Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №591/7944/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/7944/25

Провадження № 2-а/591/465/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення–

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення № Х06/25-111 від 20.06.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн.. Вказує, що дана постанова незаконна, необґрунтована, така, що винесена без наявності складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що відсутні жодні докази адміністративного правопорушення позивача у спірній ситуації, його вина, а також грубо порушена процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності. Спірна постанова не містить фактичних обставин справи правопорушення, а лише посилання на нормативні акти, до постанови не долучено жодних доказів, не здійснено жодних посилань на докази, що підтверджують вину позивача. Просить визнати протиправною та скасувати постанову, а провадження по справі закрити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 року справа передана у провадження судді Сидоренко А.П..

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 21.07.2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

04.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому представник зазначає, що 10.06.2025 року гр. ОСОБА_1 доставили до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивачу було повідомлено, що у його обліковій картці військовозобов`язаного відсутні будь-які дані про проходження ним військово-лікарської комісії та визначення ступеня придатності до військової служби. У зв`язку з відсутністю будь-яких відомостей про проходження Позивачем військово-лікарської комісії у системі Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується обліковою карткою ОСОБА_1 (картка є роздруківкою з Реєстру) начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було прийнято рішення про видачу Повістки з метою проходження військово-лікарської комісії. Згідно із Повісткою № 3277 Позивач направляється на проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення в особливий період 10.06.2025 о 14 год 45 хв. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено Акт відмови від отримання Повістки № 3277 від 10.06.2025 року, де зазначено, під час здійснення оповіщення громадянин ОСОБА_1 , відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 вжито всіх заходів для забезпечення проходження військово-лікарської комісії Позивачем. Проте, даний громадянин категорично відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Даний факт засвідчено в адміністративному протоколі № Х06/25-111 від 10.06.2025 року. Крім того, Позивач відмову зазначив на окремому аркуші у формі заяви на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , де вказав, що відмовляється від проходження військово-лікарської комісії, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення за не проходження військово лікарської комісії перебуває в процесі оскарження. Просить відмовити у задоволенні позову.

15.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому представник зазначає, що посилання захисника на те, що протокол і постанова не містять чітко встановленого складу адміністративного правопорушення, не знаходять підтвердження, так як суть вчиненого адміністративного правопорушення чітко викладена в протоколі із зазначенням вимог Закону, які порушив ОСОБА_3 своїми діями, а саме, категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 04.03.2025 року № 793, порушивши вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 N? 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Під час складення протоколу №06/25-111 про адміністративне правопорушення від 10.06.2025 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак, до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 о 15год. 50 хв. 20 червня 2025 року на розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не з`явився. враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та встановлені обставини в справі, у керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 було достатньо підстав розглядати справу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП з дотриманням вимог ст.ст. 235, 280, 283-284 КУпАП; позивач був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи; посадова особа на підставі досліджених доказів встановила наявність в діях позивача всього складу адміністративного правопорушення, в т.ч. його вину у вчиненні порушення та в межах визначеної ч.3 ст.210-1 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, при прийняті оспорюваного рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. На підставі вищезазначеного ІНФОРМАЦІЯ_5 вважає, що Постанова про накладення адміністративного стягнення №06/25-111 від 20.06.2025 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до чинного законодавства та підстави для її скасування відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відрахуванням судді Сидоренко А.П. зі штату суду, вказана справа передана у провадження судді Клименко А.Я..

Суд, дослідивши матеріал справи та докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення №Х 06/25-111 від 20.06.2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 25500 грн..

В оскаржуваній постанові вказано, що 10.06.2025 року о 11 год 30 хв. під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 10.062025 року №3850256. Своїми діями порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, абзацом 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно абз. 3 п. 3.5 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку. Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста

З метою якісного призову проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі Положення № 402).

Згідно із п.1.1 глави 1 розділу І, Положення №402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Воно поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно п. 1.1 розділу ІІ Положення № 402, Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

В п. 3.4, 3.5 розділу ІІІ Положення 402 вказано, що під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень здійснюється лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану здоров`я особи, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії.

Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо.

Крім того, відповідно до пп. 2.8.6 п. 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 року №402 (надалі - Положення), строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.

За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Отже, зважаючи на необхідність забезпечення оборонних потреб держави та одночасно дотримання прав і свобод громадян, законодавство встановлює розумні строки для проходження військово-лікарської комісії.

У зв`язку із тим, що позивача було затримано та доставлено до приміщення ТЦК, останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.

У діях позивача взагалі відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов`язком самого військовозобов`язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов`язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров`я військовозобов`язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.

Необхідність надання медичних документів передбачена вимогами п. 3.4, 3.5 Положення 402, та на переконання позивача, вони мали б значення для членів ВЛК під час проведення його експертизи.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, які підтверджують викладені в ній факти, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порушення ж норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29)

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу відповідачами не надано достатніх та переконливих доказів на спростування доводів позивача та його представника, не доведено правомірність прийнятого рішення з приводу винесення постанови. А тому, враховуючи конкретні встановлені обставини у даній справі, суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-10, 14, 22, 72-79, 136, 139, 211, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №Х06/25-111 від 20 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Текст судового рішення виготовлено 30 січня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО