Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №129/2307/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/2307/25

Провадження № 22-ц/801/68/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 рокуСправа № 129/2307/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником – адвокатом Луценком Олександром Івановичем, на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 30 вересня 2025 року у м. Гайсин суддею цього суду Бондар О.В., дата складання повного тексту судового рішення не відома,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 06.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3179307. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 20 000 грн. Відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

18.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал укладено договір відступлення прав вимоги № 77 МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 3179307, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 06.07.2021 року.

До та після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку з повернення кредиту в строк, передбачений кредитним договором.

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 72 280 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 20 000 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 50 880 грн та комісії за користування кредитом у розмірі 1 400 грн.

За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

30.09.2025 року рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області вищевказаний позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3179307 від 06.07.2021 року в розмірі 70 880 грн, а також судовий збір у розмірі 2 373, 95 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 940 грн. В решті заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Луценка О.І., подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 45 600 грн, ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити. Також просить здійснити перерозподіл судових витрат і стягнути витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого кредитодавцем та боржником строку кредитування, однак, на думку відповідача, кредитодавець нарахував відсотки за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору. За таких обставин, скаржник вважає, що такі відсотки нараховані необґрунтовано, а тому у їх стягненні необхідно відмовити.

Разом з тим, на адресу апеляційного суду від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, рішення суду в частині позовних вимог щодо стягнення із відповідача тіла кредиту та комісії за його користування апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати за таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 06.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 3179307, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 17-20).

Згідно з п. 1.2.-1.4., 2.1. кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 20 000 грн, який надається строком на 30 днів (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 05.08.2021 року. Відповідно до п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 5 280 грн, які нараховуються за ставкою 0, 88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

06.07.2021 року ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 20 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 50591031 (а.с. 23).

До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором № 3179307 відповідно до якої заборгованість за тілом кредиту складає 20 000 грн, заборгованість за відсотками – 50 880 грн та заборгованість за комісією – 1400 грн (зворот а.с. 23-24).

Суд першої інстанції, стягуючи із відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 50 880 грн за кредитним договором № 3179307 від 06.07.2021 року, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору продовження вказаного в п. 1.3. Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору (п. 2.3.1.1. кредитного договору).

Пунктом 2.3.1.2 кредитного договору визначено, що пролонгація на стандартних (базових) умовах відбувається таким чином: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

Згідно із п. 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п. 1.7 кредитного договору).

Так, із розрахунку заборгованості вбачається, що, починаючи з 06.07.2021 року по 05.08.2021 року, тобто в межах визначеного п. 1.3. кредитного договору строку кредитування, відсотки за користування кредитом нараховувались відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору.

При цьому ОСОБА_1 продовжувала користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування у 30 днів без продовження строку кредитування на пільгових умовах.

Таким чином, відсотки за користування кредитом у розмірі 45 600 грн нараховані позивачем у відповідності до умов договору та включають в себе нараховані відсотки за процентною ставкою 5 %, починаючи із 06.08.2021 року до 04.10.2021 року, тобто в межах 60-денного строку, що також підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом було правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості, а відтак правомірно стягнув їх на користь позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з наведених вище підстав.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу спору, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно застосував норми процесуального права та встановив всі обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв`язку із чим підстави для його скасування, з посилань, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником – адвокатом Луценком Олександром Івановичем, залишити без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року – без змін.

Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

Т. М. Шемета