Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №750/12839/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12839/25

Провадження № 2/750/296/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю представника позивача – Хоменко М.А.,

представника відповідача – Охрімчук Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна,

в с т а н о в и в :

16 вересня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Хоменко М.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача 2051594 грн. в рахунок грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортних засобів: автомобіля Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 та автомобіля Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 . Також, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати: 15140 грн. – судового збору та 46000 грн. – витрат на правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2018 року. Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі подружжям було придбано наступне майно: автомобіль Tesla Model 3, 417, (2019) № кузова НОМЕР_1 , який 26 жовтня 2021 року був зареєстрований на відповідача та автомобіль Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , який 25 лютого 2025 року був зареєстрований на відповідача. У березні 2025 року відповідач без відома та дозволу позивача забрала спільних дітей та з того часу подружжя не проживає разом, а останній час відповідач проживає у Київській області. Також, відповідач забрала вищезазначені транспортні засоби, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд., а саме: 21.05.2025 та 22.05.2025 транспортні засоби перереєстровані на нового власника – ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача. Оскільки вказані транспортні засоби були придбані під час перебування позивача з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, придбані за спільні кошти подружжя, проте відповідач розпорядилась майном подружжя на власний розсуд, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про отримання компенсації вартості спільного майна подружжя.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача адвокат Ткаченко Ю.О. надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву та відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу було достеменно відомо про факт нібито, продажу зазначених транспортних засобів матері відповідача - ОСОБА_5 . У травні 2025 року на тлі сімейного конфлікту та фактичних непорозумінь між подружжям, відповідач перереєструвала зазначені автомобілі на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 . А, отже, зазначені договори купівлі-продажу є удаваними правочинами у розумінні ст. 235 Цивільного кодексу України, оскільки фактичного продажу транспортних засобів не відбулося, і жодних грошових коштів відповідач не отримувала. Позивач жодним чином не заперечував проти укладення даних договорів, і, навпаки, письмово підтвердив, що не має жодних майнових претензій до ОСОБА_5 щодо спірних транспортних засобів. Таким чином, вимоги Позивача про стягнення вартості 1/2 частини спільного майна є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Представник позивача надіслала відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги та вказала, що доводи сторони відповідача, зазначені у відзиві на позов, лише підтверджують факт одноособового відчуження спірних транспортних засобів відповідачкою з метою уникнення подальшого поділу транспортних засобів між подружжям, а доводи відповідача, що дані договори є удаваними не заслуговують на увагу. З приводу доводів відповідачки, що позивач вводить суд в оману, оскільки, як зазначає сторона відповідача, йому було достеменно відомо про факт продажу транспортних засобів та позивачем надано як усну, так і письмову згоду стосовно набуття матір`ю відповідачки даних транспортних засобів, то такі доводи є необґрунтованими та безпідставними, будь-якої згоди на відчуження ОСОБА_2 даних транспортних засобів позивач не надавав та взагалі не був обізнаний навіть про намір відповідачки на укладення таких правочинів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 листопада 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного висновку.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. (а.с. 13)

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14-16).

У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі були придбані автомобілі Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 та Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , які були зареєстровані на відповідача.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша та друга статті 60 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21 провадження № 61-12736св22, від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц провадження № 61-5956св22).

Судом встановлено, що спірний автомобіль придбаний у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Презумпції спільності майна, придбаного подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідачем належними доказами не спростовано.

Згідно інформації Головного сервісного центру МВС від 20.06.2025, наданої на запит адвоката, автомобіль Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 та автомобіль Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 відповідно 21.05.2025 та 22.05.2025 були перереєстровані на ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі - продажу (а.с. 20-23)

Відповідно до звіту № 018/07/025 від 01.07.2025 про оцінку КТЗ ринкова вартість КТЗ, загальний легковий седан – В Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: Чернігівський район, с. Трисвятська Слобода, вул. Миру, 7, 1, на дату оцінки становить 964333 грн. без ПДВ (а.с.24-29)

Відповідно до звіту № 019/07/025 від 01.07.2025 про оцінку КТЗ ринкова вартість КТЗ, загальний легковий купе – В Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний № НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: Чернігівський район, с. Трисвятська Слобода, вул. Миру, 7, 1, на дату оцінки становить 3138855 грн. без ПДВ (а.с.58-73)

Представником відповідача до відзиву на позов надіслано до суду копію договору купівлі-продажу транспортного засобу Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , який було придбано ОСОБА_5 за 1777026 грн. 71 коп. та договір купівлі-продажу транспортного засобу Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 , який придбано ОСОБА_5 за 500000 грн. (а.с. 123, 126 на звороті – 127)

Крім того, надіслано копію заяви ОСОБА_1 від 08.08.2025, якою він повідомляє, що не має будь-яких претензій майнового характеру до ОСОБА_5 з приводу набуття нею транспортних засобів. (а.с. 130)

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини виникли між сторонами з приводу майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми Сімейного кодексу України (далі СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини 1, 4 статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;

- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

- у справі № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;

- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) виснувала, що частини четверта та п`ята статті 71 СК України не передбачають обов`язкову згоду відповідача на присудження позивачеві грошової компенсації замість частки останнього у праві спільної сумісної власності на майно, а також не передбачають обов`язкове внесення відповідачем на депозитний рахунок суду грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності й отримання компенсації на свою користь просить позивач.

Велика Палата ВС відступила від сформульованого, зокрема, у постановах ВСУ від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 та КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15 висновку про те, що суд має визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності у разі, коли відповідач попередньо не вніс на депозитний рахунок суду кошти за частку позивача у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, а останню не можна поділити в натурі відповідно до часток.

Крім того, ВП ВС відступила від сформульованого, зокрема, у постановах ВСУ від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 та КЦС ВС від 29 серпня 2019 року у справі №371/1369/15-ц висновку, що для вирішення питання про застосування ч. 2 ст. 364 ЦК України юридичне значення має те, чи сплачує співвласник-відповідач, який володіє та користується спільним майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, чи спроможний співвласник-відповідач виплатити співвласникові-позивачеві грошову компенсацію вартості його частки, і чи не буде така виплата надмірним тягарем.

Отже, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 21 травня 2025 року автомобіль Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 був відчужений ОСОБА_5 за договірною ціною – 500000 грн., а вже 22 травня 2025 року автомобіль Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 також був відчужений ОСОБА_5 за договірною ціною 1777026 грн. 71 коп. (а.с.122-129).

Отже, враховуючи, що сторони придбали спірні автомобілі під час перебування у зареєстрованому шлюбі, презумпцію спільності майна подружжя не спростовано, і що відповідач розпорядилася зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди позивача після припинення ведення спільного господарства подружжям, суд приходить до висновку, що в такому випадку позивач має право на грошову компенсацію половини вартості спірних транспортних засобів.

При цьому, визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобілів суд виходить з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, визначається виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у вищенаведеній постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), а також у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №545/2396/20 (провадження № 61-4894св22).

Вирішуючи питання щодо розміру грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, суд виходить з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визначається виходячи з висновків суб`єкту оціночної діяльності за результатами проведення оцінки КТЗ 01 липня 2025 року, якими визначена загальна ринкова вартість автомобіля Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , яка становить 964333 грн. без ПДВ та автомобіля Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , державний реєстраційний № НОМЕР_4 , яка становить 3138855 грн. без ПДВ.

Відповідач не має заперечення проти визначеної згідно звітів про оцінку майна вартості автомобілів, про що в судовому засіданні повідомила її представник.

Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, справедливості і пропорційності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортних засобів: автомобіля Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 та автомобіля Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , в розмірі 2051594 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АЙК`Ю ГРУП» було укладено Договір № 31/07/25/1 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 31.07.2025, умовами якого передбачено, що вартість послуг адвоката за надання правової допомоги становить 46000 грн. (а.с. 92-94)

Позивачем сплачено гонорар на суму 46000 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» від 04.08.2025. (а.с.96)

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визнання розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в статті 626 Цивільного кодексу України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції України. Дана позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 17000 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 183, 364, 368 ЦК України, 60, 63, 69, 70, 71 СК України, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 ) про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного майна – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортних засобів: автомобіля Tesla Model 3, 417, (2019), № кузова НОМЕР_1 та автомобіля Porshe Cayenne, 2995 (2021) № кузова НОМЕР_2 , в розмірі 2051594 грн. (два мільйони п`ятдесят одна тисяча п`ятсот дев`яносто чотири грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15140 грн. 05 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 17000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 30.01.2026

Суддя