Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №204/12070/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2293/26 Справа № 204/12070/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №204/12070/25 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 13 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження, ухвалене у складі судді Дубіжанської Т.О., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що перебуваючи на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 та виконуючи бойове завдання отримав поранення у вигляді пошкодження тканин тіла, що є ушкодженням здоров`я, що спричинило йому страждання.

Зазначає, що за даним фактом Пологівським районним відділом поліції ГУНП в Запорізькій області було відкрито кримінальне провадження № 12024082320002181 та визнано його потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Вказує, що зазначене поранення спричинило йому душевні страждання, що полягали у періодичному страху смерті та страждання від усвідомлення непоправної втрати частини його здоров`я. Свої страждання позивач оцінив у 2 000 000 грн., які просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Чечелівського районного суду м.Дніпра від 13 листопада 2025 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди – відмовлено на підставі п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду постановлена із порушенням норм процесуального права через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в ухвалі судді Чечелівського районного суду міста Дніпра Дубіжанської Т.О. від 13 листопада 2025 року зазначено посилання на справу справі №204/10471/25 проте не враховано, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 жовтня 2025 року аналогічну позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишено без розгляду.

Вважає, що суд вказаних обставин не врахував, та дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу скасувати.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 11 листопада 2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Російської Федерації про стягнення моральної шкоди.

Згідно з даними Автоматизованої системи документообігу суду, у провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра, перебуває цивільна справа №204/10471/25 за аналогічною позовною заявою ОСОБА_1 .

Предметом позову по справі №204/10471/25 та по даній справі №204/12070/25 є позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року по цивільній справі №204/10471/25 відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 13 листопада 2025 року на 16:30 год.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні цього суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зроблено висновок щодо неприпустимості розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та щодо властивості судового рішення, що набрало законної сили. Зауважено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору.

За приписами частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц вказано, що підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункти 81, 83, 84).

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №909/243/18 зазначено, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі №916/1743/18.

Отже, для застосування підстави для відмови у відкритті провадження, передбаченої пункті 3 частини першої статті 186 ЦПК України, необхідно наявність у провадженні цього чи іншого суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом до Російської Федерації просив стягнути моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 13 листопада 2025 року.

20 жовтня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» на адресу Чечелівського районного суду м.Дніпра від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній просив залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст.257 ЦПК України.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 21 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду.

Відповідно до ЄДРСР вказана ухвала суду надіслана судом 21 жовтня 2025 року, зареєстровано 22 жовтня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 23 жовтня 2025 року.

Тобто, звертаючись 11 листопада 2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у провадженні Чечелівського районного суду в суді була відсутня справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. А відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із висновку про існування обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України, що унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що суд першої інстанції, виносячи по даній справі ухвалу про відмову у відкритті провадження, належним чином не дослідив всі обставини справи та прийшов до передчасного висновку про відмову у відкритті провадження за п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки таких підстав не існувало.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено передчасну ухвалу, що призвело до неправильного вирішення питання, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чечелівського районного суду м.Дніпра від 13 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 28.01.2026 р.

Головуючий суддя О.В.Агєєв