Рішення від 23 листопада 2025 р. у справі №522/12592/24-Е — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/12592/24

Провадження №2/521/945/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Петренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси, Одеської обласної прокуратури, третьої особи - Державної казначейської служби, про відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь суму у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000000,00 грн. та судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що 15.10.2018 року СВ ВП №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було розпочате кримінальне провадження №12018161500002895, в якому за версією поліції позивач є підозрюваним у вчинені замаху на злочин, передбачений ст. 115 КК України.

Зазначене кримінальне провадження триває вже шостий рік, в тому числі судовий розгляд кримінального провадження триває 1 рік та 8 місяців.

Увесь цей час ОСОБА_1 утримується під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

До тримання під вартою обвинувачений не страждав на жодну з хвороб легенів, про що свідчив медогляд 10.11.2022 року. Перебуваючи під вартою обвинувачений захворів на туберкульоз.

06.10.2023 року його було госпіталізовано до Одеської міської медичної частини №21 з підозрою на туберкульоз легень. Цього ж дня було здійснено огляд лікаря – фтизіатра, проведено ренгенограму ОГК, обстеження за допомогою телемедичного комплексу та інші аналізи. 09.10.2023 року лікарем – фтизіатром Одеської міської медичної частини №21 було підтверджено діагноз позивача – А19.8 ВДТБ (вперше діагностований туберкульоз) обох легень (дисемінований) дестр –МТБ –М0 МГ-К0, фТМЧ І (0), ІІ (0), гіст 0, кат 1 ког 4 (2023).

Після підтвердження діагнозу 09.10.2023 року позивачу було назначено лікування комбінованими протитуберкульозними препаратами 1 ряду за схемою 1-ї категорії. Проте, самопочуття ОСОБА_1 не покращилося, навпаки внаслідок приймання препаратів його стан погіршився, він почав скаржитися на головний біль, запаморочення, затьмарення свідомості, тимчасову втрату пам`яті, панічні атаки, порушення сну, дратівливість, відсутність апетиту. У хворого була наявна постійна слабкість, біль у м`язах, з`явилися висипи на тілі. Незважаючи на це, жодних змін у його лікуванні не відбулося.

13.11.2023 року під час медичного огляду ОСОБА_1 виявлено, що шкірні покриви волосистої частини голови, потилиці, обличчя, грудної клітини та кисті рук червоного кольору, сухі, покриті сухими лусочками, а також віалізуються плями рожевого кольору з чіткими контурами.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивача, з 13.11.2023 року до 20.11.2023 року було припинено прийом протитуберкульозних препаратів, що як вважає позивач, чітко вказує на неефективність призначеного лікування.

17.11.2023 року Одеської міською медичною установою №21 отримано підтвердження діагнозу від КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради.

Після призначеного лікування, самопочуття позивача не покращувалося, навпаки через приймання препаратів, яким його лікують, стан лише погіршився. Коригування лікування, проведення нових аналізів, направлення до відповідних спеціалістів для дослідження появи нових симптомів та скарг на стан здоров`я не було проведено.

У зв`язку із захворюванням позивач неодноразово висловлював скарги головуючій у справі судді, однак скарги були проігноровані.

Зазначає, що на умисне ігнорування судді Приморського районного суду м. Одеси права обвинуваченого на належну медичну допомогу двічі звертав увагу Одеський апеляційний суд в ухвалі з перегляду рішення суду першої інстанції про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а саме від 13.02.2024 року, суд апеляційної інстанції зобов`язав адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філію ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях провести медичне обстеження та забезпечити належне лікування обвинуваченого у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладі МОЗ.

Крім того, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 12.12.2023 року звернув увагу суду першої інстанції на необхідність забезпечення права обвинуваченого на участь в судових зсіданнях в режимі відеоконференції з урахуванням стану здоров`я.

Позивач вважає, що Приморським районним судом м. Одеси порушено строки розгляду кримінального провадження №12018161500002895 за обвинуваченням ОСОБА_1 , що встановлено ухвалами Одеського апеляційного суду.

Підставою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди є протиправна бездіяльність Приморського районного суду м. Одеси по даній справі, та прокурорів Приморської окружної прокуратури м. Одеси, бездіяльність яких призвела до порушення строків розгляду кримінального провадження та несвоєчасного надання ОСОБА_1 медичної допомоги у гострій стадії захворювання на тяжку хворобу.

Розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , оцінює в 3000000,00 грн., адже тривалим, безпідставно затягуванням судом, майже дворічним розглядом відносно нього кримінального провадження завдано значних моральних страждань, що вплинуло на його психологічний та фізичний стан, завдано непоправної шкоди здоров`ю.

Представник Одеської обласної прокуратури надав до суду письмові пояснення, в яких він просить в задоволені позовної заяви відмовити.

Від Голови Приморського районного суду м. Одеси В. Коваленка надійшли письмові пояснення в порядку п.3 ч.1 ст. 43 ЦПК України, в яких він зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 є такою, що не підлягає задоволенню.

Представник Державної казначейської служби надав до суду письмові пояснення, в яких просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник Одеської обласної прокуратури в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному розмірі.

Представник Приморського районного суду м. Одеси в судове засідання не з`явилася повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не представили.

Представник Державної казначейської служби в судове засідання не з`явилася повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не представили.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018161500002895 від 15.10.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками: замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (справа №522/17059/22).

У кримінальному провадженні 16.10.2018 року відповідно до п.3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_1 заочно повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 280 КПК України 18.10.2018 року досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 зупинено та останнього оголошено у розшук.

Місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_1 встановлено 10.11.2022 року і на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси затримано згідно ст. 191 КПК України та 11.11.2022 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувальний акт 14.12.2022 року затверджено процесуальним керівником – прокурором Приморської окружної прокуратури міста Одеси та направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті.

Під час судового розгляду кримінального провадження були відкладення судових засідань з різних причин, змінювався склад суду (колегія суддів), у зв`язку із задоволенням заявлених стороною захисту відводів.

Крім того, до суду надходили клопотання про оголошення перерви, перенесення судових засідань з різних причин.

У відповідності з вимогами чинного кримінально – процесуального законодавства України суб`єктом забезпечення розумних строків розгляду справи виступає суд, однак, слід враховувати всі фактори впливу на розумні строки розгляду справи, як то дії та бездіяльність обвинуваченого, його захисників, зловживання правами, розгляд справи в умовах військової агресії, та інші, які враховуються ЄСПЛ.

Отже суд приходить до висновку, що досудове розслідування та судовий розгляд у кримінальному провадженні проведено у розумні строки, а його тривалість перебуває у прямій залежності від поведінки сторони захисту як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду.

Щодо тверджень позивача про несвоєчасне надання ОСОБА_1 медичної допомоги у гострій стадії захворювання на тяжку хворобу туберкульоз, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, та протирічить законним завданням та функціям, покладеним на прокуратуру та суд, у кримінальному провадженні.

Виконання функцій держави з утримання осіб у слідчому ізоляторі у неналежних санітарних, кліматичних та інших умовах, відносяться до сфери відповідальності уповноважених державних установ, що відносяться до органів юстиції.

В матеріалах справи відсутні дані щодо не надання ОСОБА_1 належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, оскільки за результатами встановленого позивачу діагнозу на захворювання, він проходив відповідне належне лікування.

За змістом ст. 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України та положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон).

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1174 ЦК України).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Водночас, наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування в тому розмірі, який заявлено позивачем, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності з наданням відповідних доказів щодо розміру заподіяної шкоди.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. В обґрунтування питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та яким доказами це підтверджується. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім того, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життсвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду суд повинен визначити ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Також, визначаючи розмір відшкодування суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 зазначено, що «грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості».

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц також зазначила, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 757/24363/20.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду суд повинен визначити ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Також, визначаючи розмір відшкодування, суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 зазначено, що «грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Оцінений у позові розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, не відповідає вказаним вимогам, адже у позовній заяві не містяться жодні розрахунки та обґрунтування саме такого його розміру.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси, Одеської обласної прокуратури, третьої особи - Державної казначейської служби, про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Приморський районний суд м. Одеси (код ЄДРПОУ 02892942, 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 33).

Відповідач: Одеська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).

Третя особа: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).

Суддя: І.В. Плавич