Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №160/32454/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуСправа №160/32454/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Лисак Олени Олександрівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 11.11.2025 року через систему “Електронний суд” позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Лисак Олени Олександрівни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_2 , наступних виплат: грошової компенсації: за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, станом на день звільнення з військової служби – 19 серпня 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_2 , наступних виплат: грошової компенсації: за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 19 серпня 2025 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_2 , наступних виплат: грошової компенсації: за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, станом на день звільнення з військової служби – 19 серпня 2025 року.

19.01.2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 №248 позивачу наказано: відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік; виплатити грошову компенсацію за невикористанні 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» зі змінами від 26 січня 2022 року №58, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з «13» вересня 2024 року по «29» серпня 2025 року; виплатити оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з «01» серпня 2025 року по «29» серпня 2025 року. На виконання вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_1 здійснено розрахунок грошового забезпечення позивача за неповний місяць, згідно якого нараховано позивачу: грошову компенсацію за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік в розмірі 6370,16 гривень; грошову компенсацію за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік в розмірі 14 332,86 гривень; грошову компенсацію за невикористанні 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік в розмірі 11 147,78 гривень; одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 по 29.08.2025 в розмірі 9555,24 гривень; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 по 29.08.2025 в розмірі 495,81 гривень. Згідно довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, 04.09.2025 року грошові кошти у загальному розмірі 64 925,86 грн. зараховані на особистий банківський рахунок позивача (РНОКПП НОМЕР_2 ). Таким чином, підстави для визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період відсутні, оскільки не проведення індексації грошового забезпечення позивача здійснено відповідачем з урахуванням діючих норм законодавства. Підсумовуючи та системно аналізуючи вищенаведене, командування військової частини НОМЕР_1 , керуючись положеннями КАС України, як відповідач по справі, наполягає на тому, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому в позовних вимогах позивача слід відмовити.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 13.11.2025 року передана судді Пруднику С.В.

14.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : довідку про проходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 служби в ЗСУ за період з 2024 року по 2025 рік; інформацію про надання/ненадання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 : щорічної основної відпустки за 2024 рік; щорічної основної відпустки за 2025 рік; додаткової відпустки за 2025 рік; окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, станом на день звільнення з військової служби – 19 серпня 2025 року; інформацію про виплату/невиплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 : грошової компенсації: за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік,за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, станом на день звільнення з військової служби – 19.08.2025 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 11.12.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

В період з 29.12.2025 року по 16.01.2026 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці, а в період з 19.01.2026 року по 23.01.2026 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

30.01.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2024 року, позивач ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 року № 692/1063 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.12.2024 року отримав: вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, вогнепальне осколкове сліпе поранення обличчя, правого передпліччя, обох нижніх кінцівок.

За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу з протитанкового ракетного комплексу з боку підрозділів збройних сил російської федерації.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2025 року № 4163, солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічні та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період із 09.11.2024 по 10.12.2024.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 04.01.2025 р. №77, військово-лікарської комісії солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_1 призваний у Збройні Сили з вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 04.01.2025 р. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): наслідки після вибухової травми (10.12.2024): Вогнепальне уламкове сліпе множинне поранення м`яких тканин обличчя, лівої лопатки, грудної клітки, правого передпліччя та обох нижніх кінцівок ліковано оперативно (16.12.2024) – повторна хірургічна обробка вогнепальних ран лівої гомілки, у вигляді в`ялогранулюючих ран з тимчасовим порушенням функції. Поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми від 19.12.2024 № 692/1063 видана командиром військової частини НОМЕР_1 . Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 поранення кваліфікується як легке. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3 ТДВ потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

Згідно відпускного квитка військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2025 р., солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений у відпустку на лікування в м. Дніпро терміном на 32 (тридцять дві) доби з 05 січня 2025 р. по 05 лютого 2025 р.

19.08.2025 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я – відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0809-1134-1124-3 від 09.08.2025 року «20 Регіональна ВЛК (м. Дніпро)», постанова позаштатної постійно діючої гарнізонної ВЛК №3 в/ч НОМЕР_4 на підставі статті 26а, 31а, 75а графи ІІ Розкладу хвороб – непридатний до військової служби.

Так, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2025 року №248: «1. Солдата ОСОБА_1 колишнього водія 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону (призваного по мобілізації), який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19 серпня 2025 року № 231-РС відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ з військової служби у відставку за пунктом 2 підпунктом «б» за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, направити для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З «29» серпня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна – 00 років 11 місяців 15 днів. Щорічна основна відпустка за 2024 рік, передбачена у кількості 08 діб не використана. Щорічна основна відпустка за 2025 рік, передбачена у кількості 18 діб не надавалась. Грошовою допомогою на оздоровлення військовослужбовця відповідно до Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 2025 рік виплатити у сумі 23 888,10 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 2025 рік не виплачена. Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік. Додаткова відпустка учасникам бойових дій за 2025 рік не використана, грошова компенсація не виплачувалась. Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої статтею 16 Закону України «Про відпустку», пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також за пунктом 3 розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а саме: Виплатити грошову компенсацію за невикористанні 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік. Виплатити оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з «01» серпня 2025 року по «29» серпня 2025 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» зі змінами від 26 січня 2022 року № 58, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з «13» вересня 2024 року по «29» серпня 2025 року. Службовим або постійним житлом не забезпечений, на квартирному обліку не перебував. У поточному році солдат ОСОБА_1 здійснив 0 (нуль) стрибків з парашутом та відповідно до наказу Міністра оборони України від 10 червня 2019 року № 307 не має права на пільгове обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах – один календарний місяць служби за півтора місяці».

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 05.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XI).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XI військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №20ІІ-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою-третьою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово- комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260).

Пунктом 2 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.08.2025 №248 позивачу наказано: відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік; виплатити грошову компенсацію за невикористанні 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 17 вересня 2014 року №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» зі змінами від 26 січня 2022 року №58, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з «13» вересня 2024 року по «29» серпня 2025 року; виплатити оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з «01» серпня 2025 року по «29» серпня 2025 року.

На виконання вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_1 відповідачем здійснено розрахунок грошового забезпечення позивача за неповний місяць, згідно якого нараховано позивачу:

грошову компенсацію за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік в розмірі 6370,16 гривень;

грошову компенсацію за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік в розмірі 14 332,86 гривень;

грошову компенсацію за невикористанні 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік в розмірі 11 147,78 гривень;

одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 по 29.08.2025 в розмірі 9555,24 гривень;

оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 по 29.08.2025 в розмірі 495,81 гривень.

До того ж, згідно довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів, 04.09.2025 року грошові кошти у загальному розмірі 64 925,86 грн. зараховані на особистий банківський рахунок позивача (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Отже, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_2 , наступних виплат: грошової компенсації: за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, станом на день звільнення з військової служби – 19 серпня 2025 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_2 , наступних виплат: грошової компенсації: за 08 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 18 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, за 14 днів додаткової відпустки за 2025 рік; оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років з 01.08.2025 року по 29.08.2025 року; одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний новий календарний місяць служби за період з 13.09.2024 року по 29.08.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 19 серпня 2025 року.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Лисак Олени Олександрівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник