Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №160/33031/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуСправа №160/33031/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) №047050032855 від 24.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком №2;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), оформлене листом від 16.10.2025 року № 0400-010211-8/195609, про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу роботи з Списком №2 період навчання у СПТУ №23 м.Дніпродзержинська з 01.09.1985 по 18.07.1988;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до п. "б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного Суду України №1 -р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 17.07.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №2 та досягла необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 17.07.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

02.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про підтвердження періодів її роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010211-8/195609 від 16.10.2025 року позивачеві повідомлено, що відповідно до рішення комісії про підтвердження періодів роботи від 02.09.2025 року №132489/01-16 до пільгового стажу за Списком №2 зараховано періоди роботи з 01.01.1989 по 30.04.1995 року, з 01.06.1995 по 05.07.1995 року, з 01.10.1996 по 31.12.1996 роки.

Додатково повідомлено, що загальний страховий стаж складає 38 років 1 місяць 9 днів, з яких робота за Списком 2 складає 7 років 1 місць 17 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах виникне 27.06.2027 року.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки не зараховано до її пільгового стажу за Списком №2: період навчання у СПТУ №23 м.Дніпродзержинська з 01.09.1985 по 18.07.1988 року та період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року, у зв`язку з чим позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/33031/25 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

24.11.2025 року на адресу відповідачів направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

25.11.2025 року відповідачами отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", які міститься в матеріалах справи.

05.12.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№65293/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 114 розділу ХIV-I Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 2 статті 114 розділу ХIV-I Закону №1058 (в редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно абзаців 24-26 пункту 2 частини 2 статті 114 розділу ХIV-I Закону № 1058 працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, пенсія за віком на пільгових умовах призначається жінкам після досягнення 55 років та за наявності не менше 10 років пільгового стажу роботи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 17.07.2025.

З урахуванням Порядку 22-1 органом, що приймав рішення за заявою позивача від 17.07.2025, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.07.2025 року №047050032855 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії страховий стаж позивачки становить 39 років 01 місяць 09 днів.

Пільговий стаж - 05 місяців 12 днів встановлено згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 018-1-97 від 12.05.2025, виданої АТ "ДНІПРОАЗОТ".

За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди.

З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

23.12.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 вх.№105480/25, в якій представник позивача не погоджується з доводами відповідача-1, вважає їх необґрунтованими та помилковими, враховуючи наступне.

Згідно рішення про результати розгляду заяви від 22.08.2025 року №13 комісією прийнято рішення підтвердити періоди роботи з 01.01.1989 по 30.04.1995, з 01.06.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 31.12.1996, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.

Вищевказане рішення Комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було направлено позивачці разом з супровідним листом від 18.09.2025 року на поштову адресу.

За наданням роз`яснень та інформації з приводу подальшого призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після зарахування пільгових періодів роботи з 01.01.1989 по 30.04.1995, з 01.06.1995 по 05.07.1995, з 01.10.1996 по 31.12.1996 позивач особисто звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Натомість 21.10.2025 року ОСОБА_1 отримала від відповідача-2 лист-відмову від 16.10.2025 року №0400-010211-8/195609, в якому повідомлялося, що загальний страховий стаж позивача складає 38 років 1 місяць 9 днів, з яких робота за Списком 2 складає 7 років 1 місяць 17 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах виникне 27.06.2027 року.

Обґрунтовано це тим, що відомості про нарахування заробітної плати за 1997 рік в архівному фонді відсутні.

Тобто, позивачці не було зараховано до Списку №2 період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року.

Вищевказаний пільговий період роботи підтверджено записами у трудовій книжці, адже тільки 14.04.1997 року ОСОБА_1 була звільнена з ТОВ «Полімер» за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штату.

Згідно довідки ТОВ «Полімер» від 20.10.1997 року №258 ОСОБА_1 дійсно працювала у ТОВ «Полімер» з 28.05.1991 по 14.04.1997 ливарником по переробці пластмас гарячим способом 4 розряду.

Роботодавцем підтверджено, що ОСОБА_1 на перелічених роботах була зайнята постійно та повний робочий день.

Підстава: особовий рахунок розрахункового відділу, інструкція по робочому місцю, протоколи здачі екзаменів з ТБ.

Згідно наказу №349 від 19.12.1994 року робоче місце ОСОБА_1 було атестовано за Списком №2.

Тобто, вищевказані надані документи підтверджують, що ОСОБА_1 необхідно зарахувати до Списку №2 період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року.

Період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 18.07.1988 року також повинен бути зарахований їй до пільгового стажу роботи за Списком №2.

З урахуванням викладеного, на думку представник позивача, ОСОБА_1 досягла необхідного пенсійного віку для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №2, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року та рішення про відмову у призначенні пенсії відповідача-2, оформлене листом від 16.10.2025 року №0400-010211-8/195609, є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 20.07.1998 року ОСОБА_1 відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 18.07.1988 року навчалася в СПТУ №23 м.Дніпродзержинська з 01.09.1985 по 18.07.1988 року.

Згідно довідки ТОВ «Полімер» від 20.10.1997 року №258 ОСОБА_1 дійсно працювала у ТОВ «Полімер» з 28.05.1991 по 14.04.1997 ливарником по переробці пластмас гарячим способом 4 розряду.

17.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

02.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про підтвердження періодів її роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010211-8/195609 від 16.10.2025 року позивачеві повідомлено, що відповідно до рішення комісії про підтвердження періодів роботи від 02.09.2025 року №132489/01-16 до пільгового стажу за Списком №2 зараховано періоди роботи з 01.01.1989 по 30.04.1995 року, з 01.06.1995 по 05.07.1995 року, з 01.10.1996 по 31.12.1996 роки.

Додатково повідомлено, що загальний страховий стаж складає 38 років 1 місяць 9 днів, з яких робота за Списком 2 складає 7 років 1 місць 17 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах виникне 27.06.2027 року.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки не зараховано до її пільгового стажу за Списком №2: період навчання у СПТУ №23 м.Дніпродзержинська з 01.09.1985 по 18.07.1988 року та період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 114, право на пенсію на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші.

Працівникам, які не мають такого стажу роботи з шкідливими й важкими умовами праці, але мають не менш як половину стажу на таких роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, зазначеного абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону, жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії, позивач досягла віку 55 років.

Відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 20.07.1998 року ОСОБА_1 , відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 18.07.1988 року навчалася в СПТУ №23 м.Дніпродзержинська з 01.09.1985 по 18.07.1988 року.

Згідно довідки ТОВ «Полімер» від 20.10.1997 року №258 ОСОБА_1 дійсно працювала у ТОВ «Полімер» з 28.05.1991 по 14.04.1997 ливарником по переробці пластмас гарячим способом 4 розряду.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов`язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди та наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені, тому суд зазначає, що в даному випадку неврахування відповідачем-2 спірних періодів до пільгового стажу позивача є необґрунтованим.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпунктом 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10.

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".

Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала.

Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.

Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.

Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13, 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

У той же час суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і, як наслідок необхідності поновлення порушеного права шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 року та період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року.

Щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.

Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам .

Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Відносно обставин справи, що розглядається, то вказані закони містять розбіжність в величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту є необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2025 року про призначення, нарахування та виплату пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та з урахуванням зарахованого до пільгового стажу за Списком №2 періоду навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 року та періоду роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), оформлене листом від 16.10.2025 року № 0400-010211-8/195609, суд зазначає наступне.

02.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про підтвердження періодів її роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010211-8/195609 від 16.10.2025 року позивачеві повідомлено, що відповідно до рішення комісії про підтвердження періодів роботи від 02.09.2025 року №132489/01-16 до пільгового стажу за Списком №2 зараховано періоди роботи з 01.01.1989 по 30.04.1995 року, з 01.06.1995 по 05.07.1995 року, з 01.10.1996 по 31.12.1996 роки.

Додатково повідомлено, що загальний страховий стаж складає 38 років 1 місяць 9 днів, з яких робота за Списком 2 складає 7 років 1 місць 17 днів, що є недостатнім для набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах виникне 27.06.2027 року.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З урахуванням викладеного, оскільки лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області носить рекомендаційний та роз`яснювальний характер та не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 11.11.2025 року.

А отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 850,60 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень шістдесят копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050032855 від 24.07.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 року та період роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.07.2025 року про призначення, нарахування та виплату пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та з урахуванням зарахованого до пільгового стажу за Списком №2 періоду навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988 року та періоду роботи у ТОВ «Полімер» з 01.01.1997 по 14.04.1997 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 850,60 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник