Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №160/33682/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуСправа №160/33682/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці №UA110130/2025/000228/1 від 16.09.2025 року.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «КОТЕ ЮНІОН» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Проте, на переконання ТОВ «КОТЕ ЮНІОН», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості. При цьому, позивачем зауважено, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

17.12.2025 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому, за результатами розгляду поданих документів, у відповідача виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Крім того, у зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовими особами відповідачем було послідовно перейдено до другорядного методу визначення митної вартості. Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Також, відповідач не погодився з вимогами позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн., оскільки вони є неспівмірними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Південно-Східної митниці про розгляд справи №160/33682/25 в порядку загального позовного провадження.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» зареєстровано юридичною особою 07.09.2020, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - номер запису: 1 000 711 0200 00046341. Основний вид діяльності: 23.14 Виробництво скловолокна.

для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем подана митна декларація від 15.09.2025 №25UA110130017897U0, відповідно до якої для проведення Відповідачем митного оформлення було заявлено товар за описом: «Рівниця зі склониток (склоровінг), які складаються з довгих (неперервних) монониток (волокон) зібраних без навмисного скручування. Рівниця не просочена, не покрита та не сполучена з іншим матеріалом. Мононитки виготовлені зі скла. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-9600D-601 - 20605кг. Країна виробництва: Китай. Виробник: SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP..» (далі – Товар).

Даний Товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту від 13.06.2025 №SDFE8250513KU, укладеного між Позивачем та компанією «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» (Китай), на умовах поставки FOB CN QINGDAO.

Митна вартість Товару заявлена декларантом Позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) на рівні 0,638 дол.США/ кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення Позивачем разом з МД від 15.09.2025 №25UA110130017897U0 надано наступні документи: 1. Сертифікат якості № E-SDBX202505023 від 27.05.2025; 2. Пакувальний лист № SDFE8250513KU від 27.05.2025; 3. Рахунок-проформа № SDFE8250513KU від 13.05.2025; 4. Рахунок-фактура (інвойс) № SDFE8250513KU від 27.05.2025; 5. Коносамент № ZM25050987 від 12.06.2025; 6. Автотранспортна накладна № 788904 від 09.09.2025; 7. Супровідний документ Т1 № 25PL322010NSS7VIK4 від 09.09.2025; 8. Сертифікат про походження товару № С256722314500108 від 29.05.2025; 9. Платіжний документ, що стосується товару № 139 від 15.05.2025; № 174 від 13.08.2025; 10. Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №4305 від 09.09.2025; №LS-4676838 від 09.09.2025; 11. Довідка про транспортні витрати №909/1 від 09.09.2025; №482093 від 09.09.2025; 12. Зовнішньоекономічний договір №SDFE8250513KU від 13.06.2025; 13. Договір про перевезення №1605/25 від 16.05.2025; № 23/09/2024 від 23.09.2024; 14. Копія митної декларації країни відправлення № 422720250000594957 від 07.06.2025.

Митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів NUA110130/2025/000228/1 від 16.09.2025р. та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2025/000499 від 16.09.2025р. (далі - Картки відмови).

Рішення про коригування обґрунтовано наступним: «За ЕМД від 15.09.2025 № 25UA11013001789700 (UA110130/2025/017897) декларантом ФОП ОСОБА_1 , на підставі Договору-дорученню №29/09-2023 від 29.09.2023 з ТОВ "КОТЕ ЮНІОН" до митного контролю та оформлення заявлено товар та документи відповідно до Договору купівлі-продажу між ТОВ "КОТЕ ЮНІОН" та SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP від 13.05.2025 № SDFE8250513КИ (далі - Договір) у гр.. 44 - за кодом 4104 (угода з виробником, без посередників), а саме: товар «Рівниця зі склониток (склоровінг), які складаються з довгих (неперервних) монониток (волокон) зібраних без навмисного скручування. Рівниця не просочена, не покрита та не сполучена з іншим матеріалом. Мононитки виготовлені зі скла. FIBERGLASS ROVING E-GLASS ECR24-9600D-601 - 20605кг. Країна виробництва: Китай. Виробник: SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP. Умови поставки товару: FOB QINGDAO згідно Інкотермс. За результатом аналізу документів встановлено наступні розбіжності та/або невідповідності: 1. Пункті Договору 10: Страхування: Покривається покупцем. Страховий поліс декларантом не надано, вартість страхування, як складову митної вартості декларантом не додано. 3. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення: рахунок-інвойс від 27.05.2025 № SDFE8250513KU, ціна на товар визначена на комерційних умовах FOB Qingdao (Китай). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до наявного логістичного маршруту доставки контейнера MSBU2678113/товару наявна наступна інформація: -порт Китаю QINGDAO- 08/06/2025 - порт Китаю QINGDAO -12/06/2025 контейнер завантажен на судно MSC LORETO GJ523W- порт NINGBO -18/06/2025-контейнер перевантажен на судно MSC LORETO GJ523W - порт NINGBO-27/06/2025-контейнер перевантажен на судно MSC LORETO GJ524W-nopm Польщі Гдиня 26/08/2025 -контейнер вивантажено з судна MSC LORETO GJ524W - Польща - Балтійський контейнерний термінал Гдиня-04/09/2025-контейнер імпорт отримувачу-05/09/2025- отримано порожній контейнер в Гдині- Ягодин-Дніпро. При цьому відсутній транспортний документ переміщення за зазначеним маршрутом. Згідно наданого до митного оформлення коносаменту від 12/06/2025 № ZM25050987 порт призначення - Гданськ. Також договір на перевезення № 1771АТАТQ8340VZ, зазначений у вказаному коносаменті від 12/06/2025 № ZM25050987 да митного оформлення не надано. Крім зазначеного, надані до митного оформлення транспортні документи: від 09/09/2025 № 909/1, від 09/09/2025 № 482093, від 09/09/20025 № 4305 містять посилання 2 на проведені операції з задекларованим вантажем у зазначеному контейнері в порту Гданськ, що не відповідає наявному логістичного маршруту доставки контейнера MSBU2678113. При чому згідно довідки на перевезення від 09/09/2025 № 482093 місцем завантаження зазначено товару в автомобільний транспорт зазначено містo Kosakowo, Польща. Перелічені вище документи не містять відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. 4. До митного оформлення надано платіжні інструкції від 15.05.2025 №135, від 13.08.2025 № 174. Дані платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі постанова № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, обов`язкові реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Постанова № 216). А саме: вищезазначені платіжні інструкції не містять підпис (и) (власноручний (і)/електронний (i)) відповідальної (их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком. Відповідно до вимог частини 8 розділу і постанови НБУ від 20.12.2023 №172 «Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки» особа, що підписала електронний документ електронним підписом (ЕП), у таких спосіб засвідчує, що ознайомилася з усім текстом документа, повністю зрозуміла його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо використала свій ЕП у контексті передбаченому документом (підписала, затвердила, погодила, завізувала, засвідчила, ознайомилася). Частиною 15 розділу II даної постанови НБУ зазначено види електронного підпису та електронної печатки серед яких є і кваліфікований ЕП, ЦВП (цифровий власноручний підпис), УЕП (удосконалений електронний підпис), УЕП з кваліфікованим сертифікатом, кваліфікована електронна печатка, електронна печатка з кваліфікованим сертифікатом, удосконалена електронна печатка. Тобто, надані платіжні інструкції не містять печатки та підпису (власноручного чи електронного) платника та підпису представника банківської установи».

З урахуванням вищезазначеного митна вартість Товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, призначення, обсяги ввезення: до рівня ЕМД від 25.08.2025 № 25UA100250203223U7, 25UA500500027932U3 від 03.09.2025, від 01.09.2025 №25UA209190022512U6 за ціною – 1,52 дол.США/кг. Коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-ІІІ (кілограм).

З урахуванням положень Митного кодексу України, товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією: 25UA110130018038US від 16.09.2025 року та здійснено коригування у розмірі 239 610, 54 грн., а саме: мито у розмірі 74 878, 3 грн., ПДВ у розмірі 164 732, 24 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України, слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд встановив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що оцінюваний товар постачався на комерційних умовах поставки FOB Qingdao (Китай) відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 13.05.2025 № SDFE8250513KU укладеного між компанією «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP.» (Китай) та покупцем ТОВ «Коте Юніон», (далі Контракт).

Відповідно до умов Контракту погоджена ціна товару 9200 доларів США. з орієнтовною кількістю товару 20 000кг., умови поставки FOB Qingdao.

Контрактом передбачено пакування товару у палубну паллету, міцну придатну для морського транспортування. Отже, відповідно до умов Контракту пакування здійснював саме Продавець і воно увійшло у вартість товару та завантажив його на судно відповідно до погоджених умов поставки FOB Qingdao.

Відповідно до комерційних умов поставки FOВ «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. Страхування для покупця не є обов`язковим.

Контрактом передбачено, що страхування покривається покупцем у разі його здійснення, оскільки за умовами поставки воно не є обов`язковим. Відповідно до довідки про транспортні витрати від 09.09.2025 №482093 страхування товару не здійснювалося, отже ця обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Також умовами контракту передбачено, що дозволяється поставка товару з більшою або меншою кількістю.

Відповідно до рахунку-інвойс від 13.05.2025 NSDFE8250513КИ погоджено остаточну поставку товару вагою нетто 20605 кг на загальну вартість 9 581,33 дол. США, що також відображається в пакувальному листі. Поставка товару на таких умовах FOB ЦИНДАО підтверджується коносаментом NZM25050987 від 12.06.2025 року та ЦМР №788904 від 09.09.2025 року.

На виконання умов Контракту було здійснено оплату згідно свіфтів: від 15.05.2025 №139 на суму 2 790,00 дол. США, від 13.08.2025 №147 на суму 6 791,33 дол. США., що разом складає 9 581,33 дол. США, тобто товар оплачено у повному обсязі.

Вищезазначені свіфти мають посилання на Контракт.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товару, можуть бути банківські платіжні документи.

Пунктом 6 розділу 1 Постанови передбачено, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Тобто, у разі сплати рахунку платіжні інструкції можуть надаватися у будь-якій формі (електронній чи паперовій), якщо вони містять реквізити, необхідні для ідентифікації оцінюваного товару. При цьому, надані до митного оформлення платіжні документи містять усі необхідні реквізити для ідентифікації товару, що ввезений на митну територію України.

Законодавством України не передбачено обов`язковість подання паперових платіжних документів із фізичними підписами або печатками, якщо мова йде про електронні документи, які мають належні електронні підписи. Проведення платежу за поставлений товар відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді.

Чинним законодавством не заборонено використовувати під час розрахунків зовнішньоекономічними контрактами платежі в системі «swift», як альтернативний спосіб розрахунків з нерезидентами України. Навіть, відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу, яка передбачена умовами Контракту і не може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару. Поданий до митного оформлення товарів комерційний інвойс і є розрахунково-платіжним документом, в якому покупцю виставляються сума до сплати, та міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору, а отже ця обставина не може слугувати підставою для здійснення коригування митної вартості товару. Така правова позиція знайшла своє відображення у постанові КАС ВС від 10 травня 2023 року у справі № 815/1780/17.

Таким чином, декларант надав достатній пакет документів який дає можливість ідентифікувати за який товар було здійснено платіж.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують митну вартість можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підтвердження транспортних витрат до митного оформлення було надано: коносамент від 12.06.2025 року № ZM25050987; рахунок-фактуру від 09.09.2025 року LS-4676838; рахунок-фактуру від 09.09.2025 року №4305; рахунок-фактуру від 09.09.2025 року №4305 з уточненням; довідку про транспортні витрати від 09.09.2025 року №482093; довідку про транспортні витрати від 09.09.2025 року №909/1; довідку про транспортні витрати від 09.09.2025 No909/1 з уточненням; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 23.09.2024 No23/09/2024; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.05.2025 року №1605/2; ЦМР №788904 від 09.09.2025 року, Супровідний документ T1 25PL322010NSSTVIK4 від 09.09.2025 року: Супровідний документ TI 25PL321030NSRUSJJ2 від. 11.09.2025 року.

Слід зазначити, що вищезазначені документи не містять відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, оскільки така вимога не передбачена діючим законодавством України і перевезення здійснювалося с застосуванням сторонніх перевізників.

Умовами Контракту було передбачено попередне прямування товару за маршрутом Qingdao (Китай) - ГДАНСЬК (ПОЛЬЩА) та умови поставки FOB Qingdao. Однак, у зв`язку з завантаженністю порту перевізником товар було перенаправлено до порту у м. Гдиня. У зв`язку з чим було виправлено рахунок-фактуру від 09.09.2025 4305, довідку про транспортні витрати від 09.09.2025 №909/1, супровідний документ T1 25PL321030NSRU8JJ2 від. 11.09.2025 року і надано ці документи до митного оформлення. Перевезення контейнеру MSBU2678113 з порту Гдиня до складу в м. Kosakowo було здійснено перевізником без зміни вартості транспортних послуг та знайшло своє відображення в рахунку-фактурі від 09.09.2025 4305 з уточненням, довідці про транспортні витрати від 09.09.2025 №909/1 з уточненням, супровідному документі TI 25PL321030NSRU8JJ2 від 11.09.2025 року.

У рахунку-фактурі від 09.09.2025 №4305 зазначено: Міжнародне морське перевезення за маршрутом Qingda'o (Китай) - Gdynia (Польща): контейнер MSBU2678113 складає 41 372,20грн; Транспортно експедиторське обслуговування за межами державного кордону України складає 30 937,28 грн.; Сканування контейнера в порту Гдиня за межами державного кордону України MSBU2678113 складає 6 213,44 грн.; Винагорода експедитора по території України складає 10 188, 68 грн.

У рахунку-фактурі від 09.09.2025 NLS-4676838 зазначено: Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону складає 4000грн; Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України складає 65 000грн; Експедиторська винагорода складає 1019, 32грн (пдв 20% 203, 86 грн.); Міжнародне автоперевезення по території України складає 40939, 96 грн.

Транспортні витрати до кордону України склали 147 522, 92 грн., що і було заявлено до митного оформлення.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, зазначено, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В довідці про транспортні витрати від 09.09.2025 №482093 зазначено, що витрати по перевезенню вантажу автотранспортом по маршруту Kosakowo, Poland - п/п Ягодин, Україна складають: Транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 4 000 грн 00 коп. Міжнародне перевезення авто транспортом за межами державного кордону України 65 000,00 грн. Перевезення здійснювалось без страхування вантажу.

В довідці про транспортні витрати від 09.09.2025 №909/1 з уточненням зазначено, що транспортно - експедиційні витрати на перевезення вантажу за межами України по маршруту QINGDAO (Китай) - Gdynia (Польща) в контейнері 1x20GP N9MSBU2678113, по коносаменту MEDUQV788904 на адресу компанії ТОВ "КОТЕ ЮНІОН", згідно договору № 1605/25 від 16.05.2025р. склали разом 78 522 гривні 92 копійки, а саме: Морське перевезення по маршруту порт QINGDAO (Китай) - nopm Gdynia (Польща), контейнер MSBU2678113 - 41 372,20 грн.; Навантажно-розвантажувальні роботи в порту Гдиня, Польща, контейнер MSBU2678113 - 13 189,92 грн. - Випуск ТІ на території Польщі - 2 679,20 грн.; - Сканування контейнеру MSBU2678113 в порту Гдиня - 6 213,44 грн.; - Перевантаження вантажу з контейнера MSBU2678113 в авто НОМЕР_1 /AC1800XG на території Польщі, що включає в себе вартість доставки контейнера МMSBU2678113 з порту Гдиня до складу, адреса 81198 Kosakowo,ul. Astrowa 9, T1 25PL32103ONSRU8JJ2 - 15 068,16 грн.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Під час судового розгляду відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.

Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Відтак, наведені відповідачем доводи не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості отриманого ним товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування першого методу, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості товарів.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14500,00 грн., суд зазначає наступне.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Судом встановлено, що на підтвердження надання правової допомоги до матеріалів справи долучені: копія Ордеру серія АЕ №1448006 від 25.11.2025р.; Копія Договору про надання правничої допомоги №98 від 29.09.2025р.; Копія Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №98 від 29.09.2025р.; Рахунок на оплату №172 від 30.09.2025р.; Платіжна інструкція №5308 від 06.10 2005р. на суму 14500,00 грн.

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2025/000228/1 від 16.09.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОТЕ ЮНІОН» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3594,16 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник