викладеного представник відповідача Головного управління ПФУ у Кіровоградській області просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач Головне управління ПФУ у Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 28.11.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та довідки від 26.12.2023 №03-01/1553 про період роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004, оскільки для підтвердження зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) позивачка надала свідоцтво про шлюб ( НОМЕР_2 ), в якому дата народження позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на вищезазначене у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії позивачці, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

03.12.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів від представника позивача, відповідно до яких вказано на безпідставність та необґрунтованість відзивів відповідачів, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і проживає по АДРЕСА_1 .

13.10.2025 ОСОБА_1 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, досягнувши 63 років, на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення №192450006454 від 21.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до вказаного рішення вбачається, що Головне управління ПФУ у Кіровоградській області встановило наявний у Позивача страховий стаж в кількості 02 роки 07 місяців 23 дні, при необхідному - від 22 до 32 років.

Вказана відмова була мотивована тим, що у Позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та наданої довідки від 26.12.2023 №03-01\1553 про період роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004, оскільки для підтвердження зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) заявниця надала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , в якому зазначена дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами статті 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд вважає, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу Позивача наступні періоди роботи:

• 24.04.1979р. по 30.03.2004р. запис №1-4 із трудової книжки серії НОМЕР_1 (Разом: 24 роки, 11 місяців і 7 днів): трудовий стаж намотчицею катушок участку №2 з 24.04.1979р. по 09.11.1994р., трудовий стаж збиральницею виробів із пластмас ІІ розряду з 09.11.1994р. по 30.03.2004р. 02.01.1989р. - «КП Почаївська фабрика «Пластик». Також в даний період входять відпустки по догляду за дітьми до трьох років (свідоцтва про народження дітей додаються);

• 07.04.2004р. по 01.04.2005р. (запис №5-6 із трудової книжки серії НОМЕР_1 ) (Разом: 360 днів): отримання виплат допомоги по безробіттю;

• 04.04.2005р. по 01.08.2005р. (запис №7-8 із трудової книжки серії НОМЕР_1 ) (Разом: 120 днів): страховий стаж на посаді двірника Ст.Почаївської ЗОШ І-ІІІ ст.;

• 11.04.2006р. по 05.04.2007р. (запис №9-10 із трудової книжки серії НОМЕР_1 ) (Разом: 360 днів): отримання виплат допомоги по безробіттю.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 1«Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу!!!

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Щодо зміни прізвища і помилки в записі трудової книжки про місяць народження суд вважає, що розбіжності у даті народження, які наявні у свідоцтві про шлюб та трудовій книжці, не повинні мати жодного впливу на право позивача на отримання належних соціальних гарантій та пенсійного забезпечення.

Як видно з матеріалів справи, паспорт позивача громадянина України (серія НОМЕР_3 ) містить актуальне прізвище ОСОБА_3 та підтверджує дату народження ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про народження (серії НОМЕР_4 ) є первинним документом, що підтверджує народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) повністю підтверджений свідоцтвом про шлюб, яке додається до матеріалів справи.

Також, суд зазначає, що дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджена свідоцтвом про народження та паспортом громадянина України, які мають найвищу доказову силу як документи, що встановлюють особу та її основні біографічні дані.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 р. по справі № 677/277/17; у постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17; у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 607/4243/17; у постанові від 30.09.2021 р. у справі № 300/860/17, яка враховується судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи беззаперечне підтвердження особи та дати народження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) основними документами, Пенсійний фонд не має законних підстав відмовляти у призначенні (перерахунку, виплаті) пенсії або іншим чином обмежувати соціальний захист ОСОБА_1 через неточності, що містяться у вторинних документах (свідоцтві про шлюб, трудовій книжці).

Таким чином, сукупний трудовий і страховий стаж Позивача за періоди з 24.04.1979р. по 30.03.2004р.; з 07.04.2004р. по 01.04.2005р.; з 04.04.2005р. по 01.08.2005р.; з 11.04.2006р. по 05.04.2007р., становить: 27 років 02 місяці та 24 дні, що є більш, ніж достатнім для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком по досягненні нею 63-річного віку.

Відтак, суд вважає вищевказані періоди роботи ОСОБА_1 повністю підтвердженими описаними вище доказами, які були подані ОСОБА_1 в ГУ ПФУ в Тернопільській області, а тому мають бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 24.10.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому дострокової пенсії за віком.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплати йому пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Тому з метою належного та ефективного захисту порушеного права, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004; з 07.04.2004 по 01.04.2005; з 04.04.2005 по 01.08.2005; з 11.04.2006 по 05.04.2007 - у сукупності 27 років 02 місяці та 24 дні.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 21.10.2025 №192450006454 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004; з 07.04.2004 по 01.04.2005; з 04.04.2005 по 01.08.2005; з 11.04.2006 по 05.04.2007 - у сукупності 27 років 02 місяці та 24 дні.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 19.11.2025.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 21.10.2025 №192450006454.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004; з 07.04.2004 по 01.04.2005; з 04.04.2005 по 01.08.2005; з 11.04.2006 по 05.04.2007 - у сукупності 27 років 02 місяці та 24 дні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сплачений судовий збір в розмірі 484 грн (чотириста вісімдесят чотири) 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Соборна, 7А,м. Кропивницький,Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25001 код ЄДРПОУ 20632802).

Головуючий суддя Подлісна І.М.