Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №160/32832/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуСправа №160/32832/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2025 року через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ААДІ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.25 № UA500020/2025/000352/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим, просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.11.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.12.2025 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. При цьому, розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 МКУ. Отже, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару, митний орган діяв відповідно до вимог законів та не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в адміністративній справі №160/32832/25.

18.12.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

22.12.2025 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 23.10.25 для митного оформлення в режимі імпорту 25 150,00 кг поліпропіленових мішків, що надійшли в контейнері за прямим контрактом від 08.05.25 № IMP/IND00805-2025 із індійською компанією-виробником «TORIS POLYFAB LLP», декларантом позивача відповідачу подана митна декларація № 25UA500020008164U0 із заявленням митної вартості товарів на рівні 1,4825 долари США/кг за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу подані наступні документи, зокрема:

1) зовнішньоекономічний контракт від 08.05.25 № IMP/IND-00805-2025;

2) специфікація від 08.05.25 № 1;

3) рахунок-проформа від 27.05.25 № TPLLP/PIEXP/2526-1-1;

4) рахунок (інвойс) від 01.08.25 № EXP/2526-19;

5) платіжна інструкції в іноземній валюті від 08.08.25 № 5;

6) рахунок перевізника від 02.10.25 № 395;

7) довідка перевізника від 02.10.25 № 02/10/1; 8) страховий сертифікат від 08.08.25 № 07.

23.10.25 відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000352/2, у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Рішення про коригування обґрунтовано наступним: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України. До митного оформлення надана рахунок-фактуру ТОВ «Фонтан-Транс» про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.10.2025 №395 та фінансову довідку про транспортні витрати від 02.10.2025 №02/10/1 в тому числі страхування вантажу , оплата по яким повинна бути здійснена продовж 3-х банківських днів, але підтверджуючі документи оплати до митного оформлення не надані. Крім того, надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги.

Відповідно до п.2.2 договору транспортного експедирування від 03.01.2023 № 19 згідно з письмовою Заявкою Клієнта Експедитор надає додаткові послуги. А відповідно до п.2.3.2 згідно з письмовою Заявкою та за рахунок Клієнта Експедитор зобов`язаний забезпечувати сплату морського перевезення вантажу (фрахту), митне оформлення вантажів, дотримання необхідних формальностей здійснювати оплату мита. Сума плати завчасно погоджується з Клієнтом у письмовій формі. Проте Заявки надано не було. Також відповідно до п.3.5 договору обсяг фактично наданих послуг підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг, що надсилається Експедитором Клієнтові протягом трьох діб після виконання робіт/надання послуг. Ненадання декларантом заявки, актів виконаних робіт (послуг), зазначених у пунктах Договору, а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов`язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. З урахуванням викладеного, декларантом не надано сертифіката якості заводу-виробника, який, з урахуванням п.5.4.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.05.2025 № IMP/IND-00805-2025 та вимог частини другої статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», повинен надаватись покупцю, та, в свою чергу, підтверджувати заявлені відомості про виробника товарів. Відповідно до п. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 №476 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом вивчення характеристик товарів, в том числі якісних, які впливають на рівень їх митної вартості. Документів, що підтверджують якість товару (сертифікат якості, декларацію відповідності) декларантом не надано до митного оформлення.

23.10.2025 митним органом отримано проформу інвойс від 27.05.2025 №TPLLP/PIEXP/2526-1-1, переклад рахунку фактури, додаток 1 до контракту від 08.05.2025, Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 5 від 08.08.2025, та заяву про відсутність інших додаткових документів.

З метою забезпечення повноти оподаткування, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, з урахуванням заявленого коду товару згідно УКТЗЕД (6305339000), країни виробництва (IN), опису товарів (Мішки пакувальні), митне оформлення яких здійснено у найближчий до митного оформлення час товару (вересень 2025р.) є більшим і становить 3,3688 дол. США/кг (МД від 02.09.2025 № UA209230/2025/082878), ніж заявлено декларантом 1,4825 дол. США/кг.»

24.10.25 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, подана нова митна декларація № 25UA500020008184U0, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 493 029,20 грн (мито 79 520,84 грн, ПДВ 413 508,36 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, в якості підстав для витребування від декларанта (уповноваженої особи) додаткових документів відповідач у рішенні, що оскаржується, а також у відзиві відповідач посилається лише на те, що надані документи містяться розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до сталої судової практики Верховного Суду з цієї категорії спорів наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 Митного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 815/5414/16, постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 823/128/17 тощо.

Так, як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження заявленої митної вартості за двома митними деклараціями, на підставі положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України, відповідачу були подані комплекти документів, достатні для підтвердження заявленої митної вартості, серед яких були, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 08.05.25 № IMP/IND-00805-2025; специфікація від 08.05.25 № 1; рахунок-проформа від 27.05.25 № TPLLP/PIEXP/2526-1-1; рахунок (інвойс) від 01.08.25 № EXP/2526-19; платіжна інструкції в іноземній валюті від 08.08.25 № 5; рахунок перевізника від 02.10.25 № 395; довідка перевізника від 02.10.25 № 02/10/1; страховий сертифікат від 08.08.25 № 07.

Як вже було зазначено вище, частиною 3 та ч.4 ст.53 Митного кодексу України передбачений виключний перелік обставин, за яких вказаних у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документів недостатньо для підтвердження митної вартості товарів, а декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати додаткові документи. До цього переліку входять наступні обставини: 1) якщо документи містять розбіжності; 2) якщо наявні ознаки підробки документів; 3) якщо документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) якщо документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 5) існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Якщо жодна з вказаних 5 обставин відсутня, то орган доходів і зборів має користуватися та піддавати аналізу під час вирішення питання щодо підтвердження митної вартості товарів лише ті документи, виключний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та не має права вимагати подання інших документів.

В рішенні МВ відсутнє обґрунтоване із посиланням на законодавство України з питань митної справи посилання на те, що виявлена хоча б одна з вищевказаних 5 обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч. 3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо складових митної вартості, суд зазначає, що митна вартість товару позивача включає в себе лише 2 складові - ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Відповідачу були надані документи, що підтверджують ціну товару та її оплату безготівковим переказом. Наданий страховий поліс містить відомості про витрати на страхування. Виставлений перевізником ТОВ «ФОНТАН-ТРАНС» (ІКЮО 43644761) рахунок від 02.10.25 № 395 був оплачений позивачем за платіжною інструкцією від 03.10.25 № 169.

Щодо оплати за товар, суд з`ясував, шо оплата за товар здійснювалась позивачем на умовах 100 % передоплати.

На підтвердження оплати ціни товару в розмірі 34 112,11 доларів США відповідачу була надана платіжна інструкція в іноземній валюті АТ «ОТП БАНК» від 08.08.2025 № 5.

Суд зазначає, що вказаний документ є автентичним та таким, що підтверджує основну складову митної вартості (ціну).

Отже, відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну та її оплату.

Стосовно транспортних витрат, з матеріалів справи вбачається, що відповідачу в незмінному вигляді надана отримана від перевізника ТОВ «ФОНТАН-ТРАНС» (ІКЮО 43644761) довідка із зазначенням відомостей щодо вартості перевезень в розмірі 129,847,72 грн., відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо витрат на страхування, то з матеріалів справи вбачається, що відповідачу був наданий страховий сертифікат АТ «Страхова компанія «ІНГО» (ІКЮО 16285602) від 08.08.25 № 07, який, в свою чергу, підтверджує витрати на страхування товару в контейнері № TCNU1402329 в сумі 2 673, 00 грн. Автентичність вказаного сертифікату відповідачем не спростована.

Суд зазначає, що за приписами п. 7, 9 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «ФОНТАН-ТРАНС» (ІКЮО 43644761) з метою перевірки автентичності поданих документів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для витребування додаткових документів у позивача.

Щодо порушення відповідачем вимог п.4 ч.2 Митного кодекс України, слід зазначити, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Рішення МВ не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з митної декларації від 02.09.25 № UA209230/2025/082878, однак, не вказано, які характеристики мають оформлені за нею товари (код УКТЗЕД, повний опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та вид зовнішньоекономічного контракту.

У Рішенні МВ вказано про застосування резервного 6-го методу визначення митної вартості, однак, не вказано, чому не можливо було визначити митну вартість на підставі 2-го або 3-го методів, адже очевидною для будь-якого стороннього спостерігача є та обставина, що в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» обов`язково буде міститись інформація про те, що митними органами України вже здійснювалось неодноразово митне оформлення подібних товарів. Враховуючи викладене, Рішення МВ не відповідає вимогам закону за формою та змістом.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.20 у справах № 160/9473/19 та № 520/7041/19 викладені наступні висновки щодо застосування норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України: «Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

Суд зазначає, що п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України встановлений імперативний припис, за яким рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, однак оскаржуване рішення та відзив не містять обґрунтування числового значення 3,3688 долари США/кг (спосіб формування, складові).

Скоригована митна вартість товарів позивача ґрунтується на раніше визначеній митній вартості за митною декларацією № UA209230/2025/082878, порівняння відомостей якої із митною декларацією позивача свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації.

Різниця у датах експорту у 1 місяць із товаром за митною декларацією № 25UA209230082878U0 суперечить вимозі митного законодавства використати митну вартість товарів, час експорту яких максимально наближений.

Встановлено, що позивач придбав товар у виробника за прямим контрактом, в той час як імпортер за митною декларацією № 25UA209230082878U0 придбав товар у посередника, що зумовлює посередницьку надбавку та збільшення ціни товару, що відсутнє у випадку купівлі-продажу позивачем та мало бути скориговано відповідачем.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що товар за кодом згідно з УКТ ЗЕД 6305339000 походженням з Республіки Індія не ввозився в Україну в максимально наближений час до імпорту позивача.

Відповідачем не були взяті до уваги та скориговані умови поставки, оскільки позивач на умовах поставки FOB оплатив доставку товару з індійського міста Мундра до митного кордону України, в той час як імпортер за митною декларацією № 25UA209230082878U0 ТОВ «КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН» на умовах поставки СIF оплатив лише доставку з польського порту в м. Гдиня до митного кордону України, адже за умовами поставки індійський експортер оплати доставку в польський порт в м. Гдиня, що, в свою чергу, зумовило включення таких витрат в ціну.

Отже, застосування до товару позивача інших умов поставки товару за митною декларацією № UA209230/2025/082878 є протиправним.

Також, відповідачем не наданий суду витяг з бази даних Державної митної служби України щодо попередніх випадків митного оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 6305339000, через що твердження відповідача про відсутність випадків митного оформлення ідентичних та подібних товарів необхідно вважати такими, що не підтверджене доказами.

Щодо відомостей АСМО «ІНСПЕКТОР», суд встановив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.19 у справі №815/6827/17, від 22.04.19 у справі № 815/6242/17, від 07.08.18 у справі №815/3400/17.

Окрім того, судом враховується і те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 23.10.2025 № UA500020/2025/000352/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.10.2025 № UA500020/2025/000352/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ААДІ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5916,35 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник