Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №120/172/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2026 р. Справа № 120/172/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Представник головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Зокрема, позивач наголошує, що ним належним чином у межах своєї компетенції виконано рішення суду у справі у якій видано виконавчий лист.

Відповідач скористався свої правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Серед іншого вказує на неналежне виконання боржником рішення суду.

Окрім того відповідачем заявлено вимогу про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 .

Ознайомившись із вказаним клопотанням, суд зауважує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно ч.ч. 2, 4, 5 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене, особи, щодо яких суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, не позбавлені права при оскарженні в апеляційному чи касаційному порядку рішення суду по суті заперечувати проти ухвали про залучення/відмову в залученні до участі у справі третіх осіб.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 51 КАС України вбачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, наділені правами, пов`язаними зі сприянням встановленню всіх обставин справи в судовому процесі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позиція стягувача у виконавчому провадженні щодо предметом спору є чіткою та зрозумілою.

До того ж, саме по собі скасування постанови про накладення штрафу на боржника не створює безпосередньо для стягувача правових наслідків, оскільки не впливає на зміст та обсяг його прав та обов`язків як сторони виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність процесуальної необхідності залучення ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

До суду позивачем надано додаткові пояснення, у яких останній вказує. що відсутність фінансування не може вказувати на неналежне виконання рішення суду та, відповідно, бути підставою для застосування штрафу.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено таке.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми; зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

21.10.2025 року вказане судове рішення набрало законної сили, у зв`язку із чим 13.11.2025 року позивачеві видано виконавчі листи № 120/3187/25.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України 14.11.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79601978.

У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження головним управлінням Пенсійного фонду України надано лист № 0200-0902-5/136842 від 28.11.2025 року, яким повідомлено про виконання рішення суду, зазначивши, що здійснено з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

Водночас, вважаючи рішення невиконаним, державним виконавцем направлено вимоги від 02.12.2025 року та 17.12.2025 року.

Листами від 15.12.2025 року та 24.12.2025 року головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено, що розмір пенсії стягувача з 01.01.2025 становить 49067,21 грн, а виплаті підлягає 43630,20 грн. Окрім того зауважено, що стягувачу нараховано кошти за період з 01.01.2025 року по 20.11.2025 року, що були внесені до переліку боргів відповідно до постанови КМУ від 15.07.2025 року № 821. Станом на 01.11.2025 розмір пенсії не змінився.

З огляду на викладене, 26.12.2025 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частинами 2-3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вказаних норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому, обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

При цьому, встановлення таких обставин як невиконання судового рішення, наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов`язок з`ясування цих обставин покладено на державного виконавця.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу від 26.12.2025 року у виконавчому провадженні № 79601978 винесена з огляду на висновки головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року № 120/3187/25.

Відтак, предметом доказування в межах даної адміністративної справи є встановлення факту невиконання позивачем рішення суду/вимоги державного виконавця у встановлений строк.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року у справі № 120/3187/25 зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без обмеження максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми; зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

На виконання вищезазначеного судового рішення головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача.

Відповідно до вказаного розрахунку судом встановлено, що з 01.01.2025 року розмір пенсії складає 49067,21 грн, однак виплаті підлягає 43630,20 грн.

Судом враховано, що у розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії вказано, що розмір пенсії позивача за січень-листопад 2025 року має складати 49067,21 грн. Водночас виплачено лише суму у розмірі 31298,54 грн, відтак у заборгованість зараховано суму заборгованості за вказаний період у розмірі 195455,37 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що рішення суду містило вказівку на протиправність обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2025 року.

Так, розмір пенсії з вказаної дати мав складати 50567,21 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи № 120/3187/25 розрахунками.

Водночас, головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області обмежено розмір пенсії позивача максимальним на дату розрахунку 01.01.2025 року.

Суд наголошує, що вимогами державного виконавця зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відповідний строк виконати зазначене вище рішення.

Таким чином, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив, що, виконуючи рішення суду від 16.07.2025 року відповідач дійсно з 01.03.2025 року застосував обмеженням максимального розміру пенсії позивача, тим самим фактично зафіксувавши розмір виплачуваної йому пенсії сумою.

Суд наголошує, що з наведених положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Отже, така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Принагідно суд зазначає, що законодавство не є константою, однак у випадку зазначення рішеннями судом конкретного зобов`язання з огляду на чинне регулювання правовідносин, головне управління не може обмежувати розмір пенсії, посилаючись на аргументи, що уже були спростовані судом.

Тобто, питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром має преюдиційний характер для правовідносин між сторонами. Серед іншого це означає, що під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішення, що набрало законної сили.

Однак, станом на встановлений державним виконавцем строк рішення суду виконано не було, а також не надано ні державному виконавцю, ні до суду доказів наявності поважних причин, які унеможливлювали виконання судового рішення у встановлений строк, натомість державним виконавцем зафіксовано факт вчинення перешкод боржником у виконанні рішення суду.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України правомірно та з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 26.12.2025 року № 79601978 про накладення штрафу на головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих. 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович