Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №120/14113/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р. Справа № 120/14113/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

08.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області (далі – КДКА Вінницької області або відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача із залишенням без розгляду скарги позивача від 11.12.2024 вх. № 1234/0/7-24 щодо дисциплінарного проступку адвоката ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 або третя особа) про зобов`язання відповідача розглянути по суті таку скаргу протягом 60 днів з врахуванням правових висновків суду за результатами розгляду справи, а також зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану оскаржуваною бездіяльністю, у розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач подав до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (далі – КДКА Одеської області) скаргу від 11.12.2024 № 1234/0/7-24 на дії адвоката Смирнова А.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОД № 003976 від 16.10.2019), за якою було відкрито дисциплінарне провадження № 1123/24. Рішенням КДКА Одеської області від 24.12.2024 (протокол № 107) це провадження об`єднано з іншим провадженням – № 817/23, яке було відкрите за попередньою скаргою позивача від 29.12.2023 щодо того ж адвоката.

08.04.2025 матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23 були направлені КДКА Одеської області до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі – ВКДКА) для подальшого перерозподілу до іншої регіональної КДКА, а 02.06.2025 ВКДКА супровідним листом № 3556 передала їх до КДКА Вінницької області для розгляду по суті.

13.06.2025 відповідач розпочав перевірку матеріалів провадження, однак, як вбачається з довідки вх. № 469 від 09.07.2025 та рішення КДКА Вінницької області від 30.07.2025, розглянув лише скаргу від 29.12.2023, а скаргу від 11.12.2024 № 1234/0/7-24 фактично залишив без розгляду, не надавши їй оцінки та не прийнявши рішення за її результатами, чим порушив установлені законом строки та порядок розгляду скарг.

Крім того позивач зазначає, що внаслідок такої протиправної бездіяльності щодо розгляду відповідачем скарги на адвоката Смирнова А.І., йому було завдано моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн, яка полягала в істотних моральних стражданням, нервово-психічному напруженні, погіршенні стану здоров`я, відчутті тривоги та безсилля, порушенні звичного способу життя і необхідності докладати значних зусиль та часу задля захисту своїх порушених прав у судовому порядку.

Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2

15.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких третя особа виступає на стороні відповідача та просить відмовити у задоволенні позову. Адвокат вважає позовні вимоги безпідставним, посилаючись на відсутність у його діях ознак дисциплінарного проступку, неодноразовий розгляд аналогічних скарг позивача компетентними органами адвокатського самоврядування з прийняттям рішень про відмову в притягненні його до дисциплінарної відповідальності, зловживання позивачем правом на звернення зі скаргами, а також недоведеність заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди.

20.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи, в якій позивач заперечує проти доводів третьої особи, вважає подані нею пояснення необґрунтованими і такими, що не стосуються предмета спору, наголошує, що предметом розгляду у справі є саме протиправна бездіяльність відповідача щодо нерозгляду скарги від 11.12.2024 вх. № 1234/0/7-24, а також наводить обставини й докази, які, на його думку, підтверджують зацікавленість третьої особи в уникненні дисциплінарного розгляду та обґрунтовують заявлені позовні вимоги.

31.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що доводи позивача про його протиправну бездіяльність є необґрунтованими, оскільки дисциплінарною палатою КДКА Вінницької області було розглянуто матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23 разом із матеріалами № 1123/24 у повному обсязі, у тому числі скаргу позивача від 11.12.2024 вх. № 1234/0/7-24, якій надано оцінку як такій, що містить обставини, аналогічні скарзі від 29.12.2023, з урахуванням додаткових документів 2024 року. За результатами такого розгляду прийнято рішення від 30.07.2025 про відсутність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, яке позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалося.

03.11.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд позовні вимоги задовольнити. Позивач вважає, що відповідачем фактично не спростовано доводи позову, оскільки скарга від 11.12.2024 вх. № 1234/0/7-24 мала інший предмет дисциплінарного проступку, ніж скарга від 29.12.2023, і не була розглянута по суті, тоді як висновок відповідача про їх аналогічність є помилковим.

Окремо позивач звертає увагу на пропущення відповідачем встановленого судом строку для подання відзиву та просить не брати його до уваги при вирішенні справи.

10.11.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких відповідач підтримав відзив на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що доводи позивача про нерозгляд його скарги від 11.12.2024 є безпідставними, оскільки зазначена скарга була предметом розгляду в межах об`єднаного дисциплінарного провадження разом зі скаргою від 29.12.2023, матеріали якого надійшли до КДКА Вінницької області за скеруванням ВКДКА.

За результатами перевірки обставин, викладених у зазначених скаргах, дисциплінарною палатою КДКА Вінницької області було надано оцінку доводам скаржника та письмовим поясненням адвоката Смирнова А.І., що відображено у довідці за наслідками проведення перевірки, протоколі засідання дисциплінарної палати та рішенні від 30.07.2025 про відмову в порушенні дисциплінарної справи.

Відповідач також наголошує, що рішення від 30.07.2025 було належним чином доведене до відома позивача, не оскаржувалося ним у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду скарги позивача від 11.12.2024.

Водночас на підтвердження своїх доводів відповідач надав суду оригінали матеріалів об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23 (у 4-х томах) з проханням повернути їх після завершення судового розгляду.

Ухвалою суду від 29.01.2026 продовжено встановлений судом процесуальний строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення. Залишено без задоволення клопотання позивача про застосування наслідків пропущення відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву. Відмовлено у прийнятті до розгляду додаткових письмових пояснень третьої особи від 24.10.2025, заперечень позивача на такі пояснення від 27.10.2025 та відповіді позивача на заперечення від 12.11.2025.

11.12.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи копії ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 120/16674/25.

Ухвалою суду від 29.01.2025 вказане клопотання задоволено.

Крім того, 26.01.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява третьої особи про прийняття до розгляду письмового доказу (копії довідки КДКА Одеської області від 14.02.2025 за результатами перевірки скарги ОСОБА_1 щодо адвоката Смирнова А.І.).

Ухвалою суду від 29.01.2026 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, а також доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.

11.12.2024 до КДКА Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії адвоката Смирнова А.І., зареєстрована за вх. № 1234/0/7-24. За цією скаргою КДКА Одеської області відкрила дисциплінарне провадження № 1123/24, про що було повідомлено адвоката.

24.12.2024 КДКА Одеської області протокольним рішенням № 107 прийняла рішення про об`єднання матеріалів дисциплінарного провадження № 1123/24 за скаргою ОСОБА_1 від 11.12.2024 з матеріалами дисциплінарного провадження № 817/23 за скаргою ОСОБА_1 від 29.12.2023 – в одне об`єднане дисциплінарне провадження № 817/23.

При цьому матеріали дисциплінарного провадження № 817/23 за скаргою позивача від 29.12.2023 розглядалися КДКА Одеської області повторно на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі № 420/8974/24, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024.

08.04.2025 КДКА Одеської області протокольним рішенням № 111 вирішила направити матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23 за скаргами ОСОБА_1 від 29.12.2023 та від 11.12.2024 до ВКДКА для подальшого перерозподілу до КДКА іншого регіону.

Супровідним листом КДКА Одеської області від 14.04.2025 № 446/1/9-25 матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23 у трьох томах скеровано до ВКДКА.

02.06.2025 ВКДКА супровідним листом № 3556 направила матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23 до КДКА Вінницької області для розгляду та прийняття рішення.

13.06.2025 КДКА Вінницької області розпочато перевірку відомостей щодо дисциплінарного проступку адвоката ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою за № 469 від 09.07.2025.

30.07.2025 дисциплінарна палата КДКА Вінницької області на своєму засіданні ухвалила рішення про відмову у порушенні дисциплінарного провадження за скаргами ОСОБА_1 , зробивши висновок про відсутність у діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку.

Поряд з цим, як вважає позивач, його скарга від 11.12.2024 вх. № 1234/0/7-24 не була розглянута по суті, окремого рішення за результатами її розгляду не прийнято, що свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Відтак, з метою оскарження такої бездіяльності та відшкодування завданої у зв`язку з цим моральної шкоди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд при вирішенні спору між сторонами виходить з наступних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі – Закон № 5076-VI) адвокатура – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, установленому цим Законом.

Частиною третьою статті 2 Закону № 5076-VI установлено, що з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

За змістом статті 21 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

В силу приписів частини першої статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 34 Закону № 5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Положеннями статті 36 вказаного Закону передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Вимогами статті 37 Закону № 5076-VI установлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону № 5076-VI член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Згідно із частиною першою-третьою статті 39 Закону № 5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня доведення такого рішення до відома особи.

За правилами статті 40 Закону № 5076-VI дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 41 Закону № 5076-VI передбачено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення ураховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

Згідно із частинами першою та третьою статті 50 Закону № 5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється, зокрема, з метою вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів; кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат; кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев`яти членів, дисциплінарна – не більше одинадцяти членів палати.

Приписами частини шостої статті 50 Закону № 5076-VI установлено, що засідання кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури уважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів її палат.

Частиною сьомою статті 50 Закону № 5076-VI передбачено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат.

Водночас згідно з положеннями частини восьмої статті 50 Закону № 5076-VI рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Отже, процедура притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності чітко унормована законом та передбачає проходження декількох стадій дисциплінарного провадження, початковими з яких є перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката за поданою скаргою (заявою) та вирішення питання про наявність достатніх підстав для порушення дисциплінарної справи.

При цьому як рішення про порушення дисциплінарної справи, так і рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено адвокатом та особою, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Крім того, з огляду на можливість прийняття альтернативних рішень за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки, а саме рішення про порушення дисциплінарної справи або рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи, відповідні повноваження дисциплінарної палати КДКА треба вважати дискреційними.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Також пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження – сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Водночас у низці послідовно ухвалених рішень у справах щодо оскарження рішень КДКА Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Отже, в межах розгляду справи щодо оскарження рішення КДКА суд може надати правову оцінку такому рішенню виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності (див. постанови від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17, від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 30.09.2021 у справі № 440/1376/19, від 12.10.2021 у справі № 820/4155/18, від 10.11.2022 у справі № 826/14291/17, від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22 та ін.).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади (див. постанови Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 640/20223/20 та від 14.09.2023 у справі № 240/44051/21).

Відтак, вдаючись до оцінки тих доводів і аргументів, які, на думку позивача, свідчать про протиправну бездіяльність КДКА Вінницької області щодо розгляду скарги за вх. № 1234/0/7-24 від 11.12.2024, суд не вдається до оцінки питань, які охоплюються межами розсуду відповідача, але разом з тим враховує таке.

Зі змісту рішення дисциплінарної палати КДКА Вінницької області від 30.07.2025 про відмову у порушенні дисциплінарного справи чітко прослідковується, що відповідачем було здійснено розгляд матеріалів об`єднаного дисциплінарного провадження № 817/23, яке складалося як з матеріалів за скаргою позивача від 29.12.2023, так і з матеріали за його скаргою від 11.12.2024 вх. № 1234/0/7-24.

Зокрема, у рішенні безпосередньо відображено факт подання позивачем скарги 11.12.2024, зазначено про те, що за цією скаргою адвокатом надавалися письмові пояснення, а також про складення довідки за наслідками проведення перевірки у 2025 році, тобто про здійснення перевірочних дій щодо відомостей, викладених у скарзі 11.12.2024.

Окрім цього, рішення містить посилання на надходження до КДКА Вінницької області матеріалів саме об`єднаного провадження, що кореспондує процесуальному рішенню КДКА Одеської області про об`єднання проваджень та подальшому скеруванню матеріалів для розгляду до іншої регіональної КДКА.

Водночас із тексту рішення вбачається, що дисциплінарна палата, оцінюючи зібрані матеріали об`єднаного провадження, виходила з висновку про аналогічність обставин, викладених у скарзі від 11.12.2024, тим обставинам, які наведені у скарзі від 29.12.2023, з урахуванням додатково отриманих скаржником документів у 2024 році.

Також у рішенні зафіксовано, що перевірка охоплювала пояснення адвоката, зокрема від 30.12.2024 щодо скарги від 11.12.2024, а також оцінку документів щодо наявності/відсутності ордерів та договору у матеріалах цивільної справи, інших відомостей, на які посилався скаржник в обох зверненнях.

Відтак твердження позивача щодо нерозгляду по суті його скарги від 11.12.2024 та про невчинення відповідачем будь-яких дій щодо її перевірки суд вважає помилковими і такими, що спростовуються матеріалами об`єднаного дисциплінарного провадження та змістом рішення КДКА Вінницької області від 30.07.2025.

При цьому, на думку суду, позивач безпідставно оперує поняттям "залишення скарги без розгляду", оскільки чинним законодавством не передбачено ані повноважень КДКА, ані правових підстав щодо залишення скарги на адвоката без розгляду. Тобто залишення відповідної скарги без розгляду, як прояв однієї з форм рішення дисциплінарного органу, є в принципі неможливим, а тому неможливою є юридична констатація факту залишення КДКА скарги на адвоката без розгляду.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, за наслідками перевірки скарги позивача, відповідач був наділений дискреційними повноваженнями щодо прийняття одного з двох рішень: про порушення дисциплінарної справи щодо адвоката або про відмову у порушенні такої справи.

Судом встановлено, що на реалізацію відповідних дискреційних повноважень КДКА Вінницької області прийнято рішення від 30.07.2025 про відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 .

Водночас сам по собі факт прийняття дисциплінарною палатою одного з передбачених Законом № 5076-VI рішень в об`єднаному дисциплінарному провадження за скаргами позивача від 29.12.2023 та від 11.12.2024 повністю спростовує доводи позивача щодо нерозгляду його скарги від 11.12.2024, оскільки об`єднання матеріалів передбачає їх спільний розгляд у межах одного провадження та ухвалення одного процесуального рішення за результатами такого розгляду.

Суд зауважує, що після об`єднання вказаних скарг в одне дисциплінарне провадження, скарга позивача від 11.12.2024 стала "одним цілим" зі скаргою від 29.12.2023, яка була подана раніше, її невід`ємною складовою.

У свою чергу, позивач помилково вважає, що КДКА мало розглядати скаргу від 11.12.2024 окремо, як самостійну скаргу, та вирішувати питання про порушення чи відмову у порушенні дисциплінарної справи на її підставі.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, підстав стверджувати про наявність протиправної бездіяльності відповідача у вигляді "нерозгляду скарги від 11.12.2024 по суті" немає, оскільки відповідачем прийнято рішення за наслідками розгляду матеріалів об`єднаного провадження, до яких входили у тому числі матеріали за скаргою від 11.12.2024.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що доводи позивача на підтримку заявлених позовних вимог фактично зводяться до його незгоди з рішенням КДКА Вінницької області від 30.07.2025, зокрема з тим, у який спосіб дисциплінарною палатою було оцінено матеріали об`єднаного провадження та наведені позивачем підстави для притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а також з висновком відповідача про аналогічність обидвох скарг, що, на думку позивача, не відповідає дійсності.

Однак правомірність рішення про відмову у порушенні дисциплінарного провадження за скаргами ОСОБА_1 через відсутність у діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку не є предметом судового розгляду в межах цієї адміністративної справи, а тому не може оцінюватися судом.

У свою чергу, встановлені у справі фактичні дані не дають підстав вважати, що відповідач взагалі не здійснив розгляд скарги 11.12.2024 або не прийняв рішення за результатами розгляду матеріалів, які її охоплювали.

Суд звертає увагу на те, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

У цьому випадку судом не здобуто переконливих даних, які б свідчили про те, що відповідач не розглянув скаргу позивача за вх. № 1234/0/7-24 від 11.12.2024.

Навпаки, як встановлено під час судового розгляду на підставі наявних у справі, вказана скарга, будучи об`єднаною в одне дисциплінарне провадження зі скаргою від 29.12.2023, була розглянута відповідачем по суті з прийняттям одного із передбачених законом рішень.

Отже, відсутні правові та фактичні підстави для висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду скарги позивача від 11.12.2024.

Насамкінець суд зазначає, що оскільки позивач оскаржує саме бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду такої скарги, питання щодо її аналогічності зі скаргою від 29.12.2023 та повноти їх юридичної оцінки КДКА, як і питання правильності застосування дисциплінарною палатою норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і Правил адвокатської етики до встановлених у матеріалах об`єднаного дисциплінарного провадження фактів, за своєю суттю стосуються змісту та обґрунтованості рішення дисциплінарної палати, а не наявності чи відсутності бездіяльності як такої, та можуть бути предметом перевірки у разі оскарження відповідного рішення КДКА від 30.07.2025 у встановленому порядку.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 у справі № 320/950/19 вказав на те, що згідно з нормами ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Водночас обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 440/3862/18, де також закцентовано на тому, що для відновлення права, порушеного суб`єктом владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Крім того, досліджуючи підстави для звернення до суду з адміністративним позовом, у постанові від 01.09.2022 у справі № 990/46/22 Велика Пала Верховного Суду зазначила, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Порушення має бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справи. Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак для прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб`єкта владних повноважень.

У вже згаданій вище постанові № 320/950/19 від 16.02.2021 Верховний Суд виснував, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 360/1193/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що під час розгляду справи судом не встановлено, а стороною позивача не доведено факту неправомірної бездіяльності відповідача щодо розгляду його скарги за вх. № 1234/0/7-24 від 11.12.2024, адміністративний позов в частині визнання оскаржуваної бездіяльності відповідача протиправною не може бути задоволений. Відтак не можуть бути задоволені і вимоги зобов`язального характеру.

Позивач також заявив позовну вимогу про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн, заподіяної внаслідок бездіяльності відповідача.

Вирішуючи таку вимогу, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, вимоги про стягнення із суб`єкта владних повноважень моральної/матеріальної шкоди в адміністративному процесі є завжди похідними від основних вимог про вирішення публічно-правового спору і можливість їх задоволення напряму залежить від визнання адміністративним судом протиправними оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень та встановлення факту заподіяння такими рішеннями, діями чи бездіяльністю моральної шкоди позивачу.

Відтак, враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача (основна вимога), не підлягають задоволенню також похідні від неї вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів учасників справи та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Ураховуючи вимоги статті 139 КАС України та результати вирішення справи, позивач втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження за № 817/23 (у 4-х томах) повернути Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області (код ЄДРПОУ 25495818, має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 53, м. Вінниця, 21050);

3) третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повне рішення суду складено 29.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович