Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №589/4794/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/4794/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Курбанова А. Р.

Номер провадження 33/816/236/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 589/4794/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 ,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити постанову судді, виключивши з резолютивної частини вказівку про позбавлення його права керування т/з, оскільки він не має посвідчення водія і суддя не мав права позбавляти його права керування т/з. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки він її отримав 04.04.2025.

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2025 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_3 13.10.2024 о 11 год. 40 хв. в м. Шостка по вул. Українська, 30 керував мотоциклом FADA з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, млява мова, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що ОСОБА_3 не був присутнім під час ухвалення суддею суду першої інстанції рішення, копію постанови отримав 04.04.2025, а апеляційну скаргу подав 08.04.2025, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Вислухавши доводи ОСОБА_3 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив змінити постанову судді, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 149637 від 13.10.2023, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із ознаками наркотичного сп`яніння і від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі. При цьому апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_3 оскаржує постанову судді тільки в частині накладення стягнення, а висновки судді щодо вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених в постанові, в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність позбавлення його права керування т/з, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Так, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП), а особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Відповідно ч. 2-4 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування т/з застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування т/з, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування т/з, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування т/з може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений ч. 2 цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку т/з, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП), а санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає фіксоване (безальтернативне) стягнення у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Аналізуючи положення міжнародних актів, Конституційний Суд України у справі № 10-рп/2011 (п. 3.4 і 3.6 рішення від 11.10.2011) наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям правопорушення, а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в справах № 753/18479/16-к від 22.05.2018 і № 171/869/21 від 21.06.2022 виснував правову позицію, згідно якої рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК, мали право на керування т/з, так і особи, які його не мали. Тому та обставина, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 286-1 КК, не маючи права на керування т/з, не є перешкодою для застосування до нього обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права на керування т/з, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право, отримавши посвідчення водія.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування т/з як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати т/з навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак фактично здійснювала керування т/з, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з наведеними вище положеннями КУпАП.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова судді суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, тому це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

постановив:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2025.

Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2025 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов