Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №207/6065/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1080/26 Справа № 207/6065/23 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 01 серпня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, –

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Ощадбанк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макушев Євгеній Петрович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макушева Є.П. знаходиться виконавче провадження № 73166623, відкрите 27 жовтня 2023 року на підставі виконавчого напису № 769, вчиненого 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований під реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 , який було передано в заставу 12 жовтня 2023 року за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Кир`як С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладеним між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , за якою існує заборгованість, як зазначено в постанові приватного виконавця на загальну суму 1 120 107,05 грн. Виконавчий напис нотаріуса був виданий на підставі звернення АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості, але позивачка не погоджується з розміром заборгованості як за кредитом, так і за відсотками, так як даний розрахунок не відповідає дійсності.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 769, вчинений 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований під реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 , який було передано в заставу АТ «Ощадбанк» за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Кир`як С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 ..

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 01 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 – задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 769, вчинений 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований під реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 , який було передано в заставу АТ «Ощадбанк» за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам`янського нотаріального округу Кир`як С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій 15 вересня 2025 року апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом було дотримано всі вимоги чинного законодавства. Позивачкою у позові не зазначено жодного порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, не надано до суду документи, які підтверджують спірність заборгованості, зокрема позивачка не спростувала належними і допустимими доказами розмір заборгованості, стягнутий за виконавчим написом, не надано жодних доказів погашення кредиту, не вказано, у чому полягає неправильність здійсненого банком розрахунку заборгованості, не надано свого розрахунку заборгованості. В свою чергу АТ «Ощадбанк» для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу виписки по особовим рахункам позичальника за кредитним договором.

Таким чином, надані АТ «Ощадбанк» виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком позивачки, що підтверджує безспірність розміру заборгованості за кредитним договором.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. вчинено виконавчий напис № 769 про звернення стягнення на транспортний засіб марки «TOYOTA», модель LAND CRUISER PRADO 150-2020 року випуску, що був зареєстрований під реєстраційним номером НОМЕР_1 , право власності ОСОБА_1 (а.с.21-22 т.1).

Зазначений транспортний засіб був переданий ОСОБА_1 в заставу АТ «Ощадбанк» за договором застави майна № 0577/0116/1, посвідченим 04 серпня 2020 року приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Кір`як С.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, укладений між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , за яким існує прострочена заборгованість.

На підставі виконавчого напису від 12 жовтня 2023 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О., приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. була винесена постанова про відкриття провадження ВП № 73166623 від 27 жовтня 2023 року (а.с.13-14 т.1).

Загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року складає 1 120 107,05 грн.

Постановою № 73166623 від 31 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П. оголошено в розшук майно боржника, а саме транспортний засіб марки «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У справі № 207/918/24 за позовом АТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року, період за яким проводиться стягнення згідно розрахунку заборгованості визначено з 04 серпня 2020 року по 23 січня 2024 року, станом на 24 січня 2024 року сума боргу складає 1 085 807,05 грн. Період за яким проводиться стягнення за виконавчим написом нотаріуса визначено з 04 серпня 2020 року по 14 вересня 2023 року та складає 1 120 107,05 грн. Різниця залишку сум заборгованості за кредитним договором між зазначеними у виконавчому написі нотаріуса та залишку суми заборгованості згідно позову у справі № 207/918/24 складає 23 100,00 грн. Згідно розрахунку заборгованості у справі № 207/918/24 станом на 24 січня 2024 року позивач погасив заборгованість за кредитним договором на суму 23 100,00 грн. (а.с.185-187 т.1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не надано належних доказів безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, доказів, що заявлена сума в межах строку позовної давності, чим порушено норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, з якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання стягувачем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Тож, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Протягом розгляду справи, відповідачем не було надано належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором. Як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі період, при цьому судом враховано термін кредитування та розмір кредиту, який передбачили сторони.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Отож, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, ані відповідачем, ані приватним нотаріусом суду не надано жодних доказів, які б свідчили про правову природу спірної суми заборгованості, дату та правову підставу її виникнення, розрахунок боргу тощо.

Сама ж безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем оспорюється позивачем та не доведена відповідачем.

Відтак, колегія суддів вважає, що у нотаріуса були відсутні законні підстави для вчинення спірного виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тож, у суду відсутні докази того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та/або здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми процентів та пені, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу зазначений у виконавчому написі щодо наявності грошового зобов`язання позивача за кредитом є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до позивача.

У справі, яка переглядається встановлено, що відповідачу АТ «Ощадбанк» на час звернення до нотаріуса, а саме 12 жовтня 2023 року за виготовленням виконавчого напису про звернення стягнення на транспортний засіб, який було надано в заставу, було достеменно відомо про наявність судового спору в суді, адже даний спір існує з 14 березня 2023 року між ОСОБА_1 та співвласником заставленого майна, відповідно до договору застави майна № 0577/0116/1, ОСОБА_2 , де відповідач АТ «Ощадбанк» також був залучений саме за ініціативою позивачки, яка з наявністю спору про розмір заборгованості та неможливістю продовжувати виконувати свої зобов`язання за кредитним договором № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року з АТ «Ощадбанк» в повному обсязі, і ініціювала даний спір, та залучила до нього відповідача АТ «Ощадбанк», а представник АТ «Ощадбанк» приймав та продовжує приймати активну участь у даному судовому розгляді, та відстоює свою позицію стосовно визначення та поділу боргових зобов`язань саме за кредитним договором № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року з АТ «Ощадбанк» на суму 1 108 907,05 грн., а отже наявність судового спору стосовно боргових зобов`язань за кредитним договором № 0577/0116 від 04 серпня 2020 року не зупинило відповідача від звернення до нотаріуса про видачу виконавчого напису.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, чим не виконав вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пункту 1 Переліку.

Тягар доведення обґрунтованості заявлених вимог за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Судами встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 12 жовтня 2023 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) – «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

З наданих сторонами доказів та висловлених доводів і заперечень вбачається, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу під час вчинення виконавчого напису, для підтвердження існування кредитних правовідносин та розміру заборгованості за основним зобов`язанням, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21).

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – залишити без задоволення.

Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 01 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 27 січня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида