Рішення від 05 листопада 2025 р. у справі №160/6954/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року Справа № 160/6954/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С.

за участі секретаря судового засіданняКамінської С.В.

за участі: представник позивача Мінкіна Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу №160/6954/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» (комплекс будівель та споруд, буд. 17, територіальна громада Слобожанська, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 32998698) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079), в якій позивач просить:

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення:

1) №000/969/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 2 425 392 грн.;

2) №000/971/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму штрафних санкцій в розмірі 1 020 грн.;

3) №61/32-00-07-02-13 від 11.02.2025р. на загальну суму 813 792,50 грн., в т.ч. 651 034 грн. донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ та 162 758,50 грн. штрафної санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю прийняття спірних податкових повідомлень рішень. Так, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу щодо допущених Товариством порушень ґрунтуються виключно на тому, що підприємством нібито ненадані первинні документи, що підтверджують правомірність відображення в податковому обліку результатів здійснюваної господарської діяльності та формування показників податкового обліку. Разом з тим, податковим органом тричі проводилась невиїзна документальна перевірка, та підприємством кожного разу надавались відповіді з поясненнями та необхідними документами на запит контролюючого органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року було відкрито провадження у справі 160/6954/25, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

24.03.2025 відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що в Східного МУ наявні копії первинних документів щодо здійснення реалізації товарів/робіт (послуг) ТОВ «МЕТРОПОЛІЯ» у період червень – липень 2023. Копії первинних документів щодо придбання товарів/робіт(послуг) ТОВ «Метрополія» у період червень – липень 2023 підприємством не надано, відповідно під час податкових перевірок не підтверджено реальність формування показників податкової звітності, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, яка сплачується до державного бюджету.

Позивачем до суду надіслано додаткові пояснення, в яких останній наполягає на обгрунтованості заявлених позовних вимог та вказує, що ним надавались вся необхідна первинна документація на запит контролюючого органу.

Відповідачем до суду надіслано додаткові поясненя, в яких відповідач вказує, що перевірка проведена на виконання наказу ДПС України, та проведена у відповідності до Рішення ДПС прийнятого за результатами оскарження підприємством результатів попередньої документальної перевірки.

Позивачем до суду надіслані додаткові пояснення, в яких позивач в підтвердження та обгрунтування заявленої правової позиції, долучив листування з податковим органом щодо отриманих запитів відповідача та відповідей на них.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної податкової перевірки Східним МУ ДПС по роботі з ВПП складено Акт від 03.10.2024р. 897/32-00-07-02-02-14/32998698 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Метрополія» (код ЄДРПОУ 32998698) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 10.05.2024 р. № 13767/6/99-00-06-01-04-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Метрополія» від 08.02.2024 р. № 96/32-00-04-03-02/32998698 (далі – Акт перевірки від 03.10.2024р.).

В розділі IV «Висновок» Акту перевірки від 03.10.2024р на стор.22-23 зазначено, що Товариством допущено порушення податкового законодавства, а саме:

1. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, абз. в) п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 з урахуванням п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, пп.2 п.3 розділу V Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду, яка сплачується до державного бюджету на суму 4 650 840 грн., в т.ч. по періодам червень 2024 – 3 654 605 грн., липень 2024 – 996 236 грн.;

- завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в липні 2024 на суму 2 425 392 грн.

2. п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.5, п.12, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 32.12.2015, ТОВ «Метрополія» не виписано та не зареєстровано рішення:

- за формою «В4» № 000/969/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 2 425 392 грн.;

- за формою «ПН» № 000/970/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в розмірі 2 232 992 грн.;

- за формою «ПС» № 000/971/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 020 грн.;

- за формою «Р» № 000/968/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 5 813 550 грн.: 4 650 840 грн. податкові зобов`язання з податку та 1 162 710 грн. фінансових (штрафних) санкцій.

Зазначені рішення були оскаржені в адміністративному порядку: 10 грудня 2024 року ТОВ «Метрополія» направило до Державної податкової служби України скаргу відповідно до пп.56.2 ПКУ.

18 лютого 2025 року нами отримане Рішення ДПСУ про результати розгляду скарги від 07.02.2025р. №3802/6/99-00-06-01-03-06, яким податкові повідомлення-рішення, що оскаржувались, набули нового статусу, а саме:

- рішення за № 000/968/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на загальну суму донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 5 813 550 грн. частково скасовано (в частині висновків перевірки про заниження податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з надання послуг оренди за звичайними цінами та визначення податкових зобов`язань з ПДВ за податковий період «червень 2023 року»);

- рішення за № 000/969/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 2 425 392 грн залишено без змін;

- рішення за № 000/970/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в розмірі 2 232 992 грн. повністю скасовано;

- рішення за № 000/971/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму штрафних санкцій в розмірі 1 020 грн. залишено без змін.

Східне МУ ДПС по роботі з ВПП на виконання Рішення ДПСУ від 07.02.2025р. та відповідно до розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом МФУ від 28.12.2015р. №1204, замість частково скасованого ППР від 20.11.2024р. №000/968/32-00-07-02-19 склало нове податкове повідомлення-рішення на зменшену суму податкових зобов`язань з ПДВ за формою «Р» від 11.02.2025р. № 61/32-00-07-02-13 на загальну суму 813 792,50 грн., що складається з донарахованої суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 651 034 грн. та суми штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 162 758,50 грн.

Отже за результатами проведеної перевірки та подальшого оскарження, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (далі – Рішення):

- № 000/969/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 2 425 392 грн.;

- № 000/971/32-00-07-02-19 від 20.11.2024р. на суму штрафних санкцій в розмірі 1 020 грн.;

- № 61/32-00-07-02-13 від 11.02.2025р. на загальну суму 813 792,50 грн., в т.ч. 651 034 грн. донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ та 162 758,50 грн. штрафної санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями –рішеннями Товариство звернулось до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом;

78.1.3. платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.5. платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається:

у разі розгляду заперечення до акта перевірки, - контролюючим органом, який проводив перевірку;

під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків;

На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.78.4. ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п.78.8. Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п.79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Згідно п.74.1 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

А п.74.3 ПК України містить наступне положення: зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

В абзаці 2 пп.73.3.4 ПК України зазначено: у разі отримання платником податків запиту про надання інформації та її документального підтвердження, які вже надавалися цим платником податків за попередніми запитами цього контролюючого органу, такий платник податків має право надати контролюючому органу інформацію про дату та номер листа, якими зазначена інформація та її документальне підтвердження надавалися такому контролюючому органу. У такому разі платник податків звільняється від обов`язку надання інформації та її документального підтвердження в цій частині.

Одночасно з цим п.85.1 ПКУ забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.20.3 ПКУ контролюючим органам забороняється вимагати від платника податків надання:

- інформації, що була отримана контролюючим органом раніше в установленому законом порядку, в тому числі інформації, що міститься та опрацьовується в інформаційних базах, що ведуться відповідно до статті 74 цього Кодексу;

- документів, у яких містяться відомості, внесені до відповідних інформаційних баз, що ведуться відповідно до статті 74 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що на підставі наказу Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 08.09.2023р. №212-п призначена невиїзна документальна податкова перевірка ТОВ «Метрополія» за період липень 2023 року з метою перевірки законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами цієї перевірки Відповідачем складено Акт від 23.10.2023р. № 1074/32-00-04-03-02/32998698, у висновках якого містились твердження щодо завищення ТОВ «Метрополія» податкового кредиту з ПДВ на суму 1 900 814 грн. та заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 2 683 473 грн. у липні 2023 року (пред`явлені порушення: реалізація орендних послуг за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін та неправомірність коригування податкових зобов`язань при поверненні покупцю передоплати).

ТОВ «Метрополія» не погодилось з висновками цього акту та надало свої заперечення від 06.11.2023р. № 212 із додатковим документальним підтвердженням власної позиції.

Східне МУ ДПС по роботі з ВПП наказом від 21.11.2023р. № 287-п призначило повторну невиїзну документальну податкову перевірку за податковий період липень 2023 року з метою дослідження фактів, викладених у запереченнях ТОВ «Метрополія» та наданих документах.

За результатами повторної податкової перевірки відповідачем було складено Акт від 08.02.2024р. № 96/32-00-04-03-02/32998698, у висновках якого містились твердження щодо завищення ТОВ «Метрополія» податкового кредиту з ПДВ на суму 2 425 392 грн. та заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 2 122 473 грн. у липні 2023 року (пред`явлені порушення ідентичні тим, що викладені в Акті перевірки від 23.10.2023р.: реалізація орендних послуг за цінами, що не відповідають рівню звичайних цін та неправомірність коригування податкових зобов`язань при поверненні покупцю передоплати).

ТОВ «Метрополія» не погодилось з висновками цього акту та надало свої заперечення від 20.02.2024р. № 32.

Східне МУ ДПС по роботі з ВПП не взяло до уваги наші заперечення та склало за результатами Акту від 08.02.2024 р. податкові повідомлення-рішення від 28.02.2024р. №0001530403 та № 0001540403, яким зменшило від`ємне значення з ПДВ на суму 2 425 392 грн. та донараховало податкові зобов`язання з ПДВ на суму 2 122 473 грн.

ТОВ «Метрополія» оскаржило зазначені рішення в адміністративному порядку, направивши скаргу до ДПС України (вхідний № 9155/6 від 12.03.2024р.).

ДПС України, розглянувши скаргу товариства, задовільнила її повністю, а складені Східним МУ ДПС по роботі з ВПП податкові повідомлення-рішення скасувала повністю (Рішення ДПСУ про результати розгляду скарги від 10.05.2024р. № 13767/6/99-00-06-01-04-06). Крім того, ДПСУ зобов`язала відповідача вжити заходи відповідно до вимог пп.78.1.12 ПКУ: проведення позапланової документальної перевірки у разі, якщо контролюючим органом вищого рівня виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства.

На виконання Рішення ДПСУ від 10.05.2024р. Східне МУ ДПС по роботі з ВПП наказом від 04.07.2024р. № 147-п призначило чергову (третю) невиїзну документальну позапланову перевірку з ПДВ за податковий період «липень 2023 року».

Результат третьої податкової перевірки відображений у Акті перевірки від 03.10.2024р., на підставі якого складені Рішення, що є предметом оскарження у межах даної справи.

Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання запиту податкового органу від 08.09.2023р. №5019/6/32-00-04-03-06, листом від 14.09.2023р. № 186, підприємством надано реєстр договорів оренди/актів приймання, головна книга за липень 2023 року, оборотно-сальдові відомості за липень 2023 року по рахункам 10, 20, 28, 361, 631, 311, 6851, 6811, аналіз рахунків 361, 6811, завірена копія акту надання послуг за липень № 9340 від 31.07.2023р., розшифровка рядку 16.1. декларації з ПДВ за липень 2023 року; на CD-носії з реєстром – 875 актів надання послуг, підписаних ЕЦП, 3 файли банківських виписок PDF-формату, договори по взаємовідносинах з контрагентами у липні 2023 року по рахунках 361 та 6811.

На виконання запитів від 14.09.2023р. №5109/6/32-00-04-03-06, від 20.09.2023р. №5210/6/32-00-04-03-06 підприємством листом від 22.09.2023р. №192 надано оборотно-сальдова відомість помісячно по рахунку 6811, завірені копії підтверджуючих документів отримання сум гарантійних платежів, які в липні були повернуті орендарям (з реєстром), реєстр розрахунків коригування до податкових накладних, включених в декларацію з ПДВ за липень 2023 року, оригінали договорів, актів приймання-передачі приміщення до них, дозволів на опоряджувальні роботи в приміщеннях з ТОВ «Лекс Холдинг» у кількості 987 одиниць, завірені копії підтверджувальних документів про отримання коштів за період з 28.01.2022р. по 31.07.2023р. по контрагентах, яким в липні 2023 року повернуто кошти, розгорнута оборотно-сальдова відомість за липень 2023 року в розрізі всіх контрагентів з відображенням щоденного руху, аналіз рахунків/звіт по проводках 361 в кореспонденції з Кт 311, аналіз рахунків/звіт по проводках 6811 з Кт 311; додаткова угода №6 від 31.07.2024р., аналіз субконто в розрізі Договори оренди, картка рахунку 361 по кожному виду послуг щодо заліку заборгованостей з гарантійним платежем за липень 2023 року з орендарем ТОВ «Філіп Моріс Сейлз енд Дистриб`юшн».

На запит від 12.10.2023р. №5532/6/32-00-04-03-06 листом від 12.10.2023р. № 202 підприємством додано оборотно-сальдову відомість з щомісячною розбивкою по рахунку 361 за період 01.08.202 0 31.07.2023.

На запит від 16.01.2024р. №381/6/32-00-04-03-06 листом від 17.01.2024р. № 14 додано оригінали договорів, актів приймання-передачі приміщень, дозволів на опоряджувальні роботи в приміщення з ТОВ «Лекс Холдинг», що діяли в червні – липні 2023 року.

На запит від 18.01.2024р. №421/6/32-00-04-03-06 листом від 19.01.2024р. № 15 надано розрахунок собівартості 1 кв.м плащі оренди в червні та липні 2023 року.

Також копії документів щодо предмета перевірки додавались до заперечень від 06.11.2023р. № 212 до Акту перевірки від 23.10.2023р., а саме: головна книга за червень 2023 року, оборотно-сальдові відомості за червень 2023 року по рахунках 10, 20, 28, 361 (щоденна), 631 (щоденна), 311, 6851, 6811, 18 архівних файлів на CD-носії з 868 од. актів надання послуг, підписаних ЕЦП, 3 файли банківських виписок у PDF-форматі, розгорнута ОСВ по рах. 361з липня 2020 по червень 2023, аналіз рахунків за червень 2023 року по рах. 361 та 6811, завірені копії актів надання послуг №№ 7045, 7046, 8448, 8433, 5640, 5641, 8432, 8707, оборотно-сальдова відомість помісячна по рах. 6811 з 01.07.2020 по 30.06.2023, реєстр РК внесених до декларації з ПДВ за червень 2023 року, завірені копії первинних документів постачальників, ПДВ по взаємовідносинам з якими був відображений у податковій декларації за червень 2023 року, аналіз рахунків/звіт по проводках 361 рах. в кореспонденції з 311 рах. за червень 2023 року, аналіз рахунків/звіт по проводках 6811 рах. в кореспонденції з 311 рах. за червень 2023 року, договірні документи з ЕЦП контрагентами, включеними в ряд.1.1 та ряд.7 декларації за червень 2023 року на двох CD-носіях з реєстром, договірні документи підписані на папері з контрагентами, включеними в ряд.1.1 та ряд.7 декларації за червень 2023 року з реєстром, завірені копії договірних документів постачальників, віднесених до податкового кредиту з ПДВ у декларації за червень 2023 року з реєстром, завірені копії платіжних документів, згідно яких здійснювалась передоплата/гарантійний платіж по контрагентах, яким в червені 2023 року було повернуто грошові кошти та виписано розрахунок коригування.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України.

Під постачанням товарів розуміється, зокрема передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При цьому, відповідно до п.189.4 ст.189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Податкового кодексу.

Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань із постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Ураховуючи викладене, у комісіонера на дату першої з подій, визначених п.187.1 ст.187 ПК України, виникають податкові зобов`язання з ПДВ:

- з операції з реалізації товару, переданого йому на реалізацію комітентом в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної п.189.4 ст.189 Кодексу;

- з послуг комісії, наданих комітенту в межах договору комісії, виходячи з бази оподаткування, визначеної ст.188 Кодексу.

За положеннями п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно зі ст. 3 Закону №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Оскільки видаткова накладна використовується для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV, то на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, що зафіксовані в договорі поставки, були складені видаткові накладні.

Податкова накладна надається постачальником в електронному вигляді в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Системний аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що право на формування показників податкового обліку, зокрема податкового кредиту, виникає у платника податку за умови підтвердження реального характеру здійснення господарської діяльності, правильності відображення її результатів у власному бухгалтерському та податковому обліках, на підтвердження чого складається відповідна первинна документація.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зазначила, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

У пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до ст.47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Судом досліджено надані позивачем первинні документи щодо господарської діяльності Товариства за перевіряємий період липень 2023 року, які повно підтверджують реальний характер здійснюваної діяльності, та формування показників податкової звітності, зокрема зобов`язання з ПДВ та податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу щодо не підтвердження формування показників з ПДВ первинними документами не підтверджені під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного прийняття податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №000/969/32-00-07-02-19 від 20.11.2024 року на суму зменшення від`ємного значення з ПДВ в розмірі 2425392,00 грн.;

- №000/971/32-00-07-02-19 від 20.11.2024 року на суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн.;

- №61/32-00-07-02-13 від 11.02.2025 року на загальну суму 813792,50 грн., в т.ч. 651034,00 грн. донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ та 162758,50 грн. штрафної санкції.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополія» (комплекс будівель та споруд, буд. 17, територіальна громада Слобожанська, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 32998698) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 43968079) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24224,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17.11.2025 року.

Суддя О.С. Луніна