Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №750/9759/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9759/25

Провадження № 2/750/164/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участі представника позивача Прокоф`єва Б.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним у зв`язку з фіктивністю,

в с т а н о в и в :

17 липня 2025 року позивач через свого представника, адвоката Прокоф`єва Б.І. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним його шлюб з відповідачем, зареєстрований 11 квітня 1984 Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкінського району Чернігівської області, та анулювати актовий запис про шлюб № 4 від 11 квітня 1984 року у зв`язку з фіктивністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що про існування зареєстрованого 11.04.1984 шлюбу між сторонами позивач дізнався з позовної заяви про розірвання шлюбу від 19.02.2025, поданої ОСОБА_3 . Вказана справа наразі знаходиться в провадженні Новозаводського районного суду м. Чернігова, провадження у якій зупинено до розгляду справи про визнання шлюбу недійсним. Позивач зазначає, що дійсно 11.04.1984 вдома у відповідача відбувалось святкування весілля про людське око, адже відповідач була вагітна, а в ті часи ставлення до позашлюбної вагітності було більш упередженим та не схвалювалося суспільством, особливо у сільській місцевості. Після формальної реєстрації шлюбу сторони навіть не отримали свідоцтво про укладення шлюбу, а як видно з актового запису про укладення шлюбу, свідоцтво було отримано матір`ю відповідачки – ОСОБА_4 . Через п`ять місяців після реєстрації шлюбу між сторонами по справі, у них народилася дочка – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте у свідоцтві про її народження батьком дитини записаний зі слів матері ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 . Крім того, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , який було укладено 30 листопада 1988 року та в цьому шлюбі у нього народилося двоє дітей.

Позивач у позові зазначає, що хоча реєстрація шлюбу і відбулась, однак вільного і усвідомленого бажання створити сім`ю сторони не мали. Позивач дійсно мав стосунки з відповідачем, однак наміру укладати шлюб у них ніколи не було. Святкування фіктивного весілля вдома у відповідача та, як наслідок його реєстрація була обумовлена тим, що матір відповідача, якій стало відомо про вагітність відповідача, вимагала здійснення реєстрації шлюбу. Таким чином, реєстрація шлюбу фактично була проведена під тиском обставин та з метою запобігання соціальному осуду, а не як свідоме та добровільне бажання сторін створити сім`ю, при цьому, після формальної реєстрації шлюбу сторони навіть не отримали свідоцтво про укладення шлюбу від 11.04.1984.

Позивач наголошує, що як до одруження, так і після одруження сторони фактично жодного дня разом не проживали, спільного господарства не вели, не мали спільного бюджету. Вказані обставини підтверджують відсутність мети створення сім`ї, а тому позивач вважає шлюб, укладений з відповідачем, недійсним від дня його державної реєстрації.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В установлений законом строк представник відповідача надіслала відзив на позов, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивач не надає ніяких належних, допустимих та достовірних доказів того, що зареєстрований 11.04.1984 шлюб між позивачем та відповідачем є фіктивним.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

11 квітня 1984 року сторони уклали шлюб, який зареєстровано Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкінського району Чернігівської області, актовий запис № 4, про що свідчить копія запису акту про укладення шлюбу (а.с. 14).

Разом з тим, у свідоцтві про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказано про реєстрацію шлюбу 11.04.1984, про що зроблено актовий запис за №3, тобто номери актового запису відрізняються у свідоцтві про укладення шлюбу та в записі акті про укладення шлюбу (а.с.39 на звороті)

З інформації Чернігівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області від 10.05.2025 видно, що Книга обліку бланків свідоцтв про шлюб за 1984 рік по Неданчицькій сільській раді Ріпкинського району Чернігівської області у Відділі відсутня, на зберігання до Відділу не передавалася (а.с.13)

Також, у свідоцтві про укладення шлюбу зазначено, що прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_9 .

Проте, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 з часу реєстрації шлюбу прізвище не змінювала і згідно даних паспорту її прізвище залишилося – ОСОБА_10 (а.с.40-41)

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила дочку ОСОБА_5 , батьком якої відповідно до копії запису акта про народження № 1950 від 31.10.1984 записаний зі слів матері – ОСОБА_6 , а не позивач (а.с. 15).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що при реєстрації народження дитини відповідач не повідомила орган РАЦСу про те, що на час народження дитини вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, оскільки була ображена на позивача за те, що він її покинув, а тому відомості про батька дитини в актовому записі про народження були вказані зі слів матері.

Позивач у позові зазначає, що достеменно йому не було відомо про реєстрацію шлюбу з відповідачем, бо дійсно святкування було, але це було зроблено для уникнення людського осуду і свідоцтва про укладення шлюбу він не отримував і не знав про його існування, з відповідачем він жодного дня не проживав, спільного господарства не вів, спільного бюджету вони не мали і майна не придбавали, а тому 30 жовтня 1988 року ним безперешкодно було укладено шлюб із ОСОБА_11 , що був зареєстрований відділом ЗАГС Чернігівського міськвиконкому, актовий запис № 1683, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 30.10.1988 (а.с. 11).

Від зазначеного шлюбу народилися діти: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12).

Проте, у липні 2025 року ОСОБА_3 через свого представника, адвоката Ковтунець Ю.С. подала до Новозаводського районного суду м. Чернігова про розірвання шлюбу ОСОБА_2 (а.с. 17-18).

Позивач зазначає, що для нього інформація про існування шлюбу, укладеного 11 квітня 1984 року між ним та ОСОБА_3 стала несподіванкою, адже майже 40 років він перебуває у зареєстрованому шлюбі зі своєю дружиною ОСОБА_7 , який було укладено 30.11.1988 та в якому народилися діти.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Пунктами 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним шлюбу, укладеного 11.04.1984, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

Порядок та умови укладені шлюбу врегульовані Главою 4 Розділу ІІ КпШС України.

Згідно зі ст.15 КпШС України для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

Підстави недійсності шлюбу визначені главою 8 КпШС України.

Згідно зі ст. 45 КпШС України шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб).

Як роз`яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» від 12.06.1998 № 16, при розгляді справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що на підставі ст. 45 КпШС України відповідний позов може бути задоволено незалежно від часу реєстрації шлюбу, якщо буде встановлено, якщо ці особи (або одна з них) не мали наміру створити сім`ю (укладали фіктивний шлюб).

Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 48 КпШС України шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Відповідно до ст.9 КпШС України на вимоги, що випливають із шлюбних та сімейних відносин, позовна давність не поширюється, за винятком випадків, коли строк для захисту порушеного права встановлено законодавством України.

У пункті 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Для визнання шлюбу недійсним на тій підставі, що шлюб є фіктивним (якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя) необхідно встановити докази, які б свідчили про наявність чи відсутність бажання створити сім`ю, спільне проживання подружжя, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення спільного господарства подружжям та інше. Відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися, як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю.

Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі, пенсії чи страхової суми тощо, при цьому наведене повинно підтверджуватися документально, поясненнями свідків, довідками медично-лікувальних установ, висновками експертів.

Як вбачається із позиції, що міститься в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року у справі №6-5691св13, відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сімї тощо.

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень КпШС України та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

Недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов`язуються з дійсним шлюбом.

В силу ст.46 КпШС України шлюб не визнається недійсним, якщо до моменту розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону перешкоджали його укладенню (неповнолітній чоловік (дружина) досяг повноліття, помер чоловік (дружина) за попереднім шлюбом або шлюб з ним розірвано, особи, які вступили в фіктивний шлюб, фактично утворили сім`ю).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у справі доказами підтверджені доводи позивача про відсутність принаймні у нього наміру на створення сім`ї, адже фактично з моменту реєстрації шлюбу сторони разом не проживали, спільного господарства не вели, майна не придбавали і таких доводів позивача відповідачем не спростовано.

Позивач стверджує, що він не знав про існування свідоцтва про шлюб, адже він його не отримував та не бачив і вказані доводи позивача підтверджуються відміткою в актовому записі про укладення шлюбу №4 від 11.08.1984, де зазначено, що свідоцтво про укладення шлюбу отримала мати нареченої - ОСОБА_4 (а.с.14 на звороті)

Крім того, мають місце відмінності у номері запису акта про укладення шлюбу (4) та у свідоцтві про укладення шлюбу (3), що представник відповідача пояснила технічною опискою (а.с.14, 39 на звороті).

У свідоцтві про укладення шлюбу зазначено, що після реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чоловіку та дружині присвоєні прізвища – ОСОБА_9 .

Статтею 178 КпШС України в редакції, що була чинною на час реєстрації шлюбу передбачалося, що у паспортах осіб, які уклали шлюб, або в інших документах, що посвідчують їх особу, робиться запис про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя та місця і часу реєстрації шлюбу.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що у паспорті позивача була відсутня така відмітка після реєстрації шлюбу.

Відповідач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона після реєстрації шлюбу вчинила дії щодо обміну паспорта у зв`язку зі зміною прізвища.

Надана представником відповідача до відзиву на позов копія паспорта громадянина України на ОСОБА_3 , паспорт виданий 18.04.1997, не містить відмітки про зареєстрований шлюб, але містить відмітку про наявність дочки – ОСОБА_14 , 1984 року народження (а.с.36-37)

Картка платника податків з реєстраційним номером була видана на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто прізвище після реєстрації шлюбу відповідач не змінювала (а.с.37 на звороті)

Крім того, записом акта про народження №1950 від 31.10.1984 підтверджується народження у ОСОБА_3 дочки ОСОБА_5 , батьком якої записаний ОСОБА_6 , тобто відомості про батька записані зі слів матері. У вказаному актовому записі про народження дитини відсутні відомості про перебування матері дитини у зареєстрованому шлюбі з позивачем (а.с.15)

Представник відповідача у судовому засіданні повідомила, що відповідач не повідомляла орган реєстрації актів цивільного стану про наявність у неї свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_2 , а тому позивач не був зазначений батьком дитини.

Відсутність відмітки про зареєстрований шлюб з відповідачем у паспорті позивача, що мала бути зроблена відповідно до ст. 178 КпШС України, дала можливість позивачу зареєструвати 30.10.1988 шлюб з ОСОБА_15 (а.с.11)

Допитана у судовому засіданні в якості свідка рідна сестра відповідача ОСОБА_8 пояснила, що позивач з її сестрою познайомилися і почали зустрічатися восени 1983 року, проте проживали у різних гуртожитках. Реєстрація шлюбу, згідно показів свідка, відбувалася у приміщенні сільської ради, а як такого святкування не було, бо на це не мали коштів.

Позивач заперечує покази свідка та стверджує, що саме мати відповідача організувала реєстрацію шлюбу, урочистого розпису не було і свідоцтва про укладення шлюбу подружжю не видавали.

У справі відсутні будь які належні докази існування між позивачем та відповідачем з часу реєстрації шлюбу сімейних стосунків, спільного проживання, ведення спільного господарства, придбання майна тощо.

Дії відповідача після реєстрації шлюбу, а саме: не повідомлення органу РАГСу інформації про існування зареєстрованого шлюбу на час народження у неї дитини, у зв`язку з чим відомості про батька дитини були внесені зі слів матері; відповідач не здійснила обміну паспорту у зв`язку зі зміною прізвища після реєстрації шлюбу; відсутність доказів спільного проживання, відпочинку, піклування про дружину та дитину, свідчить про відсутність дійсного наміру у сторін створити сім`ю.

Таким чином, враховуючи обставини при яких було зареєстровано шлюб, поведінку позивача та відповідача після реєстрації шлюбу, ставлення один до одного, відсутність спільного побуту, обов`язків, що з моменту реєстрації шлюбу сторони не проживали разом, а вже 30.11.1988 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі зі своєю дружиною – ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про укладення сторонами шлюбу без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

У зв`язку з цим, позов підлягає задоволенню, а укладений між сторонами шлюб підлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що шлюб був зареєстрований без наміру створити сім`ю, як це передбачено ст. 45 Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання шлюбу недійсним - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований 11 квітня 1984 року Неданчицькою сільською радою народних депутатів Ріпкінського району Чернігівської області, визнати недійсним від дня його державної реєстрації та анулювати актовий запис про шлюб №4 від 11 квітня 1984 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1211 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.01.2026.

Суддя