Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №591/5759/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/5759/25

Провадження № 2-а/591/327/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 591/5759/25 про скасування рішення

сторони:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – Маховик Роман Васильович

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1

вимоги позивача:

1) скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. по справі про адміністративне правопорушення № 03/25-572 від 02 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження по справі закрити;

2) скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 5000 грн. по справі про адміністративне правопорушення № 03/25-572 від 02 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.

та установив:

Історія справи

26.05.2025 позивач подав до суду вказаний адміністративний позов. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановами начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № X 03/25-572 та № X 03/25-572 від 02.04.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500.00 грн за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та в розмірі 17 000.00 грн за ч. 3 ст.210 КУпАП відповідно. Вказані постанови вважає незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Як зазначено у постановах, то вони винесені на підставі протоколів про адміністративні правопорушення від 23.03.2025 № Х 03/25-572 та від 23.03.2025 з аналогічним номером № Х 03/25-572, проте копії таких протоколів позивачу не надавались, їх зміст позивачу не роз`яснювався, у зв`язку з чим постанови винесені на підставі недопустимих доказів протоколів про адміністративне правопорушення. Відтак, протоколи про адміністративні правопорушення складені неуповноваженою на те особою, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у справі. Щодо суті інкримінованого правопорушення, згідно постанови № Х 03/25-572 від 02.04.2025. В оскаржуваній постанові вказано, що 23.03.2025 о 16 год. 38 хв. ОСОБА_1 у приміщенні КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, 2 протягом 60 днів з дня набрання чинності ЗУ від 11.04.2024 № 3633 ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби та військового обліку» тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно , під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, визначені ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних, та резервісті» через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста або у районному (міському) ТЦК та СП за місцем свого перебування чи знаходження. Своїми діями позивач нібито порушив абз. 4 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Позивач не визнає даного порушення, з огляду на наступне. Позивачем вчасно оновлено дані через застосунок Резерв + , що підтверджується доданою до позову копією витягу щодо інформації із застосунку Резерв + з мобільного телефону позивача, де зазначено його актуальні персональні дані, станом на 23.07.2024, та наявна відмітка «дані уточнено вчасно», дата уточнення даних 19.05.2024. Таким чином позивачем у повному обсязі виконано вимоги абз. 4 п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, порушення яких йому інкриміновано. Отже, позивач не міг вчинити адміністративно-каране правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП до 19.05.2024, а у постанові зазначено можливу дату вчинення - 18.05.2024. Постанова не містить інформації щодо електронної взаємодії Сумського МТЦК з відповідними держателями баз даних (державними органами). Крім того, у постанові не зазначено, які персональні дані ОСОБА_1 підлягали уточненню. Щодо незаконності іншої постанови з аналогічним номером № Х 03/25-572 від 02.04.2025. Постановою про накладення адміністративного стягнення № Х 03/25-572 від 02.04.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн. (максимально можливому розмірі без обґрунтування суворості такого покарання та на підставі протоколу з номером, що був предметом розгляду за попередньою постановою). В оскаржуваній постанові вказано, що 23.03.2025 о 16 год. 38 хв. під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) ОСОБА_1 у приміщенні КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» за адресою: АДРЕСА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі направлення на ВЛК від 23.03.2025 № 1593, чим порушив абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач не визнає даного порушення, з огляду на наступне. 23.03.2025 близько 16-05 год. позивач після виходу з роботи був схвачений працівниками поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 та з вулиці доставлений в лікарню без жодної медичної документації, своєї амбулаторної картки тощо. До того ж, як убачається з витягу застосунку Резерв+ позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), керівник якої не здійснював направлення позивача на ВЛК. Вказаних документів позивач при собі на вулиці не мав, тому не міг виконати вимоги вказаного положення. Жодне рішення про направлення позивача на ВЛК керівником ТЦК не приймалось, останній взагалі не перебував у приміщенні лікарні КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5». У зв`язку із тим, що позивача було затримано та доставлено до приміщення лікарні, останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію. У діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов`язком самого військовозобов`язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов`язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров`я військовозобов`язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, оскільки в оскаржуваних постановах відсутні будь які посилання на докази, які підтверджують викладені в них факти, оскаржувані постанови підлягають скасуванню. Щодо порушення порядку накладення адміністративного стягнення. 02.04.2025 відносно позивача підполковником ОСОБА_2 винесено дві окремі постанови за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та ч. 3 ст. 210 КУпАП з однаковим номером, а саме: постанову № Х03/25-572– накладено стягнення у розмірі 17000 грн. 00 коп., а також постанова Х03/25-572 – накладено стягнення у розмірі 25500 грн. 00 коп. Дані постанови винесені однім і тим же суб`єктом в один і той же час. Вказаними постановами до позивача застосовано адміністративне стягнення за кожне правопорушення окремо, що не відповідає вимогам ст. 36 КУпАП, і потягло за собою безпідставне накладення на позивача подвійного стягнення, а відтак порушення прав позивача як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Як убачається зі змісту постанов, справи було розглянуто відповідачем 02.04.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 начальником ОСОБА_2 . Будь-які повістки про виклик на розгляд справ позивачу не вручались. Позивача не повідомляли належним чином про час та місце розгляду справ. Тому, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 в системі «Електронний Суд» подав до суду відзив, у якому зазначив, законодавством передбачено три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Однак, примітка до статті 210-1 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач. Враховуючи вищевикладене, Позивач не надав підтверджуючих документів посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 про те що, ним у визначений чинним законодавством 60-денний термін оновлено свої персональні дані жодним способом, що передбачений законом. Отже, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 надано правильну кваліфікацію адміністративному правопорушенню, оскільки своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив Правила військового обліку в особливий період (правовий режим воєнного стану) та законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до ТЦК та СП від 23.03.2025 № Х03/25-572. При перевірці військово-облікових даних Позивача було виявлено, що відсутні будь-які дані про проходження ним медичного огляду та призначення до військової служби. У зв`язку з вищевикладеним, Позивачу було повідомлено про необхідність 23.03.2025 проходження військово-лікарської комісії з метою визначення призначення на особливий період. У зв`язку з відсутність будь-яких даних про проходження медичного огляду військовозобов`язаним ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про направлення Позивача на медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Позивачу була вручена Повістка № 1951 з вимогою проходження ВЛК, проте ОСОБА_1 відмовився від її отримання. Громадянину ОСОБА_1 , було видано направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я за вих. № 1593 від 23.03.2025 та картку обстеження та медичного огляду, запис міститься в Книзі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов`язаними для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, даний громадянин категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Даний факт засвідчений у заяві від 23.03.2025 написаній власноруч ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначено, що він відмовляється від проходження військово-лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_8 , безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_6 не здійснює медичний огляд військовозобов`язаних, оскільки ці функції здійснює військово лікарська комісія, яка складається із фахових лікарів відповідних спеціалізацій. Саме при проходженні ВЛК її членами лікарями вивчається стан здоров`я військовозобов`язаного, в тому числі і надана ним медична документація про стан його здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_6 не вчинялися жодні дії щодо вчинення перешкод у проходженні позивачем ВЛК та можливості надання Позивачем лікарям ВЛК медичних документів про стан його здоров`я, в тому числі і результатів обстежень, направлення на які надаються під час проходження військовозобов`язаними ВЛК. Просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

24.07.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив відповідача, в якому представник наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначає протоколи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесено постанови, складались без участі позивача, що підтверджується також фактом відсутністю підписів на вказаних протоколах. Позивача не ознайомлювали зі змістом протоколів, і як наслідок, з часом та місцем розгляду справ. Позивачу взагалі не роз`яснювались права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач не оновив дані у визначений законом термін. Навпаки, із долученого до відзиву витягу дослівно убачається, що ОСОБА_1 не є порушником військового обліку. Копія направлення на ВЛК, яка долучена до відзиву позивачу не вручалась, як і копія протоколів. Вказані обставини жодними доказами відповідача не спростовані. Копія заяви про відмову у проходженні ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_9 жодного значення до справи не має, оскільки такий факт у провину позивача не ставиться. Копія повістки для проходження ВЛК у кабінеті 109 будинку по АДРЕСА_2 також обставин справи не стосується, оскільки сам же відповідач зазначає, що ВЛК проводиться у приміщенні лікарні (надаючи копію направлення), а не у приміщенні Сумського міського ТЦК, тому притягнення до відповідальності за не проходження ВЛК у кабінеті 109 будинку по АДРЕСА_2 , у фактичному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 вочевидь є незаконним. До того ж вказана повістка також не вручена позивачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справу призначено голочуючому судді Сидоренко А. П.

28 травня 2025 року ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанов про адміністративне правопорушення, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Згідно розпорядження керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми Шевченко А. М. № 194 від 23.12.2025 у зв`язку з призначенням Сидоренко А. П. суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 передана для розгляду головуючому судді Косар А. І.

02 січня 2026 року ухвалою суду прийнято до свого провадження справу 591/5759/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення № Х 03/25-572 від 02.04.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № Х 03/25-572 віл 02.04.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500.00 грн. Як вбачається із фабульної частини оскаржуваної постанови гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 23.03.2025 № 1593. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП (ас 11-12). У постанові відсутня відмітка про вручення її позивачу, 04.04.2025 постанова надіслана поштою.

Зазначене у постанові, є аналогічним викладеному у складеному протоколі №Х 03/25-572 від 23.03.2025 відносно позивача (ас 37-38).

З копії повістки №1951, ОСОБА_1 належить з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 23.03.2025 о 17 год 00 хв для проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період, відмітки про отримання або направлення адресату відсутня (ас 40 зі звороту).

23.03.2025 ОСОБА_1 сформовано направлення № 1593 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я (ас 39 зі звороту).

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ВЛК не пройшов (а.с. 38-39).

ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК про що власноручно написав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява не містить дати (ас 40).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з постановою № Х 03/25-572 віл 02.04.2025 стала відмова позивача від проходження ВЛК.

Нормами пункту 74 Порядку № 560 закріплено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку.

Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Направлення на медичний огляд військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов`язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.

Додатком 11 Порядку № 560 визначено форму направлення, для встановлення придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби за станом здоров`я, у певному медичному закладі, у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що процедурі проходження на військово-лікарській комісії медичного огляду передує:

- формування повістки про виклик військовозобов`язаного для проходження відповідного огляду та її вручення особі;

- видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку № 560;

- реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку № 560.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для проходження особою медичного огляду на військово-лікарській комісії є отримання особою відповідної повістки на проходження військово-лікарської комісії із зазначенням мети виклику - проходження ВЛК.

Відповідно до пункту 47 зазначеної постанови у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 41 вказаної постанови належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

На підтвердження оповіщення позивача про виклик для проходження ВЛК відповідачем надано копію картки обстеження та медичного огляду, копію направлення для встановлення придатності під час мобілізації, заяву позивача про відмову від проходження ВЛК, повістку №1951, яка не містить відомостей про отримання або направлення позивачу, журнал реєстрації направлень на ВЛК без відомостей про реєстрацію направлення саме для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (ас 38-42).

Акта відмови від отримання позивачем повістки, відмови військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки відповідачем не надано. Також відповідачем не надано відео-запис із зафіксованим фактом вручення повістки/відмови від її отримання, доведення акта відмови від отримання повістки, відмови військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Надані докази не можуть вважатися такими, які підтверджують належне, у порядку, встановленому законом, оповіщення позивача про необхідність явки для проходження військово – лікарської комісії. Відтак, наданими доказами не підтверджується факт неявки належним чином повідомленого військовозобов`язаного для проходження ВЛК.

Відповідачем надана суду заява відмови від проходження ВЛК.

Суд критично оцінює додану до відзиву на позов заяву відмови від проходження ВЛК ОСОБА_1 , яка не містить дати, оскільки не надано належних та допустимих доказів відмови позивачем від отримання такого документу як направлення на військово-лікарську комісію.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному конкретному випадку складені процесуальні документи стосовно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженою особою ТЦК та СП не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, на яку накладається адміністративне стягнення, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Постанові про накладення адміністративного стягнення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За таких обставин винесення 02.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржуваної постанови № Х 03/25-572 не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 210-1 ч. 3 КУпАП поза розумним сумнівом.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відтак, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, скасувати оскаржувану постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення, згідно пункту 3 частини третьої статті 286 КАС.

Щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення № Х 03/25-572 від 02.04.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення № Х 03/25-572 від 02.04.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000.00 грн за частиною третьою статті 210 КУпАП, за те, що ІНФОРМАЦІЯ_10 , протягом 60 днів з дня набрання чинності закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані зазначені в ст.7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста або у Р(М)ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи місцем знаходження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив аб. 4 пп.10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних чи резервістів, затвердженого Постаново КМУ від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (ас 10-11).

Зазначене у постанові, є аналогічним викладеному у складеному протоколі №Х 03/25-572 від 23.03.2025 відносно позивача (ас 33-34).

Як вбачається з витягу з «Резерв +» сформованого 23.07.2024 ОСОБА_1 уточнив дані 19.05.2024 (ас 12 зі звороту).

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями ч.3 ст. 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

За приписами вимог абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Отже, враховуючи вимоги абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», всі військовозобов`язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6 частини третьої вказаної норми, зобов`язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Приведені вище положення, зокрема, абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції Закону №3633-ІХ від 11.04.2024, набрали свою силу 15 травня 2024 року.

Поряд з цим, за положеннями пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX(надалі - Закон № 3633-IX), зокрема, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX:

- громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16 липня 2024 року.

За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII(далі по тексту Закон № 1951-VIII).

Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:

1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;

2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";

4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;

5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Відповідачем не надано доказів неможливості отримання відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до положень частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема:

1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;

2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону;

10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;

15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;

17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону;

При цьому, як передбачено пунктами 7, 7-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У контексті зазначеного, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.

При цьому, приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.

Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачами не надано.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування постанови №Х 03/25-572 від 02.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі.

Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на викладене, суд не надає детальної оцінки аргументам сторін по суті адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності згідно з оспорюваною постановою.

Керуючись ст. 2, 5-7,9, 77,78, 90, 139, 241-246, 257-262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000.00 грн по справі про адміністративне правопорушення № 03/25-572 від 02.04.2025 стосовно ОСОБА_1 , за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 000.00 грн по справі про адміністративне правопорушення № 03/25-572 від 02.04.2025 стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ;

представник позивача адвокат Маховик Роман Васильович РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ; ОРДЕР СЕРІЯ ВМ № 1027384 від 25.05.2025;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ:08269552, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_6 .

Суддя А. І. Косар