Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №140/12284/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12284/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 48 днів, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 січня 2024 року №33 йому належала до виплати грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік - 18 календарних днів та за 2023 рік - 30 календарних днів. Із отриманої на адвокатський запит відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 13 жовтня 2025 року №8520/ФЕС позивачу стало відомо, що при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки додаткова винагорода згідно з Постановою №168 не врахована.

Позивач вважає, що відповідач порушив його права, оскільки відповідно до положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, далі - Порядок №260), розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. На переконання позивача, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, тому розрахунок компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки йому має здійснюватися з її урахуванням.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); з метою вирішення клопотання представника позивача про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду витребувано у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 докази ознайомлення позивача із розрахунками грошового забезпечення (вручення грошового атестату, довідки чи іншого документа про нараховані суми при звільненні з військової служби).

Відповідач повідомив про неможливість надання доказів вручення позивачеві при звільненні грошового атестату; доказів про ознайомлення позивача із розрахунками грошового забезпечення в інший спосіб суду також не надано.

Застосовуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”), а також беручи до уваги доводи представника позивача про те, що інформацію про нараховані і виплачені суми грошового забезпечення при звільненні та їх складові останній отримав листом Військової частини НОМЕР_1 від 13 жовтня 2025 року №8520/ФЕС, відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.37-38), зазначивши, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю суттю є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тому підстав для її включення у суму компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток при звільненні із військової служби немає. Поряд з тим відповідач повідомив, що ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 жодного разу не було нараховано та виплачено додаткову винагороду.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Як видно з військового квитка (а.с.16), ОСОБА_1 зокрема з 03 жовтня 2022 року по 15 березня 2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , з 17 березня 2023 року по 28 березня 2023 року – у Військовій частині НОМЕР_3 , а надалі – у Військовій частині НОМЕР_1 : 29 березня 2023 року – на посаді солдата резерву, з 30 березня 2023 року по 05 квітня 2023 року – на посаді механіка-водія, з 06 квітня 2023 року по 07 травня 2023 року – на посаді солдата резерву, з 08 травня 2023 року по 09 січня 2024 року – на посаді гранатометника, з 10 січня 2024 року – на посаді номера обслуги, що також підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця (а.с.20 зворот).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 січня 2024 року №33 солдата військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону, звільненого наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 11 січня 2024 року №14-рс з військової служби в запас за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11 січня 2024 року (а.с.17 зворот).

Зі змісту наказу від 11 січня 2024 року №33 слідує, що ОСОБА_1 при звільненні належить виплатити, зокрема, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік за 18 календарних днів та за 2023 рік за 30 календарних днів.

Листом від 13 жовтня 2025 року №8520/ФЕС на запит представника позивача від 19 серпня 2025 року щодо надання інформації про нарахування компенсації за невикористані дні відпусток (а.с.18), Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпусток було здійснено відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (а.с.20).

Позивач, вважаючи протиправним невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, звернувся за вирішенням спору до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як установлено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (зі змінами станом на 11 січня 2024 року) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

За приписами пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невключенням до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2023 роки.

Так на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з витягом розрахунково-платіжних відомостей (а.с.26 зворот-27) ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачувалася за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_6 - у травні 2022 року у сумі 24193,55 грн та 65000,00 грн, у червні 2022 року у сумі 30000,00 грн, у липні 2022 року у сумі 93225,81 грн, у серпні 2022 року у сумі 30000,00 грн, у вересні 2022 року у сумі 30000,00 грн та у жовтні у сумі 1935,48 грн, а відповідно до витягу з розрахунково-платіжних відомостей (а.с.27 зворот) також виплачувалася за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 - у жовтні 2022 року у сумі 28064,52, у листопаді 2022 року у сумі 30000,00 грн та у грудні 2022 року у сумі 30000,00 грн. Крім того довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 26 серпня 2025 року №1759/9/570 підтверджено виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з Постановою №168 у лютому 2023 року у сумі 30000,00 грн (а.с.23 зворот). Натомість за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 29 березня 2023 року додаткова винагорода згідно з Постановою №168 позивачу не виплачувалася.

Суд зауважує, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 встановлює порядок розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки: виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Щоб визначити одноденний розмір грошового забезпечення для грошової компенсації за невикористані відпустки місячний розмір грошового забезпечення за останньою посадою ділиться на 30 календарних днів, а тоді одноденний розмір множиться на кількість днів невикористаної відпустки.

Оскільки за останньою посадою (номер обслуги) ОСОБА_1 не отримував додаткову винагороду згідно з Постановою №168 у складі грошового забезпечення, то така не могла увійти до місячного розміру грошового забезпечення при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач не вчинив протиправних дій при обчисленні ОСОБА_1 розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022-2023 роки, виплату якої належало провести при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу 11 січня 2024 року з грошового забезпечення за останньою займаною посадою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк