Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №682/1597/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/1597/25

Провадження № 22-ц/820/77/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 вересня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі – ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зазначило, що 10 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі – ТОВ «Займер») і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №202085 (далі – кредитний договір), відповідно до якого ТОВ «Займер» надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 30 днів під 2% в день, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору факторингу від 17 лютого 2022 року №01-17/02/2022 (далі – договір факторингу) ТОВ «Займер» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим на дату відступлення права вимоги новому кредитору виникла заборгованість у розмірі 19 200 грн, яка складається з 4 000 грн неповернутого кредиту та 15 200 грн нарахованих процентів.

За таких обставин ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 19 200 грн заборгованості за кредитним договором і 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 19 200 грн заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 10 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт одержання відповідачем кредитних коштів і виникнення у нього заборгованості за кредитним договором, а встановлений сторонами у кредитному договорі розмір процентів за користування кредитом є завищеним і несправедливим у розумінні закону про захист прав споживачів. Суд першої інстанції зазначив у рішенні суду певні обставини, які не підтверджені доказами, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд поклав на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких не відповідає вимогам реальності та співмірності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не подало відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не врахував норми статей 530, 631 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) і неправильно витлумачив норми статті 1048 ЦК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

10 серпня 2021 року ТОВ «Займер» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Займер» зобов`язалося надати відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності кредит у розмірі 4 000 грн строком на 30 днів, тобто до 8 вересня 2021 року, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.2 кредитного договору).

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом ОСОБА_1 сплачує ТОВ «Займер» 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки – фіксована.

Згідно з графіком розрахунків ОСОБА_1 повинен був 8 вересня 2021 року повернути ТОВ «Займер» 4 000 грн кредиту та сплатити товариству 2 400 грн процентів.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором CL4615).

Того ж дня, тобто 10 серпня 2021 року, ТОВ «Займер» перерахувало кредитні кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ).

У встановлений кредитним договором строк ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти.

17 лютого 2022 року ТОВ «Займер» і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» уклали договір факторингу, згідно з яким ТОВ «Займер» за плату відступило позивачу своє право грошової вимоги до боржників за рядом кредитних договорів, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників (додаток до договору факторингу) ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості у розмірі 19 200 грн, із яких 4 000 грн – сума виданого кредиту та 15 200 грн – сума нарахованих процентів.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зібрані докази вказують на те, що 10 серпня 2021 року ТОВ «Займер» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, згідно з яким ТОВ «Займер» надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн, а той зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Займер» перерахувало кредитні кошти на зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі картковий рахунок, про що свідчить довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» (а.с. 30). При цьому ОСОБА_1 не спростував указаний доказ відповідною довідкою банку про неналежність йому цього карткового рахунку.

Отже твердження ОСОБА_1 щодо недоведеності товариством факту одержання ним кредитних коштів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

На підставі договору факторингу ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Водночас на момент переходу цього права до позивача ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти.

Факт укладення ТОВ «Займер» і ОСОБА_1 кредитного договору та набуття ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги за цим договором сторонами не оспорюється.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» як нового кредитора слід стягнути борг за цим договором.

У справі відсутні належні та допустимі докази про те, що укладений ТОВ «Займер» і ОСОБА_1 кредитний договір містить несправедливі умови. Розмір визначених сторонами процентів за користування чужими грошовими коштами (статті 536, 1048 ЦК України) не суперечить нормам закону про захист прав споживачів. Натомість ОСОБА_1 помилково ототожнив ці проценти з неустойкою (компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором).

Водночас суд неправильно визначив строк кредитування за кредитним договором та розмір стягуваних процентів за цим договором.

За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 8 вересня 2021 року.

У позові ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. За своєю правовою природою проценти, передбачені в останньому реченні пункту 2.3 кредитного договору, є процентами від простроченої суми (частина друга статті 625 України). Водночас позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення цих процентів, як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 2 400 грн. Разом із неповернутим кредитом (4 000 грн) загальний розмір заборгованості за кредитним договором склав 6 400 грн (4000+2400).

Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за процентами.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 400 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі – Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, і за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, то застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

Позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» майнового характеру заявлено з ціною 19 200 грн і задоволено з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 6 400 грн, тобто на 33,33% (6400?100:19200).

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 807 грн 39 коп. (2422,40?33,33%).

Також у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесло витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладеного між адвокатом Пархомчуком С.В. (адвокат) і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (клієнт) (а.с. 13-15), адвокат Пархомчук С.В. надавав товариству професійну правничу допомогу у справі. За умовами цього договору (пункт 3.1) вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2 000 грн за одну годину фактично втраченого часу на надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги за цим договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково (пункт 3.2). Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (пункт 3.3). Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (пункт 3.4).

Із акту про отримання правової допомоги від 22 серпня 2025 року (а.с. 80) слідує, що адвокат Пархомчук С.В. надав ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» юридичні послуги у виді: консультації щодо судового врегулювання кредитної заборгованості (1 година) вартістю 2 000 грн; складення та подання до суду позовної заяви, вивчення судової практики (2,5 години) вартістю 5 000 грн; підготовки інших процесуальних документів і контролю за справою (1,5 години) вартістю 3 000 грн, а всього на суму 10 000 грн. Також до цього акту внесені канцелярські витрати адвоката в розмірі 500 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №39509 від 22 серпня 2025 року (а.с. 83) ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» сплатило адвокату Пархомчуку С.В. 10 500 грн плати за послуги.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 поставив під сумнів обґрунтованість і співмірність указаних судових витрат.

Суд першої інстанції визнав такі доводи ОСОБА_1 необґрунтованими та присудив з нього на користь позивача 10 500 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд керувався тим, що визначений адвокатом Пархомчуком С.В. і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Визначений адвокатом Пархомчуком С.В. і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» розмір витрат на професійну правничу допомогу (10 000 грн) є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Водночас канцелярські витрати адвоката не віднесені до витрат на професійну правничу допомогу та не підтверджені відповідними доказами, внаслідок чого ці витрати не можуть бути покладені на відповідача.

З огляду на те, що позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено на 33,33%, ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу 3 333 грн витрат на професійну правничу допомогу (10000?33,33%).

Всього на ОСОБА_1 слід покласти судові витрати ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» в суді першої інстанції в сумі 4 140 грн 39 коп. (807,39+3333,00).

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 66,67% (100,00-33,33), то з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» його користь слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 938 грн 02 коп. (2906,88?66,67%).

Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» від сплати ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги та стягнути з нього на користь товариства судові витрати в суді першої інстанції у розмірі 2 202 грн 37 коп. (4140,39-1938,02).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 вересня 2025 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором і судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження – 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 82, офіс 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 42228158) 6 400 гривень заборгованості за кредитним договором і 2 202 гривні 37 копійок судових витрат, а всього – 8 602 гривень 37 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай

Головуючий у першій інстанції – Мотонок Т.Я.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27